Головні засади екологічного права в Союзі РСР визначалися, скоріше, не законами, а «державною доцільністю». А тому склалася така ситуація, що, поряд з юридично закріпленими нормами щодо навколишнього середовища. діяли «постанови» та «розпорядження» ЦК КПРС, які по суті мали силу закону
За радянського часу Україна повністю втрачає можливість хоч як-небудь впливати на (формування природоохоронного законодавства, оскільки виключні повноваження мав лише Союз РСР, зокрема його вищі партійні та господарчі органи інакше кажучи, екологічне право повністю формувалось за межами етнічної України, а сюди закони надходили для безумовного виконання.
Чого було варте союзне законодавство, свідчить бодай Постанова Раднаркому СРСР 1951 р, за якою, по cуті, була ліквідована система заповідників країни: із 130 існуючих було закрито 88, а загальна площа їх скоротилася більше, ніж у 10 разів. Лише на початку 80х років вдалося досягти довоєнного — також вкрай незадовільного — обширу заповідників.
Головні засади екологічного права в Союзі РСР визначалися, скоріше, не законами, а «державною доцільністю». А тому склалася така ситуація, що, поряд з юридично закріпленими нормами щодо навколишнього середовища. діяли «постанови» та «розпорядження» ЦК КПРС, які по суті мали силу закону.
Тобто сформувалася система юридичного двовладдя, коли воля бюрократичної машини переважала формально закріплені юридичні закони. У такій правовій системі склалися вкрай сприятливі умови для безконтрольного грабунку природних ресурсів, безжального нищення флори та фауни, хижацького розграбування корисних копалин, безконтрольного забруднення води, повітря, ґрунту тощо.
Тому на момент розпаду Союзу РСР в Україні існувала дуже несприятлива екологічна ситуація, виправленню якої не сприяла і не могла сприяти лише формально існуюча система екологічного права.
Якщо вести мову про екологічне право в СРСР з формального погляду, то слід зазначити, що в ньому існувала велика кількість законів, актів та постанов природорегулюючого ґатунку. Так. ще в 1950 р. було прийнято Постанову РНК СРСР «Положення про державну Лісову охорону СРСР». за якою регулювалася служба охорони заповідників. Постанова Ради Міністрів СРСР «Про заходи щодо покращення охорони здоров’я і розвитку медичної науки» (1968 р.) визначала напрями наукових пошуків у галузі дослідження навколишнього середовища.
Історія розвитку екологічного права
... Міністрів СРСР "Про посилення охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів" від 29 грудня 1972 г. Поруч із вимогами про розвиток екологічного ... які існують в міжнародному екологічному праві 6 . | Екологічне право як галузь права | Принципи екологічного права | право природокористування | Організація державного управління природокористуванням і охороною навколишнього середовища ...
У цьому ж році спільно ЦК КПРС і Рада міністрів СРСР прийняли постанову «Про заходи щодо підвищення ефективності роботи наукових організацій і прискорення використання в народному господарстві досягнень науки і техніки» та ін. Ці постанови створювали своєрідне правове тло, на якому можна було б створювати (чи. принаймні, говорити) про цілісну систему охорони природи.
Етапною по cуті була постанова ЦК КПРС та Ради Mініcтрів СРСР «Про посилення охорони природи та поліпшення використання природних ресурсів» від 29 грудня 1982 р.
Тут підкреслювалася необхідність визначення наукових основ раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, наголошувалося на необхідності переходу до якісно нових технологічних процесів, що давали б змогу більш раціонально використовувати природні ресурси і зменшувати негативний вплив, контролі за використаними матеріалами і технологіями та станом природного середовища загалом. Крім цієї постанови, було прийнято ще низку актів:
«Про порядок опрацювання та затвердження схем комплексного використання та охорони вод» від 2 липня 1976 р., «Про додаткові заходи, щодо посилення охорони природи та поліпшення використання природних ресурсів» від 1 грудня 1978 р. та ін., в яких простежувалося намагання реалізувати комплексний підхід до оцінки стану довкілля та його охорони.
У ці ж роки було прийнято низку постанов щодо участі Радянського Союзу в міжнародних угодах у сфері охорони навколишнього середовища. Це, зокрема. конвенції: Про рибальство та збереження живих ресурсів в Балтійському морі і протоках (1973), Про захист морського середовища району Балтійського моря (1974), Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори. що знаходяться під загрозою зникнення (1973).
Про водноболотяні угіддя, що мають міжнародне значення (1971), Про охорону перелітних птахів та середовища їх проживання (1979) та ін.
Загалом, як підраховано (Н. І. Конищева та ін., 1992), з середини 60х років було прийнято понад 70 загальнодержавних документів, що мали б регулювати природокористування. однак реалізовувалися вони незадовільно. Достатньо відоме, наприклад, ігнорування законодавчих актів навіть щодо такого унікального об’єкта Росії та Бурятії, як озеро Байкал.
Дії держави у таких випадках були традиційними: або приймалася нова постанова — ще «грізніша» та з новими настановами, або переглядалися норми природокористування та забруднення, природно — у той бік, який давав би змогу приховати хижацьке ставлення до довкілля. Якщо згадати, що на додаток до держави свої стандарти і норми розробляли понад 100 організацій різноманітних міністерств, і ці стандарти нерідко були взяті «зі стелі», то в країні панував цілковитий анархізм щодо збереження довкілля.
Уже в роки «перебудови» була здійснена ще одна державного управління в галузі охорони природи і використання природних ресурсів. А тому різко розширювалася компетенція Ради Міністрів СРСР щодо визначення стратегії природокористування. Інакше кажучи, справу охорони природи було передано в руки її головного «губителя», самого ж результату тогочасна система сподівалася досягти не за рахунок нормальних механізмів, тобто шляхом законодавчої регламентації, а в межах директивно бюрократичного механізму. Зрозуміло, що така концепція в принципі не спроможна призвести до позитивного результату.
Законодавство з охорони праці
... під час роботи на підприємстві. Чинне законодавство передбачає систему гарантій щодо охорони здоров’я працівників на виробництві. Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці. Використання праці жінок і неповнолітніх на ...
Регулювання природокористування в Україні, в тому числі і законодавче, було повністю адекватне (симетричне) відповідним союзним вимогам, що визначалося реальним статусом України в тогочасній державі.
Варто навести лише назви деяких актів та постанов, що визначали охорону природи та використання природних ресурсів в УРСР і які (за традицією) приймалися спільним рішенням ЦК Компартії України та Ради Міністрів УРСР: «Про посилення охорона природи і поліпшення використання природних ресурсів» (8 травня 1973); «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 1 грудня 1978 р. «Про додаткові заходи по посиленню охорони природи і поліпшення використання природних ресурсів» (23 січня 1979) «; «Про організацію виконання постанови ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 19 січня 1988 р» «Про першочергові заходи по поліпшенню використання водних ресурсів у країні» (1 березня 1988 р.).
У цьому ж річищі знаходиться і одна з останніх «перебудовчих» постанов Верховної Ради УРСР «Про екологічну ситуацію в республіці та заходах по її докорінному поліпшенню», прийнятій у лютому 1990 р. і фактично спрямованої на реалізацію вже згадуваних постанов ЦК КПРС 1988 і 1989 рр.
30.04.2011
