Предметом фінансового права
Фінансове право як галузь права матеріалізується у фінансово-правових нормах, принципах, методах; наука фінансового права матеріалізується в узагальненнях, оцінках, висновках, концепціях, нових поняттях і категоріях; у теоріях і доктринах, що відображаються у статтях, монографіях, навчальних посібниках та підручниках з фінансового права.
Як і будь-яка інша наука, наука фінансового права має властиві тільки їй предмет дослідження і понятійно-категорійний апарат, власний зміст. З іншого боку, вона є частиною юридичної науки в цілому. Предметом науки фінансового права виступає вся сукупність знань про фінансове право та фінансову діяльність держави, хоч такі знання є різнорідними.
Як одна з юридичних наук, наука фінансового права вивчає історію фінансового законодавства, розробляє наукові рекомендації Щодо його вдосконалення. Завданнями науки фінансового права є також вивчення фінансового законодавства інших держав, здійснення порівняльного аналізу й використання позитивного досвіду для вдосконалення практики оновлення фінансово-правових актів, тим паче, що нині на порядку денному у сфері фінансової діяльності держави залишається реформування податкового законодавства та законодавства про відносини у сфері державного кредиту.
Фінансовому праву як науці притаманний ряд особливостей. Це суспільна наука, відповідно вона підпадає під різноманітні деформації та політичний тиск, особливо у сфері дослідження практичного досвіду правозастосовної діяльності органів управління у сфері фінансів. Наука фінансового права як юридична наука досліджує цілий ряд фінансових явищ і понять, що за своєю природою є предметом дослідження економіки та фінансів.
Як слушно зазначає О. В. Щербанюк, враховуючи значення науки про фінанси як науки, що вивчає економічний базис, не можна забувати про необхідність вивчення закономірностей самої надбудови, про значення активної творчої ролі права. Тому в галузі науки фінансового права, використовуючи дані науки про фінанси, неприпустимо підміняти аналіз правової дійсності викладом окремих положень науки про фінанси, розмивати юридичну специфіку фінансово-правових норм і відносин у вивченні їх економічного змісту. Наука фінансового права відмінна від науки про фінанси тим, що вона, використовуючи апарат останньої, вивчає правову форму фінансової діяльності держави і суспільних відносин, які виникають у процесі такої діяльності, досліджує вплив цієї правової надбудови на економічний базис.
Наука фінансового права застосовує такі методи, як спеціально-юридичний (формально-догматичний), порівняльно-правового дослідження, метод звернення до інших наук, метод статистичної обробки фактичного матеріалу та ряд інших. При здійсненні досліджень фінансово-правових явищ необхідно розуміти значення таких провідних принципів — принципу об’єктивності та історизму. Це дає змогу не створювати однобічні наукові теорії та концепції, що не відображатимуть об’єктивної реальності.
Серед видатних учених XIX ст., що зробили помітний внесок у становлення й розвиток науки фінансового права, можна назвати М. М. Сперанського (праця «План фінансів», підготовлена у 1810р.), М.І. Тургенєва («Досвід теорії податків», 1818), М. Ф. Орлова («Про державний кредит», 1832), І. Я. Горлова («Теорія фінансів», 1841).
Саме вони заклали підвалини фінансової науки. У другій половині XIX — на початку XX ст. дослідженнями у сфері фінансів видатні вчені В. Лебедєв, І. Тарасов, С.Іловайський, Д. Львов, І. Янжул вивели фінансове право на нову площину і сприяли його виділенню в окрему правову галузь. У цей же час з’явилися перші підручники з фінансового права (з деякими з них можна ознайомитися і зараз завдяки сучасним перевиданням).
бюджетне право
У 1940 р. було опубліковано перший підручник з фінансового права, тоді ж з’явилася і надзвичайно важлива праця Ю. А. Ровинського «Предмет радянського фінансового права». У 50-60-х роках було завершено розробку теорії соціалістичного фінансового права з чітким акцентом на дослідженні питань бюджету, бюджетних відносин та бюджетного процесу. Найбільший внесок у розвиток бюджетного права зробили відомі вчені-юристи Л. К. Воронова, В. В. Безчеревних, М. М. Піскотін, Н.І. Хімічева, С. Д. Ципкін, М. В. Карасьова, О. М. Горбунова, Н. А. Куфакова.
Перехід до ринкової економіки, курс на яку проголосила незалежна Україна, поставив проблему перегляду всієї системи науки фінансового права, починаючи від її предмета та методу й закінчуючи окремими інститутами, категоріями й поняттями. Існування рівнозначних форм власності обмежило предмет фінансового права, оскільки державні фінанси припинили своє панування у фінансовій системі Держави і розглядаються виключно у взаємозв’язку з фінансами приватними.
українська наука фінансового права
Теорія фінансового права, у тому числі визначення предмета й методу фінансово-правового регулювання, предмета фінансової діяльності держави та методів, якими вона здійснюється, розкриття особливостей правового статусу учасників фінансових відносин, дають можливість будувати засади для дослідження окремих правових інститутів, що входять до складу фінансового права як правової галузі й науки.
В умовах ринкової економіки всі розуміють значення податків для формування доходної частини бюджету, однак формування податкової системи держави має бути відпрацьовано на певних категорійних поняттях. Визначаючи склад податкової системи, слід враховувати як практику розвинутих країн, так і особливості національної економіки України, історичні традиції тощо.
Контрольні запитання та завдання:
1. Назвіть предмет фінансового права
2. Які органи представляють інтереси держави у фінансових відносинах?
3. Хто може виступати учасниками фінансових відносин?
4. Коли виникають фінансові відносини?
5. Назвіть відомі методи фінансового права
6. З чим пов’язане правове регулювання у фінансовому праві?
7. Назвіть риси характерні для державно-владних приписів у сфері фінансової діяльності. Чим це пояснюється?
8. Чим характеризується визначальна риса фінансового права?
9. Назвіть та надайте характеристику джерел фінансового права
10. У чому полягає сутність фінансового законодавства?
Література:
1. Конституція України. Статті 85, 95, 96, 97, 98, 116, 119. — К.:Преса України, 1997.
2. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні від 21.05.1997р. № 280/97-ВР. Розділ ІІІ. //Відомості Верховної Ради України.-1997.-№24.
3. Безгубенко Л. М. Фінансова наука і практика періоду трансформацій //Фінанси України. — 2000. — №4. — с. 12-16.
4. Боди Эви, Мертон Роберт. Финансы. Гл. 2. — Москва-Санкт-Петербург-Киев: Издат. дом «Вильямс», 2000. — 585 с.
5. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. Розділ 2. — К.: НІОС, 2000.-416 с.
6. Опарін В. М. Фінанси: Загальна теорія. Розділ 4. — К.: КНЕУ, 2001.-240 с.
ТЕМА 5: «ПОДАТКИ. ПОДАТКОВА СИСТЕМА»
5.1. Сутність, класифікація та основні елементи податків
5.2. Особливості податкової системи України
5.3. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах
Понятійний апарат:
| Фінанси і кредит | Та етапи виникнення фінансів | Значення та роль фінансів | Етапи становлення фінансової науки | Зарубіжна фінансова думка | Розвиток фінансової науки в Україні | Основні елементи сучасної фінансової думки | Фінансово-правового регулювання | Фінансове право в системі права України |
