Право водокористування та його види

Курсова робота

Мiнiстерство працi та соцiальної полiтики України

Чернiгiвський державний iнститут права, соцiальних технологiй та працi

Кафедра iсторiї та теорiї

держави i права конституцiйного

та адмiнiстративного права

КУРСОВА РОБОТА

з екологiчного права

Нiколаєвої Ірини Анатолiївни

Група № 401, 2004 / Н – 52 – 401

Веремiєнко С. В.

Чернiгiв

2005

Змiст

Вступ

Роздiл 1 Основи правового режиму вод України

1. 1 Води як об’єкт правового регулювання використання, вiдтворення та охорони

1. 2 Особливостi управлiння i контролю в галузi використання, вiдтворення та охорони вод

1. 3 Право водокористування

1. 5 Правова охорона вод

2. 2Роль органiв внутрiшнiх справ у забезпеченнi охорони вод

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Великим i надзвичайно корисним природним ресурсом є вода. Саме їй належить найважливiша роль у виникненнi та iснуваннi життя на Землi. Зникла вода – i життя припинилося на величезних просторах нашої планети.

кулi. Лише 2,6 % складають прiснi води, з яких 1,6 % захованi в льодовиках.

Отже, в рiдкому станi знаходиться всього 1 % прiсних вод.

Води (воднi об’єкти) України є виключно власнiстю народу України i надаються тiльки в користування. Народ України здiйснює право власностi на води (воднi об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республiки Крим i мiсцевi Ради народних депутатiв.

Окремi повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися вiдповiдним органом державної виконавчої влади.

Використання вод в Українi здiйснюється з метою задоволення питних, побутових, лiкувальних, курортних, сiльськогосподарських, транспортних та iнших державних i громадських потреб.

Водокористувачами в Українi можуть бути пiдприємства, установи, органiзацiї та громадяни України, а також iноземнi юридичнi та фiзичнi особи, особи без громадянства, якi здiйснюють забiр води або користуються водними об’єктами. У процесi водокористування всi повиннi дотримуватися вимог законодавства щодо збереження якостi водних ресурсiв, їх водностi, а також впроваджувати науковi та технiчнi заходи, що забезпечують комплексне, рацiональне використання вод та їх охорону.

Згiдно з водним законодавством права водокористувачiв можуть бути обмеженi або змiненi умови водокористування з метою забезпечення охорони здоров’я людей та в iнших державних iнтересах. При цьому прiоритетнiсть надається використанню вод для питних i побутових потреб населення.

4 стр., 1742 слов

Уповноважений верховної ради України з прав людини: статус і функціонування

... інформації про особу. Здійснюючи свої повноваження Уповноважений Верховної Ради України з прав людини керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на ... з боку цих служб. Привертає увагу такий конституційний обов’язок омбудсмена Намібії, як розслідування скарг, що торкаються розкрадання і розбазарювання природних ресурсів, нераціонального їх використання, ...

Воднi об’єкти, вiднесенi у встановленому порядку до категорiї лiкувальних, використовуються виключно у лiкувальних i оздоровчих цiлях.

У водному законодавствi знайшли вiдображення особливостi спецiального водокористування та користування водними об’єктами для потреб галузей економiки.

них зникають назавжди.

Водопостачання ускладнюються ще й тим, що воднi об’єкти забруднюються стiчними водами, засмiчуються вiдходами промисловостi, отруюються хiмiкатами.

Забруднення гiдросфери, нерацiональне використання водних ресурсiв, знищення водойм, а значить, знищення пiдводного життя є однiєю iз складових екологiчної кризи. Тому це питання стало дуже актуальним.

Роздiл 1 Основи правового режиму вод України

Води є одним з найважливiших компонентiв навколишньою природного середовища. Вони постiйно взаємодiють iз земельними, лiсовими ресурсами, атмосферним повiтрям та впливають на їх якiсть. Воднi ресурси забезпечують iснування людей, тваринною i рослинного свiту. Залежно вiд впливу на них, води є обмеженими й уразливими природними об’єктами.

Воднi ресурси виконують численнi функцiї: економiчну, екологiчну, соцiальну тощо. Прiоритетне використання вод — це забезпечення питних, побутових, культурно-оздоровчих, рекреацiйних, спортивних, духовних та iнших потреб населення. Важливим залишається використання вод для потреб багатьох галузей економiки: сiльськогосподарського зрошення, енергетики, судноплавства, рибного господарства та iн.

За своїми природними характеристиками у поняття вод включають усi води, що входять до складу природних ланок кругообiгу води: поверхневi, пiдземнi, внутрiшнi морськi води та територiальне море. Так, пiдземнi води — це води, що знаходяться нижче рiвня земної поверхнi в товщах гiрських порiд верхньої частини земної» кори в усiх фiзичних станах; поверхневi води — це води рiзних водних об’єктiв, що знаходяться на земнiй поверхнi; внутрiшнi морськi води розташованi в межах державних кордонiв; територiальне море становить морський пояс, який прилягає до узбережжя або внутрiшнiх вод i складає частину його територiї. До водних ресурсiв вiдносяться i штучно створенi водойми (ст. І Водного кодексу (ВК) України).

Як вiдновлюваний природний ресурс води України потребують збереження, науково обґрунтованого рацiонального використання, охорони вiд забруднення, засмiчення та вичерпання, запобiгання шкiдливим дiям щодо вод та лiквiдацiї наслiдкiв такт дiй, полiпшення їх стану. Так, у 1996 р. для потреб населення то народного господарства з усiх категорiй водних об’єктiв зiбране 27519 млн. куб. м води. Скид зворотних вод у воднi об’єкти становить 13197 млн. куб. м. При ньому у поверхневi воднi об’єкт скинуто 4703,7 тис. тонн забруднюючих речовин. Із 47 водних об’єктiв України, на яких проводилися гiдробiологiчнi спостереження, не виявлено жодного водотоку або водойми, якi б вiдповiдали вимогам фонового стану чи характеризувалися як «чистi води».

За умов нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, зокрема на воднi ресурси, виникає необхiднiсть розробки i додержання особливих правил користування водними ресурсами, рацiонального їх використання та екологiчно спрямованого захисту». З метою сприяння формуванню водно-екологiчного правопорядку І забезпеченню екологiчної безпеки населення в Українi формується водне законодавство, яке в комплексi iз заходами органiзацiйного, економiчного правового, i виховною впливу здатне забезпечувати ефективне використання вод, їх вiдтворення та охорону.

6 стр., 2527 слов

Водні ресурси України. Їх стан і охорона

... водних ресурсів та якості води. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального використання вод, захисту ресурсів прісної води. Україна належить до малозабезпечених країн за запасами води, що доступні до використання. ... на кілька рукавів, один з яких (Кілійський) протікає по території України. Ріки України мають мішане живлення. Взимку, коли вони замерзають, переважає підземне живлення; навесні, ...

Правову основу водного законодавства складають: Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища». Водний кодекс України вiд 6 червня 1995 р., Закон України вiд 21 вересня 2000 р. «Про внесення змiн до Водного кодексу України» та iншi акти законодавства. Завданням водного законодавства є регулювання водних правових вiдносин, якi, залежно вiд напрямкiв правового регулювання, можуть бути: правовiдносинами права власностi на води; правовiдносинами управлiння i контролю її галузi використання, вiдтворення та охорони вод; правовiдносинами використання вод; правовiдносинами охорони та захисту водних ресурсiв тощо.

Правовiдносини права власностi на воднi об’єкти базуються на положеннях законодавства, згiдно з якими усi води (воднi об’єкти) на територiї України є нацiональним надбанням народу України, однiєю з природних основ його економiчною розвитку i соцiального добробуту, є його виключною власнiстю та надаються тiльки у користування (ст. 6 ВК України).

Усi води (воднi об’єкти) на територiї України становлять її водний фонд, до якого належать:

море (ст. З ВК України).

Землi, зайнятi морями, рiчками, озерами, водосховищами, iншими водоймами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами та каналами, а також землi, видiленi пiд смуги вiдведення для них, береговi смуги водних шляхiв, належать до земель водного фонду (ст. 4 ВК України).

Як вiдомо, згiдно iз Земельним кодексом України землi водного фонду не можуть передаватися у колективну та приватну власнiсть, за винятком невеликих (до 3 гектарiв) дiлянок водойм i болiт, що входять до складу угiдь сiльськогосподарських пiдприємств, селянських (фермерських) господарств (ст. 4 Земельного кодексу України).

Положення про те, що український народ здiйснює право власностi на води (воднi об’єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республiки Крим, мiсцевi ради, а також, що окремi повноваження щодо розпорядження водами (водними об’єктами) можуть надаватися вiдповiдними органами виконавчої влади, дає можливiсть визначити, що в Українi iснує державна та комунальна власнiсть на води.

Це зобов’язує державу та її органи розробляти та впроваджувати правовi засоби, умови та правила рацiонального використання вод, їх збереження та охорони, встановлювати правовий режим щодо кожної категорiї об’єктiв.

Залежно вiд правового режиму воднi об’єкти можуть бути загальнодержавного та мiсцевого значення (ст. 5 ВК України).

Так, до водних об’єктiв загальнодержавного значення належать: внутрiшнi морськi води та територiальне море; пiдземнi води, якi є джерелами централiзованого водопостачання; поверхневi води (озера, водосховища, рiчки, канали), що знаходяться i використовуються на територiї бiльш як однiєї областi, в межах територiй природно-заповiдного фонду загальнодержавного значення, а також вiднесенi до категорiї лiкувальних. До водних об’єктiв мiсцевого значення належать поверхневi води, що знаходяться i використовуються в межах однiєї областi, i якi не вiднесенi до водних об’єктiв загальнодержавного значення; пiдземнi води, якi не можуть бути джерелом централiзованого водопостачання. Такий подiл вод зумовлює особливостi управлiння ними та правове регулювання водопостачання.

Як об’єкт правового регулювання використання, вiдтворення та охорони воднi об’єкти пiдлягають державному облiку з метою встановлення вiдомостей про їх кiлькiсть i якiсть, а також даних про водокористування. На пiдставi даних державною облiку вод ведеться державний водний кадастр.

економiчної зони, якi постiйно взаємодiють з iншими компонентами навколишнього природного середовища i зареєстрованi у воднооблiкових документах як об’єкт права власностi, права користування, управлiння, охорони та вiдтворення.

1. 2 Особливостi управлiння i контролю в галузi використання, вiдтворення та охорони вод

Водний кодекс України започаткував здiйснення державного управлiння в галузi використання, вiдтворення i охорони вод за басейновим принципом на основi державних, мiждержавних та регiональних програм використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв (ст. 13 ВК України).

В основу такого принципу покладалося впровадження дiєвих засобiв, спрямованих па забезпечення рацiонального використання, збереження, вiдтворення води, починаючи з мiсць її первинного виникнення (джерел, струмкiв, пiдземних потокiв тощо), перемiщення виключно до гирлових зон водозборiв. Водоресурсна забезпеченiсть окремих регiонiв, країни в цiлому позначається на ефективностi економiки, оскiльки наявнiсть i якiсний стан водних ресурсiв впливає па розмiщення i функцiонування господарських об’єктiв уздовж водотоку головних водних артерiй держави: рiчок Днiпро, Днiстер, Десна, Прип’ять, Чорного та Азовського морiв. З цiєю метою пропонувалося створювати вiдповiднi державнi управлiнськi структури, якi б забезпечували рацiональне та ефективне використання й охорону вод басейнiв таких об’єктiв. Такою спецiалiзованою управлiнською структурою виступає Рада з екологiчних проблем басейну Днiпра та якостi пiнної води, яка утворена вiдповiдно до постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 19 серпня 1999 р. № 1544. Проте, крiм цiєї Ради, в державi не створювалися спецiальнi органи басейновою управлiння.

На мiждержавному рiвнi створено Комiтет iз врятування Азовського моря.

Загальне державне управлiння в галузi здiйснюють Кабiнет Мiнiстрiв України, Уряд Автономної Республiки Крим, мiсцевi ради та їх виконавчi комiтети. Спецiальне державне управлiння в галузi використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв забезпечується Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України, Державним комiтетом України по водному господарству, їх органами на мiсцях та iншими органами вiдповiдно до законодавства. Компетенцiя цих органiв визначена у главi 4 ВК України та у положеннях про них.

Громадське управлiння представлене створеними вiдповiдно до їх статутiв громадськими комiтетами iз врятування рiчок Днiпро, Днiстер, Десна тощо.

Функцiї управлiння в галузi використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв зумовленi основними напрямками дiяльностi органiв управлiння вiдповiдно до їх повноважень i складаються з: планування; державного облiку i ведення державного водного кадастру, розподiлу i перерозподiлу вод; стандартизацiї i нормування; контролю та монiторингу вод, вирiшення спорiв у цiй галузi.

Так, на рiвнi регiонiв, держави та мiжнародного спiвробiтництва за участю мiсцевих рад, спецiально уповноважених органiв управлiння, наукових установ, громадськостi розробляються вiдповiдно регiональнi, мiждержавнi та державнi програми використання та охорони вод i вiдтворення водних ресурсiв. Їх метою є здiйснення цiлеспрямованої i ефективної дiяльностi щодо задоволення потреб населення i галузей економiки у водi, збереження, рацiональне використання i охорона вод, запобiгання їх шкiдливiй дiї. Розробка та реалiзацiя цих програм здiйснюється за рахунок Державного та мiсцевих бюджетiв, коштiв пiдприємств, установ та органiзацiй, фондiв охорони навколишнього природною середовища, добровiльних внескiв органiзацiй i громадян, iнших коштiв. Розробляються такi програми на основi даних державного облiку вод, водного кадастру, схем водокористування i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв тощо (ст. 12 ВК України).

о

та розробляються заходи з рацiонального використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв.

З метою систематизацiї даних державного облiку вод та визначення наявних для використання водних ресурсiв складається державний водний кадастр. Порядок ведення державного водного кадастру затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 квiтня 1996 р. № 413.

Державний водний кадастр складається з трьох роздiлiв, якi включають в себе: державний облiк поверхневих вод; державний облiк пiдземних вод та державний облiк водокористування. Державний облiк водокористування здiйснюється з метою систематизацiї даних про забiр та використання вод, забруднюючi речовини, наявнiсть систем оборотного водопостачання та їх потужнiсть, а також дiючих систем очищення стiчних вод та їх ефективнiсть гоню. Державний облiк та аналiз стану водокористування здiйснюється шляхом подання водокористувачами звiтiв про водокористування до державних органiв водного господарства за встановленою формою. Державний водний кадастр за роздiлом «Водокористування» ведеться Державним комiтетом України по водному господарству.

Державний облiк поверхневих вод здiйснюється Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України шляхом проведення постiйних гiдрометеорологiчних, гiдрохiмiчних спостережень за кiлькiсними i якiсними характеристиками поверхневих вод згiдно з програмою, що затверджується цим органом за погодженням з Державним комiтетом України по водному господарству.

Державний облiк пiдземних вод здiйснюється також Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України шляхом спостереження за якiсними i кiлькiсними характеристиками пiдземних вод за програмою, що затверджується цим органом.

Значна увага в галузi державного забезпечення рацiонального використання вод та їх якостi й безпечностi придiляється розробцi та затвердженню стандартiв i нормативiв у цiй галузi. Так. до комплексу взаємопов’язаних нормативних документiв iз стандартизацiї у цiй сферi входять документи, якi мiстять: основнi положення; термiни та поняття, класифiкацiї; методи, методики та засоби визначення складу та властивостей вод; вимоги до збирання, облiку, обробки, збереження, аналiзу iнформацiї та прогнозування кiлькiсних i якiсних показникiв стану вод; вимоги рацiональною використання та охорони вод у галузевих стандартах та технiчних умовах до процесiв, продукцiї i послуг; метрологiчнi норми, правила, вимоги до органiзацiї робiт; iншi нормативи iз стандартизацiї у цiй галузi. Розробляються стандарти в цiй галузi Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України, Мiнiстерством охорони здоров’я України, iншими органами, а затверджуються Держстандартом України вiдповiдно до чинного законодавства.

У галузi використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв встановлюються: нормативи екологiчної безпеки водокористування; екологiчний норматив якостi води водних об’єктiв; нормативи граничне допустимого скидання забруднюючих речовин; галузевi технологiчнi нормативи утворення речовин, що скидаються у воднi об’єкти; технологiчнi нормативи використання води; iншi нормативи.

Нормативи екологiчної безпеки водокористування (гранично допустимi концентрацiї речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та iнших потреб населення; гранично допустимi концентрацiї радiоактивних речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для потреб рибного господарства; допустимi концентрацiї речовин у водних об’єктах, вода яких використовується для задоволення питних, господарсько-побутових та iнших потреб населення) розробляються i затверджуються вiдповiдно Мiнiстерством охорони здоров’я України та Нацiональною комiсiєю з радiацiйного захисту населення України, Мiнiстерством аграрної полiтики України та вводяться в дiю за погодженням з Мiнiстерством екологiї га природних ресурсiв України. Для деяких категорiї вод, що використовуються у лiкувальних, оздоровчих, рекреацiйних та iнших цiлях, можуть встановлюватися бiльш суворi нормативи екологiчної безпеки водокористування.

Екологiчний норматив якостi води водних об’єктiв встановлюється для оцiнки екологiчною благополуччя водних об’єктiв та визначення комплексу водоохоронних заходiв. Вiн мiстить науково обґрунтованi значення концентрацiй забруднюючих речовин та показники якостi води (загальнофiзичнi, бiологiчнi, хiмiчнi, радiацiйнi), При цьому ступiнь забрудненостi водних об’єктiв визначається вiдповiдними категорiями якостi води.

Екологiчний норматив та категорiї якостi води водних об’єктiв розробляються i затверджуються Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України та Мiнiстерством охорони здоров’я України.

Нормативи граничне допустимого скидання забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного досягнення екологiчного нормативу якостi води водних об’єктiв.

Іншi нормативи у зазначенiй галузi розробляються згiдно з вимогами, визначеними ст. ст. 39—40 ВК України, за погодженням з Мiнiстерством екологiї та природних ресурсiв України або за його дозволом, за дозволом МОЗ України, Мiнiстерства аграрної полiтики України.

Скидання у воднi об’єкти речовин, для яких не встановлено нормативiв екологiчної безпеки водокористування та нормативiв гранично допустимого скидання, як правило, забороняється.

Розподiл i перерозподiл водних ресурсiв здiйснюється у таких ((юрмах: надання водних об’єктiв у вiдособлене користування; видача дозволiв на спецiальне водокористування; вилучення водних об’єктiв; анулювання дозволiв.

Надання у вiдособлене користування водних об’єктi» здiйснюється вiдповiдно до Положення про порядок порушення i розгляду клопотань про надання водних об’єктiв у вiдособлене користування, затверджене постановою РМ УРСР вiд 22 вересня 1980р. Надають у вiдособлене водокористування воднi об’єкт Кабiнет Мiнiстрiв України, якщо воднi об’єкти розташованi на територiї кiлькох областей, обласнi державнi адмiнiстрацiї, якщо воднi об’єкти розташованi на територiї кiлькох районiв, мiськi районнi виконавчi органи, якщо воднi об’єкти мають мiсцеве значення.

Видача дозволiв на спецiальне водокористування здiйснюється на пiдставi установлених лiмiтiв використання води та у порядку, визначеному постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 серпня 1992 р. № 459.

Дозвiл на спецiальне водокористування видається органами Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України у разi використання води водних об’єктiв загальнодержавного значення. Верховною Радою Автономної Республiки Крим, обласними. Київською та Севастопольською мiськими радами за погодженням з органами Мiнiстерства екологiї та природних ресурсiв України у разi використання води водних об’єктiв мiсцевого значення.

Вилучаються воднi ресурси з користування тими органами, якi видають дозволи або надають у вiдособлене користування воднi об’єкти, через анулювання такого дозволу або прийняттям рiшення про вилучення водного об’єкта з користування.

Контроль за використанням i охороною вод та вiдтворенням водних ресурсiв здiйснюється з метою забезпечення додержання усiма юридичними та фiзичними особами вимог водного законодавства.

За видами контроль за використанням i охороною вод та вiдтворенням водних ресурсiв можна подiлити на державний та громадський. У свою чергу, державний контроль у цiй галузi забезпечують Кабiнет Мiнiстрiв України, Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України, iншi спецiально уповноваженi державнi органи вiдповiдно до законодавства України, а також виконавчi комiтети мiсцевих рад.

Зокрема, Державною екологiчною iнспекцiєю Мiнекоресурсiв України, її вiддiлками в областях, державними iнспекцiями охорони Чорного та Азовського морiв здiйснюється контроль за додержанням правил охорони внутрiшнього моря, територiальних, поверхневих вод вiд забруднення, засмiчення, за кiлькiсним та якiсним складом зворотних вод засобами власних гiдрохiмiчних лабораторiй тощо.

Дотримання санiтарно-гiгiєнiчних вимог до якостi та безпеки вод здiйснюється санiтарно-епiдемiологiчною службою України згiдно iз Законом України вiд 24 лютого 1994 р. «Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення» , iншими актами законодавства.

Громадський контроль у цiй галузi здiйснюється громадськими iнспекторами з охорони навколишнього середовища вiдповiдно до Положення про громадських iнспекторiв з охорони навколишнього природного середовища, затвердженого наказом Мiнекобезпеки України вiд 5 липня 1999 р. № 150.

Вiдповiдними формами, засобами контролю за використанням i охороною вод та вiдтворенням водних ресурсiв, що здатнi запобiгати негативним наслiдкам, забрудненню, засмiченню вод тощо є монiторинг вод та проведення екологiчної експертизи.

Державний монiторинг вод здiйснюється з метою забезпечення збирання, обробки, збереження та аналiзу iнформацiї про стан вол, прогнозування його змiн та розробки науково обґрунтованих рекомендацiй для прийняття управлiнських рiшень у зазначенiй галузi. Державний монiторинг вод є складовою частиною державної системи монiторингу навколишнього природного середовища України i здiйснюється в порядку, визначеному постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 20 липня 1996 р. № 815. До суб’єктiв державного монiторингу вод належать Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України, Державна санiтарно-епiдемiологiчна служба МОЗ, Державний комiтет України по водному господарству, Державний комiтет по будiвництву, архiтектурi та житлової полiтики України, їх органи на мiсцях, а також органiзацiї, що входять до сфери управлiння цих мiнiстерств i вiдомств. Вiдповiдно до призначення державний монiторинг вод подiляється на: фоновий монiторинг, що здiйснюється на водних об’єктах у мiсцях опосередкованого антропогенного навантаження; загальний монiторинг, що складається з монiторингу на державнiй мережi пунктiв спостережень, монiторингу антропогенного впливу на воднi об’єкти, монiторингу водних об’єктiв у мiсцях їх використання та спецiальних видiв монiторингу; кризовий монiторинг, що здiйснюється у зонах впливу аварiй i надзвичайних ситуацiй.

Данi монiторингу вод покладаються в основу iнформування про стан вод, пiдготовку щорiчних регiональних та Нацiональної доповiдi про стан навколишнього природного середовища в Українi за цим роздiлом. Інформування про стан водних об’єктiв, його змiну та про проведення водоохоронних заходiв, про надзвичайнi екологiчнi ситуацiї, якi можуть негативно вплинути на здоров’я людей, покладається, крiм органiв державної виконавчої влади, на ради усiх рiвнiв.

громадська та iншi види екологiчної експертизи у порядку, визначеному Законом України вiд 9 лютого 1995 р. «Про екологiчну експертизу».

Вирiшення спорiв з питань використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв здiйснюється державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, мiсцевими радами, судом, арбiтражним судом або третейським судом у порядку, встановленому чинним законодавством. Позивачi — Мiнiстерство екологiї та природних ресурсiв України, Державний комiтет України по водному господарству i їх органи на мiсцях — звiльняються вiд сплати державного мита у справах про стягнення коштiв на вiдшкодування збиткiв, завданих порушенням водного законодавства.

Право водокористування в широкому розумiннi (об’єктивному значеннi) — це один з головних правових iнститутiв водною права, складова частина права природокористування, тобто правовою iнституту екологiчного права. З цiєї точки зору право водокористування — це сукупнiсть правових норм, якi регулюють порядок та умови рацiонального й безпечного використання водних об’єктiв.

Право водокористування — це також суб’єктивне право, тобто гарантована законом можливiсть конкретних суб’єктiв здiйснювати використання вод з метою задоволення чисельних потреб. Такi визначення є теоретико-правовими.

Водний кодекс України у ст. 1 дає законодавче визначення «водокористування» та «використання води». Так, водокористування — не використання вод (водних об’єктiв) для задоволення потреб населення, промисловостi, сiльського господарства, транспорту та iнших галузей господарства, включаючи право на забiр води, скидання стiчних вод та iншi види використання вод (водних об’єктiв).

Використання води ~ процес вилучення воли для використання у виробництвi з метою отримання продукцiї та для господарсько-питних потреб i гiдроенергетики, рибництва, водного, повiтряною транспорту та iнших потреб.

дiлянок є мiсце розташування та розмiр. Слiд зазначити, що розмiри водних дiлянок, якi налаються у користування, не нормуються у правовому порядку, а визначаються у кожному випадку в спецiальному дозволi з урахуванням мети водокористування. Не належать до об’ємiв права водокористування воли, якi знаходяться в атмосферi, ґрунтi, у живих тканинах, а також води, вiдокремленi пiд природною середовища, наприклад, вода у водопроводах, резервуарах тощо. У цьому разi вона стає товарно-матерiальною цiннiстю.

України).

тощо, а також договорами на водокористування.

Праву водокористування притаманнi загальнi принципи: економне використання водних ресурсiв; цiльове використання вод; дотримання встановлених нормативiв скидання забруднюючих речовин та встановлення лiмiтiв забору води; платнiсть спецiальною водокористування та безплатнiсть загального водокористування; недопущення засмiчення, забруднення та вичерпання водних об’єктiв; обов’язкове вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок порушення водного законодавства та iн.

Права водокористувачiв можуть бути обмеженi у випадках, визначених ст. ст. 45 та 47 ВК України. Зокрема, у разi маловоддя, загрози виникнення епiдемiй, пiд час аварiй або за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод, та при здiйсненнi невiдкладних заходiв щодо запобiгання стихiйному лиху, спричиненому шкiдливою дiєю вод, i лiквiдацiї його наслiдкiв.

Права водокористувачiв охороняються законом, а у разi їх порушення пiдлягають поновленню.

1. 4 Класифiкацiя водокористування

Класифiкацiю (види) права водокористування можна проводити за кiлькома ознаками.

(абоненти) — це тi, що не мають власних водозабiрних споруд i отримують воду з водозабiрних споруд первинних водокористувачiв та скидають стiчнi води в їх системи на умовах, що встановлюються мiж ними. Вториннi водокористувачi можуть здiйснювати скидання стiчних вод у воднi об’єкти також на пiдставi дозволiв на спецiальне водокористування (ст. 42 ВК України).

За пiдставами виникнення право водокористування може бути загальним та спецiальним.

Загальне водокористування здiйснюється громадянами безкоштовно, без закрiплення водних об’єктiв за окремими особами та без надання вiдповiдних дозволiв. Цiльове призначення права загального водокористування — це купання, плавання на човнах, любительське i спортивне рибальство, водопiй тварин, забiр води з водних об’єктiв без застосування споруд або технiчних пристроїв та з криниць (ст. 47 В К України).

та з iнших передбачених законодавством пiдстав.

Спецiальне водокористування — це забiр води з водних об’єктiв iз застосуванням споруд або технiчних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у воднi об’єкти, включаючи забiр води та скидання забруднюючих речовин iз зворотними водами iз застосуванням каналiв (ст. 48 ВК України).

Не належать до спецiального водокористування;

  • пропуск води через гiдровузли (крiм гiдроенергетичних);
  • усунення шкiдливої дiї вод (пiдтоплення, засолення, заболочення);
  • використання пiдземних вод для вилучення корисних компонентiв;
  • вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин;
  • виконання будiвельних, днопоглиблювальних i вибухових робiт;
  • видобування корисних копалин i водних ресурсiв;
  • прокладання трубопроводiв i кабелiв;
  • проведення бурових, геологорозвiдувальних робiт;

— Цiльовим призначенням спецiального водокористування є задоволення потреб населення, господарсько-побутове, лiкувально-оздоровче, сiльськогосподарське, промислове, транспортне, енергетичне, рибогосподарське та iнше державне i громадське використання вод.

Право на здiйснення спецiального водокористування посвiдчується дозволом, який видається за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням погреби у водi та погодженням з органами державної виконавчої влади. У дозволi на спецiальне водокористування визначаються лiмiти забору води та скидання забруднюючих речовин. У разi маловоддя лiмiт забору води може бути зменшено спецiально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спецiальне водокористування.

Спецiальне водокористування є платним. Плата за спецiальне водокористування справляється з метою забезпечення рацiонального використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв i включає плату за забiр води з водних об’єктiв та за скидання в них забруднюючих речовин. Розмiр плати за забiр води з водних об’єктiв визначається па основi нормативiв плати, фактичних обсягiв забору води та встановлених лiмiтiв на збiр води. Норми шви збору за спецiальне використання водних ресурсiв встановленi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18 7равня 1999 р. № 836, зi змiнами, внесеними постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiл 23 липня 1999 р. № 1341.

справляються за скидання забруднюючих речовин у воднi об’єкти, у тому числi у морськi води, а також залежно вiд концентрацiї забруднюючих речовин, визначаються згiдно з Порядком встановлення нормативiв за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення нього збору, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 березня 1999 р. № 303.

Використання води для деяких потреб має свої особливостi. Так, користування водними об’єктами для потреб гiдроенергетики i водного транспорту здiйснюється за плату без оформлення дозволу. Така плата стягується за проведення дiяльностi, пов’язаної з необхiднiстю басейнового регулювання водних ресурсiв та здiйснення заходiв щодо попередження i лiквiдацiї наслiдкiв шкiдливої дiї вод (берегоукрiплення, захист вiд пiдтоплення територiй).

Нормативи плати за цi види водокористування встановленi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18 травня 1999 р. № 836 (зi змiнами, внесеними постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 23 липня 1999р. № 1341).

Користування водними об’єктами для потреб повiтряного транспорту здiйснюється безкоштовно та без надання вiдповiдного дозволу. У разi необхiдностi воно може бути частково або повнiстю заборонено Верховною Радою Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими рядами за поданням вiдповiдних державних органiв управлiння (ст. 53 ВК України).

води з водних об’єктiв загальнодержавного значення на територiї Автономної Республiки Крим зараховуються до Державного бюджету України в розмiрi 50 вiдсоткiв, до бюджету Автономної Республiки Крим — в розмiрi 50 вiдсоткiв (частини 1, 2 ст. 32 ВК України).

Проте необхiдно мати на увазi, що Законом України вiд 7 грудня 2000 р. «Про Державний бюджет України на 2001 рiк» цi положення Водного кодексу України зупинено на 2001 рiк.

вiдсоткiв. Збори за використання води з водних об’єктiв мiсцевого значення надходять до республiканського бюджету автономноїРеспублiки Крим та мiсцевих бюджетiв (частини З, 4 ст. 32 ВК України).

Збори за скидання забруднюючих речовин у воднi об’єкти та за понадлiмiтний забiр води з них зараховуються до Державного та мiсцевих фондiв охорони навколишнього природного середовища у порядку, визначеному Законом України вiл 5 березня 1998 р.

Всi зазначенi збори спрямовуються на здiйснення заходiв щодо охорони вод, вiдтворення водних ресурсiв i пiдтримання водних об’єктiв у належному станi, а також на виконання робiт, пов’язаних з попередженням шкiдливої дiї вод i лiквiдацiєю її наслiдкiв.

За строками право водокористування може бути строкове та безстрокове. Зокрема, загальне водокористування та користування водами для потреб гiдроенергетики i водного транспорту строком не обумовлюється.

Строки загального водокористування встановлюються органами, якi видали дозвiл на спецiальне водокористування. Спецiальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох рокiв) або довгостроковим (вiд трьох до двадцяти п’яти рокiв).

У разi необхiдностi строк спецiального водокористування може бути продовжено на перiод, то не перевищує вiдповiдно короткострокового та довгостроковою водокористування. Продовження строкiв спецiального водокористування за клопотанням заiнтересованих водокористувачiв здiйснюється державними органами, то видали дозвiл на спецiальне водокористування (ст. 50 ВК України).

Воднi об’єкти або їх частини мiсцевого значення та станки, що знаходяться в басейнах рiчок загальнодержавного значення можуть надаватися в користування на умовах оренди, але лiпше для рибо розведення, виробництва сiльськогосподарської i промислової продукцiї, а також у лiкувальних i оздоровчих цiлях (ст. 51 ВК України).

Передача орендарем права на оренду водного об’єкта (чи пою частини) iншим суб’єктам забороняється.

Орендодавцями водних об’єктiв (їх частин) мiсцевого значення є Верховна Рада АвтономноїРеспублiки Крим i обласнi ради. Окремi повноваження щодо надання водних об’єктiв (їх частин) можуть передаватися цими органами вiдповiдним органам виконавчої влади на мiсцях чи iншим органам.

Орендодавцями водних об’єктiв загальнодержавного значення є Кабiнет Мiнiстрiв України та мiсцевi державнi адмiнiстрацiї.

Розподiл повноважень щодо передачi водних об’єктiв загальнодержавного значення визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України вiдповiдно до Водного кодексу України та iнших закоти України.

об’єктiв (їх частин) визначаються в договорi оренди за угодою сторiн. Орендарi водних об’єктiв (їх частин) можуть дозволити iншим водокористувачам здiйснювати спецiальне водокористування в порядку, встановленому Водним кодексом України.

Користування водними об’єктами може бути частково або повнiстю заборонено, якщо цi воднi об’єкти мають особливе державне значення, наукову або культурну цiннiсть, а також якщо вони входять до складу систем оборонного водопостачання теплових та атомних електростанцiй. На водних об’єктах повнiстю заборонено здiйснювати лiсосплав (ст. 54 ВК України).

Право на спецiальне водокористування припиняється за таких пiдстав: 1) зникнення потреби спецiального водокористування; 2) закiнчення строку спецiального водокористування; 3) лiквiдацiя пiдприємств, установ, органiзацiй; 4) передача водогосподарських споруд iншим водокористувачам; 5) визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лiкувальну цiннiсть; 6) порушення правил спецiального водокористування та охорони вод; 7) виникнення необхiдностi першочергового задоволення питних i господарсько-побутових потреб населення; 8) систематичне невнесення плати в строки, визначенi законодавством, та iнше (ст. 55 ВК України).

припинення спецiального водокористування впливає на порядок припинення цього права. Так, якщо зникла потреба у спецiальному водокористуваннi, то право водокористування припиняється за клопотанням водокористувача. У разi закiнчення термiну спецiального водокористування, лiквiдацiї пiдприємств, установ чи органiзацiй, передачi водогосподарських споруд iншим водокористувачам право спецiального водокористування припиняється за рiшенням органу, що видав дозвiл на спецiальне водокористування. За рiшенням Кабiнету Мiнiстрiв України, вiдповiдних рад право спецiального водокористування припиняється за умови визнання водного об’єкта таким, що має особливе державне значення, наукову, культурну чи лiкувальну цiннiсть, а також виникнення необхiдностi першочергового задоволення питних i побутово-господарських потреб населення. На вимогу органу, який видав дозвiл на спецiальне водокористування, може бути припинено право водокористування у разi порушення водокористувачем умов спецiального водокористування та охорони вод, а також у разi систематичного невнесення плати у позначенi строки. У всiх випадках припинення права на спецiальне водокористування здiйснюється шляхом анулювання дозволу на спецiальне водокористування органом, який його пилав.

Водокористувачам вiдшкодовуються збитки, завданi дiями iнших юридичних i фiзичних осiб, що призвели до припинення права або змiни умов спецiального водокористування. Перелiк таких дiй наведено у Порядку вiдшкодування збиткiв, завданих водокористувачам припиненням права або змiною умов спецiального водокористування, затвердженому постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14 серпня 1996 р. № 966.

Збитки, завданi припиненням права або змiною умов спецiального водокористування, не вiдшкодовуються у випадках, коли такс припинення (змiна умов) було здiйснено з вини самого водокористувача чи за його клопотанням.

Встановлення факту припинення права (змiни умов) спецiального водокористування, дiй осiб, що призвели до припинення такого права (змiни умов), здiйснюється на пiдставi державної екологiчної експертизи. Визначення розмiру збиткiв, завданих водокористувачам, здiйснюється згiдно з Методикою розрахункiв збиткiв, завданих припиненням права або змiною умов спецiального водокористування.

Використання вод для задоволення питних i господарських потреб населення зумовлене їх якiсними характеристиками, якi мають вiдповiдати встановленим державним стандартам, нормативам екологiчної безпеки водокористування i санiтарним нормам. У разi невiдповiдностi якiсних характеристик цих вод встановленим стандартам, нормативам i нормам їх використання припиняється за рiшенням державних органiв санiтарного нагляду. За водокористувачами закрiплено право вимагати вiд власника вод (водопостачальника) вiдомостi про якiсть питної води.

Використання вод для задоволення питних i господарських потреб населення здiйснюється у порядку централiзованого, децентралiзованого водопостачання та використання пiдземних вод питної якостi з додержанням вимог, передбачених ст. ст. 59—61 ВК України.

Зрошення угiдь здiйснюється водами, якiсть яких повинна вiдповiдати встановленим нормативам. При цьому водокористувачi зобов’язанi здiйснювати заходи попередження пiдтоплення, заболочення, засолення та забруднення зазначених угiдь. Зрошення угiдь стiчними водами може бути дозволено державними органами охорони навколишнього природного середовища за погодженням з державними органами санiтарного i ветеринарного нагляду. Пiд час осушення земель повиннi вживатися заходи щодо запобiгання деградацiї та вiтровiй ерозiї цих земель, а також погiршення стану водних об’єктiв.

Пiд час користування водними об’єктами для промислових потреб i потреб гiдроенергетики водокористувачi зобов’язанi дотримуватися встановлених правил експлуатацiї водосховищ; умов спецiального водокористування; режимiв накопичення та спрацювання запасiв води; екологiчних вимог; вживати заходiв щодо зменшення витрат води (особливо питної), припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологiй, схем водопостачання, очищення питних вод; забезпечувати режими коливання рiвнiв води у верхньому i нижньому б’єфах та пропускання води через гiдровузли, безперебiйне пропускання води через гiдровузли, безперебiйний пропуск суден а також риби до мiсць нересту вiдповiдно до проектiв рибопропускних споруд тощо (ст. 66 ВК України).

Скидання стiчних вод промисловими та iншими об’єктами допускається лише за умови наявностi нормативiв граничне допустимих концентрацiй та встановлених нормативiв допустимого скидання забруднюючих речовин. На водокористувачiв покладається здiйснення заходiв, спрямованих на запобiгання скидання стiчних вод чи його припинення, коли такi води: можуть бути використанi у системах оборотного, повторного i послiдовного водопостачання; мiстять цiннi вiдходи, що можуть бути вилученi; мiстять промислову сировину, реагенти, напiвпродукти та кiнцевi продукти пiдприємств у кiлькостi, що перевищує встановленi нормативи технологiчних вiдходiв; мiстять речовини, щодо яких не встановлено гранично допустимi концентрацiї; призводять до змiни температури води водного об’єкта бiльш нiж на три градуси за Цельсiєм порiвняно з її природною температурою в лiтнiй перiод; є кубовими залишками, що утворюються в результатi їх очищення i зневаження тощо (ст. 70 ВК України).

Скидати стiчнi води, використовуючи рельєф мiсцевостi (балки, пониззя, кар’єри тощо), забороняється. Водним законодавством встановлюються й iншi умови скидання зворотних вод у воднi об’єкти (ст. ст. 71—75 ВК України).

Так, постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 25 березня 1999 р. № 465 затверджено Правила охорони вод вiд забруднення зворотними водами, якi є обов’язковi для виконання всiма пiдприємствами, установами, органiзацiями та громадянами — суб’єктами пiдприємницької дiяльностi, дiяльнiсть яких щодо скидання зворотних вод у воднi об’єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

Користування водними об’єктами для потреб водного транспорту здiйснюється на рiчках, озерах, водосховищах, каналах, iнших водоймах, а також територiальному морi та внутрiшнiх морських водах, якi визначаються внутрiшнiми водними шляхами загального користування, за винятком випадкiв, коли вiдповiдно до законодавства України їх використання з цiєю метою повнiстю або частково заборонено (ст. 67 ВК України).

Перелiк внутрiшнiх водних шляхiв, вiднесених до категорiї судноплавних, затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12 червня 1996 р. № 640.

стiчних вод.

Користування водними об’єктами для плавання на маломiрних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Республiки Крим, обласними. Київською та Севастопольською мiськими радами за погодженням з Українською державною iнспекцiєю Регiстру i безпеки судноплавства.

Користування рiчками України залежить вiд виду рiчки. Так, вiдповiдно до ст. 79 ВК України та залежно вiд водозбiрної площi басейну рiчки подiляються на великi, середнi та малi. До великим належать рiчки, якi розташованi у кiлькох географiчних зонах i мають площу водозбору понад 50 тис. кв. км. До середнiх належать рiчки з площею водозбору вiд 2 до 50 тис. кв. км. До малих належать рiчки з площею водозбору до 2 тис. кв. км.

З метою охорони водностi малих рiчок забороняється ряд дiй, визначених ст. 80 ВК України, зокрема змiна рельєфу басейну рiчки, руйнування русла пересихаючих рiчок, струмкiв та водотокiв; розорювання заплавних земель, застосування на них засобiв хiмiзацiї тощо.

Заходами, спрямованими на збереження водностi рiчок i охорону їх вiд забруднення є: створення прибережних захисних смуг; створення спецiалiзованих служб по догляду за рiчками, прибережними захисними смугами, гiдротехнiчними спорудами та пiдтриманню їх у належному станi; впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-мелiоративною органiзацiєю територiї водозбору; впровадження водозберiгаючих технологiй, здiйснення водоохоронних заходiв на пiдприємствах, в установах i органiзацiях, розташованих у басейнi рiчок; здiйснення iнших за ходiв, передбачених ст. 81 ВК України.

З мстою оцiнки екологiчного басейну рiчки та розробки за ходiв щодо рацiонального використання i охорони вод та вiдтворення водних ресурсiв складається її паспорт у порядку, встановленому постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14 квiтня 1997р.№347.

Правова охорона вод включає в себе сукупнiсть правових, економiчних, органiзацiйних та iнших заходiв, спрямованих на недопущення, попередження забруднення вод, їх засмiчення i вичерпання, знищення навколоводних рослин i тварин тощо.

Усi води (воднi об’єкти) пiдлягають охоронi вiд забруднення, засмiчення, вичерпання та iнших дiй, якi можуть погiршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров’ю людей, спричинити зменшення рибних запасiв та iнших об’єктiв водного промислу, погiршення умов iснування диких тварин, знищення родючостi земель та спричинити iншi несприятливi явища внаслiдок змiни фiзичних i хiмiчних властивостей вод, зниження їх здатностi до природного очищення, порушення гiдрологiчного i гiдрогеологiчного режиму вод (ст. 95 ВК України).

З метою охорони вод встановлюється спецiальний порядок надання земель водного фонду у користування та припинення права користування ними (ст. ст. 85, 86 ВК України) вiдповiдно до вимог земельного законодавства.

Важливими засобами охорони вод є встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг навколо водних об’єктiв, смуг вiдведення на рiчках, греблях, водоймах, берегових смуг на судноплавних водних шляхах, зон санiтарної охорони.

вздовж рiчок, морiв, навколо озер та iнших водоймiв.

Водоохоронна зона є природоохоронною територiєю господарської дiяльностi. У цiп зонi забороняється: використання стiйких та сильнодiючих пестицидiв; влаштування кладовищ, скотомогильникiв, звалиш, полiв фiльтрацiї; скидання неочищених стiчних вод, використовуючи рельєф мiсцевостi (балки, пониззя. кар’єри тощо), а також у потiчки.

Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 8 травня 1996 р. № 486.

дiлянки пiд прибережнi захиснi смуги (ст. 88 ВК України).

Прибережнi захиснi смуги встановлюються по обидва боки рiчок та навколо водойм уздовж урiзу води (у меженний перiод) шириною: для малих рiчок, струмкiв та потiчкiв, а також ставкiв площею менше нiж 3 гектари — 25 метрiв; для середнiх рiчок, водосховищ на них, водойм, а також ставкiв площею понад 3 гектари — 50 метрiв; для великих рiчок, водосховищ на них та озер 100 метрiв. Якщо крутизна схилiв перевищує 3 градуси, мiнiмальна ширина прибережної захисної смут подвоюється. Уздовж морiв та навколо морських заток i лиманiв видiляється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кiлометрiв вiл зрiзу води. У межах iснуючих населених пунктiв прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов.

Прибережнi захиснi смуги є природоохоронною територiєю i режимом обмеженої господарської дiяльностi. У прибережних захисних смугах вздовж рiчок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крiм пiдготовки ґрунту для залуження i залiсення), а також садiвництво та городництво; зберiгання i застосування пестицидiв та добрив; влаштування лiтнiх таборiв для худоби; будiвництво будь-яких споруд (крiм гiдротехнiчних. гiдрометричних та лiнiйних), у тому числi баз вiдпочинку, дач, гаражiв та стоянок автомобiлiв; миття та обслуговування транспортних засобiв i технiки; влаштування звалищ смiття, гноєсховищ, накопичувачiв рiдких та твердих вiдходiв виробництва, кладовищ, скотомогильникiв, полiв фiльтрацiї тощо.

Об’єкти, що розташованi у прибережнiй захиснiй смузi, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатнi для експлуатацiї споруди, а також тi, що не вiдповiдають установленим режимам господарювання, пiдлягають винесенню з прибережних захисних смуг (ст. 89 ВК України).

Прибережна захисна смуга вздовж морiв, морських заток i лиманiв входить до зони санiтарної охорони моря i може використовуватися лише для будiвництва санаторiїв та iнших лiкувально-оздоровчих закладiв з обов’язковим централiзованим водопостачанням i каналiзацiєю. У прибережних смугах уздовж морiв, морських заток i лиманiв та на островах у внутрiшнiх морських водах забороняється: застосування стiйких i сильнодiючих пестицидiв; влаштування полiгонiв побутових та промислових вiдходiв i накопичувачiв стiчних вод; влаштування вигребiв для накопичення господарсько-побутових стiчних вод обсягом бiльш нiж 1 кубiчний метр на добу; влаштування полiв фiльтрацiї та створення Інших споруд для приймання i знеражування рiдких вiдходiв.

Смуги вiдведення з особливим режимом користування встановлюються на магiстральних, мiжгосподарських та iнших каналах, на зрошувальних i осушувальних системах, гiдротехнiчних та гiдрометричних спорудах, а також водоймах i греблях на рiчках для потреб їх експлуатацiї та захисту вiд забруднення, пошкодження i руйнування. Розмiри смуг вiдведення та режим користування ними встановлюються за проектом, який розробляється i затверджується водокористувачами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Береговi смуги встановлюються та використовуються на судноплавних водних шляхах за межами мiських поселень для проведення робiт, пов’язаних з судноплавством у порядку, визначеному постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 14 квiтня 1997 р. № 347.

З метою охорони водних об’єктiв у районах забору води для централiзованого водопостачання населення, лiкувальних i оздоровчих потреб встановлюються зони санiтарної охорони, якi подiляються на пояси особливого режиму.

Межi зон санiтарної охорони водних об’єктiв встановлюються органами мiсцевого самоврядування на їх територiях за погодженням з державними органами земельних ресурсiв, санiтарно-епiдемiологiчного нагляду, охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

16 червня 1992 р. «Про природно-заповiдний фонд України». На водних об’єктах, вiднесених до природно-заповiдного фонду, забороняється здiйснення будь-якої дiяльностi, що суперечить їх цiльовому призначенню.

Вимоги щодо охорони вод вiд забруднення, засмiчення i вичерпання передбаченi главою 20 (ст. ст. 95—106) ВК України. Так, повиннi бути додержанi умови розмiщення, проектування, будiвництва, реконструкцiї i введення в дiю пiдприємств, споруд та iнших об’єктiв, що можуть впливати на стан вод, на стан рибогосподарських водних об’єктiв. Зокрема, забороняється: проектування i будiвництво прямоточних систем водопостачання промислових пiдприємств, за винятком пiдприємств, якi за технологiєю виробництва не можуть бути переведенi на оборотне водопостачання; здiйснення проектiв господарської та iншої дiяльностi без оцiнки їх впливу на стан вод; скидання у воднi об’єкти виробничих, побутових, радiоактивних та iнших видiв вiдходiв i смiття; забруднення i засмiчення поверхнi водозборiв, льодового покриву водойм водотокiв, морiв, їх заток i лиманiв унаслiдок утрат мастила, пального, хiмiчних, нафтових та iнших забруднюючих речовин.

У внутрiшнi морськi води та територiальне море забороняється скидання з суден плавучих засобiв, платформ та iнших морських споруд, а також повiтряних суден хiмiчних, радiоактивних та iнших шкiдливих речовин, радiоактивних або iнших вiдходiв, матерiалiв, предметiв, смiття, якi можуть спричинити забруднення моря. Правила охорони внутрiшнiх морських вод i територiального моря вiд забруднення та засмiчення затвердженi постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 29 лютого 1996 р. № 269.

Особливiй охоронi пiдлягають воднi об’єкти, вiднесенi до категорiї лiкувальних. З метою їх захисту встановлюються округи санiтарної охорони курортiв з особливим режимом. У воднi об’єкти, що вiднесенi до категорiї лiкувальних, забороняється скидання будь-яких зворотних вод. Перелiк водних об’єктiв, що вiдносяться до категорiї лiкувальних, затверджений постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 11 грудня 1996 р. № 1499.

якi експлуатують накопичувачi промислових, побутових i сiльськогосподарських стокiв чи вiдходiв, покладається обов’язок: здiйснювати заходи щодо попередження забруднення пiдземних вод; обладнувати локальнi мережi спостережувальних свердловин для контролю за якiсним станом цих вод; повiдомляти у встановленому порядку спецiально уповноваженi на те органи у разi розкриття водоносних горизонтiв пiдземної води питної якостi пiд час проведення бурових, гiрничих та iнших робiт, пов’язаних з пошуками, розвiдкою, експлуатацiєю родовищ корисних копалин, з метою вжиття заходiв з охорони пiдземних вод вiд вичерпання i забруднення; затампоновувати чи лiквiдовувати всi свердловини, непридатнi для експлуатацiї, покинутi спостережнi та пошуковi свердловини на всi види корисних копалин, а також вертикальнi й iншi гiрничо-пошуковi та експлуатацiйнi гiрничi вироби, покинутi криницi.

У разi вичерпання запасiв пiдземних вод, визначених Державною комiсiєю України по запасах корисних копалин, а також у разi забруднення пiдземних вод встановлюються причини, з яких це сталося, i за рахунок винних осiб здiйснюються заходи з їх вiдтворення.

Законодавством передбачено заходи запобiгання шкiдливим дiям вод та аварiям на водних об’єктах i лiквiдацiї їх наслiдкiв (ст. ст. 107, 108 В К України).

спричиненi пiдвищенням рiвня ґрунтових вод унаслiдок ненормованої подачi води з водопровiдно-каналiзацiйних систем та перекриття протокiв пiдземних вод при розмiщеннi великих промислових та iнших споруд; осушення земель; забруднення (засолення) земель в рамках видобування корисних копалин; ерозiя ґрунтiв, утворення ярiв, зсувiв i селiв.

З метою запобiгання шкiдливим дiям вод, аварiям на водних об’єктах та усунення їх наслiдкiв мають вживатися такi заходи: залуження та створення лiсонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах; будiвництво протиерозiйних гiдротехнiчних споруд, земляних валiв, водоскидiв, захисних дамб, водосховищ-регуляторiв; спорудження дренажу; укрiплення берегiв тощо.

У разi загрози стихiйного лиха, пов’язаного iз шкiдливою дiєю вод, мiсцевi ради iз залученням пiдприємств, установ, органiзацiй зобов’язанi вжити невiдкладних заходiв iз запобiгання, а у разi факту стихiйного лиха — негайної лiквiдацiї його наслiдкiв. У аварiйних ситуацiях на водних об’єктах, пов’язаних з їх забрудненням, що може шкiдливо вплинути на здоров’я людей i стан водних екосистем, пiдприємство, установа чи органiзацiя, з вини яких сталася аварiя або якi виявили її, зобов’язанi негайно повiдомити про це державнi органи та розпочати лiквiдацiю її наслiдкiв.

Крiм заходiв охорони вод, передбачених Водним кодексом України, передбачено й iншi види дiяльностi, що належать до природоохоронних заходiв, у тому числi й у галузi охорони i рацiонального використання водних ресурсiв.

Роздiл 2 Юридична вiдповiдальнiсть за порушення водного законодавства

2. 1 Вiдповiдальнiсть за порушення водного законодавства

захоплення водних об’єктiв; забруднення та засмiчення вод; порушення режиму господарської дiяльностi у водоохоронних зонах та на землях водною фонду; руйнування русел рiчок, струмкiв та водотокiв або порушення природних умов поверхневого стоку пiл час будiвництва i експлуатацiї автошляхiв, залiзниць та iнших iнженерних комунiкацiй: введення в експлуатацiю пiдприємств, комунальних та iнших об’єктiв без очисних споруд чи пристроїв належної потужностi; недотримання умов дозволу або порушення правил спецiального водокористування та iншi (ст. 110 ВК України).

Водокористувачi звiльняються вiд вiдповiдальностi за порушення водного законодавства, якщо пi порушення виникли внаслiдок дiї непереборних сил природи чи воєнних дiй.

Майнова, або цивiльно-правова вiдповiдальнiсть — не вiдповiдальнiсть пiдприємств, установ, органiзацiй, громадян України, iноземних юридичних чи фiзичних осiб чи осiб без громадянства за збитки, завданi ними внаслiдок порушень водного законодавства, в розмiрах i порядку, встановленому чинним законодавством.

України вiд 18 травня 1995 р. № 37 3 , майнова вiдповiдальнiсть настає за: самовiльне водокористування; самовiльне скидання зворотних вод пiдприємствами, суднами та iншими об’єктами; перевищення затверджених нормативiв та норм скидання зворотних вод та за iншi противоправнi дiї. Тобто основними правопорушеннями є: забруднення, засмiчення вод, перевищення лiмiтiв забору води, або самовiльне водокористування (без дозволiв) тощо. Для проведення розрахункiв збиткiв встановлено коефiцiєнти, що враховують категорiю водного об’єкта: морськi та поверхневi воднi об’єкти комунально-побутового водокористування — 1,0; поверхневi воднi об’єкти господарсько-побутового водокористування — 1,4; поверхневi та морськi воднi об’єкти рибогосподарського водокористування: II категорiї — 1,6; І категорiї — 2,0. Розрахунок збиткiв здiйснюється за допомогою вiдповiдних формул, показники яких включають кiлькiсть шкiдливих речовин, обсяг води та її коефiцiєнт за категорiєю.

iноземними юридичними особами та громадянами, обчислення розмiру вiдшкодування та сплати збиткiв здiйснюється згiдно з Положенням, затвердженим наказом Мiнекобезпеки України вiд 26 жовтня 1995 р. № 116′ та згiдно з таксами, затвердженими постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 3 липня 1995 р. № 484 2 . В основу обчислення розмiру вiдшкодування таких збиткiв покладено: вид забруднюючих речовин, скинутих у водне середовище, кiлограм-еквiвалент таких забруднюючих речовин та розмiр вiдшкодування збиткiв за одиницю вимiру (у доларах США).

Наприклад, за 1 кг солей важких металiв встановлено таксу у розмiрi 12936 дол.; за 1 кг шкiдливих речовин за категорiєю токсичностi А — 1522 дол.; за 1 куб. м господарсько-фекальних стiчних вод — 140 дол. Розмiри вiдшкодування збиткiв обчислюються посадовими особами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, посадовими особами спецiально уповноважених органiв iнших мiнiстерств, вiдомств, яким надано права державних iнспекторiв з охорони навколишнього природного середовища, громадськими iнспекторами з охорони навколишнього природного середовища.

Вiдшкодування збиткiв, завданих внаслiдок порушень водною законодавства, не звiльняє винних осiб вiд плати за спецiальне водокористування та плати за забруднення водних ресурсiв скидами забруднюючих речовин та розмiщенням вiдходiв у водних об’єктах.

водних ресурсiв (ст. 59); порушення вимог щодо охорони територiальних i внутрiшнiх морських вод вiд забруднення i засмiчення (ст. 59); порушення правил водокористування (ст. 60); пошкодження водогосподарських споруд i пристроїв, порушення правил їх експлуатацiї (ст. 61); невиконання обов’язкiв по реєстрацiї в суднових документах операцiй з шкiдливими речовинами i сумiшами (ст. 62); перевищення лiмiтiв та нормативiв використання природних ресурсiв (стосовно водних ресурсiв — ст. 91); недодержання екологiчних вимог пiд час проектування, розмiщення, будiвництва, реконструкцiї та прийняття в експлуатацiю об’єктiв або споруд (ст. 79); порушення правил складування, зберiгання, розмiщення, транспортування, утилiзацiї, лiквiдацiї та використання вiдходiв (ст. 82); порушення правил застосування, зберiгання, транспортування. знешкодження, лiквiдацiї та захоронення пестицидiв i агрохiмiкатiв, токсичних хiмiчних речовин та iнших препаратiв (ст. 83); експлуатацiя на водних об’єктах водозабiрних споруд. не забезпечених рибозахисним обладнанням (ст. 86); невиконання вимог екологiчної безпеки у процесi впровадження вiдкриттiв, винаходiв, корисних моделей, промислових зразкiв, рацiоналiзаторських пропозицiй, нової технiки, технологiй i систем, речовин i матерiалiв (ст. 91); невиконання законних розпоряджень чи приписiв посадових осiб органiв, якi здiйснюють державний контроль у галузi охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсiв, радiацiйної та ядерної безпеки або охорону природних ресурсiв (ст. 188).

До суб’єктiв адмiнiстративних порушень в галузi використання i охорони вод можуть бути застосованi такi засоби адмiнiстративного впливу: накладання штрафiв (на посадових осiб i громадян); обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй i об’єктiв, незалежно вiд форм власностi, у разi порушення ними законодавства про охорону природного навколишнього середовища, у тому числi й водного законодавства.

Кримiнальна вiдповiдальнiсть за порушення водного законодавства застосовується до винних за: приховування, або перекручення вiдомостей про стан екологiчної (в тому числi водних ресурсiв) ситуацiї чи захворюваностi населення (ст. 227 Кримiнальною кодексу (КК) України); забруднення водойм (ст. 228 КК України): за бруднення моря речовинами, шкiдливими для здоров’я людей, або для живих ресурсiв моря, або iншими вiдходами i матерiалами (ст. 228 КК України).

2. 2 Роль органiв внутрiшнiх справ у забезпеченнi охорони вод

Органи внутрiшнiх справ зобов’язанi охороняти води вiд забруднення, засмiчення, iнших згубних впливiв на стан вод. У цiй роботi беруть участь територiальнi органи внутрiшнiх справ та iншi пiдроздiли.

спiльнi рейди i перевiрки з метою забезпечення виконання пiдприємствами, органiзацiями, установами i громадянами вимог законодавства щодо охорони вод. Цi водоохороннi заходи мають здебiльшого профiлактичну спрямованiсть, мета яких не допустити забруднення i засмiчення вод, або завчасно виявити такi правопорушення для вжиття вiдповiдних заходiв.

Водоохороннi дiї органiв внутрiшнiх справ нерiдко пов’язанi з додержанням водокористувачами i всiма громадянами водоохоронних норм, перш за все заборонного характеру. До таких слiд вiднести, наприклад, правовi норми, якi забороняють: в’їзд i стоянку автомобiлiв, мотоциклiв, моторолерiв, їх миття i ремонт безпосередньо бiля води; засмiчення берегiв i поверхнi вод тощо. Працiвники органiв внутрiшнiх справ покликанi забезпечити додержання зазначених правил.

Вагомим внеском органiв внутрiшнiх справ в охорону вод є забезпечення дотримання встановлених законодавством заборон щодо водних об’єктiв. Існуючi правовi норми забороняють руйнування русел рiчок, струмкiв та водотокiв, знешкодження зелених насаджень i трав’яного покриву на берегах водних об’єктiв, самовiльне проведення гiдротехнiчних робiт (будiвництво ставкiв, дамб, каналiв, свердловин) тощо. Дотримання цих заборон на практицi контролюється i забезпечується спiвробiтниками рiзних природоохоронних i правоохоронних органiв, у тому числi органiв внутрiшнiх справ.

Важливi функцiї щодо охорони вод покладенi на працiвникiв автомобiльних iнспекцiй, якi покликанi забезпечувати охорону рiчок та iнших водойм вiд забруднення мастилами, бензином, нафтою та iншими речовинами, що скидаються автобазами i пiдприємствами по ремонту автомобiлiв.

Водоохороннi дiї органiв внутрiшнiх справ е складовою частиною їх дiяльностi щодо охорони, i змiцнення громадського порядку в мiсцях вiдпочинку i водного туризму громадян. Це пiдвищує увагу до водоохоронних заходiв з боку їх працiвникiв.

Вимогливiсть до водоохоронних дiй органiв внутрiшнiх справ пiдвищує i те, що вiд них значною мiрою залежить санiтарно-епiдемiчне благополуччя населення, бо забруднення вод нерiдко стає причиною епiдемiй.

забруднення i засмiчення.

Воднi об’єкти, що мають особливе значення, охороняються мiлiцiєю охорони. До таких об’єктiв вiдносяться водосховища, що використовуються для забезпечення населення питною водою Пiдроздiлам мiлiцiї охорони пiд безпосередню сторону передаються як самi водосховища, так i гiдротехнiчнi споруди, що їх обслуговують. Охорона цих об’єктiв здiйснюється на пiдставi договорiв, що складаються з вiдповiдними органiзацiями.

Вiдомо, що дня забезпечення необхiдного санiтарного режиму водосховищ створюються спецiальнi зони їх санiтарної охорони. У цих зонах працiвники мiлiцiї охорони контролюють виконання встановлених обмежень. За виявлення порушень санiтарного режиму складаються протоколи, якi подаються до вiдповiдних басейнових iнспекцiй для притягнення до адмiнiстративної вiдповiдальностi винних осiб.

Водне законодавство окремо наголошує на необхiдностi охорони вод, призначених для протипожежних потреб. Згiдно зi ст. 69 Водного кодексу України використовувати воду з водних об’єктiв спецiально призначених для протипожежних потреб у будь-яких iнших цiлях забороняється. Нагляд за дотриманням порядку користування водними об’єктами для протипожежних потреб здiйснюють мiсцевi Ради народних депутатiв та органи протипожежної безпеки.

Органи внутрiшнiх справ забезпечують правовий захист честi, гiдностi, здоров’я та життя осiб, якi здiйснюють охорону вод.

Працiвники органiв внутрiшнiх справ допомагають мiсцевим органам державної влади i управлiнням виконувати обов’язки, передбаченi для них водним законодавством у галузi використання i охорони вод. До вiдання обласних, районних, мiських, сiльських i селищних Рад народних депутатiв та їх виконавчих органiв вiднесено широке коло питань, що тiсно пов’язанi з охороною вод:

  • б) встановлення правил користування маломiрними судами на водних об’єктах;
  • в) органiзацiя роботи, пов’язаної з лiквiдацiєю наслiдкiв аварiй та стихiйного лиха, погiршенням якостi вод або їх шкiдливою дiєю;
  • г) органiзацiя iнформування населення щодо стану водних об’єктiв, його змiн та проведення водоохоронних заходiв;

д) здiйснення контролю за використанням i охороною вод

та вiдтворенням водних ресурсiв.

Ефективна i постiйна допомога органам державної влади i управлiння в їх дiяльностi щодо охорони вод — суттєвий вклад органiв внутрiшнiх справ у вирiшення цiєї важливої проблеми.

Про участь органiв внутрiшнiх справ у забезпеченнi охорони вод свiдчать також покладенi на них обов’язки захисту прав громадян, пiдприємств, установ i органiзацiй. Таким чином, вони захищають їх права як водокористувачiв. Виконуючи цей обов’язок, органи внутрiшнiх справ мають можливiсть iстотно вплинути на стан використання i охорони вод.

Крiм того, громадяни та їх об’єднання згiдно з водним законодавством залучаються до здiйснення заходiв щодо використання i охорони вод. Вони, наприклад, беруть участь у розглядi мiсцевими Радами народних депутатiв та iншими державними органами питань, пов’язаних з використанням i охороною вод, та вiдтворенням водних ресурсiв; за погодженням з мiсцевими Радами народних депутатiв та iншими державними органами за власнi кошти виконують роботи з використання i охорони вод; беруть участь у проведеннi перевiрок виконання водокористувачами водоохоронних правил i заходiв та вносять пропозицiї з цих питань; проводять громадську екологiчну експертизу i обнародують її результати; подають до суду позови щодо вiдшкодування збиткiв, заподiяних державi та громадянам внаслiдок забруднення, засмiчення та вичерпання вод.

Вклад органiв внутрiшнiх справ в охорону вод полягає в тому, що їх працiвники надають громадянам та їх об’єднанням всебiчну правову допомогу за умови вживання зазначених заходiв.

Охорона вод досягається шляхом контролю, який здiйснюють органи внутрiшнiх справ за додержанням обмежень прав водокористувачiв. Водне законодавство, надаючи водокористувачам широкi права, передбачає в рядi випадкiв i їх обмеження. Зокрема, права водокористувачiв можуть бути обмеженi у разi загрози виникнення епiдемiй та епiзоотiй, пiд час аварiй та за умов, що можуть призвести чи призвели до забруднення вод. Звичайно, працiвники органiв внутрiшнiх справ не можуть бути байдужими щодо додержання водокористувачами передбачених законодавством обмежень.

Органи внутрiшнiх справ та їх працiвники здiйснюють охорону вод не тiльки в зв’язку з виконанням службових обов’язкiв, але й як водокористувачi. Вони використовують воду для рiзних потреб: промислових, сiльськогосподарських, побутових, культурно-оздоровчих тощо. Вiд того, як вони здiйснюють права та обов’язки водокористувачiв, чимало залежить загальний стан охорони вод в Українi. По-перше, органи внутрiшнiх справ, їх пiдприємства i господарськi органiзацiї, всi працiвники системи Мiнiстерства внутрiшнiх справ займають вагоме мiсце серед водокористувачiв. По-друге, вони подають приклад дбайливого використання i охорони вод iншим водокористувачам, тому що є однiєю iз впливових структур в системi державних органiв. А прикладу належить важлива роль в досягненнi поставленої мети. Це нiколи не треба забувати працiвникам органiв внутрiшнiх справ, особливо якщо йдеться щодо охорони вод — одного з найважливiших об’єктiв природи.

Висновки

Усi води (воднi об’єкти) на територiї України є нацiональним надбанням народу України, однiєю з природних основ його економiчного розвитку i соцiального добробуту.

Воднi ресурси забезпечують iснування людей, тваринного i рослинного свiту i є обмеженими та вразливими природними об’єктами.

Потенцiал водних ресурсiв України дуже обмежений. Загальнi запаси її водних ресурсiв у середнiй за воднiстю рiк становлять 94 млрд. кубiчних метрiв. Запаси водних ресурсiв на душу населення в такий же рiк дорiвнюють близько 1,7 тис. кубiчних метрiв, у моно водних рiк – 1 тис. Кубiчних метрiв, у Луганськiй, Донецькiй, Харкiвськiй областях та в Криму – 0,24 – 0,50 тис. кубiчних метрiв.

У цiлому в республiцi запаси води на душу населення в 15 разiв менше, нiж у Росiйськiй Федерацiї.

водними ресурсами, рацiонального їх використання та екологiчно спрямованого захисту.

Основним законодавчим актом, який регламентує порядок використання i охорони вод, є Водний кодекс України, прийнятий ВР України 6. 06. 1995 р. Саме вiн визначає завдання водного законодавства. У ст. 2 Кодексу записано: „Завданням водного законодавства є регулювання правових вiдносин з метою забезпечення збереження, науково – обґрунтованого, рацiонального використання вод для потреб населення i галузей економiки, вiдтворення водних ресурсiв, охорони вод вiд забруднення, засмiчення та вичерпання, запобiгання шкiдливим дiям вод та лiквiдацiї їх наслiдкiв, полiпшення стану водних об’єктiв, а також охорони прав пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян та водокористування”.

З прийняттям нового Водного кодексу пiдведенi пiдсумки всього попереднього розвитку водного законодавства. В кодексi розвинуто й доповнено тi положення законодавства, якi виправдали себе на практицi та зберiгають значеня для правового регулювання водних вiдносин у майбутньому. Вiн заклав основи для вдосконалення правового регулювання водних вiдносин, як того вимагає життя.

Список використаних джерел

1 Конституцiя України 1996 р.

4 ЗУ „Про внесення змiн до Водного кодексу України” вiд 21. 09. 2000 р.

5 ЗУ „Про охорону навколишнього середовища”.

7 ЗУ „Про вiльну морську (економiчну) зону”.

8 ЗУ „Про власнiсть”.

9 Постанова КМ У „Про правовий режим зое санiтарної охорони водних ресурсiв” вiд 18. 12. 1998 р.

10 Конвенцiя про водно-болотнi угiддя, що мають мiжнародне значення, головним чином як середовище iснування водоплавних птахiв.

11 Конвенцiя охорони та вiдтворення навколишнього природного середовища Азовського та Чорного морiв.

12 Порядок ведення державного водного кадастру вiд 8. 04. 1996 р.

13 Порядок здiйснення державного монiторингу вод вiд 20. 07. 1996 р.

14 Правила охорони внутрiшнього моря i територiальних вод вiд забруднення та засмiчення вiд 29. 02. 1996 р.

15 Правила охорони поверхневих вод вiд забруднення зворотними водами вiд 25. 03. 1999 р.

17 І. А. Дмитренко, Екологiчне право України, К:, ”Юрiнком Інтер”, 2001 р.

19 В.І. Андрейцев, Екологiчне право, К:, „Істина”, 2001 р.

20 А. А. Погребной, Аграрное, земельное и экологическое право Украины, Х:, «Одиссей», 2001 г.