Предмет регулювання господарського права

Реферат

1. Предмет регулювання господарського права

2. Методи господарського права

Предмет регулювання господарського права

Господарське право, як i будь-яку iншу юридичну дисциплiну, можна визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупнiстю суспiльних вiдносин, що регулюються нормами господарського права. З цiєї точки зору господарське право — система норм, якi регулюють господарськi вiдносини, тобто вiдносини, в якi вступають органiзацiї, пiдприємцi у процесi своєї господарської дiяльностi. Господарськi вiдносини у сферi економiки України становлять предмет господарського права.

«народне господарство» i «господарська дiяльнiсть».

народногосподарський

Поняття «господарська дiяльнiсть» слiд визначати також, виходячи з позицiї законодавця, тобто на пiдставi ст. 1 Закону України «Про пiдприємництво» та статей 1, 20—22 Закону України «Про пiдприємства в Українi» (Вiдомостi Верховної Ради України. — 1991. — № 24. — Ст. 272 ) . Господарська дiяльнiсть як предмет господарського права — це виготовлення та реалiзацiя продукцiї, виконання робiт, надання послуг для одержання прибутку. Здiйснюють її господарюючi суб’єкти — власники або володiльцi основних фондiв i оборотних коштiв. Пiдприємства — суб’єкти господарського права можуть здiйснювати всi види господарської дiяльностi, якi не забороненi законодавством України i не суперечать їхнiм статутам (ст. 1 Закону України «Про пiдприємства в Українi,»).

Господарську дiяльнiсть розглядають як суспiльно корисну дiяльнiсть членiв суспiльства, їхнiх спiлок (об’єднань) щодо виготовлення продукцiї, надання послуг, виконання робiт. Суспiльно корисна господарська дiяльнiсть:

  • по-перше, полягає у виробництвi продукцiї, виконаннi робiт, наданнi послуг не для власних потреб виробника, а для задоволення потреб iнших осiб;
  • по-друге, виконується на професiйних засадах;
  • по-третє, результати такої дiяльностi мають реалiзовуватися за плату, тобто функцiонувати як товар;
  • по-четверте, поєднує як приватнi iнтереси виробника, так i публiчнi iнтереси (держави, суспiльства, значних верств населення тощо).

Наведенi ознаки дають змогу визначити господарську дiяльнiсть, як таку суспiльно корисну дiяльнiсть членiв суспiльства та їх об’єднань, щодо виробництва продукцiї, виконання робiт, надання послуг для їх реалiзацiї за плату (як товару), що грунтується на поєднаннi приватних i публiчних iнтересiв i здiйснюється професiйно.

4 стр., 1900 слов

Основи господарського права

... Господарське право пов’язано з правом комерційним інших країн. та існує на наступних принципах: 1. принцип пріоритету – спеціальних норм міжнародного права понад загальними нормами господарського права України ... режими тощо). Система господарського законодавства в цілому зумовлено предметом регулювання, тобто господарською діяльністю. Предметом господарського права є господарські відносини між ...

Непiдприємницька господарська дiяльнiсть здiйснюється для задоволення певних суспiльних потреб незалежно вiд прибутковостi такої дiяльностi: отримання прибутку вiд такої дiяльностi вiдiграє другорядну роль.

прибуток, яку здiйснюють фiзичнi та юридичнi особи, зареєстрованi як суб’єкти пiдприємницької дiяльностi у порядку, встановленому законодавством.

Господарське право України розвивається як система норм, якi регулюють три сектори економiки. Домiнуючим є державний сектор, до якого належать рiзнi господарюючi суб’єкти, заснованi на державнiй власностi (близький до нього сектор, заснований на комунальнiй власностi).

Другий сектор становлять пiдприємства, заснованi на колективнiй власностi (захiднi економiчнi теорiї вважають його приватним, але вiн у нашiй країнi настiльки одержавлений, що вважати його приватним немає достатнiх пiдстав).

Це — колективнi пiдприємства, виробничi кооперативи, господарськi товариства. Третiм, найбiльш цiкавим сектором, що швидко розвивається, є приватний сектор. З розвитком процесу приватизацiї майна державних пiдприємств питома вага цього сектора зростатиме.

Слiд враховувати також i те, що господарське право регулює вiдносини щодо державного регулювання економiки, яке здiйснюється у певних правових формах i за допомогою певних методiв. Об’єктивними чинниками, що зумовлюють необхiднiсть державного регулювання господарського життя, є:

  • виконання державою соцiальних функцiй — забезпечення умов для нормальної життєдiяльностi суспiльства, в тому числi у сферi економiки (Вiдповiдно до ст. 13 Конституцiї України держава забезпечує соцiальну спрямованiсть економiки).

    Таким чином держава виконує функцiю органiзацiї господарського життя суспiльства;

  • наявнiсть у держави на правi власностi ще досить значного масиву майна (передусiм засобiв виробництва), що зумовлює управлiння державним сектором економiки з боку держави-власника.

соцiального розвитку України

прогнозування та розроблення програм економiчного i соцiального розвитку України» вiд 23 березня 2000 р. (Голос України. — 2000. — 5 травня.)

можливого стану економiки та соцiальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхiв i строкiв досягнення параметрiв економiчного i соцiального розвитку. Прогноз економiчного i соцiального розвитку є засобом обгрунтування тiєї чи iншої стратегiї та прийняття конкретних рiшень органами законодавчої та виконавчої влади, органами мiсцевого самоврядування щодо регулювання соцiально-економiчних процесiв.

Програма економiчного i соцiального розвитку України — це документ, в якому визначаються цiлi та прiоритети економiчного i соцiального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена i комплексна система заходiв органiв законодавчої i виконавчої влади, органiв мiсцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економiчного i соцiального розвитку, а також характеризуються очiкуванi змiни у станi економiки та соцiальної сфери.

Система прогнозних i програмних документiв економiчного i соцiального розвитку складається з:

14 стр., 6840 слов

Правова система України

... ”, „система права”, „правова надбудова”, „механізм правового регулювання”, які близькі за змістом і об'єктом. Другим поставленим завданням є розгляд основних процесів становлення і розвитку правової системи України. Об'єктом даного ...

  • прогнозiв економiчного i соцiального розвитку України на середньо- та короткостроковий перiоди;
  • прогнозiв економiчного i соцiального розвитку Автономної Республiки Крим, областей, районiв та мiст на середньостроковий перiод;
  • програм економiчного i соцiального розвитку Автономної Республiки Крим, областей, районiв та мiст на короткостроковий перiод;
  • прогнозiв розвитку окремих галузей економiки на середньостроковий перiод;
  • програм розвитку окремих галузей економiки (ст. 5 Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економiчного i соцiального розвитку України»);
  • управлiння
  • контроль

Так, вiдповiдно до ст. 32 Закону України «Про пiдприємства в Українi» контроль за окремими сторонами дiяльностi пiдприємства здiйснюють: державна податкова iнспекцiя (за додержанням податкового законодавства, правильнiстю обчислення, повнотою i своєчаснiстю сплати до бюджетiв, державних цiльових фондiв податкiв зборiв (обов’язкових платежiв), а також неподаткових доходiв, установлених законодавством – ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Українi» вiд 4 грудня 1990 р.

// Вiдомостi Верховної Ради України. — 1991. — № 6. — Ст. 37); державна контрольно-ревiзiйна служба (за витрачанням коштiв i матерiальних цiнностей, їх збереженням, станом i достовiрнiстю бухгалтерського облiку i звiтностi в мiнiстерствах, вiдомствах, державних комiтетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на пiдприємствах i в органiзацiях, якi отримують кошти з бюджетiв усiх рiвнiв та державних валютних фондiв, розроблення пропозицiй щодо усунення виявлених недолiкiв i порушень та запобiгання їм у подальшому – ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревiзiйну службу в Українi» вiд 26 сiчня 1993 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. —1993. — № 13. — Ст. 110); державнi органи, на якi покладено нагляд за безпекою виробництва та працi, протипожежною та екологiчною безпекою, iншi органи вiдповiдно до законодавства України (зокрема, Закон України «Про цiни i цiноутворення» вiд 3 грудня 1990 р.; Закон України «Про охорону працi» вiд 14 жовтня 1992 р.; Закон України «Про пожежну безпеку» вiд 17 грудня 1993 р.; Положення про державний архiтектурно-будiвельний контроль: Засв. постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 березня 1993 р.);

нормативне регулювання

Правовi форми державного регулювання економiки реалiзуються за допомогою певних способiв впливу на поведiнку суб’єктiв господарювання. Такi передбаченi законодавством способи впливу держави на поведiнку суб’єктiв господарського життя з метою отримання необхiдного суспiльству результату можна назвати методами державного регулювання.

Традицiйно в науцi господарського права видiляють двi групи методiв впливу держави на економiку, на поведiнку суб’єктiв господарювання — адмiнiстративнi та економiчнi. Виходячи з цього, адмiнiстративнi методи — це такi способи впливу держави, за яких необхiдний суспiльству результат досягається шляхом прямого наказу (обов’язкового припису) компетентного органу, що пiдлягає виконанню суб’єктом господарювання незалежно вiд того, чи вигiдно це виконання йому економiчно, чи нi.

4 стр., 1898 слов

Реферат по господарському праву

... Це порівняно новий суб'єкт господарського права, оскільки підприємницька діяльність ізпланово-распределительной економіці було заборонено. Її легалізація України відбулася відповідно Закону України від 07.02.1991 року ... цей період вбирається у суми, еквівалентній 500000 євро по середньорічному курсу Національного банку України щодо гривні. >Большими підприємствами – називають підприємства, у ...

Економiчнi методи — це такi способи впливу держави на економiку, на суб’єктiв господарювання, за яких необхiдний суспiльству результат досягається шляхом стимулювання суспiльного виробництва, через економiчний iнтерес виконавцiв (як за допомогою матерiального заохочення, так i за допомогою майнової вiдповiдальностi за результати господарської дiяльностi).

Адмiнiстративнi та економiчнi методи застосовуються у межах чинного господарського законодавства залежно вiд конкретних економiчних, полiтичних та iнших умов, а також виходячи з мети i завдань, що стоять перед державою i суспiльством на певному iсторичному промiжку часу.

З часом елемент державного регулювання зменшуватиметься, норми господарського права України будуть «комерцiалiзуватися». Воно перетворюватиметься на комерцiйне право, яке дiятиме паралельно з цивiльним.

У країнах ринкової економiки правовi системи традицiйно включають комерцiйне (не господарське, як у нас) право. Це системи норм права, що регулюють комерцiйну дiяльнiсть у широкому розумiннi, тобто виробництво i купiвлю-продаж товарiв, робiт, послуг (а не в розумiннi «правил торгiвлi»).

У таких країнах, як Нiмеччина, Францiя, Сполученi Штати Америки, комерцiйне право кодифiковано у формi комерцiйних кодексiв (в Японiї — господарського кодексу), якi дiють паралельно з цивiльними кодексами.

Методи господарського права

Методи господарського права — це сукупнiсть способiв регулюючого впливу норм господарського права на поведiнку суб’єктiв господарських правовiдносин. Концептуально методи господарського права будуються на двох принципах: загальнодозвiльному («дозволено все, що не заборонено законом»), за яким дiють пiдприємства i пiдприємцi, та зобов’язуючому («суб’єкти господарського права зобов’язанi i мають вчиняти те, що на них покладено законом»).

Цей принцип в основному стосується органiв державного управлiння економiкою. Як зазначається у ст. 19 Конституцiї України, органи державної влади та органи мiсцевого самоврядування зобов’язанi дiяти лише на пiдставi, в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

як у некомплексних галузях) основнi методи правового регулювання.

метод автономних рiшень

(вимог законiв i вказiвок компетентних органiв, обов’язкових для суб’єктiв господарських вiдносин).

Згiдно з ним дiяльнiсть (поведiнка) суб’єктiв пiдпорядковується обов’язковим моделям правовiдносин, визначеним законодавством. Це, зокрема, обов’язковiсть додержання заборон закону щодо здiйснення господарської дiяльностi (лiцензiї, квоти, спецiальнi режими тощо), обов’язок визначених у законодавствi пiдприємств укладати з державою державнi контракти та iн.

У господарському правi дiє також метод рекомендацiй. Держава регулює поведiнку суб’єктiв господарських вiдносин шляхом рекомендованих моделей вiдповiдних правовiдносин. Наприклад, зразковi форми договорiв щодо окремих видiв вiдносин, методичнi рекомендацiї стосовно окремих видiв дiяльностi у сферi господарювання — це приклади застосування державою зазначеного методу.

Залежно вiд конкретних господарських ситуацiй, iнтересу держави стосовно тих або iнших господарських вiдносин та iнших чинникiв, що регулюють господарське життя, можуть використовуватися будь-якi iз зазначених методiв, виходячи з того, який з них буде найефективнiшим.

3 стр., 1332 слов

Тема 7. Загальні положення про здійснення цивільних прав і виконання ...

5. Співвідношення понять «зловживання правом» та «правопорушення». 6. Захист цивільних прав та інтересів органами внутрішніх справ України. 7. Забезпечення здійснення цивільних прав та інтересів органами виконавчої влади. 8. Застосування у процесі ...

1. Господарське право України: Навч. посiбник – 3-є вид., перероб. i доп. – К.: Юрiнком Інтер, 2002. – 392 с.