Даної курсової роботи носить дослідницький характері і передбачає всебічну характеристику об’єкта дослідження. 1. Сутність авторського права

Реферат

Авторське право регулює відносини, що виникають у зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва, постановок, фонограм, передач організацій ефірного чи кабельного мовлення.

актуальність цієї теми.

У цьому роботі спробував не лише спільна уявлення про авторське право, а й спробував висвітлити його насущні проблеми освіти й засоби захисту авторського права.

даної курсової роботи роботи є підставою:

  • розкрити сутність авторського права;
  • виявити проблеми у виконанні захисту авторського права.

основне завдання дослідження є:

  • дати поняття авторському праву;
  • виявити об’єкт і суб’єкт авторського права;
  • розкрити основні засоби захисту авторського права.

Об’єкт дослідження –, Предметом дослідження

Тема даної курсової роботи носить дослідницький характері і передбачає всебічну характеристику об’єкта дослідження.

1. Сутність авторського права

Витоки авторського права можна знайти ще XV столітті, але корінні зачатки права відкриті ХІХ століття.

Спочатку право автора з його твір уявлялося винятком, заснованим на привілеї, защищавшей від передруки і.

Після авторське право стали розробляти судова практика і юриспруденція, потім цього права зробилося предметом російського законодавства і, нарешті, в сьогоднішнє час є спільною, усіма сознаваемым цивільне право. Коли її були ще привілеєм, свідомість не проникало ще сутність цього права. І це доказом є й те, що привілей ставилася здебільшого типографщику, а чи не до автора твори, отже захистом користувалося видавнича, а чи не авторське право. До того ж, коли наука раніше ще, й суперечки у тому, якої категорії цивільних прав слід віднести його, де знайти місце у загальну систему громадянського права. Як ми знаємо, авторське право неможливо змішати з правом власності. Право власності у цивільному праві завжди пов’язано з матеріальною вещью.[1]

Право власне існує, які мають потреби самовираження в привілеї над річчю. Воно також має здатність ставитися, наприклад, до вимовленою промови, до публічному читання. Наприклад, книга може згоріти, копії чи чернетки книжки всі зникнути, а право все існує те, яке доти було. Предмет права має тут духовне і емоційне властивість. Ще філософ Кант з перших звернув увагу до це властивість авторського права, і його слідом стали досліджувати її інші мислителі і филосовы.

8 стр., 3932 слов

Римське право зобов`язання і його види

... як dare, facere, praestare було поширеним і ходовим у римському праві, про це свідчить Гай: "Особистий позов має місце ... praestare - нести відповідальність (praes stare). Пізніша право йшов у напрямку пошуків єдиного терміна, що покриває класичне триєдине ... ". Множинність осіб у зобов'язанні Учасники зобов'язання. Простий випадок зобов'язального відносини, з точки зору числа його учасників, це той, ...

Перший Закон про захист авторського права було видано у Франції 1793 року. У 1864 року набрало чинності нове положення про літературною та артистичної власності.

Нами з’ясовано, що у Англії авторське право, незалежно від привілеї, визнано природним правому й захищається судами. Подальший розвиток законодавства авторського права призвело до виданню законодавчих актів у 1814, 1832, 1835, 1842 і 1862 роках.

1.1 Поняття авторського права

Авторське право – одна з основних інститути громадянського права. Як ми вже говорили, регульовані авторським правом майнові та особисті немайнові відносини, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва. Також авторське право як інститут громадянського права, що вирішує певні завдання, які включають охорону майнових, особистих немайнових правий і інтересів самих авторів, і навіть забезпечує правовими коштів більш кращих умов створення наукових кадрів і малярських творів від використання їх обществом.[2]

Ми довідалися, що немовби авторське право об’єктивному сенсі представляє якусь сукупність правових норм, що регулюють відносини зі створення й використанню творів літератури та науки, мистецтва. До того ж в суб’єктивному сенсі авторське право – це особисті немайнові і майнових права, які належать до особам, створив твори науки, літератури і мистецтва.

У юридичної літературі термін «авторське право» іноді вживається у широкому, і навіть – у вузькому значенні.

Як з’ясували, у сенсі під авторським правом розуміється як саме авторське право, а й що примикають щодо нього суміжні права, що будуються на кшталт авторського правничий та з’явилися порівняно нещодавно. У вузькому значенні авторське право не включає до свого складу суміжні права.

Коли Росія перебувала у складі СРСР, у ній діяло непогано розроблене законодавство про авторське право. Найважливішими були це: Основи громадянського законодавства Союзу і союзних республік 1961 р., Цивільний кодекс РРФСР 1964 р., де авторському праву присвячений особливий розділ IV, авторські договори, і навіть урядові й відомчі нормативні акти про ставках авторського винагороди і порядок обчислення.

І це коли 12 червня 1990 р. було прийнято Декларація про державний суверенітет Росії, всі ці акти – як загальносоюзного, і республіканського рівня – також зберегли свою дію. Це було підтверджено Постановою Верховної Ради РФ від 12 грудня 1991 р. «Про ратифікації угоди», «Про створення Співдружності Незалежних Государств».[3]

Становище у сфері авторського права суттєво змінилася вже з серпня 1992 р., як у Російської Федерації залучатися Основи громадянського законодавства Союзу і республік від 31 травня 1991 р. Основи 1991 р. стали основним нормативним актом у сфері авторського права.

Відповідно до ними:

  • було запроваджено прерогатива використання творів;
  • цього права визнано переданих;
  • значно звужені випадки використання творів;
  • також втратили сили типові авторські договори;
  • втратили сили обмеження, що стосуються розмірів авторського винагороди;
  • були значно збільшено терміни дії авторського права;
  • було проголошено охорона суміжних прав.

Далі з уведенням у дію Основ 1991 р. дуже багато норм, які належать до авторському праву, зовсім втратили сили, хоча й були офіційно скасовані.

10 стр., 4984 слов

Поняття та види об єктів авторського права

... Закону встановлює, що об’єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури і мистецтва. Серед джерел авторського права передусім варто назвати Закон України ”Про авторське право і суміжні права” від 23 грудня 1993 ...

Наступний етап у розвитку російського авторського права розпочався з 3 серпня 1993 р. – це набуття чинності Закону РФ від 9 липня 1993 р. №5351-I «Про авторське право і правах» (далі – Закон про авторське право).

Як ми знаємо, в законі про авторське право розвинув багато положень, що містилися в Основах 1991 р., і більш 10 років підтримує цивільно-правової оборот авторських творів та суміжних прав.

Поруч із законом про авторське право були схвалені й звісно знаходять практичне застосування та інші законы.[4]

1.2 Об’єкт авторського права

Відповідно до цивільному кодексу Російської Федерації, авторське право діє твори літератури, науку й звісно мистецтва. Згаданою правом охороняються лише ті речі, які мають якісь ознаки, які від інших результатів творчої діяльності.

І це кримінальний кодекс РФ передбачає відповідальність особи порушення авторських.

Щоб співаку визначити безпосередній об’єкт цього злочину треба проаналізувати ознак об’єкта авторського права.

Об’єктом авторського права, як знаємо, є твір науки, літератури і мистецтва незалежно від призначення й гідності твори, і навіть з його форми выражения.[5]

Нижче наведено, перелік творів, що є об’єктами авторських прав:

  • літературні твори (включаючи програми для комп’ютера;
  • музично-драматичні і драматичні твори, сценарні твори;
  • пантоміми і хореографічні твори;
  • музичні твори, написані з текстом, і навіть без тексту;
  • аудіовізуальні твори (кіно-, тілі- і відеофільми та інші кіно – і телепроизведения);
  • твори живопису, скульптури, графіки, дизайну, графічні розповіді, комікси й інші твори образотворчого мистецтва;
  • твори декоративно-прикладного і сценографічного мистецтва;
  • твори містобудування, архітектури та садово-паркового мистецтва;
  • фотографічні твори;
  • геологічні, географічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, які стосуються географії, топографії і деяких інших наук;
  • інші твори.

Є окрема категорія, що представляє твори, які є об’єктами авторського права – це офіційними документами

(закони, судових рішень), і навіть їхні перекази; державні символи й знаки; твори народної творчості; повідомлення про події та фактах, мають інформаційного характеру.

Як ми знаємо, що, згідно із кримінальним законодавством відповідальні за це як ті особи, які незаконно використовують об’єкти авторських прав, а й незаконно використовують об’єкти, які охороняються суміжними правами.[6]

1.3 Суб’єкти авторського права

Нами з’ясовано, що суб’єктами авторського права може бути особи, які створили твори науки, літератури і мистецтва, тобто. самими авторами. Наявність суб’єктивних авторських прав залежить від віку, стану здоров’я, майнового становища, місця створення і випуску свого твору друком.

І це громадянин іншої іноземної держави то, можливо суб’єктом російського авторського права, звісно, якщо його твір вперше буде створено біля Російської Федерації або ще не випущено, але перебуває в її території. І якщо перемоги твір такого автора (іноземного) вперше побачило світ по закордонах або там, в об’єктивної формі, він працює суб’єктом російського авторського права тільки з ув’язнених Російської Федерації соглашений.[7]

3 стр., 1118 слов

Охорона об\’єктів авторського права і суміжних прав

... автора. 3 Охорона об’єктів суміжних прав Закон України “Про авторське право і суміжні права” охороняє права виконавців, виробників фонограм і відеограм, а також організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без завдання шкоди охороні творів авторським правом. ...

Також суб’єктивні авторські права виникають автор у створення свого твору.

2. Захист авторського права

2.1 Права авторів: утримання і здійснення

Як ми вже з’ясували, автору твори, належать: право авторства, декларація про ім’я, на опублікування різне використання свого твору, і навіть декларація про недоторканність твори, на винагороду використання твори іншими особами.

Одна з головних прав особи, що займається наукової чи художньої театральної діяльністю – цього права на авторство. І це є основним комплексно прав, які має сам автор.

З метою індивідуалізації осіб, які створюють твори науки, літератури і мистецтва, вони мають декларація про ім’я. Автор може випустити свій твір під своїм добрим ім’ям, під псевдонімом чи також анонімно. Реалізується декларація про ім’я, коли використовуються твори автора, коли входить у договірні відносини коїться з іншими особами, або організаціями.

Також законодавство дозволяє відтворення, опублікування і розповсюдження твори. Будь-яке повідомлення твори колі осіб у будь-який спосіб, тобто. шляхом публічного показу, видання, телебаченню називається опублікуванням.

І це право автора відтворення означає розмноження твори автора з допомогою виведення з нього копій. І це здійснюються з урахуванням певного договору, який укладає сам автор улаштуванням. Відтворення і опублікування твори, вимагає згоди самого автора произведения.[8]

Як відомо, попри всі є виключення з правил, і у законі закріплено виняток. Законодавство Російської Федерації показує деякі випадки, коли твори використовуються без згоди автори і без сплати авторського винагороди, тоді як ст. 495 Цивільного кодексу РФ – використання твору без згоди самого автора, але із виплатою авторського винагороди.

Зараз право автора розповсюдження свого твору набуває той час, який описував закон, закріплюючи його з автором твори. Практика видання творів з допомогою коштів автора дала йому реальну можливість самому поширювати свої твори. Тому спростовувалися затвердження юристів й правознавців у тому, автора не має право розповсюдження свого твору, бо має друкованими засобами, папером тощо.

І це декларація про недоторканність твори автора, отже, заборона внесення змін — у саме твір, за його назву й у позначення імені автора без його згодою що за різних засобах використання, як-от видання, публічне виконання, публічний показ і т.д.[9]

Цивільний кодекс Російської Федерації забороняє без згоди самого автора оформляти твір за його виданні ілюстраціями, передмовами, коментарями і яким би там не було поясненнями.

Розглянемо засоби використання твори – це видання, але цей лад має зберігатися попри всі інших засобах використання самого твори.

Право на недоторканність самого твори ім’я, дане автору автора виражено як заборона, яка ставиться до третіх осіб.

Як з’ясували, межі недоторканності твори автора неможливо знайти бездонными. Автор твори, вступаючи в договірні відносини з видавництвом, театром та інші організаціями, дозволяє, у процесі самої підготовки твори до випуску друком вноситимуться певні поправки. І це режисер чи редактор, працюючи над твором, немає права порушувати задум автора твори, особливості його стилю. Вносимые у твір виправлення і поправки мають узгоджуватися, звісно, із самою автором.

6 стр., 2568 слов

Декларація прав людини і громадянина

... дисципліну. Найважливіші методи (підходи) такого вивч До джерел історії держави і права зарубіжних країн належать: пам'ятки права певної епохи чи країни-закони, кодекси, конститу­ ції, інші офіційні документи ... Свій предмет має й історія держави і права заруб Методи історії держави і права зарубіжних країн - це сукупність прийомів, способів, шляхів та принципів, за допомогою ...

А до прав автора, належить право, таке як декларація про винагороду за згоду використати його твір.

Особливості авторського винагороди визначаються специфікою творчої праці автора. Якщо автор створив твір, це ще говорить про можливість реалізувати декларація про винагороду. Здійснення права пов’язані з використанням твори іншими особами, інакше кажучи, коли встановлено громадська корисність твори.

Ставки авторського винагороди за видання творів літератури, мистецтва та прописані у залежність від виду произведения.[10]

Коли зникла державну монополію в авторському справі, це призвело до загибелі обов’язкової сили деяких авторських договорів, якими раніше передбачалися ставки авторського винагороди. І це є певні видавництва, що орієнтуються на колишні принципи обчислення авторського винагороди, доповнюючи їх сучасними умовами, наприклад, можливість отримання автором певній його частині доходу, отриманого видавництвом від поширення тиражу твори автора.

Також таким чином будується розрахунок авторського винагороди за публічне виконання драматичних, музично-драматичних, музичних та інших творів. Одні ставки застосовуються на публічного виконання твори, створеної за замовлення видовищного підприємства, інші – публічного виконання що вже друкувались творів.

І це за твір автора, яке виконано на замовлення чи право першу постановку твори, автору твори виплачується одноразове винагороду. З іншого боку, підприємство, публічно виконуюче твір, виплачує автору винагороду як деякого певного відсотка суми цьогорічного валового збору, надходження від продажу квитків. Якщо вже опубліковане твір вкотре публічно виповнювалося, то оплачується як відсотків від поспектакльных зборів.

Розглянуті права авторів творів науки, літератури і мистецтва можна розділити на особисті й майнові.