Правомірне поведінка і правопорушення » Українські и

Реферат

Правомірне поведінка і правопорушення курсовая </ p>

  • ЗМІСТ </ p>

ВСТУП 3

1. Правомірне поведінка: поняття, соціальна природа. Мотиви правомірногоповедінки. 5

2. Поняття та ознаки правопорушення. 10

2.1. Основні ознаки правопорушень 10

2.2. Юридичний склад правопорушення 12

2.3. Основні види правопорушень 16

3. Проблеми причин злочинності та інших правопорушень. 19

ВИСНОВОК 25

Список літератури 26

Додаток </ p>

  • ВСТУП </ p>
  • Поведінка людей з юридичної точки зору може бути правомірним,неправомірним і юридично байдужим. Остання жодних правовихнаслідків не породжує і ніяким юридичним оцінкам не підлягає. Доправової поведінки належать тільки два види: правомірне іпротиправне, і суть їх полягає в дотриманні вимог правової нормиабо ж її порушенні. </ p>

— У правовій літературі неодноразово згадується «правило поведінки» яксинонім норми права, йдеться про вплив права на поведінку, і проповедінці як об’єкт правовідносин, про біхевіорістском підході до розумінняправа, коли в основі лежить вивчення зв’язки «право — поведінка». Словом,поведінка виявляється важливим предметом інтересів теоретико-правовогознання [1].

</ p>

  • Загалом, так воно і має бути. Бо коли саме право — це соціально -регулятивна система, то регулює вона, перш за все і головним чиномповедінка людини, то, як він діє, як повинен діяти. </ p>

— Ось чому теорія права традиційно звертається насамперед дохарактеристиці поведінки, виробляючи критерії, які дозволили боцінити конкретне поведінку. Адже саме поведінка виступає підсумком,результатом реалізації права, і тільки ці оцінки можуть відповісти на питання

  • Чи відповідає поведінка правовим вимогам або, навпаки,відхиляється від цих вимог, чи правомірно воно, протиправно. </ p>
  • Правомірне поведінка і правопорушення — це антиподи. Першевідбувається в рамках приписів правових норм, реалізується вправовідносинах, тоді як другі завжди є поведінкою, що порушуєвимоги юридичних норм. </ p>
  • Правопорушення — одне з тих соціальних явищ, які представляютьвинятковий інтерес для теоретичного та практичного правового знання,та й не тільки правового. Дійсно, чому закон, здавалося б,прийнятий для загальної користі, освячений авторитетом державної влади,втілила не один раз обговорені, найбільш розумні правила поведінки,тим не менше порушується? Чому виникає поведінка (дія абобездіяльність), що порушує правові принципи, правила, розпорядження? І щотреба робити, щоб протистояти правопорушення, щоб усунути цінебезпечні відхилення з суспільного життя? Пошук йде вже не одне сторіччя. </ P>
  • У цьому пошукові теорія права не самотня. Вона співпрацює з соціологією,іншими гуманітарними науками — філософією, соціальною психологією,спеціальними юридичними науками: кримінологія, наукою кримінального права.
    16 стр., 7588 слов

    Адміністративне правопорушення — Право — и — ...

    ... риси адміністративних правопорушень; види адміністративних правопорушень; відмінність адміністративного правопорушення від злочину; юридичний склад адміністративного правопорушення; види складів адміністративних правопорушень; запобігання адміністративним правопорушенням, а саме: адміністративно–попереджувальні заходи; запобіжні заходи. 2. Поняття адміністративного правопорушення. Діяльність ...

    </ p>

  • Однак визначення правопорушення, його видів та інших основнихюридичних характеристик — це справа теорії права. </ p>
  • Ці питання розглядаються в запропонованій роботі: «Правомірнеповедінка і правопорушення ». </ p>
  • Для повного викладу цієї теми в роботі розкриваються наступніпитання: </ p>
  • V Поняття і соціальна природа правомірної поведінки;
  • </ p>
  • V Мотиви правомірної поведінки;
  • </ p>
  • V Поняття та ознаки правопорушення;
  • </ p>
  • Проблеми причин злочинності та інших правопорушень. </ p>

1. Правомірне поведінка: </ p>

  • поняття, соціальна природа. </ P>
  • Мотиви правомірної поведінки. </ P>
  • Правомірне поведінка становить основну, найбільш значну частинудій і вчинків громадян правової держави. </ p>
  • Правомірне поведінка — це суспільно корисну поведінку,відповідне правовим приписам, гарантоване і охороняєтьсядержавою (Додаток 1).

    </ p>

  • Ознаками правової поведінки є: </ p>

1) соціальна значимість; </ p>

2) підконтрольність свідомості та вільної волі особи; </ p>

3) входження в правову сферу; </ p>

4) підконтрольність державі; </ p>

5) породження юридичних наслідків [2].

</ p>

  • У правомірне поведінку реалізується свобода людського спілкування,задоволення різноманітних інтересів особистості. Дії громадян,посадових осіб, державних, громадських і приватних організацій — усіхсуб’єктів права будуть правомірними тоді, коли вони відповідаютьвстановленим у нормах права дозволеного або зв’язування (суб’єктивнимправ і обов’язків).

    </ p>

— Правомірне поводження являє собою суспільно необхідне ісуспільно корисне явище, вважається об’єктивною передумовоюнормального функціонування громадянського суспільства, сприяє неюдобробуту та розвитку. Поведінка, узгоджене з правовимиприписами, забезпечує не тільки свободу, але і відповідну їйорганізованість суспільних відносин, їх підпорядкованість написанимправом порядку [3].

</ p>

  • З соціально-політичної точки зору правомірна поведінка завждиє бажаним і допускаються, а тому що гарантуються і охоронюванимдержавою. Найбільший обсяг правової поведінки припадає на часткуправомірних вчинків. Добросовісний працю, освіту, участь у вирішеннідержавних справ і багато хто інші форми громадської активностіреалізуються в актах правомірної поведінки. З правомірним поведінкоюзв’язуються всі різноманітні юридичні наслідки, крімнесприятливих (покладання відповідальності, застосування іншихпримусових заходів).
    8 стр., 3547 слов

    Поведінка як джерело інформації в спілкуванні

    ... дослідження процесів та результатів — каузальна атрибуція (приписування причин) поведінки. Виникнення інтересу до процесів каузальної атрибуції звичайно пов’язують з ... Яким чином ми бачимо джерела дій інших — їхні мотиви, наміри, цілі тощо, які механізми в соціальному сприйнятті дають ... поблажливими під час винесення вироку, ніж ті, які мали інші погляди. Таким чином, наявні усі три «помилки» соціальної ...

    </ p>

  • Ініціатива, сумлінність, додаткові витрати часу, енергії таінші надають правомірної поведінки вищу якість, що дозволяє говоритипро правову активності особи. </ p>
  • Можна виділити наступні види (зразки) правомірної поведінки: </ p>
  • соціально активну поведінку </ p>
  • позитивне (звичне);
  • </ p>
  • конформістською (пасивне) як наслідок пристосування особистості до зовнішніх обставин і навколишнім;
  • </ p>
  • маргінальне, побудована на мотивах страху і особистих розрахунків [4].

</ p>

  • Мотиви, які лежать в основі правомірних вчинків , вельминеоднорідні. </ p>
  • Ними можуть бути і розуміння громадського обов’язку, і підпорядкування особистогоінтересу суспільного, і патріотичні й інтернаціональні мотиви, ітурбота про близьких і ін Але в той же час правомірні вчинки можутьвідбуватися під загрозою відповідальності, зі страху перед покаранням, зегоїстичних прагнень, кар’єристських міркувань і т.п. </ p>
  • Розрізняють особисті, громадські, державні, національні й іншіінтереси. </ p>
  • У фізичних осіб інтерес завжди формує ті чи інші особистісніустановки — схильності, штампи, ціннісні орієнтири, цілі,способи їх досягнення та інші свідомі і емоційні сторониповедінки, знати і враховувати що особливо важливо при правозастосуванні. </ p>
  • (Ці установки можуть формувати різні стереотипи поведінкиособистості. Наприклад, прагматичні, коли вся поведінка суб’єкта праваоцінюється, «пропускається» крізь призму вигідності або згубність «длясебе ». Однією з психологічних форм такої поведінки є егоїзм і йогокрайні прояви у вигляді егоцентризму. Разом з тим егоїзм можеформувати мотиви підприємливості, діловитості, кар’єрний (а не тількикар’єризму), що загалом не завжди заслуговує негативної оцінки. </ p>
  • (У свою чергу інші установки можуть формувати мотиви, що визначаютьповедінка, корисне для «ближнього», для суспільства, так званіальтруїстичні мотиви. Альтруїзм, так само як і егоїзм, має різнірівні та форми прояву і також визначається в кінцевому рахунку усвідомленимиабо «відчути» інтересами. Одна із стародавніх альтруїстичних форм —це установка на самопожертву для допомоги тому, хто цього потребує,в ім’я суспільних ідеалів та цілей. </ p>
  • (Досить поширеною в історії є і така альтруїстичнаформа, яку позначають як теодицею. Теодицею — це претерпеваніестраждань у цьому заради благополуччя, навіть «блаженства» у майбутньому. </ p>
  • Характерно, що теодіцівние мотиви широко використовувалися і вкомуністичної утопії, перетворюючи комуністичну ідеологію в одне зрелігійних течій. А чому ж, як не теодицею, були наполегливі запевнення

Леніна, Сталіна, Хрущова про те, що зараз народу треба трохи потерпіти, ачерез кілька років буде комунізм і загальне благополуччя ідобробут, «молочні ріки й кисільні береги». Ленін, виступаючи в 1920році на 3-му з’їзді комсомолу, визначив термін настання комунізму в 15 —

11 стр., 5344 слов

Право в системе социальных норм

... …, то…., а в противном случае”. Социальная норма - это первичный элемент нормативно-регулятивной системы общества. Нормативно-регулятивная система общества - это особая совокупность социальных норм общества, представляющая единое целое ... от установленных правил поведения См. подробнее: А.В. Венгеров. Теория государства и права. учебник для юридических вузов .-М. : Новый юрист, 1998, стр. 354 ...

20. [5] </ p>

  • У підручнику під редакцією В. В. Лазарева відзначають, що правомірнеповедінка залежить від ряду зовнішніх і внутрішніх детермінантів [6]: </ p>

1) обсяг і якість правомірної поведінки збільшуються в міруусунення невідповідностей між виробництвом та присвоєнням матеріальнихблаг; </ p>

2) обсяг і якість правомірної поведінки зростають з підвищеннямзагальної, політичної і правової культури громадян і посадових осіб; </ p>

3) обсяг і якість правомірної поведінки зростають у міру того, якправові вимоги починають збігатися з моральними переконаннями іморальними цінностями передових суспільних класів, груп і прошарківнаселення; </ p>

4) якісні характеристики правомірної поведінки поліпшуються помірі зближення політики держави з інтересами широких верств населення,в міру стабілізації цієї політики; </ p>

5) позитивні характеристики зростають у міру вдосконаленнязаконодавства, усунення прогалин у праві та надмірноїзаурегулірованності, розвитку управомочівающіх норм і звуження сферидії заборон; </ p>

6) на якості правомірної поведінки негативно позначаєтьсярозузгодженість потреб, інтересів, установок, переконань і знаньадресатів права; </ p>

7) правомірна поведінка активніше і якісніше, якщо збігаютьсяінтереси особистості і цілі законодавця, якщо психологічна установкаадресата норм і його світогляду близькі до офіційно вираженим в законіпозиціях держави, до його практичної діяльності з проведеннявстановлених правил в життя. </ p>

  • У суспільстві в силу тих чи інших причин існує й інший пласт, якийтакож є глобальним інтересом теорії права. Це правопорушення.

Розглянемо це соціальне явище. </ P>

2. Поняття та ознаки правопорушення. </ P>

— «Порушення норм права закладено в суті самої людського життя,тому держава своєю примусовою силою змушена забезпечуватиохорону та реалізацію юридичних норм. В арсеналі держави є норми, щощо передбачають юридичну відповідальність у відношенні осіб, поведінкаяких не узгоджується з його обов’язковими приписами «[7].

</ p>

  • Правопорушення — це винна поведінка праводееспособного особи,яке суперечить приписам норм права, завдає шкоди іншим особам татягне за собою юридичну відповідальність [8].

</ p>

  • Правопорушення посягають на різні сторони суспільного життя. Вонизавдають шкоди політичним, трудовим, майновим, особистим правам тасвободам громадян, економічним інтересам організацій, боєздатностівійськових частин і підрозділів. Оскільки правопорушення шкідливі длясуспільства, ущемляють інтереси громадян і організацій, вони забороненідержавою. </ p>

2.1. Основні ознаки правопорушень </ p>

2 стр., 939 слов

Загальна характеристика кодексу України про адміністративне правопорушення ...

... 1984. р. Кодексу про адміністративні правопорушення (набрав чинності з 1 червня 1985 р.). Відповідно до статті 1 КпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і ...

  • Правопорушення характеризується чітко визначеними ознаками,відрізняють його від порушень неправових правил поведінки (норм моралі,звичаїв, норм громадських організацій) (Додаток 2).

    </ p>

1. Поведінка людини, виражене в дії або бездіяльності. </ P>

— Як вже зазначалося раніше, людську поведінку (діяння) полягає вйого вплив на навколишній світ, яке виражається в дії абобездіяльності. Протиправне дія являє собою активну поведінкуособи, що заподіює шкоду суспільним відносинам, які охороняються правом

(наприклад, угон автомобіля).

Бездіяльність є правопорушенням у томувипадку, якщо людина повинен був вчинити певні дії,передбачені нормою права, але не здійснив їх (наприклад, не надав особі,яка перебуває в небезпечному для життя стані, необхідної допомоги).

</ p>

2. Громадська шкідливість протиправного діяння. </ P>

  • протиправними є діяння (дія або бездіяльність), якезаподіює шкоду громадянам, державі, суспільству. Шкода може бути фізичноюі духовним, матеріальним і моральним, вимірюваних і незмірно і т. д.

Правопорушення посягають на різні сторони суспільного життя. Вонизавдають шкоди політичним, трудовим, майновим, особистим правам тасвободам громадян, економічним інтересам організацій, боєздатностівійськових частин і підрозділів. </ p>

  • Оскільки правопорушення шкідливі для суспільства, держава за допомогоюправових приписів забороняє їх вчинення. </ p>

3. Протиправність діяння. </ P>

  • Правопорушення — це така поведінка людини, яке суперечитьприписами норм права і спрямоване проти тих суспільних відносин,які регулюються та охороняються нормами права. Дія, погоджену зправом, допустиме правом, не може розглядатися як правопорушення. </ p>
  • Протиправність діяння може проявлятися в різних формах: </ p>
  • в пряме порушення правової заборони;
  • </ p>
  • в невиконанні покладених обов’язків;
  • </ p>
  • в перевищенні посадових повноважень і т. д. </ p>

4. Винність поведінки суб’єктів права. </ P>

  • Правопорушенням визнається тільки винна поведінка суб’єктів права.

Протиправне поведінка є правопорушенням лише у тому випадку, якщо вдії або бездіяльності правопорушника є вина, тому що особаусвідомлено вчинила правопорушення, розумно керувала у цей момент своїмидіями. </ p>

  • Таким чином, протиправна поведінка є правопорушенням у томувипадку, якщо воно було вчинене особою, які віддають собі звіт у своїхдіях, і якщо у скоєному вчинку проявилася його воля. У зв’язку з цимсуб’єктами правопорушень не є малолітні і душевнохворі люди,хоча вони й можуть вчиняти дії, що суперечать нормам права. </ p>

5. Караність протиправного діяння. </ P>

— Ця властивість правопорушення характеризується застосуванням доправопорушника заходів державного впливу. Караність діяння якзагроза і можливість покарання, передбачена в санкції правової норми,не повинна змішуватися з покарання, що є наслідкомскоєння злочину. Караність протиправного діяння, немов

Дамоклів меч, буде висіти над правопорушником, навіть якщо реальногопокарання не було. </ p>

58 стр., 28793 слов

Кримінальне право України

... кримінального права; наука кримінального права; кримінальна відповідальність і її підстави; склад злочину; об`єкт злочину; об`єктивна сторона складу злочину; множинність злочинів; основні питання Загальної частини кримінального права іноземних держав тощо. § 3. Наука кримінального права, ... лише у тому разі, коли: 1) вчинене діяння є суспільно небезпечним і, відповідно до закону, містить склад ...

2.2. Юридичний склад правопорушення </ p>

  • На відміну від поняття правопорушення, яке містить в собі ознаки,юридичний склад правопорушення, характеризує структуру правопорушення. </ p>
  • Юридичний склад правопорушення — це система елементівправопорушення в єдності його об’єктивної та суб’єктивної сторони. </ p>
  • Він включає в себе чотири елементи: об’єкт, суб’єкт правопорушення,об’єктивну і суб’єктивну сторони. Причому тільки сукупність цихелементів дозволяє говорити про наявність чи відсутність конкретногоправопорушення. </ p>
  • Об’єкт правопорушення — суспільні відносини, що регулюються іщо охороняються правом, яким правопорушення заподіює або може заподіятишкоду. </ p>

— Загальним об’єктом усіх правопорушень є соціальні сутності, першвсього правопорядок. Правопорядок як найбільш загальний об’єкт правопорушенняхарактеризує юридичний стан суспільних відносин, представляєсумарний підсумок, результат дотримання, виконання, використання тазастосування правових норм у суспільстві. Зрозуміло, що будь-яке правопорушення втією чи іншою мірою послаблює правопорядок, вибиває з-під нього те абоінше підстава, руйнує ту чи іншу ланку [9].

</ p>

  • Крім цього загального об’єкта правопорушення, теорія права виділяєконкретний об’єкт кожного правопорушення. Це можуть бути права і свободилюдину, її життя і здоров’я, власність і безпеку. Це можутьбути майнові та фінансові інтереси юридичної особи, екологічніінтереси, це може бути і сфера державного устрою — основиконституційного ладу, форма правління, політичний режим, військова сфераі т. д. </ p>
  • Суб’єктом правопорушення є дієздатний суб’єкт права:розсудливий, що досяг певного віку, громадянин держави абоіноземець, що не володіє дипломатичним імунітетом, або особа безгромадянства. </ p>

— Важливе значення має вік. Суб’єктом злочину може бути тількиособа, яка досягла 16 років, а по деяких злочинів — 14 років, для суб’єктаадміністративнавного правопорушення — 16 років, в делікту вікделіктоздатність починається в деяких правопорушення з 15 років, а якправило, з громадянського повноліття [10].

</ p>

  • Об’єктивна сторона — це зовнішній прояв конкретного суспільно -шкідливого діяння, що здійснюється в певних умовах, місце, час іщо заподіює шкоду суспільним відносинам [11].

</ p>

Об’єктивна сторона представляє єдність трьох елементів:протиправної поведінки, шкоди та причинного зв’язку між дією

(бездіяльністю) і завданою шкодою. </ p>

  • Дія (бездіяльність) тільки тоді стає протиправним, колипороджує наслідки, які є соціально небажаними, шкідливими,забороненими правом. Поняття причинного зв’язку відкриває риси об’єкта, колиодне явище породжує інше (наслідок).

    </ p>

  • Так званий казус взагалі виключає наявність правопорушення. Казус

(випадок) з’являється там, де відсутній причинний зв’язок між дією

14 стр., 6857 слов

Авторське право в Україні

... у зв'язку з їх використанням, потребують правового регулювання, яке бере на себе авторське право. В об'єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, які регулюють відносини, що ... матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптура, картина тощо. Але авторське право на твір (як нематеріальний об'єкт авторського права) і право власності на річ, у яку він втілений, не залежать одне ...

(бездіяльністю) і результатом. Наприклад, боржник не виконує своїзобов’язання перед кредитором, не повертає орендоване майно, такяк стихійне лихо знищило це майно. Зовні боржникпротиправно не діє, але не це бездіяльність призведе до небажаногорезультату, а стихійне лихо [12].

</ p>

  • Суб’єктивна сторона характеризує психічне відношення суб’єкта доскоєного суспільно-шкідливого діяння і його наслідків. Виражена вформі умислу або необережності це психічне ставлення утворює провину. </ p>
  • Вина — це психічне ставлення правопорушника до своємупротиправної поведiнки. Розрізняються дві форми вини: намір інеобережність. </ p>
  • Умисел (умисна вина) має місце тоді, коли особа, що робитьправопорушення, передбачає (і бажає настання суспільно шкідливихнаслідків своєї поведінки (наприклад, порушує обов’язки боржника, непідпорядковується розпорядженням адміністрації підприємства, здійснює крадіжкуособистого майна).

    </ p>

  • Необережність як форма вини буває двох видів: </ p>
  • самовпевненість, коли особа передбачає суспільно шкідливі наслідкисвоєї поведінки, але легковажно розраховує на можливість уникнути їх;
  • </ p>
  • недбалість, коли особа не передбачає суспільно шкідливих наслідківсвоєї поведінки, але може і повинна їх передбачити [13].

</ p>

  • Наприклад, якщо водій свідомо виїжджає в рейс на технічнонесправної машині, легковажно розраховуючи уникнути автопригоди, авоно проте відбувається, то в наявності вина у формі самовпевненості. </ p>
  • Недбала вина в поведінці водія буде тоді, коли перед виїздом врейс він не перевірив технічного стану машини;
  • машина ж виявиласянесправною, і в результаті цього сталося автопригоду. </ p>
  • У першому випадку водій передбачав можливість здійсненняправопорушення, оскільки знав, що управляє несправної машиною. Піддругому випадку водій не передбачав можливості настання шкідливихнаслідків, але міг і повинен був їх передбачити. Щоб уникнутиавтопригоди, йому потрібно було відповідально поставитися до своїхобов’язків: перевірити технічний стан машини перед виїздом в рейс іусунути наявні несправності. </ p>

— При відсутності провини (суб’єктивної сторони) визнання будь-якогодії (бездіяльність) правопорушенням є також порушенням, ім’яякому в галузі кримінального права — «об’єктивного зобов’язання». Суб’єкт нетільки не хотів, але й не міг і не повинен був передбачати настання шкідливихнаслідків від своєї дії (бездіяльності), а його в настанні цихнаслідків звинувачують — ось це свавілля і називається «об’єктивнимпоставленні ». У вітчизняній історії такі порушення розцвіли в 30-і роки,коли звинувачення типу «шкідник», «ворог народу» набули широкогорозповсюдження без всяких на те підстав [14].

</ p>

2.3. Основні види правопорушень </ p>

  • Всі правопорушення за ступенем суспільної небезпеки поділяються назлочини і проступки. </ p>
  • (Проступки — це такі правопорушення, які характеризуються меншоюступенем громадської небезпеки в порівнянні зі злочинами та посягають наокремі сторони правового порядку, який існує в суспільстві.

Залежно від сфери суспільних відносин, яким заподіюється шкода врезультаті протиправної поведінки, проступки поділяються надисциплінарні, адміністративні та цивільні правопорушення. </ p>

15 стр., 7378 слов

Фізичні особи як суб’єкти цивільного права — Право — ...

... як суб'єкт прав і свобод тут виступає переважно як фізична особа. За Конституцією України до цього виду прав належать: право на життя (ст. 27), право ... осіб) як суб'єктів цивільного права. Цивільне право має за ... правом. Можливості такого роду, що надаються нормами чинного права, визначаються як суб'єктивні права людини. Теорія права і правова практика розрізняють поняття "права людини" і "права ...

— Дисциплінарний проступок — це суспільно шкідливе порушення трудової,виконавчої, навчальної та іншої дисципліни, тобто порушення обов’язковогопорядку діяльності установ, підприємств та інших колективнихутворень. Ці проступки дезорганізують роботу, а дезорганізація єсуспільно шкідливим станом управлінських відносин. Прогули, спізненняна роботу, нетверезий стан при виконанні службових обов’язків,невиконання розпоряджень адміністрації — все це приклади дисциплінарногопроступку [15].

</ p>

  • Адміністративний проступок — правопорушення, що посягає навстановлений законом громадський порядок, на відносини в галузівиконавчої і розпорядчої діяльності органів держави, непов’язані із здійсненням службових обов’язків. Адміністративнимипроступками є, наприклад, порушення правил протипожежноїбезпеки, санітарної гігієни на державних і приватних підприємствах,безквитковий проїзд у громадському транспорті. </ p>
  • Цивільні проступки (делікти) — також суспільно шкідливу поведінку,порушує врегульовані нормами права майнові та пов’язані з нимиособисті немайнові відносини. </ p>
  • Публічні висловлювання, публікації у пресі, що принижують честь,гідність і ділову репутацію громадянина, дія (бездіяльність),заподіює шкоду майну, невиконання зобов’язань, перш за всеневиконання договору, порушення авторських прав і т. п. — все це прикладиделіктів. </ p>
  • (Злочини — це суспільно небезпечні, протиправні, винні ікарні діяння (дії або бездіяльність), які заподіюють істотнийшкоду, що охороняються законом суспільним відносинам або створюєзагрозу заподіяння шкоди [16].

Як видно з даного визначення, злочини відрізняються підвищеноюступенем небезпеки і заподіюють більш тяжка шкода особистості, державі,суспільству. </ p>

  • По об’єкту злочинного посягання злочину поділяються назлочини проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи, противласності, правосуддя, державного і суспільного ладу і т. д.

Злочини тягнуть за собою застосування заходів кримінального покарання. </ P>

3. Проблеми причин злочинності та інших правопорушень. </ P>

  • У попередніх розділах ми розглянули правомірна поведінка і йогопротилежне явище — правопорушення. Залишається ще один, може бутинайважливіше питання: які ж соціальні причини правопорушень і,відповідно, громадського відповіді на них у вигляді юридичноївідповідальності. </ p>
  • У будь-якій державі та суспільстві джерелом причин та умов злочинностіє соціальні суперечності, їх негативні протилежності і ступіньзагострення [17].

</ p>

13 стр., 6067 слов

Походження й розвиток держави і права

... аналіз походження права, фактори, поняття права та його ознаки; - визначити роль держави і права в організації суспільства. Теорія держави й права вивчає розмаїтість першопричин утворення й розвитку держави й права. При ... багато в чому підкоряючись своїй внутрішній закономірності розвитку. Розділ 1. Причини появи держави 1.1 Держава як універсальна політична форма організації суспільства Держава - ...

  • Система таких протиріч різноманітна: між новим і старим, боротьбаміж якими становить основу прогресу, класові суперечності, іншісоціальні протистояння, економічні, політичні, управлінські,психологічні, ідеологічні, правові. </ p>
  • При цьому матеріальне благополуччя суспільства далеко не завждиобумовлює низький рівень злочинності. Прикладом цього служатьпрактично всі індустріально розвинені країни Америки і Європи. </ p>
  • Класифікація причин та умов злочинності та злочинів проводитьсяза багатьма критеріями [18].

</ p>

  • За рівнем розрізняють: </ p>
  • причини та умови злочинності в цілому (вони іноді іменуються загальними причинами), </ p>
  • причини і умови окремих груп злочинів — організованих, неповнолітніх осіб, необережних та ін, </ p>
  • причини та умови кожного вчиненого злочину.

</ p>

  • За змістом, причини та умови диференціюються характером соціальноїнегативності на психологічні, економічні та ін Причини злочинності ізлочинів мають соціально-психологічний зміст. А змістумов — найрізноманітніше: соціально-психологічний, економічний,соціальна, правова, організаційна та ін. </ p>
  • За близькості до злочинності і злочинів виділяють умовибезпосередні та опосередковані, найближчі та віддалені. У механізміпричинно-наслідкового зв’язку істотну роль відіграють внутрішні і зовнішніпротиріччя, що виникають всередині суспільства і держави і у взаємодіїїх із зовнішнім світом. </ p>
  • За історичними періодами стосовно Росії можна говорити пропричини та умови злочинності минулого і сьогодення, тобто дісталися віддорадянського, радянського та пострадянського періодів. </ p>
  • Проблема причин злочинності вивчається вже давно як закордонними, так івітчизняними фахівцями. Цікаво простежити еволюцію концепцій пропричини злочинів у вітчизняній теорії права [19].

</ p>

  • У вітчизняній теорії права в 30-50-і роки вважалося, що в основісоціальних коренів злочинів лежить експлуататорський лад, капіталізм зйого апофеозом приватної власності, постійним зубожінням трудящих,недобросовісною конкуренцією, моральним розкладом суспільства,пограбуванням народу і т. п. Соціалізм само як антипод капіталізму, замінюючиприватну власність суспільною власністю, ліквідує соціальнікорені злочинів і не повинен мати злочинність. </ p>
  • На цій теоретичній основі в 20-і роки були зроблені відчайдушні спробиповністю ліквідувати злочинність, аж до того, що так званихсоціально небезпечних елементів, нібито потенційних злочинців, безслідства і суду виселяли з міст у виправні табори, а до деякихзастосовувалися «самосудно» і більш суворі заходи. </ p>
  • Але час ішов і, на подив будівників соціалізму, збереглися і всоціалістичному суспільстві злодії, бандити, гвалтівники та інші злочинці.

Більш того, соціалізм породив і абсолютно оригінальні види злочинів —

«Самовільного відходу з роботи» (1940 рік), «обважування і обмірювання»,

«Випуск недоброякісної продукції», «невиработку трудоднів»,

«Спекуляцію», «вилучення нетрудових доходів». </ P>

  • Треба було якось пояснити ці соціальні явища, позначити їхсоціальні коріння, не підриваючи загальної трактування соціалізму як устрою,якому призначено ліквідувати злочинність, оскільки в його основілежить суспільна власність. </ p>
  • Тоді-то з’явилася в філософських, юридичних, соціологічних роботахконцепція причин злочинів, яку можна назвати «свідомою».

Пояснення було зведено до особистості злочинця, у якого, де, зберігаються

«Пережитки капіталізму в свідомості». Цими «пережитками капіталізму всвідомості людей »і пояснювалося тривале існування правопорушень,перш за все злочинів, при соціалізмі. </ p>

  • Однак у 60-ті роки ця концепція стала зазнавати критики, першвсього за те, що не могла пояснити наявність «пережитків капіталізму» всвідомості нового покоління людей, що не знали «моралі» капіталізму, хто не живв капіталістичному суспільстві. </ p>
  • На зміну цієї ідеалістичної концепції деякі вчені висунулибіологічну концепцію, в якій стверджувалося, що існуєгенетична схильність до злочинної діяльності, допатологічних змін у психіці, які врешті-решт сформують зособу злочинця. Мова йшла про так звану побутової злочинності —крадіжки, вбивства, насильство і т. д. </ p>
  • Проте зв’язок злочинної поведінки з генетичним кодом, залишиласянедоведеною, особливо на прикладі близнюків, коли одна з них стававзлочинцем, а іншого — цілком законослухняним громадянином. У разі ж,коли обидва близнюка виявляються правопорушниками, також не можна буловизначити, що тут першопричина — загальне виховання або генетика. І цяконцепція виявилася також неспроможною. </ p>
  • Наприкінці 70-х років у вітчизняній теорії права увагу було зверненона реальні, матеріальні умови соціалістичної системи, на особливіпротиріччя соціалізму, його корінні недоліки і інші соціальні фактори,послужили умовами, що породжують злочинність, на те, що заміна приватноївласності громадської не виключила навіть майнові корисливізлочину. </ p>
  • Перехід до ринкових відносин в РФ набув яскраво вираженийкримінальний характер. І знову ж таки довелося переглянути теорію про причинизлочинів. </ p>
  • Під причинами злочинності в сучасній Росії розуміють системанегативних соціально-психологічних явищ, пов’язаних з суперечностямисуспільства і держави, які породжують злочинність [20].

</ p>

  • Розрізняють такі протиріччя в російському суспільстві, які породжуютьзлочинність: </ p>
  • соціальні (відродження класового антагонізму між «новими росіянами», як правило злочинної етіології, і двома третинами суспільства, що опинилися біля межі бідності або за нею), </ p>
  • економічні (продовжується спад виробництва, руйнування і деструктурірованіе промисловості, сільського господарства та ін), </ p>
  • правові (некерованість стихією злочинності, правовий нігілізм і ін), </ p>
  • політичні та ідеологічні (міжнаціональні, світоглядні, управлінські тощо).

</ p>

  • Соціальна природа і причини правопорушень, особливо злочинів,завжди були предметом вивчення юридичної науки в цілому, багатьох галузевихюридичних наук. </ p>
  • Наука кримінального права, зокрема, розробляла і розробляєзаходи, адекватні різних видів злочинів, маючи на меті створити системузагальної та приватної превенції (запобігання) відхилень від правовихприписів, від порушень встановленого порядку. </ p>

— Правопорушення, їх причини — предмет інтересів і наукиадміністративного (поліцейського) права. Чого коштує тільки одне питання — щовідносити над провиною, а що до злочинів. Адже межа між суспільношкідливим поведінкою і суспільно небезпечною поведінкою, по суті, так тонка.

І не випадково в багатьох правових системах періодично відбувається перекладскладів правопорушень із злочинів в проступки і навпаки. </ p>

  • Наука цивільного права занурена у вивчення деліктних правопорушень:невиконання зобов’язань, заподіяння шкоди і т. п. </ p>
  • Кримінологія розглядає конкретні форми злочинності і конкретніспособи і прийоми боротьби зі злочинністю, наприклад з організованоюзлочинністю, з тероризмом, з контрабандою наркотиків. </ p>
  • Теорія права займає гідне місце в дослідженні соціальної природиі причин правопорушень, у розробці заходів юридичної відповідальності.

Перш за все теорія права формує або підтримує загальні підходи довивчення обумовленості антисоціальної поведінки, розглядаєспіввідношення між законодавством і відхиленнями від нього, вивчає і даєзагальну оцінку заходів запобігання правопорушень. </ p>

  • ВИСНОВОК </ p>
  • Отже, як було з’ясовано в даній роботі, правомірна поведінка іправопорушення — це дві сторони одного і того ж соціального явища:дії соціально-регулятивної правової системи. </ p>
  • Правомірне поведінка є важливою умовою нормальноїжиттєдіяльності всього суспільства, забезпечуючи організованість соціальнихвідносин, їх підпорядкованість правовому порядку. Неправомірне,протиправну поведінку, навпаки, порушує приписи правових норм ітому визнається правопорушенням. </ p>
  • Причини правопорушення закладені в аномалії суспільного життя і внедосконалість самої людини. Серед причин, що породжують правопорушення,слід назвати перш за все економічні, політичні, соціальні,етичні причини (їх вивченням займається спеціальна юридичнанаука, кримінологія).

    Вони є живильним середовищем для різного родузловживань, розкрадань, корупції, хабарництва, посягань на життяі здоров’я людей. </ p>

  • На стан злочинності і рівень неправомірної поведінки в суспільствіпевний вплив мають психофізіологічні та біологічніособливості правопорушника. </ p>
  • Правова держава в своїй діяльності прагне до того, щоброзширювати і стабілізувати коло правомірних громадських відносинза допомогою підвищення якості правового регулювання, витіснення з життясуспільства поведінки, не узгоджується з правом. </ p>
  • У міру вдосконалення людини, розвитку суспільних відносин,поліпшення матеріального і духовного добробуту людей, посилення їхсоціальної захищеності,?? глубленія політичної зрілості обсягнеправомірної поведінки звужується, створюються необхідні умови длязниження кількісного і якісного рівня правопорушень у суспільстві. </ p>
  • Список літератури </ p>
  • Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденция, 1999. </ P>
  • Клименко С.В., Чичерін А.Л. Основи держави і права. — М. Зерцало, 1998. </ P>
  • Криминология/Под ред. Н. Ф. Кузнецової — М.: Зерцало, ТЕИС, 1996. </ P>
  • Загальна теорія держави і права/Под ред. В. В. Лазарева. — М.: Юрист, </ p>

2001. </ P>

  • Оксамитний В.В. Правомірне поведінка особистості. Київ, 1985 </ p>
  • Теорія держави і права. Курс лекцій/Под ред. М.Н. Марченко. — М.: </ p>
  • ЗЕРЦАЛО, 1998. </ P>
  • Хропанюк В.Н. Теорія держави і права/Под ред. професора </ p>
  • В. Г. Стрекозова. — М.: «Дабахов, Ткачов, Дімов», 1995. </ P>
  • </ p>
  • [1] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999, с.

457 </ p>

  • [2] Загальна теорія держави і права/Под ред. В. В. Лазарева. — М.: Юрист,

2001, с. 437 </ p>

  • [3] Хропанюк В.Н. Теорія держави і права/Под ред. професора

В. Г. Стрекозова. — М.: «Дабахов, Ткачов, Дімов», 1995, с. 329 </ p>

  • [4] Оксамитний В.В. Правомірне поведінка особистості. Київ, 1985, с. 217 </ p>
  • [5] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999, с.

458 </ p>

  • [6] Загальна теорія держави і права/Под ред. В. В. Лазарева. — М.: Юрист,

2001, с. 439 </ p>

  • [7] Хропанюк В.Н. Теорія держави і права/Под ред. професора

В. Г. Стрекозова. — М.: «Дабахов, Ткачов, Дімов», 1995, С. 331. </ P>

  • [8] Там же, с. 331 </ p>
  • [9] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999,

464 </ p>

  • [10] Теорія держави і права. Курс лекцій/Под ред. М.Н. Марченко. —

М.: ЗЕРЦАЛО, 1998, с. 456. </ P>

  • [11] Клименко С.В., Чичерін А.Л. Основи держави і права. — М. Зерцало,

1998, с. 161 </ p>

  • [12] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999,с. 465. </ P>
  • [13] Хропанюк В.Н. Теорія держави і права/Под ред. професора

В. Г. Стрекозова. — М.: «Дабахов, Ткачов, Дімов», 1995, с. 332 </ p>

  • [14] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999,с. 465. </ P>
  • [15] Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.: Юриспруденція, 1999,с. 467 </ p>
  • [16] Клименко С.В., Чичерін А.Л. Основи держави і права. — М. Зерцало,

1998, с. 160 </ p>

  • [17] Криминология/Под ред. Н. Ф. Кузнецової — М.: Зерцало, ТЕИС, 1996, с. 54 </ p>
  • [18] Там же, с. 50 </ p>
  • [19] Джерело: Венгеров А.Б. Теорія держави і права. — М.:
  • Юриспруденція, 1999, с.

474 — 479 </ p>

  • [20] Криминология/Под ред. Н. Ф. Кузнецової — М.: Зерцало, ТЕИС, 1996, с.

53. </ P>