Застосування норм права

Реферат

Вступ……………………………………………………………………………………………………………… 3

1. Поняття та суть застосування норм права……………………………………………………. 3

2. Пiдстави для застосування норм права………………………………………………………… 3

3. Стадiї застосування норм права та їх механiзм…………………………………………….. 3

Лiтература………………………………………………………………………………………………………. 3

Вступ.

Держава i право є найважливiшим, найцiннiшим на­дбанням людської цивiлiзацiї. Вони iз засобiв, якi служать ок­ремим групам людей, стають механiзмом, який все бiльше за­безпечує права, добробут, можливiсть розвиватися для всiх лю­дей. Дiйсно, держава i право є унiкальний, неповторний, унi­версальний витвiр людського розуму i рук.

Новiтнє українське право має незаперечну iсторичну цiн­нiсть, оскiльки є виразником рiвня розвитку та право­вої культури українського народу. Воно виражає вищу до­цiльнiсть — потребу i бажання мати власну державу, за­довольняє їх i створює передумови для уточнення i вдоско­налення.

У сучасному українському правi вже сьогоднi закрiпилися полiтичнi, моральнi, культурнi, нацiональнi, загальнолюдськi, особистiснi цiнностi. Через право вони дiстануть практич­ний вираз, воно ж стане ще й засобом осягнення цих цiн­ностей.

Для українського суспiльства характерною рисою сього­дення є, зростання кiлькостi правопорушень i злочинiв. Пра­во може i повинно впливати на стабiльнiсть суспiльства, оскiльки в ньому закрiплюються засоби боротьби iз злочинами i правопорушеннями та засобами впливу на злочинцiв i правопорушникiв.

Право покликане бути iнструментом духовного оздоров­лення українського суспiльства. Саме iснування норм, якi гарантують права особи, родини (сiм’ї), нацiї, реалiзацiя цих норм у суспiльнiй практицi сприятимуть появi почуття безпеки захищеностi, стимулюватимуть розвиток вiдчуття волi, свободи як окремої людини, так i всього українського народу. Водночас лише свобода особи породжує свободу народу, а ця остання дає змогу i народу i окремiй особi вiдчу­вати себе рiвними серед iнших людей i народiв.

5 стр., 2198 слов

Соотношение прав человека и прав наций, народов

... научно-теоретических работах. Одним из вопросов, не получивших однозначного решения, является соотношение прав человека и прав народов. Так, Р.А. Мюллерсон полагает, что третье поколение прав человека можно назвать правами человека и правами народов, поскольку они содержат в себе права всех людей: ...

Право завжди пов’язане з суспiльним життям людини. Лю­дина є носiєм i основним споживачем його приписiв (норм), а її iнтереси i потреби — джерелом змiсту правил поведiнки людей в суспiльствi. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспiльнiй поведiнцi людей, установ, органi­зацiй i держави. Право проявляє себе як загальний обов’яз­ковий порядок, що панує над волею кожної людини. Пра­вове регулювання — це проголошення державою вимог до лю­дини в формi правових приписiв, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов’язкiв) — з другого.

Право — це специфiчна форма регулювання поведiнки лю­дей, сукупнiсть правил поведiнки (норм), встановлених або санкцiонованих державною владою, що виражають iнтереси, потреби та надiї переважної бiльшостi громадян, що ство­рили державу з метою захисту їх прав, свобод i власнос­тi, стабiлiзацiї суспiльних вiдносин, встановлення цивiлiзо­ваного правового порядку в країнi, змiцнення i розвитку держави.

Право, на вiдмiну вiд iнших соцiальних норм — норм мо­ралi, норм громадських органiзацiй та установ, релiгiйних норм, має свої особливостi.

Коли мова йде про право, то мається на увазi єдина система правових норм. В такiй системнiй єдностi правовi норми дiють у взаємозв’язку, взаємно доповнюючи одна одну своїми приписа­ми правил поведiнки. Отже, право є система норм, в цьому його особливiсть.

В курсовiй роботi зроблено спробу розкрити основнi питання щодо застосування норм права, а саме: поняття застосування правових норм, пiдстави i стадiї застосування норм права в суспiльствi.

1. Поняття та суть застосування норм права.

Реалiзацiя права має надзвичайно велике значення, i вона тiсно пов’язана iз правомiрною поведiнкою суб’єктiв су­спiльних вiдносин. При допомозi цих двох процесiв реалiзу­ються суб’єктивнi права i обов’язки учасникiв суспiльних вiдносин. Реалiзацiя права необхiдна для розв’язання спорiв мiж учасниками суспiльних вiдносин Вона здiйснюється в випадку скоєння правопорушень. Вона також необхiдна в випадку здiйснення з боку держави контролю за законнiстю i доцiльнiстю дiй (дiяльностi) учасникiв суспiльних вiдно­син. Наприклад, реєстрацiя статутiв громадських, коопера­тивних i приватних органiзацiй. Значення реалiзацiї полягає в переведеннi правових норм iз сфери необхiдного в сферу реального життя. Значення реалiзацiї норм права пiдвищуєть­ся iз введенням автоматизованих систем управлiння. При їх допомозi можна програмувати сам процес застосування пра­вових норм.

В результатi реалiзацiї права завершується механiзм право­вого регулювання. В процесi реалiзацiї права здiйснюється перевiд правових приписiв в фактичну поведiнку учасникiв суспiльних вiдносин. Результатом реалiзацiї права являється правомiрна поведiнка людей, направлена на вирiшення со­цiально-економiчних, полiтичних та iнших завдань, задово­лення потреб i iнтересiв учасникiв суспiльних вiдносин.

використання i за­стосування.

Дотримання права — це така форма реалiзацiї, яка полягає в пасивнiй поведiнцi учасникiв суспiльних вiдносин. Вона виражається в утриманнi вiд активних дiй, щоб не поруши­ти забороннi норми права. В даному випадку реалiзується юридичний обов’язок. Наприклад, дотримання правил до­рожнього руху, дисциплiни працi. Дотримання права здiйснюється, як правило, добровiльно. Якщо ж цi норми порушуються, то реалiзацiя здiйснюється через державний примус при застосуваннi норм права.

12 стр., 5717 слов

Процеси застосування норм права

... застосування норм права. Застосування правових норм (правозастосовча дiяльнiсть) - це одна з форм реалiзацiї права, яка має державно-владний органiзуючий характер компетентних державних органiв i уповноважених державою iнших суб"єктiв суспiльних ... i пiдверджує, встанолює, змiнює або припиняє його права чи обов"язки. 1 Акти застосування права подiляються за наступними категорiями. 1) За суб"єктами ...

зобов’язуючi норми права. Наприклад, реалiзацiя договiрних зобов’язань, сплата податкiв.

Використання права — це така форма реалiзацiї правових норм, яка полягає в здiйсненнi суб’єктами своїх прав. Вона полягає в активнiй поведiнцi учасникiв суспiльних вiдносин по реалiзацiї суб’єктивних прав, свобод i законних iнтересiв, передбачених управомочними нормами права. Ця форма реалiзацiї здiйснюється добровiльно, за власним бажанням суб’єктiв. Наприклад, договiр дарiння, реалiзацiя права на освiту, права на працю тощо.

Всi цi три форми реалiзацiї норм права називають безпо­середнiми формами реалiзацiї, оскiльки суб’єкти реалiзують самi свої суб’єктивнi права, свободи i обов’язки. Четвертою формою реалiзацiї права є застосування правових норм.

Застосування норм права являється однiєю iз форм реалi­зацiї права. В першу чергу мова повинна йти про застосу­вання законодавчих i пiдзаконних актiв, оскiльки правоохо­роннi органи й iншi суб’єкти, якi застосовують норми пра­ва, орiєнтуються на нормативнi акти, а не на право i його принципи. Таким чином, термiн «застосування правових норм», який закрiпився в теорiї права i правозастосувальнiй дiяльностi, можна вважати в певнiй мiрi умовним. Якщо ж закони i пiдзаконнi акти мають правовий характер, то сам термiн адекватний його змiсту i значенню.

Такий пiдхiд до розумiння цього термiну обумовлений i тим, що в нас iснує система писаного права, де основною формою є нормативно-правовий акт. Іншi форми права — правовий звичай, нормативний договiр — малорозповсюдженi в республiцi, а правовий прецедент офiцiйно не визна­ний державною владою, хоча в окремих випадках фактично iснує. Нинi немає рацiї змiнювати або уточнювати цей термiн як в теорiї права, так i в правозастосувальнiй дiяльностi, ос­кiльки практично всi юристи розумiють його значення як застосування нормативно-правових актiв.

Застосування норм права — це особлива форма реалiзацiї права. Її особливiсть полягає в тому, що вона суттєво вiдрiзняється вiд iнших форм реалiзацiї права — виконання, дотримання i використання. Ця форма реалiзацiї права має свої ознаки (риси), якi вiдрiзняють її вiд iнших форм реалi­зацiї, а також вiд iнших правових явищ.

По-перше, застосування правових норм входить в правову систему суспiльства. Воно являється її складовою частиною, без якої неможливе правове регулювання суспiльних вiдно­син. В правовiй системi цей процес опирається на систему права i систему законодавства. По своєму значенню засто­сування права займає друге мiсце пiсля правотворчостi, а при певних соцiальних умовах є не менш важливим фактором, який суттєво впливає на правове регулювання в про­цесi впливу права на суспiльнi вiдносини. В процесi право-творчостi в нормативнi акти закладають моделi правомiрної поведiнки i дiяльностi суб’єктiв суспiльних вiдносин, якi не можуть бути впровадженi в реальнi правовiдносини. ‘

12 стр., 5908 слов

Реалізація норм права. Правозастосування. Поняття і основні форми ...

... застосування правових норм, що містяться в законах і підзаконних нормативних актах. В яких випадках виникає необхідність у застосуванні норм права ? 1. Коли передбачені юридичними нормами права ... обов'язків, непорушенні заборонних норм, узгодженні своєї поведінки зі змістом норм права, які встановлюють юридичну відповідальність. Реалізація конкретних правових норм у конкретних правовідносинах ...

По-друге, застосування норм права має комплексний ха­рактер, i воно охоплює, як правило, й iншi форми реалiзацiї права, або здiйснюється паралельно. Посадова особа, яка приймає рiшення (iндивiдуальний акт) по тiй чи iншiй справi, не тiльки застосовує норми права, але одночасно зобов’яза­на виконувати, дотримуватись, а iнодi i використовувати норми матерiального i процесуального права, щоб реалiзу­вати принципи законностi i доцiльностi в правозастосувальнiй дiяльностi.

По-третє, застосування норм права має, як правило, влад­ний характер i здiйснюється вiдповiдними компетентними державними органами чи службовими особами. Це означає, що держава дозволяє застосовувати норми права тiльки своїм компетентним органам або уповноважує на такi дiї окремi юридичнi особи (громадськi органiзацiї).

Наприклад, проф­спiлковi комiтети, ради трудового колективу в межах їх ком­петенцiї i т. п.

В сучасний перiод, при переходi до громадянського суспiльства i ринкової економi­ки вiдбувається розширення сфери застосування норм пра­ва з боку окремих суб’єктiв громадянського суспiльства. В нових умовах досить часто фiзичнi особи мають можливiсть стати одночасно i юридичними особами. Наприклад, фермер, вищi i середнi приватнi навчальнi заклади i в цiлому приват­ний сектор. В цих випадках застосування правових норм в значнiй мiрi спiвпадає з такою формою реалiзацiї права як використання. Наприклад, укладання трудового договору при прийняттi на роботу, подача заяви про звiльнення з роботи за власним бажанням. Це факти не тiльки використання норм права, але i певна стадiя застосування норм права. Це яск­раво можна проiлюструвати на прикладi укладання довогору пiдряду мiж громадянами.

По-четверте, застосування норм права означає реалiзацiю законодавства в правовiдносинах. Ця форма реалiзацiї змiнює тi чи iншi правовiдносини. Вона конкретизує юридичнi права i обов’язки суб’єктiв правовiдносин.

застосовується до цих фактiв. Поза юридичне значимими фактами, з якими пра­вовi норми пов’язують певнi юридичнi наслiдки, неможливе застосування правових норм. Юридичнi наслiдки пов’язанi з виникненням, змiнами i припиненням правових вiдносин.

По-п’яте, застосування норм права вiдрiзняється вiд iнших форм реалiзацiї своїми потребами. Потреби застосування норм права виникають в основному в таких випадках: 1) коли передбаченi нормою суб’єктивнi права i обов’язки за своїм характером такi, що не можуть виникати у конкрет­них суб’єктiв iз їх одностороннiх заяв, угод або договорiв, а вимагають вiдповiдного iндивiдуальної о акта державних ус­танов; 2) коли вiдомий факт правопорушення i потрiбно встановити його наслiдки або визначити за нього санкцiю, 3) коли iснують прогалини в нацiональному правi i потрiбне застосування аналогiї права i закону.

примус направле­ний на змiцнення законностi i правопорядку. Без застосу­вання норм права неможливо реалiзувати саме право. Та­ким чином можна дати визначення застосування норм пра­ва. Застосування правових норм (правозастосовча дiяльнiсть) — це одна iз форм реалiзацiї права, яка має державно-влад­ний органiзуючий характер компетентних державних органiв i уповноважених державою iнших суб’єктiв суспiльних вiдно­син i направлена на змiну, припинення або виникнення пра­вовiдносин шляхом видання iндивiдуальних актiв застосу­вання правових норм в певних формах, а також направлена на конкретизацiю правового регулювання i охорону соцiаль­них цiнностей.

16 стр., 7518 слов

Тлумачення норм права

... правових норм. 1. Поняття тлумачення норм права Тлумачення правових норм -- найважливіша умова їх правильного розуміння та застосування. Не будь тлумачення, ... норми. Під тлумаченням норм права розуміють діяльність, спрямовану на осмислення норм права, яка здійснюється за допомогою сукупності прийомів та способів. Наслідком тлумачення може бути роз'яснення змісту правових норм. Роз'яснення норм ...

Застосування правових норм має управлiнськi, соцiально-полiтичнi функцiї, а також виконує профiлактичнi i виховнi завдання. Змiст правозастосовчої дiяльностi можна розгля­дати з позицiй iнтелектуально-вольових характеристик: пiзнання, вiдображення, аналiз, синтез, правове мислення, конструктивнi функцiї i т. п.

2. Пiдстави для застосування норм права.

основних ситуацiй або пiдстав, коли потрiбно застосовувати правовi норми. До них можна вiднести наступнi пiдстави.

1) Першою пiдставою є такi обставини, коли певнi право­вiдносини повиннi пройти контроль зi сторони правоохо­ронних органiв, якi приймають по них свої рiшення. На­приклад, видача лiцензiї на заняття пiдприємницькою дiяль­нiстю; реєстрацiя купiвлi-продажу житлового будинку, ав­томобiля нотарiальними органами чи мiсцевими органами влади.

2) Другою пiдставою є такi обставини, коли виникає спiр про суб’єктивнi права i обов’язки, i певнi сторони не мо­жуть прийти до узгодженого рiшення. Наприклад, коли ви­никає спiр мiж двома пiдприємствами стосовно невиконан­ня чи неналежного виконання договiрних зобов’язань, то зацiкавлена сторона змушена звертатись в арбiтражний суд для вирiшення питання про захист своїх суб’єктивних прав i виконання обов’язкiв другою стороною. Крiм того можуть виникати спори стосовно спадщини, в результатi чого пору­шується чиє-небудь суб’єктивне право. В такому випадку позивач звертається в народний суд для захисту своїх суб’єк­тивних прав.

3) Третьою пiдставою для застосування правових норм є такi ситуацiї, коли неналежним чином виконуються права i обов’язки членами суспiльства. Наприклад, в сферi трудо­вих правовiдносин, якщо працiвник не виконує своїх трудо­вих обов’язкiв, власник вправi застосувати заходи дисциплi­нарних стягнень — догану чи звiльнення з роботи — i вида­ти вiдповiдний наказ. У випадку незаконного звiльнення навпаки працiвник звертається в комiсiю по трудових спо­рах, профспiлковий комiтет чи народний суд для поновлен­ня на роботi, а вiдповiднi органи зобов’язанi приймати рiшен­ня по справi.

4) Четвертою пiдставою застосування правових норм є такi обставини, коли потрiбно офiцiйно встановити наявнiсть чи вiдсутнiсть конкретних фактiв i визнати їх юридично значи­мими. Наприклад, поновлення права по втрачених докумен­тах на пред’явника; в цивiльних правовiдносинах — визнан­ня громадянина безвiсно вiдсутнiм або померлим. В усiх цих випадках громадяни повиннi звернутися в народний суд i офiцiйно встановити їх юридичне значення.

акти застосу­вання правових норм.

iндивiдуального акта державних органiв чи iнших юридичних осiб. Наприклад, зарахування на роботу на вiдповiдальнi посади. До початку роботи, крiм заяви, повинен бути виданий наказ, щоб особа могла виконувати свої адмiнiстративнi функцiї.

7) По-сьоме, коли iснують прогалини в правi i потрiбно застосувати аналогiю права чи закону, або мiжнародно-пра­вовi акти, якi офiцiйно ратифiкованi державною владою.

3. Стадiї застосування норм права та їх механiзм.

Питання механiзму i стадiй застосування норм права входить складовою частиною в механiзм пра­вового регулювання суспiльних вiдносин. Воно являється основним ядром процесу правового регулювання. Разом iз тим механiзм правового регулювання опирається на дiючi нормативно-правовi акти, в яких повинен бути закладений сам процес їх реалiзацiї. В останнi роки в Українi прийнято багато нормативно-правових актiв, але на жаль далеко не всi вони можуть бути реалiзованi, оскiльки слабо опрацьо­ваний механiзм їх впровадження в життя. В нормативно-правових актах повиннi бути закладенi всi вимоги або прин­ципи, якi стосуються переходу до нової правової системи i вiдповiдають принципам правової держави i громадянсько­го суспiльства. Всi вони повиннi вiдповiдати вимогам нової Конституцiї i принципам права. Реалiзацiя цих принципiв в дiючих нормативно-правових актах приведе до усунення протирiч мiж рiзними правовими актами, прогалин в них, а також протирiч мiж рiзними нормами одного i того ж акта.

6 стр., 2623 слов

Сфера действия норм трудового права

... отношения этих лиц в сфере распределения акций и дивидендов нельзя признать трудовыми, а отношения в сфере выполнения трудовых обязанностей являются трудовыми и регулируются нормами трудового законодательства Трудовое право учебник / Под ... плата была излишне выплачена работнику в связи с его неправомерными действиями, установленными судом Трудовой кодекс Российской Федерации от 30 декабря 2001 г. N ...

Разом iз тим, щоб нормативно-правовi акти дiяли ефективно, в них повинна бути окреслена юридична сила акта, коли вiн вступає в дiю, яких суб’єктiв вiн стосується, якi стоять перед ним завдання по регулюванню суспiльних вiдно­син, в них повиннi бути положення про вiдмiну старих нор­мативно-правових актiв, якi втратили свою юридичну силу Всi цi та iншi питання суттєво впливають на механiзм реалi­зацiї i, зокрема, застосування правових норм. Таким чином. в механiзм застосування правових норм входить дiюча сис­тема права i законодавства, а також правовi принципи, якi вiдповiдають соцiальному призначенню правової держави.

доцiльностi, справедливостi, гуманiзму, повноти, всебiчностi, об’єктивностi та iстинностi.

Механiзм правозастосування, як пiдкреслює Л. Б. Зуєв, склад­не структурне утворення, яке включає наступнi елементи:

1) владну дiяльнiсть компетентних органiв i осiб по здiйсненню своїх повноважень;

2) дiяльнiсть, направлену в сферу суспiльних вiдносин iнших суб’єктiв права;

3) надання їм допомоги i створення умов для нормального використання прав, виконання обов’язкiв, дотримання ос­новних вимог;

  • Такий пiдхiд до розумiння механiзму правозастосування в цiлому правильний, але вiн звужує змiст процесу правозас­тосування. Без попереднiх положень неможливо правильно i ефективно застосовувати правовi норми.

В механiзм правозастосування повиннi входити також суб’­єкти правозастосувальної дiяльностi, без яких неможливий процес реалiзацiї права. Данi суб’єкти повиннi мати висо­кий рiвень професiйної пiдготовки, професiйну право­свiдомiсть i високий рiвень правової, полiтичної i моральної культури, вмiти правильно застосовувати правовi норми i приймати правильнi рiшення.

Вся дiяльнiсть суб’єктiв (посадових осiб, державних органiв, приватних юридичних осiб, громадських органiзацiй i гро­мадян) зводиться до певних етапiв або стадiй процесу засто­сування правових норм. Таким чином, в механiзм правозастосування необхiдно включити i основнi стадiї (етапи) пра­возастосувальної дiяльностi.

Найбiльш доцiльно видiлити шiсть стадiй, оскiльки всi вони мають самостiйне i важливе значення в процесi правозастосувальної дiяльностi. До них можна вiднести:

2) вибiр нормативного акта вiдповiдної норми права, яку належить застосувати до них;

4 стр., 1828 слов

Трудовое законодательство и иные акты, содержащие нормы трудового права

... по совместительству, женщин, лиц с семейными обязанностями, молодежи, государственных служащих и других) устанавливаются настоящим Кодексом и иными федеральными законами. Действие законов и иных нормативных правовых актов, содержащих нормы трудового права, ... в условия производственной деятельности работников умственного труда. Их труд стал более интенсивным, напряженным, требующим значительных ...

3) перевiрка справжностi i правильностi тексту, визначен­ня меж дiї та юридичної сили правової норми;

4) аналiз змiсту i тлумачення правової норми;

5) прийняття рiшення по справi i оформлення в iндивiду­альному актi застосування правових норм;

6) доведення цього рiшення до суб’єктiв, яких вони стосу­ються, i його виконання, використання або дотримання.

Разом iз тим потрiбно пiдкреслити, що залежно вiд спе­цифiки професiйної дiяльностi цi етапи (стадiї) можуть змiню­ватись. Наприклад, для слiдчого першим етапом застосу­вання норм права може бути збiр, оцiнка i закрiплення до­казiв по справi. В цивiльних i господарських справах вiднос­но угод першим етапом застосування правових норм буде аналiз i вивчення договiрних зобов’язань або угод, якi за­ключались мiж суб’єктами. В трудових правовiдносинах — це, можливо, вивчення умов контракту, якщо вiн заключався. Свою особливiсть має прийняття адмiнiстративних рiшень, якi приймають на пiдставi рiзноманiтної iнформацiї i повиннi враховувати потреби, iнтереси i правовi наслiдки того чи iншого рiшення.

Таким чином, механiзм застосування правових норм вклю­чає в себе дiючу систему права i законодавства; правовi прин­ципи, якi вiдповiдають соцiальному призначенню правової дер­жави i громадянського суспiльства; систему суб’єктiв правозастосувальної дiяльностi, їх професiйну правосвiдомiсть i пра­вову культуру, якi виступають вiд iменi держави або уповно­важенi державною владою; стадiї процесу застосування пра­вових норм; iндивiдуально-правовi акти по реалiзацiї i конк­ретизацiї правового регулювання суспiльних вiдносин, що на­правленi на охорону соцiальних цiнностей i законних прав суб’єктiв суспiльних вiдносин.

i направлена на реалi­зацiю нормативно-правових актiв. Ця професiйна дiяльнiсть здiйснюється в спецiальних процедурно-процесуальних фор­мах, якi закрiпленi в дiючому законодавствi. Сюди вiдно­ситься пiзнання i аналiз справ, збирання i оцiнка доказiв, процедура винесення рiшень i т. п.

В юридичнiй лiтературi однi спецiалiсти першу стадiю засто­сування правових норм називають: «Вивчення фактичних да­них i обставин справи — основна стадiя застосування право­вих норм» (Ю. Н. Бро).

Іншi вважають, що процес встановлен­ня фактичних даних i вибiр правової норми — це по сутi єди­ний i нерозривний процес (П. О. Недбайло).

Третi з позицiй управлiнської дiяльностi вважають, що це збирання i оцiнка iнформацiї, яка необхiдна для прийняття рiшень (С. С. Алєксєєв).

Юридичне пiзнання має цiленаправлений характер по вивченню, збиранню, ана­лiзу фактичних обставин справи в зв’язку з практичними завданнями. Воно має локальний характер i обмеженi зав­дання — вирiшення конкретних справ i конкретизацiя пра­вового регулювання, а не вивчення закономiрностей i сутi державно-правових явищ. Цей вид пiзнання характеризується особливими прийомами (методами), формами встановлен­ня фактiв, якi регламентуються законодавством.

Правове пiзнання складається iз двох головних рiзновидiв: 1) пiзнання правових норм — юридична основа застосуван­ня права; 2) пiзнання фактичних обставин справи — фак­тична основа справи. Правове пiзнання може бути безпосереднiм i опосередкованим. Наприклад, районний суд, роз­глядаючи справу про розподiл житлового будинку, виїжд­жає на мiсце його знаходження, безпосередньо оцiнює, ана­лiзує, а потiм в судовому засiданнi приймає рiшення. Сюди можна вiднести i слiдчий експеримент i т. п. Цi два види пiзнання доповнюють одне iнше. їх застосування залежить вiд потреб конкретних справ. Найбiльшу ефективнiсть має поєднання цих двох форм пiзнання.

10 стр., 4670 слов

Реферат нормы международного частного права

... на то что нормы, содержавшиеся в данных статьях, по своему характеру были коллизионными, доктрина довольно единодушно считала, что они не входили в состав советского международного частного права. Обосновывалось это тем, ... что межреспубликанские коллизионные нормы имели иной предмет регулирования — они регулировали частные отношения, ...

В процесi застосування правових норм вивчаються факти минулого (в ретроспективi) i сучаснi, а можливо i тi, якi наступили пiсля вчинення правопорушення, в тому числi особа правопорушника, сiмейний стан, стан здоров’я, пра­цездатнiсть тощо. Всi обставини можна подiлити на три групи:

1) обставини, що вказанi в нормi права i мають вирiшаль­не юридичне значення. Їх можна назвати прямими обстави­нами. Тому пiд юридичними фактами слiд розумiти тi об­ставини, з якими закон пов’язує юридичнi наслiдки, а не тiльки тi, якi визивають виникнення, змiну чи припинення конкретних правовiдносин;

  • актах;

3) обставини, якi мають певне значення для справи, але не несуть юридичного змiсту. Такi обставини не впливають на квалiфiкацiю, але їх вивчення обов’язкове. Наприклад, при­чини i умови, що породжують правопорушення

З юридичними фактами i обставинами справи надзвичай­но тiсно пов’язанi докази. Суть i призначення доказiв полягає в їх здатностi виступати в якостi засобiв встановлення обставин справи. Докази по своєму призначенню i сутi яв­ляються в основному однаковими в усiх сферах застосуван­ня права. Будь-якi фактичнi данi, якi мають властивiсть вста­новити обставини справи, є доказами. Розмежування доказiв в окремих галузях застосування правових норм провадиться по їх процесуальнiй формi. Наприклад, докази в адмiнiстра­тивному правi, судовi докази тощо.

В загальнотеоретичному планi докази повиннi розглядатися в якостi iнформацiї про обставини справи. Інформацiя стає доказовою лише тодi, коли вона опрацьована, узагальнена, перевiрена зi сторони компетентних посадових осiб, виходячи iз певних об’єктивних критерiїв, а не суб’єктивних поглядiв.

  • це передбачена в законi форма використання суб’єктами певних засобiв до­казування.

Всi докази можна класифiкувати по процедурно-процесу­альнiй формi на такi види:

2) показання громадян;

3) письмовi докази;

4) протоколи i акти, якi фiксують рiзнi дiї i подiї;

5) речовi докази;

6) висновки експертiв.

суспiльне небезпеч­ного дiяння, виннiсть особи, яка вчинила це дiяння, та iншi обставини, що мають значення для правильного вирiшення справи. Цi данi встановлюються показаннями свiдка, потер­пiлого, пiдозрюваного, обвинуваченого, висновком експер­та, речовими доказами, протоколами слiдчих i судових дiй та iншими документами.

Велике значення для застосування правових норм має оцiн­ка фактичних обставин справи i доказiв на пiдставi норм права, яка веде до встановлення об’єктивної iстини по справi.

Аналiз i вивчення конкретних юридичних справ, а також оцiнка юридичних фактiв i вибiр правової норми веде до встановлення об’єктивної iстини по справi.

11 стр., 5289 слов

Нормы и принципы международного права

... содержание взаимодействия государств. Сложившийся комплекс основных принципов международного права объединил, организовал и соподчинил ранее разрозненные группы норм. Международное право перестало быть только диспози тивным, ... и морально-политическими системообразующими факторами выступают цели и принципы международного права. Система международного права - это не только сложное, но и сравнительно ...

Істина в юридичних справах повинна бути повною, точ­ною, дiйсною i об’єктивною. Разом iз тим потрiбно врахову­вати двi обставини:

1) вiдповiдно до правового пiзнання в процесi застосуван­ня правових норм iстина носить обмежений характер по предмету i змiсту. На вiдмiну вiд теоретичного пiзнання тут не ставиться завдання виявити всi властивостi, зв’язки, соцi­ально-полiтичну чи економiчну суть. Ця iстина обмежена рамками нормативно-правових актiв. Вона може бути обме­жена недопустимiстю з метою добитись iстинностi, використовуючи неправовi заходи (насилля, психiчний тиск, обман тощо).

В деяких справах’її не можна встановити в зв’язку з неможливiстю добитись доказiв по справi. Тому Кримiналь­но-процесуальний кодекс України передбачає припинення кримiнальної справи в зв’язку з недоведенням звинувачення. Зокрема в ст. 6 КПК України вказується, що кримiнальну справу не може бути порушено, а порушена справа пiдлягає закриттю: 1) за вiдсутнiстю подiї злочину; 2) за вiдсутнiстю в дiяннi складу злочину, а також з iнших мотивiв;

2) в окремих випадках можливi вiдступи вiд принципу об­’єктивної iстини в силу певних зовнiшнiх i суб’єктивних причин: характер соцiально-полiтичного устрою, характер i суворiсть вимог законностi. В кожному суспiльствi є факто­ри, якi негативно впливають на встановлення об’єктивної iстини.

В нашому законодавствi передбаченi процесуальнi гарантiї по встановленню об’єктивної iстини по кожнiй конкретнiй справi: обов’язок посадових осiб всебiчного вивчення спра­ви, вiдповiдальнiсть за завiдомо фальшивi показання, про­типравнi заключения експертiв, оскарження i опротестування рiшень i вирокiв тощо.

Істина завжди конкретна, оскiльки вона заснована на вра­хуваннi обставин справи в певних умовах мiсця i часу. Це означає, що iстина повинна бути завжди одна i та ж, в один i той же час i в одному й тому ж вiдношеннi.

правозастосування встановив, що нормативно-правовий акт дiє, то потрiбно встановити, чи вiн вiдповiдає офiцiйному тексту прийнято­го нормативного акта, чи немає в ньому граматичних i ло­гiчних помилок. Лише пiсля такої перевiрки можливе засто­сування його до конкретної ситуацiї.

Тому ефективнiсть застосу­вання правових норм залежить вiд того, чи знає суб’єкт пра­возастосування дiю нормативного акту в часi i на яку тери­торiю вiн розповсюджує свою дiю.

Процес застосування правових норм завершується прий­няттям рiшень по справi в загальному планi, хоча вони ма­ють рiзнi види i назви. Перш нiж розглянути це питання, потрiбно пiдкреслити, що в теорiї i практицi можна зустрiти три види рiзноманiтних актiв, якi мають правовий характер, Всi цi акти охоплюються одним поняттям «правовий акт». В правовiй системi до них вiдносяться: нормативно-правовi акти (закони i пiдзаконнi нормативнi акти), iнтерпретацiйнi акти (акти тлумачення правових норм) i iндивiдуальнi акти застосування правових норм. Крiм того, термiн «правовий акт» включає, на думку проф. Алексеева С. С., правомiрну дiю (поведiнку), тобто юридичний факт, який являється ос­новою тих чи iнших правових наслiдкiв. Крiм актiв застосу­вання правових норм вiн також видiляє акти реалiзацiї прав i обов’язкiв (договори, iншi акти — документи, якi виража­ють автономнi рiшення окремих осiб, правомiрнi дiї, якi за­вершують дiю механiзму правового регулювання).

Таким чином, iснує два види нормативно-правових актiв i два види iндивiдуальних актiв застосування i реалiзацiї правових норм, якi можна вiднести до однiєї групи — iндивiдуальнi акти реалiзацiї i застосування правових норм.

Рiшення по справi можна охарактеризувати з декiлькох позицiй: як формально-логiчний процес; як творчий про­цес; як державно-владна дiяльнiсть компетентних органiв. З формально-логiчної сторони рiшення юридичної справи являє собою умовивiд, в якому конкретнi факти (обставини справи) пiдводяться до норми права, тобто фактична i юри­дична основа застосування права спiвпадають. Норми права являються основною пiдставою для застосування їх до кон­кретних обставин справи.

Висновки.

Процес застосування правових норм вимагає, щоб рiшен­ня приймались не тiльки законними, обгрунтованими, до­цiльними, але i справедливими. Категорiя «справедливiсть» має не тiльки моральний, економiчний, полiтичний, але i юридичний характер. Вона протилежна категорiї «неспра­ведливiсть». В соцiальному планi справедливiсть означає спiврозмiрний, вiдповiдний до чогось. В правознавствi спра­ведливiсть означає прийняття рiшень таким чином, щоб не ущемляти суб’єктивних прав i законних iнтересiв громадян. В кримiнальних правовiдносинах покарання повинно призначатись в рамках закону i бути не тiльки доцiльним, але i справедливим по вiдношенню до потерпiлих i до звинуваче­них залежно вiд форми вини, мотивiв, характеристики пра­вопорушника тощо.

Одним iз важливих принципiв застосування правових норм є гуманiзм. В теоретичнiй лiтературi по застосуванню правових норм в минулi десятилiття даному принципу при­дiлялось мало уваги. Лише в останнi роки вiн знайшов своє вiдображення, в першу чергу стосовно функцiй правової держави, демократiї i права. Гуманiзм означає людяний, повага людини до людини, взаємоповага держави i особи громадянина, справедливiсть, свобода, захист особи. Гуманiзм — це загальнолюдська цiннiсть, в якiй виражаються принципи християнської мо­ралi: полюби ближнього свого, як самого себе. В правi виражаються загальнолюдськi цiнностi — рiвно­прав’я всiх людей, соцiальна справедливiсть, свобода особи тощо.

Прийняття рiшень на пiдставi права i з урахуванням прин­ципiв справедливостi i гуманiзму свiдчить про високий рiвень правосвiдомостi i правової культури суб’єктiв правозастосування, що суттєво буде впливати на стан законностi i право­порядку, розвитку правової демократiї, становленню право­вої держави i громадянського суспiльства в Українi. В останнi роки великий iнтерес в суспiльному життi набу­ли проголошення основних прав людини i їх юридичний захист. Однак, надзвичайне возвеличення прав окремої лю­дини веде до ущемлення прав держави i всього громадян­ського суспiльства. В процесi правозастосування потрiбно враховувати законнi iнтереси i потреби як окремих грома­дян, так i всього суспiльства. Тiльки врахування дiалектич­ної єдностi iнтересiв громадянина, i держави, єднiсть юри­дичних прав i обов’язкiв дозволить приймати гуманнi рiшення як по вiдношенню до окремих громадян, так i по вiдношен­ню держави i суспiльства.

2. Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави//Право України. — 2000. — №1. — С. 44

4. Котюк В. Теорiя права. — К., 1996

[1] Див.: Зуев Л. Б. Правоприменение: его механизм, понятие. — Тезисы докладов Межреспуб. научн. -практич. конференции. «Проблемы обеспечения законности в механизме правоприме­нения». — Волгоград, 1990. С. 9-10.