Українські иучбові матеріали на українській мові

Реферат

Реферат: Історія держави Стародавнього Риму

Історія держави Стародавнього Риму

Особливості державних устроїв Стародавнього Риму в царський період, Громадські відносини

Найдавніше поселення Риму жило пологами, якими керували старійшини. Рід спочатку був згуртований колектив, пов’язаний загальним походженням, загальної власністю на грішну землю, і навіть шануванням предків.

Згодом території, що належить пологам, з’явилися люди й не вхідні ані за їх. Це був звільнені раби чи його нащадки, чужоземці, ремісники і торговці, люди, вигнані порушення пологових звичаїв, насильно переселені з підкорених міст. Цих прибульців у Римі називали плебеями. Исконное ж населення, що пологами, називалося патриціями. Повертаючись до питання походження римських станів, можна взяти в основі його «комплексну теорію»:

  • патриції й справді були корінним громадянством. Вони виглядали повноправний «римський народ»;
  • в безпосередній зв’язок із нею були клієнти, які одержували від них землю, худобу, користувалися їх захистом в суді тощо.

Натомість повинні були б служити у військових загонах своїх покровителів, надавати їм допомогу грошима, виконувати різні роботи;

  • плебеї стояли поза родової організації патриціїв, тобто. не належали до «римському народу», або не мали доступу до общинної землі та позбавили політичних прав.

Патриції перетворилися на замкнуту групу знаті, конфронтуючу якнайширшому загалові плебеїв.

Державний лад

Римська патриціанська громада представляла собою примітивний місто-держава з типовими рисами «військової демократії».

Носієм верховної влади було племінне збори. Воно вирішувало найважливіші питання життя громади: повідомляло війну, що з сенатом вибирало царя, займалося найважливішими судовими справами й ін.

Другим органом демократії був раду старійшин, сенат (слово senatus походить від senex — старий).

Його члени називалися «батьками» — patres.

Згідно з легендою, Ромул призначив перших 100 сенаторів. Тулл Гостилий додав ще 100, а Тарквиний довів до 300.

У період між смертю старого царя і вибором нового громадою управляли по черзі сенатори.

30 стр., 14539 слов

История Древнего Рима

... именно - рассмотреть предпосылки возникновения государства в Древнем Риме и проанализировать государство Древнего Рима - курсовая работа разделена на 3 части, каждая из которых посвящена определенной проблематике. В ... Лации город Альба Лонга, которым 400 лет правили его потомки. Последнего законного царя Нумитора свергнул с престола его брат Амулий, позаботившийся, чтобы у дочери Нумитора ...

Перші реформи «військової демократії» провів Сервий Туллій. Весь вільний населення Риму — і члени римських пологів, і плебеї — була розділена на майнові розряди. У основу розподілу було покладено розмір земельного наділу, яким володів людина (пізніше, з її появою в IV в. е. грошей, було запроваджено грошова оцінка майна).

Обладавшие повним наділом входь у перший розряд, трьома чвертями наділу — вдруге і т.д. З іншого боку, з першого розряду було виділено особлива група гра ждан — вершники, а безземельні — пролетарі відокремлювалися в окремий, шостий розряд.

Кожен розряд виставляв певна кількість збройних чоловіків, у тому числі формувалися центурії— сотні. Вершники становили центурії кінноти, 1—3 розряди — тяжеловооружен іншої піхоти, 4—5 розряди — легковооруженной піхоти. Пролета вдз виставляли одну невооруженную центурію. Загальна кількість цін турий дорівнювало 193. Изних . 18 центурій вершників і 80 центурій першого розряду становили понад половину всіх центурій.

Найважливішим щодо них реформ було те, що центу вдз лише військової, а й політичної одиницею. З часу реформ поруч із куриатными народними зборами стали скликатися народні зборів по центуріям (центуриатные комиции), де кожна вік мала вони одностайно і голосування традиції починався вже з центурій вершників і першого розряду, а за її единогласии, природно, і закінчувалося цим. Рішення народних зборів по центуріям отримувало силу закону, і це благородне зібрання відтискувало на другий план народне збори по куріям.

Друга частина реформ — розподіл вільного населення за тер риториальному принципу посилила процес ослаблення кровнород ственных зв’язків, які лежали основу первіснообщинної органи зации. У Римі була створена 4 міських і 17 сільських терри ториальных округів, що їх зберегли стару назву пле мін — триби. У трибу входили і патриції, і плебеї, які жили у ній, подчинявшиеся її старості. Він також збирав сних податки. Не скільки пізніше по територіальним трибам також почали созы ваться свої зборів (трибутные комиции), у яких кожна триба мала вони одностайно. Їх роль довгий час залишалася второстепен іншої, але поділ населення за трибам, у яких патриції і плебеї несли однакові обов’язки, свідчила про появ лении у створенні громадської влади у Римі территориаль ного, а чи не кровнородственного принципу його дії.

Державні посади й заміщення

Патриції були повноправними громадянами. Вони розпадалися втричі племені. Кожне плем’я складався з 100 пологів. Кожні 10 пологів утворювали курію. Курии утворювали загальне народне збори римської громади (куриатные комиции).

Воно приймало чи відкидало які йому законопроекти, обирало всіх вищих посадових осіб, виступало як вищої апеляційної інстанції під час вирішення питання страти, повідомляло війну.

До IV в. е. плебеї вибороли право на заняття державних посад. У 367 року е. Законом Лициния і Секстия було встановлено, що з двох консулів (вищих посадових осіб) мав обиратися з плебеїв, а поруч законів 364—337 рр. е. їм предоставле але декларація про заняття та інших державних посад.

У 494 року е. було засновано посаду плебейського трибуна. Плебейские трибуни, що обиралися плебея ми у кількості до 10 людина, або не мали управлінської влади, але мали правом veto — правом забороняти виконання распо ряжения будь-якої посадової обличчя і навіть постанови сенату.

3 стр., 1114 слов

Історія розвитку спадкового права в Стародавньому Римі

3. Загальна характеристика розвитку римського спадкового права Римське спадкове право пройшло довгий і складний шлях розвитку. Цей шлях був нерозривно пов'язаний з ходом розвитку римської власності та сім'ї. У міру ... а іноді до монастирів, церкви і т.д. Першим за часом підставою спадкування було в Римі, як і скрізь, спадкування за закону, в силу якого майно залишалося ...

Справ безпосереднього управління, вироблення законопроектів, висновок світ входили до компетенції римського раду старійшин — сенат . Він складалася з старійшин всіх 300 родів та тому називався. Старейшины ці становили потомственную аристократію римської громади, оскільки був закоріненим звичай, за яким їх обирали з одному й тому ж сім’ї кожного роду.

Військове провід, верховні жрецькі і пояснюються деякі судові функції належали яке обирається зборами курій «царю», якого називали- рексом. Історичні перекази називають першим рексом римської громади Ромула, всього налічують сім рексов.

Республіканський Рим, Громадські відносини

У 509 року е. у Римі після изгна ния останнього (сьомого) рекса Тарквиния Гордого встановився республіканський лад. Період республіки — період інтенсив ного вранішнього розвитку, що призвів до значитель ным соціальним зрушень, які відбиті у зміні пра вового становища окремих груп населення. Значну роль цьому процесі відіграли й успішні завойовницькі війни, неук лонно расширявшие кордону Римської держави, превращав шие їх у могутню світову державу.

Основним соціальним розподілом у Римі стало розподіл на сво бодных і рабів. Єдність вільних громадян Риму (квиритів) не що час підтримувалося існуванням їх колективної власності на грішну землю і рабів, належали державі. Однак згодом колективна власність на грішну землю стано вилася фіктивної, громадський земельний фонд переходив до окремим власникам, поки, нарешті, аграрний закон 3 року по н.е. не ліквідував його, остаточно затвердивши приватну собствен ность.

Вільні у Римі розпадалися на дві социально-классовые групи: імущу верхівку рабовласників (землевласників, тор говцев) а також дрібніших виробників (хліборобів і ремесленни ков), які становлять більшість суспільства. До них примыка ла міська біднота — люмпен-пролетарі. Через те, що раб ство спочатку мало патріархальний характер, боротьба між великими рабовласниками і дрібними виробниками, кото рые найчастіше самі обробляли землі і працювали у майстер ских, довгий час становила основний зміст історії Рим ской республіки. Тільки з часом протиріччя між раба ми і рабовласниками виступає першому плані.