Бандитизм в Кримінальному кодексі України

Реферат

Бандитизм — один з найнебезпечніших злочинів проти громадської безпеки, що полягає в організації озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

Сам факт організації озброєної банди визнається закінченим злочином, навіть якщо вона не зробила жодного нападу. Участь в банді — також закінчений злочин.

Банда — це різновид злочинної організації або ж організованої групи, з метою вчинення нападу (нападів), який потребує ретельної тривалої підготовки.

В історико-правовій літературі та судовій практиці бандитизм тлумачився переважно, як злочин антидержавний з політичним відтінком. Зазначена оцінка бандитизму та практика боротьби з ним носили виразно репресивний характер.

В історії кримінального законодавства бандитизм розглядається, як злочин державний, (стаття 75 Кримінального кодексу РРФСР 1922 року та стаття 593 Кримінального кодексу РРФСР 1926 року).

23 серпня 1922 року Всеукраїнський Центральний Вико навчий Комітет визнав за необхідне об’єднати всі каральні постанови в кримінальний кодекс. У всіх радянських республік засадчим став кримінальний кодекс Російської Федерації. У зазначених статтях кримінального кодексу були визначені досить широкі ознаки бандитизму з виключенням з нього таких діянь, як зупинка потягів, пошкодження залізничних шляхів та інших засобів сполучення (стаття 593 Кримінального кодексу РРФСР 1926 року у розділі «Державні злочини»).

Організована злочинність становить небезпеку як для життя та здоров’я громадян, їх майна так і для держави в цілому. Банда є одним із різновидів злочинної організації, вона крім загальних ознак злочинної організації, містить ще й специфічні риси, такі як: озброєність та мету нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Бандитизм (ст. 257 КК) в Україні є небезпечним для економічного та соціального розвитку українського суспільства. Бандитизм, є небезпечним, як для особистої безпеки громадян так і для їх майна, крім того, для нормального функціонування державних, комерційних чи інших організацій.

Актуальність теми, моєї курсової роботи полягає у тому, що кримінально-правове регламентування відповідальності за такий вид злочину, як бандитизм та кримінологічний зміст його розуміння були, і деякою мірою залишаються й на тепер, недостатньо чіткими й прозорими для одноманітного тлумачення та практичного застосування правоохоронними органами. Особливу суспільну небезпеку становлять злочини, які здійснюються організованими, стійкими, озброєними групами — бандами: вбивства, в тому числі за наймом, захоплення заручників, викрадення людей, вимагання, розбійні напади.

9 стр., 4088 слов

Основи кримінального права України

... нормативно-правовим актом, який охоплює всі питання кримінального права і здійснює їх вичерпне регулювання. Незважаючи на свою специфічну назву - "кодекс", цей акт є законом, приймається та ... (право на життя, свободу, особисту недоторканність і недоторканність житла, таємницю листування та іншої кореспонденції, конфіденційність особистого і сімейного життя, об'єднання у громадські організації та ...

При цьому, в законодавчій практиці подібні справи викликають досить велику кількість суперечок та труднощів, оскільки, в більшості випадків ці справи містять багато епізодів, велику кількість учасників банди, вимагають виконання великої кількості слідчих дій, призначення та виконання складних експертних досліджень.

. Місце бандитизму в Кримінальному кодексі України

Аналізуючи сказане вище, можна дійти висновку, що не випадково в історико-правовій літературі, в науці та судовій практиці бандитизм тлумачився переважно як злочин антидержавний, що має певне політичне забарвлення. Очевидно, зазначена оцінка бандитизму та практика боротьби з ним, виразно репресивний характер її спрямованості не могли не вплинути психологічно на застосування цієї статті в останні роки, коли здійснювалася правова та політична переоцінка поняття та складу державних злочинів. Кілька десятиріч вона викликає у багатьох юристів негативну реакцію аж до повного її нерозуміння або досить обережного застосування. Ця причина продовжує справляти вплив на практику застосування статті 257 Кримінального кодексу України навіть сьогодні, коли в динаміці та структурі злочинності відбулися серйозні негативні зміни. Особливо це стосується корисливо-насильницьких злочинів, вчинюваних озброєними та достатньо організованими групами.

Нарешті, на практику застосування статті 257 Кримінального кодексу України значно впливають і юридичні причини, які належать до поняття та ознак бандитизму з позицій сучасного кримінального права. Саме вони значною мірою зумовлюють серйозні проблеми кваліфікації діянь за ознаками статті 257 Кримінального кодексу України.

Загальне зростання рівня злочинності в Україні супроводжується зростанням рівня групової злочинності. Поряд з традиційними формами групової злочинності виокремлюються злочини, вчинені організованими злочинними групами. За даними Міністерства внутрішніх справ України, 1993 року такими групами було вчинено 2619 злочинів (що на 23 відсотки більше, ніж 1992 року), що становить 4,0 відсотка загальної кількості злочинів, вчинених групою осіб. За період 1995 — 1996 роки в Україні ліквідовано 40 злочинних угруповань, близько 240 знаходяться в оперативній розробці.

Різке підвищення рівня групової злочинності призвело (що цілком логічно) до значного зростання бандитизму як форми злочинної організації.

Розраховуючи на раптовість, застрашливу силу зброї, сучасні гангстери діють відкрито і жорстоко. Майже звичайними стали випадки зіткнення між злочинними угрупованнями з приводу розподілу сфер впливу.

Відомо, що в засобах масової інформації набули поширення нарікання на відсутність правової бази для ефективної боротьби з організованою злочинністю. Звичайно, не можна не погодитися з тим, що в даному напрямі доведеться чимало попрацювати, але й сьогодні правоохоронні органи мають для цього дуже гострий і — при правильному застосуванні — ефективний правовий інструмент.

14 стр., 6840 слов

Правова система України

... мінусів. Мета роботи - дослідити основні процеси становлення і розвитку правової системи України. Дана мета досягається шляхом розв'язання наступних поставлених завдань. Першим завданням є ... собі, по суті, усі правові явища: правотворчість, правосвідомість, діяльність, що реалізує право, правову ідеологію. Право – ядро і нормативна основа правової системи, її стрижень. Праворозуміння – ...

Йдеться про чинну ст. 257 КК України диспозиція якої передбачає відповідальність за організацію озброєній банді з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а так само участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі. Дану норму можна й необхідно вже сьогодні, в її існуючій редакції, ефективно використовувати у боротьбі з озброєними злочинними угрупованнями.

Проте, як свідчать дані судової статистики, правоохоронні органи не досить ефективно застосовують цю норму закону. За 11 років, що пройшли з початку корінних перетворень в економічній системі нашої країни, за бандитизм було засуджено: у 1984 р. — 7 осіб, у 1985 — 5, у 1986 — 7, у 1987 та 1988 — жодної, у 1989 — 5, у 1990 — жодної, у 1991 — 12, у 1992, 1993 — знов-таки жодної, у 1994— 11, а разом — 47 осіб, що явно не відповідає рівню бандитизму в країні.

Стан злочинності, особлива суспільна небезпечність бандитизму, незначна кількість справ про цей злочин, що надійшли до суду, а також відсутність роз’яснень щодо застосування ст.257 КК (на той час ст.69 КК України) зумовили прийняття Пленумом Верховного Суду України постанови від 7 липня 1995 р. № 9 «Про судову практику в справах про бандитизм».

У постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм» указано на особливу небезпечність бандитизму, який за умов зростання злочинності являє собою серйозну загрозу для особистої безпеки громадян, їхнього майна, нормального функціонування державних, громадських та приватних підприємств, установ та організацій.

З цією метою були вивчені не тільки розглянуті за останні роки справи про бандитизм, а й значна кількість справ про суміжні злочини — розбій та вимагання, вчинені групою осіб і поєднані з насильством. При цьому встановлено факти, коли дії осіб, кваліфіковані судами як розбійні напади, насправді містили ознаки бандитизму.

Особлива небезпека бандитизму, що «спрямувала» цей склад до ряду злочинів проти громадської безпеки, полягає в тому, що тривале функціонування (дійсне або заплановане злочинцями) озброєної групи людей, які вчиняють напади на громадян або підприємства, установи та організації, завдає особливо відчутних збитків суспільству. Бандитські напади, як правило, супроводжуються посяганнями на державну, колективну та приватну власність, на життя та здоров’я людей.

Стаття 257 Кримінального кодексу України: організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваною нею нападі.

Крім ст. 257, Кримінальний кодекс України містить декілька інших об’єктивно схожі за своїм кримінально-правовим змістом статті, що також регулюють питання відповідальності за створення і участь у визначених організаціях, групах, формуваннях. Це призводить до конкретизації змісту статті стосовно регулювання бандитизму, більш чіткого відокремлення бандитських нападів з сукупності подібних до них злочинів таких, як п. 4 ст. 258 — Створення терористичної групи, ст. 255 — Створення злочинної організації, ст. 260 — Створення не передбачених законом воєнізованих та збройних формувань.

58 стр., 28793 слов

Кримінальне право України

... спеціальна превенція, - разом є виявами охоронного завдання кримінального закону. § 2. Система кримінального права України. Система Загальної частини чинного кримінального законодавства - це певний порядок розміщення загальних ( ... характеру, а також можливість суду застосовувати примусові заходи медичного характеру до осіб, які винили суспільне небезпечне діяння у стані неосудності. У главі четвертій ...

Постанова Пленум Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями», дає наступне визначення у п.17 — «Бандою» необхідно визнавати озброєну організовану групу або злочинну організацію, яка попередньо створена з метою вчинення кількох нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб або одного такого нападу, який потребує ретельної, довготривалої підготовки.

Банду слід вважати створеною з моменту досягнення її учасниками згоди щодо вчинення першого нападу за наявності планів, щодо подальшої спільної злочинної діяльності такого ж характеру та за умови, що об’єднання набуло всіх обов’язкових ознак банди. При цьому не має значення, передувала створенню банди стадія існування об’єднання як організованої групи або злочинної організації чи банда одразу була створена як така.

Якщо перший, а також наступні злочини були вчинені до набуття об’єднанням усіх обов’язкових ознак банди, ці злочини за наявності до того, підстав, необхідно визнавати такими, що вчинені організованою групою чи злочинною організацією.

Оскільки ст. 257 КК, передбачено відповідальність за організацію банди, а не за організаційну діяльність щодо її створення, дії обвинувачених можна кваліфікувати як закінчений бандитизм лише у випадках, коли банду дійсно було організовано. Організаційна ж діяльність, яка не дала такого результату, може розцінюватись як замах на бандитизм.

Назва «організація» — дія за значенням організовувати, організувати і зорганізуватися, організовуватися:

) об’єднання людей, суспільних груп, держав на базі спільності інтересів, мети, програми дій і т. ін.;

) особливості будови чого-небудь, структура;

) фізичні та психічні особливості окремої особи.

Термін «організовувати» означає:

) створювати, заснувати що-небудь, залучаючи до цього інших, спираючись на них;

) здійснювати певні заходи громадського значення, розробляючи їх підготовку і проведення (забезпечувати, влаштовувати що-небудь, вишукуючи для цього необхідні можливості) роздобувати, діставати або готувати що-небудь для когось.

Отже, можна визнати як організацію сукупність людей, груп, об’єднаних для досягнення будь-якої мети, вирішення поставленого завдання на основі принципу поділу праці, розподілу обов’язків та ієрархічної структури. І тоді — організованість означає внутрішню впорядкованість, погодженість і взаємодію складових ланок системи. Щодо предмета нашого обговорення організованість, з об’єктивної сторони, може характеризуватись дуже широким комплексом ознак: обов’язковим визначенням і формулюванням цілей спільної діяльності, ретельним продумуванням і плануванням злочинних акцій, чітко вираженою ієрархічною структурою і розподілом ролей між співучасниками, внутрішньою твердою дисципліною з незаперечним підпорядкуванням по вертикалі, активною діяльністю організаторів, продуманою системою матеріального забезпечення знаряддями та засобами здійснення злочину, спеціалізацією функцій співучасників і самої злочинної організації, створенням так званого «общака» для фінансової підтримки діяльності співтовариства, відпрацьованими схемами відмивання «брудних» грошей і їхнім вкладенням у різні проекти, створенням системи протидії різним заходам соціального контролю, включаючи забезпечення безпеки як членів співтовариства, так і співтовариства в цілому, встановлення зв’язків з корумпованими особами державного апарату тощо.

9 стр., 4410 слов

Правова основа діяльності нотаріату. Завдання нотаріату. — ...

... Вчинення найпростіших нотаріальних дій було покладено на народні суди та міліцію. Зростання цивільного обігу, пов'язаного з переходом до нової економічної політики, об'єктивно обумовило суттєвий розвиток нотаріальної діяльності. ... організації та нові принципи діяльності нотаріальних органів. Основи судоустрою Союзу РСР та ... юрисдикційних органів, закликаних захищати права та законні інтереси громадян і ...

Отже, напади найчастіше вчинюються для заволодіння майном. Проте цілком можливі та відомі судовій практиці напади, поєднані із знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту тощо.

. Обєкт та субєкт бандитизму

Між злочинами проти життя, здоровя особи та власності, з одного боку, та бандитизмом — з іншого, є істотна різниця. Бандитизм завжди завдає шкоди у кінцевому результаті — хоч би на що був спрямований безпосередній напад — нормальній діяльності держави у галузі забезпечення громадської безпеки. Тому безпосереднім об’єктом бандитизму є підвалини державного управління у галузі громадської безпеки, а додатковим об’єктом , як правило, є життя та здоров’я.

Бандитські напади найчастіше вчинюються для заволодіння майном. Проте цілком можливі та відомі судовій практиці напади, поєднані із знищенням або пошкодженням майна, вбивствами, заподіюваннями тілесних пошкоджень, зґвалтуваннями, угоном транспортних засобів, пошкодженням шляхів сполучення і транспорту тощо.

Для встановлення складу бандитизму, необхідно насамперед з’ясувати наявність банди, під якою, слід розуміти стійку організовану й озброєну групу з двох або більше осіб, котрі попередньо об’єдналися для вчинення одного або кількох нападів на громадян чи на підприємства, установи, організації.

Одним з найважливіших питань при вирішенні будь-якої кримінальної справи по суті є встановлення того, який конкретно злочин скоєно. Йдеться про належну юридичну оцінку скоєного злочину (кваліфікацію).

Кваліфікація злочину ускладнюється, якщо його вчинено кількома особами, які виконували при цьому однакові чи різні дії, що за наявності відповідних ознак, указаних у законі, розглядається як співучасть.

21 стр., 10414 слов

Кримінально-правова політика України

... злочинності, яка здійснюється засобами матеріального кримінального права, слід відзначити, початки подібного підходу ... суспільних відносин. Тому актуальними є проблеми, повязані з кримінально-правовою політикою, про ... ПОЛІТИКА ЯК ЧАСТИНА КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ Однак, в такому розумінні ... вчинення нових злочинів тощо. Очевидно, що ці засоби містяться в різних галузях права, ...

У кримінальному законі залежно від стійкості суб’єктивних зв’язків між співучасниками (стійкості умислу) виокремлюють такі три форми співучасті:

. Співучасть без попередньої змови має місце там, де діяльність одного співучасника приєднується до діяльності виконавця або інших співучасників у процесі вчинення злочину (коли розпочалося виконання об’єктивного боку), але до його закінчення. Тут попередня змова відсутня, домовленість виникає вже у ході вчинення злочину, але до його закінчення. Наприклад, така форма співучасті передбачена у частині 3 статті 152 Кримінального кодексу України.

. Співучасть за попередньою змовою. Попередньою вважається змова, яка сталася до початку виконання об’єктивного боку злочину. Інакше кажучи, змові повинен передувати замах на злочин або змова повинна мати місце в процесі, в ході замаху на злочин.

Співучасть за попередньою змовою можлива у таких формах (різновидах) — в елементарній формі та у формі організованої групи:

а) співучасть за попередньою змовою в елементарній формі не має ознак, які свідчать про її стійкість. Тут має місце звичайна домовленість про спільне скоєння злочину між кількома особами. Наприклад, це злочини проти власності(частина 2 статті 189 Кримінального кодексу України);

б) організована група — це стійка група осіб, яка перед вчиненням злочину здійснює низку підготовчих дій (наприклад, розподіляють ролі між співучасниками, підшукують знаряддя та засоби вчинення злочину, вивчають місце скоєння злочину, розроблюють план та ін.).

Стійкість групи може мати вираження і в систематичності її злочинної діяльності. Наприклад, у частині 3 статті 187 Кримінального кодексу України передбачена відповідальність за розбій, вчинений організованою групою.

. Злочинна організація — це особливо стійка група осіб, особливо небезпечна співучасть. Саме створення такої організації визнається законом як закінчений злочин (наприклад, створення банди у статті 257 Кримінального кодексу України).

Теорія кримінального права визначає злочинну організацію як стійке обєднання двох чи більше осіб, які навмисно згуртувалися для скоєння злочинів, що являють собою особливу суспільну небезпеку та забезпечення умов, необхідних для здійснення злочинної діяльності його учасниками, навіть якщо злочинної мети не було досягнуто. Проте якщо в статті Особливої частини Кримінального кодексу України не передбачено спеціально відповідальність за організацію та участь у такій групі або вчинення злочинів такою організацією, то злочин визнається вчиненим організованою групою, що розглядається судом як обставина, яка обтяжує відповідальність. судовий бандитизм кримінальний співучасть

Стаття 257 Кримінального кодексу України визначає бандитизм як організацію озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації або на окремих осіб, а так само участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі.

21 стр., 10432 слов

Злочини проти четі, волі та гідності осіб

... захист осіб від насильницького знищення, Конвенції про рабство тощо. Також я маю на меті використати статті науково-практичних коментарів до Кримінального та Цивільного кодексів України ... вчинення злочину, але з власної волі цього не зробила. В ... свідомо поставленою метою. Якщо в людини відсутня актуальна потреба виконувати ... складають предмет науки кримінального права, то в межах своєї роботи ...

Обєктивна сторона бандитизму може виявлятися в організації банди, в участі у банді або в участі в організованих бандою нападах. Вчинення будь-якої із зазначених дій само по собі повністю відповідає об’єктивному боку бандитизму.

Зазначені вище дії повністю пов’язані з поняттям банди. Судова практика та теорія кримінального права відповідно до закону виробили ряд ознак, які характеризують банду. У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм» указано, що «під бандою слід розуміти стійку організовану та озброєну групу з двох або більше осіб, яка попередньо об’єдналася для вчинення одного або кількох нападів на громадян чи підприємства, установита організації незалежно від форм власності» .

Таким чином, ознаками банди є:

) обєднання двох або більше осіб з метою вчинення нападів;

) стійкість групи;

) організованість групи;

) озброєність групи.

Слід зазначити, що поняття «банда» та «бандитизм» не є тотожними. Банда — це стійка озброєна група, а бандитизм — її організація, участь у ній або участь у здійснюваних нею нападах. Тому можлива відповідальність за бандитизм лишень однієї особи, а саме тоді, коли нею була здійснена невдала спроба створити озброєну групу, тобто коли має місце, кажучи словами закону, замах на організацію озброєної банди. В судовій практиці та в науковій літературі свого часу сама організація, тобто цілеспрямована діяльність щодо створення стійкої озброєної групи, коли кожен з її учасників розуміє, що створення злочинної організації переслідує мету вчинення озброєних нападів, розцінювалася як закінчений злочин. Проте в останні роки стала домінуючою інша точка зору, яка на сьогодні закріплена в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм».

Банда — це стійка група. «Групу слід вважати стійкою за умови, якщо вона є стабільною і згуртованою, а особи, які до неї входять, мають спільні наміри щодо вчинення злочинів» . Ця ознака свідчить про те, що винуваті організувалися на досить тривалий час, який потрібен для здійснення запланованої ними злочинної діяльності.

Стійкість, як обов’язкова ознака банди, передбачає згуртованість і відносно постійний склад учасників, об’єднаних спільною злочинною метою вчинення одного або кількох нападів.

Матеріали вивчених справ свідчать, що деякі з викритих банд формувалися протягом кількох років, їх організатори послідовно готувалися до вчинення нападів, завчасно придбавали або виготовляли зброю, ретельно добирали учасників. При цьому в банду цілеспрямовано втягувались особи, які мають навички спортивної боротьби, керування автомобілем, поводження з вогнестрільною зброєю, вміють підробляти документи, знайомі з роботою інкасаторів і методами оперативно-розшукової діяльності органів внутрішніх справ.

7 стр., 3400 слов

Основи адміністративного права України

... адміністративного права; зміст адміністративно-правових норм і адміністративно-правових відносин; адміністративно-правовий статус суб’єктів адміністративного права; сутність методів і норм управління; склад адміністративного правопорушення й сутність відповідальності за його вчинення; зміст адміністративного ... адміністративного права є Кодекс України про ... і принципи провадження в ... посадових осіб, до ...

Майже не виникає питань, коли вчинення низки нападів охоплюється єдиним наміром, причому намір не обов’язково повинен бути конкретизованим стосовно нападів на конкретних осіб або на конкретні підприємства, установи та організації. Достатньо наявності лише загального наміру вчинювати такі напади.

Дещо інша ситуація виникає, коли вчинення низки нападів тією самою озброєною групою не охоплюється єдиним наміром. Така ситуація характерна для злочинних угруповань, які тільки розпочинають свою діяльність. Згуртувавшись та маючи на меті існування такої групи вчинення лишень одного нападу, група попередньо зумовлює, що після його вчинення вона самоліквідується. Проте по деякому часі у членів зазначеної групи знову виникає умисел на повторне вчинення подібних дій і знов-таки з умовою самоліквідації. Кожний такий випадок розглядається учасниками злочинного угруповання як останній, викликаний лише надзвичайними обставинами.

При кваліфікації таких випадків слід пам’ятати, що, кажучи про стійкість групи, закон має на увазі перш за все стійкість її антигромадської, суспільне небезпечної спрямованості. Така стійка спрямованість залежно від складу групи може виникнути як безпосередньо після її організації, так і після вчинення кількох не пов’язаних єдиним наміром нападів.

Формуванню стійких суспільно небезпечних намірів у зазначеному випадку сприяють почуття безкарності та порівняно простий спосіб розв’язання особистих проблем за рахунок суспільства. З вчиненням кожного наступного нападу у членів групи стає дедалі менше внутрішніх перешкод до злочинної діяльності. Зрештою стійкість злочинної групи в процесі суспільно небезпечної діяльності досягає рівня, достатнього для кваліфікації її дій як бандитизму (за наявності інших необхідних ознак).

Виникає закономірне питання: з якого моменту озброєну групу, яка вчинює напади, можна вважати досить стійкою для визнання її бандою?

Відповісти на це питання можна, згадавши поняття «систематичність злочинів», адже саме систематичність скоєння злочинів свідчить про наявність у поведінці злочинців стійкості суспільне небезпечних намірів, що, в свою чергу, підтверджує стійкість самої групи, згуртованої навколо спільної злочинної мети. За встановленим на сьогодні загальним правилом, систематичність злочинів — це перш за все вчинення злочину втретє . Тобто у зазначеному випадку групу слід вважати бандою, а дії співучасників — бандитизмом з моменту прийняття групою рішення про вчинення третього після повторно вчиненого нападу.

6 стр., 2896 слов

Загальна характеристика основних галузей права України

... поведінки не тільки у осіб, які скоїли правопорушення, а й усіх інши Загальна схема формування транспортного законодавства включає джерела права, що базуються на Конституції України. Їх можна переглянути ... головним завданням і функцією яких є охорона правопорядку, захист прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, держави. Міліція України — це державний озброєний орган ви­конавчої влади, який ...

Планування вчинення третього нападу (за наявності інших необхідних ознак) слід вважати бандитизмом, якщо не закінчився строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення першого озброєного нападу.

Звичайно, така кваліфікація можлива тільки стосовно постійних членів групи, тобто стабільної її частини, оскільки саме стабільність групи дозволяє говорити про її стійкість, інші особи, які вчинюють у складі групи другий напад, незважаючи на те, що її стабільна частина вчинює вже третій напад, несуть відповідальність за фактично вчинені дії в складі групи.

Дискусійним у теорії кримінального права є також питання про те, чи вважати організованість безпосередньою ознакою банди, чи розглядати її як необхідну ознаку стійкості банди. Не вдаючись в тонкощі дискусії, слід відзначити, що встановлення цієї ознаки як з першої точки зору, так і з точки зору її опонентів є обов’язковим, без чого неможливо зробити висновок про наявність банди.

. Покарання при вчиненні бандитизму

Організованість як обов’язкова ознака злочинної організації означає, що між її учасниками встановлюються організаційні зв’язки, іноді старанно законспіровані. Члени групи утворюють тісно з’єднану спілку, пов’язану взаємними зобов’язаннями та таку, що має певне керівництво. Утворюється об’єднання, організаційна форма якого спеціально пристосована для злочинної діяльності. Організація стає своєрідним знаряддям вчинення злочину.

Організованість та стійкість — важливі якісні ознаки, які у більшості випадків дозволяють відрізнити злочинну організацію від інших форм співучасті. У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм» зазначено, що від інших злочинів, вчинених групою осіб, за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, бандитизм відрізняється найбільш високою мірою внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєності.

З урахуванням зазначеного вище цікавою є позиція Пленуму Верховного Суду України, який в частинах 2 і 3 пункту 26 постанови № 12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» зазначив, що «під організованою групою стосовно злочинів проти приватної власності слід розуміти стійке об’єднання двох і більше осіб, які навмисно організувалися для спільної злочинної діяльності». На наявність цієї ознаки об’єктивного боку бандитизму можуть, зокрема, указувати: розроблений (хоча б у загальних рисах) і схвалений учасниками групи план злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, розподіл ролей, наявність організатора (керівника), прикриття своєї діяльності як своїми силами, так і за допомоги сторонніх осіб (у тому числі і підкупом службових осіб шляхом давання хабарів), вербування нових членів, наявність загальних правил поведінки тощо.

Якщо організована група являє собою озброєну банду, відповідальність її членів, які вчинили вимагання, настає за статтею 257 Кримінального кодексу України. Додаткової кваліфікації за частиною 3 статті 144 Кримінального кодексу України (тепер ч.4 ст.189 КК) у таких випадках не потребується.

З наведених вище положень можна зробити цілком слушний висновок, що у цьому випадку відмежувати організовану групу від злочинної організації за ознаками стійкості та організованості практично не можливо. З частини 3 пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» також не можна зробити однозначний висновок про те,коли саме озброєна організована група набуває всіх ознак банди.

Не зовсім чітким є вислів «являє собою озброєну банду». По-перше, банда завжди повинна мати ознаку озброєності, по-друге, виходячи з цієї фрази можна зробити висновок, що за наявності ознаки озброєності організована група, про яку йдеться у частині 2 пункту 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 25 грудня 1992 року «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності», автоматично перетворюється на банду. Проте це не зовсім правильно; слід пам’ятати, що обов’язковою ознакою банди є також мета — вчинення нападу .

Якщо в ході слідства буде встановлено, що організована, стійка озброєна група, яка зорганізувалася для вчинення нападів, у процесі злочинної діяльності також займалася вимаганням, то ці дії (вимаганням) можна кваліфікувати як бандитизм без додаткового посилання на частину 4 статті 189 Кримінального кодексу України лишень в одному випадку: коли пред’явлення вимоги про передавання майна або права на нього вчинюється в процесі нападу або безпосередньо після нього; у цьому випадку напад використовується бандою як засіб, за допомоги якого злочинці створюють у свідомості потерпілих впевненість про необхідність виконання вимоги як необхідної умови забезпечення власної безпеки у майбутньому.

У зазначеному випадку дії винних слід кваліфікувати за статтею 257 Кримінального кодексу України без додаткової кваліфікації за частиною 4 статті 189 Кримінального кодексу України. В усіх інших випадках дії банди, яка вчинює вимагання, потрібно кваліфікувати за сукупністю статті 257 та частини 4 статті 189 Кримінального кодексу України; йдеться про реальну сукупність.

Це саме правило слід застосовувати й щодо інших злочинів, які вчинюються в процесі бандитських нападів, за винятком випадків, коли санкція статті, що передбачає відповідальність за злочин, вчинений у процесі нападу, є більш суворою, ніж санкція статті 257 Кримінального кодексу України.

Наприклад, навмисне вбивство. Цей склад не поглинається бандитизмом (п.7 постанови №9 ПВСУ від 07.07.95), тому відповідальність за вчинення навмисного вбивства при бандитському нападі призначається за сукупністю ст.ст. 257 і 115 КК. Якщо член банди в будь-якій формі брав участь в убивстві (застосовував фізичне насильство до потерпілому, заманював жертву, забезпечував безпосередніх вбивць транспортом і т.д.), то вчинене всіма співучасниками убивства слід кваліфікувати за ст. 257 та ст. 115 КК, оскільки банда — це організована група з попередньою змовою, у якій поділ ролей між учасниками не повинен впливати на вид співучасті в убивстві. Усі повинні розглядатися як співвиконавці, тобто вбивство за цих умов завжди відбувається за попередньою змови групою осіб.

Вважається, що така ж кваліфікація повинна бути й у випадках, коли не член банди чинить замовлене бандою вбивство. Хоча сама банда нападу і не чинила, а використовувала найманого вбивцю, варто вважати, що він брав участь у вчинених бандою нападах, що вона підготувала й забезпечила напад, а тому його дії утворять склад злочину, передбаченого ст. 257 КК.

Участь у банді є триваючим злочином, тому вчинення іншого злочину, навіть менш тяжкого, ніж бандитизм, не може кваліфікуватися за статтею 257 Кримінального кодексу України без посилання на відповідну статтю Кримінального кодексу України.

Необхідність роздільного призначення покарання за злочини, які входять у сукупність , виходить з вимоги справедливості та тих завдань, які можуть виникнути в процесі виконання вироку. Кожен злочин є настільки небезпечним, що покарання за один з них не виключає необхідності покарання за інший. Тому закон зобов’язує суд перш за все віддати належне винним за кожен злочин.

Момент закінчення злочину. Організована, стійка, озброєна злочинна організація, яка зорганізувалася для вчинення здирництва, набуває всіх ознак банди за умови досягнення згоди про вчинення третього нападу після повторно вчиненого нападу.

В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 7 липня 1995 року «Про судову практику в справах про бандитизм» у пункті 3 зазначено, що під організацією банди слід розуміти сукупність дій щодо об’єднання осіб для вчинення нападів на громадян або на підприємства, установи, організації. Ці дії можуть полягати в розробці планів злочинної діяльності або вчинення конкретного злочину, загальних правил поведінки, розподілу ролей, у пошуку можливостей для прикриття діяльності як своїми силами, так і за допомоги сторонніх осіб, у фінансовому забезпеченні злочинної діяльності тощо.

Стаття 257 передбачає три самостійні види 6андитизму: організація озброєної банди з метою нападу на державні, громадські, приватні підприємства, установи організації чи на окремих громадян; участь у таких бандах, участь у вчинюваних бандою нападах , — і за будь-яку з цих дій встановлює кримінальну відповідальність.

В теорії кримінального права існує думка, що слова закону «організація озброєної банди» мають на увазі не тільки, результат організаційної діяльності, а й сам процес створення таких банд. Іншу позицію займає Пленум Верховного Суду України, який вказує, що організація озброєної банди є закінченим злочином з моменту її створення, незалежно від того, чи вчинили члени банди хоча б один напад, звідси організаційна діяльність щодо створення банди може розглядатися лишень як замах на бандитизм.

Банду слід вважати організованою з моменту досягнення домовленості між її членами про спільне вчинення низки нападів на державні чи приватні установи, підприємства або на окремих осіб , або з моменту досягнення домовленості про вчинення третього нападу після повторно вчиненого нападу. З настання зазначених моментів, навіть якщо банда не вчинила жодного з нападів, чи запланованого третього нападу, її члени підлягають відповідальності за статтею 257 Кримінального кодексу України за ознакою «участь у банді».

У тих випадках, коли спрямовані на створення банди дії були вчасно припинені правоохоронними органами, або вона не була створена з інших незалежних від волі організаторів причин, вчинене слід кваліфікувати як замах на організацію банди.

Висновки

Отже, бандитизм своєю теоретичною не розробленістю, відсутністю слідчо-судової практики, кваліфікації за вчинення даного злочину, стосується багатьох дискусійних питань, оскільки діяння, які ст. 257 КК криміналізує, багатогранні і вони вимагають ретельного вивчення, причому, в найкоротший термін, адже злочинність має властивість поширюватись та еволюціонувати, що потребує вчасної й ефективної протидії з боку суспільства та держави.

З метою посилення боротьби з бандитизмом, органи внутрішніх справ повинні здійснювати заходи, серед яких необхідно виділити такі, як — створення спеціалізованих інформаційних систем на членів злочинних угруповань з їх реґіональними і міжнародними зв’язками (бандитських та інших озброєних груп, які займаються контрабандою зброї, вибухових пристроїв тощо), а також кілерів.

Створювати і забезпечувати взяття на облік у систему «Насильство», поряд з іншими тяжкими злочинами, усіх зареєстрованих (розкритих і нерозкритих) бандитських нападів. Здійснювати заходи щодо оперативного встановлення приватних і державних спортивних клубів, секцій з оволодіння бойовими видами спорту, організацію постійно діючого контролю за характером і справжніми цілями їх функціонування, складом контингенту, що тренується і безпосередньо в них працює, вивчення джерел фінансування та їх походження.

Своєчасно орієнтувати органи внутрішніх справ щодо встановленого маршруту пересування злочинних груп, членів яких затримано і заарештовано за вчинення бандитських, розбійних нападів та пограбувань. Ретельно перевіряти такі групи щодо їх причетності до нерозкритих злочинів, здійснення перевірки всіх осіб, які займаються касовими операціями і охороняють гроші, з метою отримання оперативної інформації щодо них. Проводити всебічний аналіз стану оперативно-розшукової роботи, передусім серед небезпечних рецидивістів — «злодіїв у законі», інших кримінальних і антисуспільних елементів, всебічно вивчати наявні оперативні матеріали на них. Забезпечувати регулярний обмін інформацією про вчинення бандитських та розбійних нападів та про осіб, які становлять оперативний інтерес, з метою координації роботи щодо розкриття цих злочинів.

Реалізація зазначених заходів допоможе підвищити рівень розкриття бандитських нападів зменшити витрати часу і зусиль працівників органів внутрішніх справ.

Список використаних джерел та літератури

1.Конституція України. [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

.Кримінальний кодекс України. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2341-14

.Правознавство. [Електронний ресурс] — Режим доступу:

.Постанова Пленуму Верховного Суду України за № 13 від 23 грудня 2005 року «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об’єднаннями» — [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.scourt.gov.ua

.М. Хавронюк, М. Мельник. Ознаки і поняття організованої групи та злочинної організації (кримінально-правовий аспект) // Право України. 2000. № 4 — С. 17-19.

.Т. Шутемова . Особенность доказывания создания банды. // Законность. 1999. №9 — С. 35-38.

.А. Андреева, Г. Овчинникова. Квалификация бандитизма. // Законность. 1996. №4 — С. 9-14.

.С. Гавриш, В. Ємельянов Відповідальність за створення терористичної групи чи терористичної організації в проекті КК України // Право України. 2000. № 10. — С. 42.

.В. Ліпкан Проблемні питання співвідношення організованої злочинності і тероризму // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ. 1999. № 4. — С. 82.

.В. Ліпкан Актуальні проблеми розроблення кримінально-правової норми про відповідальність за тероризм // Право України. 2000. № 3. — С. 78.

.Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30 червня 1993 року. — [Електронний ресурс] — Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua

.Д. Никифорчук, В. Лебеденко, В. Крашениця. Організація роботи щодо виявлення осіб, схильних до вчинення бандитизму, з метою його попередження // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика).

2001. №3 — С. 27.