Система права соціального забезпечення як галузі права, законодавства, науки та навчальної дисципліни
Зміст
Введення
Глава 1. Соціальне забезпечення як самостійна галузь права
1.1 Поняття права соціального забезпечення
1.2 Система права соціального забезпечення
1.3 Предмет права соціального забезпечення
1.4 Метод права соціального забезпечення
Глава 2. Основні принципи та джерела права соціального забезпечення
2.1 Поняття та класифікація принципів права соціального забезпечення
2.2 Поняття та класифікація основних джерел права соціального забезпечення
Висновок
Список використаної літератури
Введення
В процесі життя кожна людина знаходиться в небезпеці перед настанням обставин, які можуть самим безпосереднім чином відбитися на стані його здоров’я і привести до втрати заробітної плати — основного джерела засобів існування.
Подолати це самостійно у багатьох випадках неможливо, оскільки вони зумовлені об’єктивними соціально-економічними умовами, тісно пов’язані з виробничою діяльністю, практично не залежать від волі окремого людини. Але вони прямо впливають на соціальну стабільність суспільства, тому держава бере на себе певну частку відповідальності за їх наступ і створює систему соціального захисту, надає державні пенсії, соціальні допомоги та послуги.
Право російських громадян на соціальне забезпечення закріплено в Конституції РФ. У ст. 39 говориться, що кожному гарантується соціальне забезпечення за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей і в інших випадках, встановлених законом.
Соціальне забезпечення — це форма розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних особистих потреб (фізичних, соціальних, інтелектуальних) старих, хворих, дітей, утриманців, які втратили годувальника, безробітних, всіх членів суспільства з метою охорони здоров’я та нормального відтворення робочої сили за рахунок спеціальних фондів, створюваних у суспільстві на страховій основі, або за рахунок асигнувань держави у випадках та на умовах, встановлених в законі.
Глава 1. Соціальне забезпечення як самостійна галузь права 1.1 Поняття права соціального забезпечення
Право на соціальне забезпечення кожної людини закріплено в ст. 7 Конституції, де проголошено, що Російська Федерація є соціальною державою, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. При цьому в рамках соціальної політики в Росії охороняються працю і здоров’я людей, встановлюється гарантований мінімальний розмір оплати праці, забезпечується державна підтримка сім’ї, материнства, батьківства і дитинства, інвалідів і літніх громадян, розвивається система соціальних служб, встановлюються державні пенсії, посібники та інші гарантії соціального захисту.
Право соціального забезпечення
... мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Загальнообов'язкове державне соціальне страхування ... непрацездатності (враховуючи догляд за хворою дитиною); допомога по вагітності та пологах; допомога при народженні дитини; допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного ...
Згідно В«Словника російської мовиВ» СІ. Ожегова соціальне забезпечення означає надання достатніх матеріальних засобів до життя кому-небудь з боку суспільства.
право соціального забезпечення
Іншими словами, соціальне забезпечення — це форма розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних особистісних потреб (фізичних, соціальних, інтелектуальних) старих, хворих, дітей, утриманців, які втратили годувальника, безробітних, всіх членів суспільства з метою охорони здоров’я та нормального відтворення робочої сили за рахунок спеціальних фондів, створюваних у суспільстві на страховій основі, або асигнувань держави у випадках і на умовах, встановлених законом (по Р.І. Іванової).
Право російських громадян на соціальне забезпечення конкретизується у ст. 39 Конституції. У ній говориться, що кожному громадянину Російської Федерації гарантується соціальне забезпечення за віком, у випадку хвороби, інвалідності, втрати годувальника, для виховання дітей і в інших випадках, встановлених законом.
Соціальне забезпечення є вираженням соціальної політики держави на даному етапі його розвитку. Зміна соціальних пріоритетів неминуче тягне за собою і зміни у змісті поняття соціального забезпечення. Росія повинна проводити соціальну політику такого рівня, який закріплений у міжнародних актах, ратифікованих нашою країною. Формування сучасної російської державної системи соціального забезпечення відбувається на основі врахування основних положень міжнародних норм. До них відносяться перш за все Всеобщая декларація прав і свобод людини і громадянина (1948), а також Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права людини і громадянина (1973).
Отже, соціальне забезпечення — це форма вираження соціальної політики держави, спрямованої на матеріальне забезпечення певних категорій громадян з коштів держбюджету і спеціальних позабюджетних державних фондів у разі настання подій, визнаних державою соціально значущими, з метою вирівнювання соціального стану цих громадян у порівнянні з іншими членами суспільства.
Соціальне забезпечення як особливий соціальний інститут держави є гарантією гідного розвитку кожного члена суспільства і збереження джерела коштів для існування в разі настання соціальних ризиків. Його зміст і параметри формувалися поступово в міру розвитку самої системи соціального забезпечення в російській державі, і досі у вітчизняній економічній і юридичній науці зазначене поняття трактується неоднозначно.
Враховуючи різні точки зору, пов’язані з визначенням поняття соціального забезпечення, слід виділити основні ознаки, у відповідності з якими той чи інший вид забезпечення можна назвати соціальним:
Права та обов’язки громадян у сфері охорони здоров’я
... права та обов'язки громадян у сфері охорони здоров я Отже, пацієнт в Україні має право на: ... охорона як невід'ємна складова суспільного й державного життя є реальним і об'єктивним показником соціально-економічного і культурного розвитку та цивілізованості суспільства ... соціальне значення, виходячи з пріоритетності національних інтересів, має бути спрямована на створення ефективної системи соціального ...
- • необхідна наявність об’єктивних підстав для забезпечення громадян певними видами соціальної допомоги;
- • здійснення фінансування соціального забезпечення за рахунок спеціальних фондів або з бюджету;
- • встановлення в законодавчому порядку умов надання певних видів соціальної допомоги;
- • закріплення кола осіб, які підлягають соціальному забезпеченню, та умов його надання в правових нормах.
Сутність соціального забезпечення найбільш рельєфно відображають його функції: економічна; компенсаційно-розподільна; політична; соціально-реабілітаційна; демографічна; захисна. Основними з них є економічна і соціально-реабілітаційна функції.
Економічна функція соціального забезпечення полягає в повному або частковому заміщенні заробітку чи іншого джерела засобів існування, втраченого у зв’язку з віком, непрацездатністю або втратою годувальника, частковому відшкодування додаткових витрат при настанні певних життєвих обставин, а також наданні мінімальної грошової або натуральної допомоги малозабезпеченим громадянам.
Соціально-реабілітаційна функція направлена на відновлення суспільного статусу непрацездатних громадян та іншого соціально менш захищеної частини населення, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними членами суспільства.
Оскільки існує будь-яка область відносин між людьми, остільки існує і спеціальна галузь права, яка регулює відносини у цій галузі, отже, соціальне забезпечення як діяльність і як сукупність суспільних відносин регулює особлива галузь права — право соціального забезпечення.
В самостійну галузь воно виділилося в кінці 1960-х — початку 1970-х рр.., а до цього часу відносини по соціальному забезпеченню розглядалися в рамках адміністративного, цивільного, трудового та колгоспного права.
В поняття соціального за…
