Підприємство як суб єкт господарювання

Термін «економіка» походить від 2-х грецьких слів: «oikos» — будинок, домашнє господарство і «nomos» — закон.

Таким чином, дослівно термін «економіка» переводиться як уміння вести домашнє господарство згідно норм, правил, законів.

Вперше цей термін ввів в науковий оборот найбільш відомий мислитель Аристотель. Цим терміном він позначив своє вчення про ведення домашнього господарства.

Але з тих пір пройшло 2 з гаком тисячоліття і цей термін до цього часу зберігся. Тим часом, у наш час він позначає 2 різні поняття:

  • господарство будь-якої країни, підприємства регіону або всього світу;
  • наукову дисципліну, яка залежно від об’єкту дослідження підрозділяється на наступні основні частини:
  • мікроекономіка;
  • макроекономіку;
  • економіку підприємства;
  • економіку окремих галузей (промисловості, транспорту, сільського господарства і т.д.)

Макро і мікроекономіка дозволяють одержати цілісне уявлення про економічне життя суспільства.

Економіка підприємства розглядає механізм функціонування самого підприємства як комерційної організації, його ресурси (оборотні кошти, робоча сила, інвестиції) і шляхи поліпшення їх використовування, форми організації виробництва, планування, фінанси підприємства.

предметом науки економіка

Найважливіша задача сільського господарства – забезпечення країни продовольством. В умовах формування ринкової економіки ця задача може бути вирішена тільки на основі підвищення економічної ефективності галузі. Отже, можна сказати, що метою науки є розробка економічних основ ефективної господарської діяльності підприємства, що дозволяє йому виробляти конкуренто здатну продукцію.

Оскільки господарська діяльність підприємства досить багатопланова задачі, що стоять перед наукою економіка с/х підприємства також дуже різноманітні. Зокрема вона займається розробкою і економічним обґрунтуванням:

  • організаційно-правових форм господарювання, з урахуванням природних, економічних і демографічних умов;
  • методів ефективного використання земельних, матеріальних і трудових ресурсів;
  • оптимальних співвідношень між складовими частинами виробництва;
  • ефективних форм організації і оплати праці;
  • оптимальних розмірів сільськогосподарських підприємств з урахуванням природно-кліматичних умов;
  • пріоритетних напрямів капітальних вкладень в сільське господарство;
  • ефективної системи управління підприємством і т. д.

Для виконання своїх задач економічна наука використовує наступні методи дослідження:

4 стр., 1539 слов

Нормативно-правове забезпечення облікового процесу та облікова ...

... користувачів. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство визнає облікову політику, форму ведення та форму організації бухгалтерського обліку [21, с. 16]. Законом бухгалтерський облік передбачено 4 форми організації бухгалтерського обліку (рис. 1.2.). Бухгалтерська служба підприємства (бухгалтерія) ...

  • наукової абстракції, який полягає у виявленні суті, основи будь-якого явища, категорії
  • Індукції — від конкретного до загального;
  • Дедукції – від загального до конкретного;
  • Порівняльного аналізу полягає в зіставленні економічних показників з метою виявлення найкращих результатів;
  • Експериментальний;
  • Монографічний;
  • Статистико-економічний метод.

_групування, кореляційно-регресійний, графічний і ін..)

2 Поняття, цілі і напрями діяльності підприємства

Поняття діяльності і її мета.

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації, які спільно виконують ту або іншу програму і діють на основі певних правил і процедур. Проте цілі і характер діяльності таких численних організацій різні. По цій ознаці їх можна розділити на дві групи:

  • підприємницькі (комерційні), існування яких забезпечується за рахунок власних засобів;
  • непідприємницькі (некомерційні), які функціонують і розвиваються завдяки бюджетному фінансуванню держави.

Організації з підприємницьким характером діяльності прийнято називати підприємствами.

Підприємство –

В економічній літературі поняття «підприємство» і «фірма» часто використовуються як ідентичні. Слід зазначити, що між цими поняттями існує певна відмінність.

Фірма – (як і підприємство) – це юридично самостійна підприємницька одиниця.

Нею може бути великий концерн, так і невелика компанія. До складу фірми входить декілька підприємств, які не є самостійно юридичними структурами. Якщо ж фірма складається з одного підприємства, то обидва поняття співпадають.

Щоб вважатися підприємством (фірмою), економічна структура повинна мати декілька істотних ознак:

1. бути юридичною особою;

2. мати замкнуту систему обліку і звітності;

3. самостійний баланс;

4. розрахунковий рахунок в банку;

5. друк з власним найменуванням;

6. товарний знак ( марку) у вигляді певного терміну, символу, малюнка або комбінації таких.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення і функціонування підприємства (фірми).

Головну мету підприємства в світовій економіці прийнято називати місією.

В більшості випадків місією сучасного підприємства вважається виробництво продукції (послуг) для задоволення потреб ринку і отримання максимально можливого прибутку.

На основі загальної місії підприємства формулюють і встановлюють загально фірмові цілі, які повинні відповідати певним вимогам:

1) цілі підприємства повинні бути конкретними і піддаватися вимірюванню.

2) Цілі підприємства повинні бути орієнтовані в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування. Цілі звичайно встановлюються на тривалі або короткі проміжки часу. Довгострокова мета має горизонти прогнозування, рівний п’яти рокам (іноді 7-10 років) для передових в технічному відношенні фірм; короткострокова — в межах одного року.;

19 стр., 9360 слов

СУПЕРЕЧНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ТА ...

... кодексами щодо господарської діяльності. Метою даної роботи виступає повний аналіз суперечностей, проблемних аспектів співвідношення Цивільного та Господарського кодексів України. ... «СУПЕРЕЧНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ» <p awml:style="Р’Р ... ніяк не може бути підставою для поширення дії Господарського кодексу на майнові відносини ...

3) Цілі підприємства повинні бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності;

4) З позицій динаміки ефективності виробництва усі цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.

Напрями діяльності.

В практиці господарювання кожне підприємство (фірма) як складна виробного-економічна система здійснює багато конкретних видів діяльності, які, виходячи з критерію спорідненості, можна об’єднати в окремі основні напрями.

вивчення ринку товарів

  • комплексне дослідження ринку;
  • рівня конкурентоспроможності і цін на продукцію;
  • інших вимог покупців товарів;
  • методів формування попиту і каналів товарообігу;
  • зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства.

інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність охоплює:

  • Науково-технічні розробки;
  • Технологічну і конструкторську підготовку виробництва;
  • Упровадження технічних, організаційних і інших нововведень;
  • Формування інвестиційної політики на найближчі роки;
  • Визначення об’єму необхідних інвестицій і т. п.

виробнича діяльність підприємства

Зі всієї сукупності постійно здійснюваних заходів, що становлять виробничу діяльність, найважливішими потрібно вважати:

  • обґрунтування об’єму, асортименту і якості виготовленої продукції відповідно до потреб ринку;
  • формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізацію щодо виробничих можливостей підприємства;
  • збалансування виробничої потужності і програми випуску продукції на поточний і кожний подальший рік прогнозного періоду;
  • забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами;
  • розробку і дотримання злагоджених в часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

комерційної діяльності

Необхідною умовою досягнення бажаного успіху комерційної діяльності є:

  • дієва реклама і безпосередня організація збуту своєї продукції
  • розвиток системи товарних бірж
  • належне стимулювання покупців.

після продажний сервіс

Після продажний сервіс охоплює:

  • пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації
  • їх гарантійне технічне обслуговування протягом певного терміну
  • забезпечення необхідними запасними частинами, проведення ремонтів під час нормативного терміну служби і т. п.

економічна діяльність

Зокрема, вона включає:

  • стратегічне і поточне планування;
  • облік і звітність;
  • ціноутворення;
  • систему оплати праці;
  • ресурсне забезпечення виробництва;
  • зовнішньоекономічну і фінансову діяльність і ін..

Цей напрям є визначаючим для оцінки і регулювання всіх елементів системи господарювання на підприємстві.

соціальна діяльність

3. Класифікація підприємств

1. Мета і характер діяльності:

  • комерційні,
  • некомерційні

2. За формою власності:

5 стр., 2329 слов

Правові засади митного права та страхової діяльності

... і виділяються як самостійний предмет комплексної галузі митного права. Ми погоджуємося з тими представниками науки адміністративного права, що відносять митні відносини до адміністративних. Відносна ... можна зробити висновок, що охоплює такі види господарської діяльності перестраховування і фінансову діяльність, пов'язану з формуванням, розміщенням резервів та їх управлінням. Головними учасниками, ...

  • приватні;
  • колективні;
  • державні;

3.Національна приналежність капіталу:

  • національні;
  • іноземні;
  • змішані підприємства

4. По правовому статусу і формі господарювання.

  • одноосібні підприємства;
  • господарські товариства – це підприємства де власником є дві або більше осіб.

Товариства поділяються на:

1.Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність тільки розміром свого внеску.

2. Товариство з повною відповідальністю — – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність як своїм внеском так і власним майном.

3. Товариство з додатковою відповідальністю – це підприємство де власником є дві і більше осіб і які за результати своєї діяльності несуть відповідальність своїм внеском і частиною власного майна яке оговорено в статуті підприємства.

4. Командитне товариство – це коли один із засновників несе повну відповідальність а інший обмежену.

5. Різновидом товариств є акціонерні товариства де розмежовуються право власності і право управління.

  • Кооперативи – це добровільні об’єднання громадян з метою сумісного ведення господарювання.

Кооперативи бувають:

  • споживчі
  • збутові
  • виробничі.

5. Галузевий і функціональний вид діяльності

  • сільське господарство;
  • транспортні
  • промислові
  • банківські.

6. Ступінь підлеглості

  • материнські (головні підприємства)
  • дочірні – юридично самостійне підприємство яке має власний баланс, але підкоряється материнській фірмі оскільки вона має контрольний пакет акцій даного підприємства.
  • Асоційовані підприємства – самостійні підприємства, але вже з будь-яких причин відчиняється материнському (філіал)

7. Розмір та чисельність працівників:

  • малі
  • середні
  • великі.

В промисловості і будівництві до малих відносять підприємства наявність працівників до 200-х працівників, інші галузі виробничої сфери до 50. Наука і наукове обслуговування – 100 чол. Торгівля до 15 чоловік. Невиробнича сфера до 25.

Добровільні об’єднання

Картель – об’єднання як правило однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва і результати праці.

Синдикат – це об’єднання підприємств однієї галузі, які зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають її на результати праці.

Трест – об’єднання підприємств однієї галузі, які втрачають власність як на засоби виробництва так і на результати праці.

Концерн – добровільне об’єднання підприємств декількох галузей, які втрачають повну власність на засоби виробництва і результати праці.

Консорціум – це об’єднання підприємств промисловості та банків які відповідно також втрачають власність на засоби виробництва і засоби праці.

3 стр., 1045 слов

Мова ділових паперів — Кацавець Г.М. — 4. Терміни ...

... терези без меча, безсилля права (?. Ісринг). 1. Професійна лексика 2. Доктрина 3. Правопис складних іменників 4. Використання ... з наголосом на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Требужа, Остра, Дінця. 4. Терміни професійної діяльності юристів Адміністративна ... квадрата, діаметра, атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата; українські терміни, коли вони утворені за допомогою ...

Фінансова група – це об’єднання підприємств декількох галузей (промисловості, банків), але на відміну від концерну на чолі фінансової групи стоять один або два банки.

Холдинг – це об’єднання капіталів, а не виробництва, тобто холдинги скуповують контрольні пакети акцій інших підприємстві повністю їх контролюють.

4. Зовнішнє середовище діяльності підприємства

Зовнішнє середовище діяльності підприємства поділяється на чинники макро-, та мікросередовища. Чинники макросередовища – це чинники на які підприємство не може впливати, але повинно враховувати при діяльності підприємства. Чинники мікросередовища – це чинники на які підприємство має вплив, а відповідно може їх змінювати.

Чинники макросередовища

1. економічні чинники (зміни в грошових і натуральних доходах населення, розмір заробітної плати, пенсії, інфляція, стан і розвиток вітчизняного виробництва, розвиток міжнародних економічних відносин.

2. Політичні чинники – політична стабільність в державі та регіоні, напрями розвитку політичної системи.

3. Правові чинники – вплив законодавчого поля на підприємницьку діяльність, методи державного регулювання діяльності підприємств, відношення держави до малого бізнесу стабільність законодавчої бази

4. Демографічні чинники – характеризуються загальною чисельністю населення його чоловіковою групою та темпами зміни чисельності населення в цілому.

5. природні чинники – екологічний стан держави, регіону, області.

6. Соціально-культурні чинники – рівень народного добробуту і рівень задоволення фізіологічних і раціональних норм споживання.

Чинники мікросередовища

1. Споживачі – стан і розвиток потреб попиту на товари, і розвиток ринку.

2. Постачальники — привабливість постачальників, доцільність договірної політики.

3. Конкуренти – чисельність конкурентів їх активність та стан конкуренції цілому.

4. Посередники (товарні біржі, торгові дома)