Розуміння сутності міжнародного права необхідносегодня широкого кола осіб, оскільки він впливаєпрактически попри всі царини життя сучасного російського суспільства. Значення й застосування їх норм міжнародного права — важлива сто рона діяльності юристів, бо відповідно до год. 4 ст. 15 Конституції РФ «загальновизнані принципи і норми міжнародного правничий та міжнародні договори Російської Федерації є склад іншої частиною її правової системи».
Суб’єкти міжнародного права, залежно від міста своєї правової природи, поділяються на дві категорії: первинні і похідні (вторинні).
Держава, як суб’єкт міжнародних-правових відносин, належить до первинним. Це самостійні і самокеровані освіти, що з початку, вже самим фактом існування, стають носіями міжнародних правий і обов’язків.
Беручи правовідносини між собою, держави дають можливість створення міжнародного правопорядку і існування міжнародного права. З огляду на даного обставини, держави, ясна річ, гарантують нормальний і більш ефективний міжнародно-правової статус інших суб’єктів аналізованої галузі російського права. Саме тому держава є основним суб’єктом міжнародного права.
1. Поняття й ті види суб’єктів міжнародного права
Правові відносини, як їх визначено загальної теорією права, є регульовані правом суспільні відносини, боку яких називаються суб’єктами правовідносин чи суб’єктами права.
Під суб’єктами міжнародного права розуміються боку міжнародних правовідносин, наділені з допомогою норм міжнародного права суб’єктивними правами і юридичними зобов’язаннями.
Зазвичай, в міжнародне право суб’єктивного праву одного суб’єкти міжнародного правовідносини завжди протистоїть юридичне зобов’язання акцій іншого суб’єкта цього правовідносини.
Суб’єктом міжнародного правовідносини може бути сторона, що має міжнародної правосуб’єктністю, поняття якої трохи відрізняється від узвичаєного поняття правосуб’єктності у національному праві. Слід зазначити, що відсотковий вміст терміна «міжнародна правосуб’єктність» в норми міжнародного права й не розкривається; є лише теоретичні конструкції, що характеризують юридичну природу, основи, а межі міжнародної правосуб’єктності. У узагальненому плані міжнародну правосуб’єктність можна з’ясувати, як юридичну здатність особи бути суб’єктом міжнародного права. Зміст міжнародної правосуб’єктності утворюють основні правничий та обов’язки такого суб’єкта, які з міжнародно-правових норм.
Суб’єкти міжнародного права
... механізмів. Сам по собі такий доступ не перетворює їх на суб'єктів міжнародного права, а означає лише те, що ... суб'єктами міжнародного права. Що спостерігається в даний час тенденція до розширення прямого доступу індивідів у міжнародні органи пов'язана із зростаючим прагненням до захисту прав людини за допомогою міжнародних ...
Отже, міжнародна правосуб’єктність за походженням підрозділяється на фактичну і певну юридичну. Відповідно до цього діленню є дві категорії суб’єктів міжнародного права: первинні (суверенні) і похідні (>несуверенние):
1) первинні — держави, які мають міжнародної правосуб’єктністю у свого виникнення, не зумовленої чиєїсь зовнішньої волею і має всеосяжний характер, і навіть народи і нації, борються за своє самовизначення;
2) похідні — міжнародні міжурядові організації, специфіка юридичної природи яких виявляється у цьому, що вони, як суб’єкти міжнародного права породжені волевиявленням держав, що зафіксували своє рішення, у установчому акті.
Первинні суб’єкти міжнародного права (держави й борються нації) з властивого їм державного чи національного суверенітету зізнаються носіями міжнародно-правових правий і обов’язків. Суверенітет (державний чи національний) зробила їх незалежними з інших суб’єктів міжнародного правничий та визначає можливість самостійної участі у міжнародних відносинах.
Немає норм,наделяющих правосуб’єктністю первинні суб’єкти міжнародного права; є лише норми, що підтверджують наявність в них правосуб’єктності із часу створення. Інакше кажучи, у разі правосуб’єктність залежить від чиєїсь волі і потрібна має за своєю природою об’єктивного характеру.
Юридичною джерелом правосуб’єктності для вторинних (>несуверенних) суб’єктів міжнародного права (міжнародні міжурядові організації) служать їх установчі документи. Такими документами для відділу міжнародних організацій є їхньою статути, прийняті і затверджувані первинними суб’єктами міжнародного права (держави) у вигляді міжнародного договору. Похідні суб’єкти міжнародного права мають обмеженою правосуб’єктністю, яка обумовлена визнанням цих учасників міжнародних відносин із боку початкових суб’єктів. Отже, об’єм і зміст правосуб’єктності похідних суб’єктів залежить від волі первинних суб’єктів міжнародного права.
Проте суб’єкти міжнародного права й не тільки володіють правами і несуть обов’язки, які з міжнародно-правових норм, а й мають двома іншими характеристиками, котрі відрізняють їхнього капіталу від суб’єктів внутрішньодержавного права.
Це такі відмінності суб’єктів міжнародного права:
1) суб’єкти міжнародного права, зазвичай, є колективним освітою. Кожен суб’єкт міжнародного права має певні елементи організації. Так було в державі є влада і апарат управління. У структурі бореться нації необхідним елементом є політичний орган, що становить її всередині країни та у відносинах, що має відповідальність за діяльність нації. У доповіді міжнародної організації існують постійно діючі органи. При виконанні владних повноважень суб’єкти міжнародного права щодо незалежні і підпорядковані одна одній. Усі вони має самостійний міжнародно-правової статус, виступаючи у міжнародних правовідносинах від власного імені;
2) суб’єкти міжнародного права у змозі брати участь у розробці та ухваленні міжнародними нормами, що становить найважливіший елемент міжнародної правосуб’єктності. Суб’єкти міжнародного права (на відміну більшості суб’єктів права внутрішньодержавного) — непросто адресати міжнародно-правових норм, а й особи, що у їхньому створенні.
Аграрне право як самостійна галузь права
... орієнтації. Джерелами аграрного права є правові акти, котрі містять норми аграрного права як галузі, а також норми, котрі містяться в актах інших галузей національного і міжнародного законодавства, у ... підприємців з боку держави, способами регулювання внутрішніх і зовнішніх правовідносин цих суб’єктів виступають як загальні, так і специфічні методи регулювання в аграрному праві. Загальними, основними ...
Лише наявність всіх трьох вищевказаних елементів (володіння правами і обов’язками, що випливають із міжнародно-правових норм; існування у вигляді колективного освіти; особиста участь у створенні міжнародно-правових норм) дає підстави вважати ту чи іншу освіту повноцінним суб’єктом міжнародного права. Відсутність у суб’єкта хоча самого з перелічених властивостей Демшевського не дозволяє говорити про володінні міжнародної правосуб’єктністю точному значенні цього терміну і, отже, Демшевського не дозволяє зараховувати даного суб’єкта до кола суб’єктів міжнародного права.
Основні правничий та обов’язки характеризують загальний міжнародно-правової статус усіх суб’єктів міжнародного права. Права й обов’язки, властиві суб’єктам певного виду (державам, міжнародних організацій тощо.), утворюють спеціальні міжнародно-правові статуси цієї категорії суб’єктів. Сукупність правий і обов’язків конкретного суб’єкта утворює індивідуальний міжнародно-правової статус цього суб’єкта.
Отже, правове становище різних суб’єктів міжнародного права неоднаково, оскільки різні обсяг поширених ними міжнародними нормами і коло міжнародних-правових відносин, у яких беруть участь.
2. Міжнародна правосуб’єктність держав
Держави є головними суб’єктами міжнародного права; міжнародна правосуб’єктність властива державам з самого факту існування. Держави мають такі ознаки: апарат влади й управління, територія, населення і суверенітет.
Суверенітет визначається теорії права так: це юридичне вираз самостійності держави, верховенства і необмеженість його влади в середині країни, і навіть незалежності й рівноправності у відносинах з державами. Суверенітет держави має міжнародно-правової і внутрішній аспекти.
>Международно-правовой аспект суверенітету означає, що міжнародне право розглядає як «своє суб’єкта і учасника міжнародних відносин недержавні органи, чи окремі посадові особи, а держава робить у цілому. Усі міжнародно-правові значимі дії, скоєні уповноваженими те що посадовими особами держави, вважаються досконалими від імені цієї держави.
Внутрішній аспект суверенітету передбачає територіальне верховенство і політичну незалежність структурі державної влади усередині країни та там.
Основу міжнародно-правового статусу держави становлять права, вказаних у різних міжнародно-правових джерелах. До таких належить: декларація про суверенне рівність, декларація про самооборону, декларація про участь у створенні міжнародно-правових норм, декларація про участь у міжнародних організаціях. Так було в Декларації про принципи міжнародного права 1970 р. говориться, що кожен держава мусить поважати правосуб’єктність інших держав й виконувати принципи міжнародного права. З правової природи суверенітету випливає також, що жодна обов’язок може бути покладено на держава без його згодою на покладання даного зобов’язання.
Предмет, функції та метод теорії держави і права — Теорія ...
... поділ теорії держави і теорії права для розуміння специфіки кожної із них. Таким чином, теорія держави і права є:— суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право;— юридичною наукою, ... тому що вивчає лише державну і правову сторони ...
Міжнародна правосуб’єктність держав універсальна, що означає повномасштабна в створенні та підтримці міжнародного правопорядку, у проведенні норм міжнародного права, здатність у потрібний обсязі як набувати, і реалізовувати права, виконувати взяті він зобов’язання.
Отже, з погляду сучасного міжнародного права, держава – це особливе утворення, що має певне територією і постійно котрі живуть у ньому населенням, що є під медичним наглядом власних владних структур, і навіть здатне встановлювати формальні відносини коїться з іншими аналогічними утвореннями.
Держави залежно від міста своєїтерриториально-организационной структури може бути простими (унітарними) і складними.Унитарное держава є єдине державна освіта з єдиною системою вищих органів державної влади управління. У сфері зовнішніх зносин вони виступають як єдиного суб’єкти міжнародного права.
Окремі регіони таких держав може бути внутрішньої автономією і користуватися деякими правами у сфері зовнішніх зносин, але залишаються інтегрованими частинами унітарної держави, отже, не зізнаються у ролі суб’єктів міжнародного права.
Складніше ситуація з державами, мають федеративний устрій. Про це докладніше йтиметься наступного параграфі, тим більше це запитання є актуальним для Російської Федерації.
Цікавим вважається згадати про постійно нейтральних державах – добровільно прийняло він зобов’язання дотримуватися постійний нейтралітет, тобто. не розпочинати військових союзах і допускати у своїй території військового присутності інших держав у мирний і забезпечити військове час. Серед таких держав можна, зокрема, назвати: Швейцарія, Австрія, Мальта, Туркменістан, Ватикан, Сан-Маріно, Камбоджа.
Теоретично міжнародного права зміст правосуб’єктності держав розкривається через основні (фундаментальні) правничий та обов’язки. Права: суверенне рівність держав, декларація про незалежність, здійснення верховенства над своєю територією, декларація про оборону тощо. У тому числі випливають й формує відповідні обов’язки: повагу суверенітету інших держав, невтручання у внутрішні справи, незастосування сили та загрози силою, збереження світу та підтримка міжнародної безпеки, розвиток економічного співробітництва в, захист правами людини, охорона довкілля та т.д.
На підтвердження за конкретним державою статусу суб’єкти міжнародного права, потрібна її визнання. Визнання – це політико-правової акт держави, яким вона офіційно підтверджує свою поінформованість про виникнення нової держави, висловлює своє позитивне ставлення до цього й наміру нової держави розпочинати відносини з державами й іншим чином брати участь у міжнародному спілкуванні.
Це надзвичайно важливого аспекту в міжнародне право. Тож з розвалом СРСР разом із ній низки держав, які становлять соціалістичний табір, утворилося кілька нових суб’єктів міжнародного права. Така ситуація повинна була при визнання самостійного статусу за колоніями середині минулого століття.
Практика показує, іноді визнання тієї чи іншої держави достатньо акта однієї країни. Так ситуація з Турецької республікою Північного Кіпру. Отримавши зізнання лише від Туреччини, дана республіка залишається невизнаної решті світовим співтовариством, тим щонайменше корисно її існуванню. Особливо це актуально у світі останніх подій навколо Південної Осетії й Абхазії. Як різними політичними аналітиками, є дві шляху виходу їх із формального статусу регіонів Грузії. Перший, визнання Росією їх самостійними державами; другий (менш ймовірний) – входження і дідусів членами Росії якСубъектов Федерації.
Принципи взаємодії права Європейського Союзу та національного ...
... яких не приділялося належної уваги. У даній статті будуть розглянуті основні принципи взаємодії права ЄС з національним правом держав-членів, що у подальшому вивченні буде давати чітке уявлення про ... дії норм права ЄС полягає в такому. Право ЄС наділяє правами і накладає обов'язки не тільки на держави-члени й інститути ЄС, але і безпосередньо на фізичних і юридичних осіб держав-учасниць. ...
У цьому аспекті питання, пов’язані із освідченням держав, надзвичайно складні, і неоднозначні. Досить лише пригадати якого міжнародному протистояння наводять ситуацію навколо Північного Кіпру, Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я, Косово. Тому світового співтовариства тут слід діяти спільно виключно дипломатичним шляхом для запобігання сутичок та зовнішніх конфліктів військового характеру, плавно підбиваючи зазначені процеси до розв’язання, який би наскільки можна влаштовувало всіх зацікавлених боку.
Слід також сказати про такий інституті міжнародного права, як правонаступництво, що у певної міри пов’язані з визнанням держав. І тут також надзвичайно важливо, щоб усе неурегульовані суперечки розв’язувалися у відповідність нормами міжнародного права, не допускаючи збройних сутичок.
Під правонаступництвом в міжнародне право розуміється зміна однієї держави іншим в несінні відповідальності за міжнародні відносини відповідної території у здійсненні існували на цей момент правий і зобов’язань.
Інститут правонаступництва держав також покликаний гарантувати договірні зобов’язання, які були між країнами, у разі припинення існування однієї чи кількох із них, або у разі зміни політичного устрою, і навіть до розв’язання різних спірних ситуацій навколо державної власності, боргів, архівів тощо.
З вищевикладеного, вважається за необхідне вкотре підкреслити, що людське суспільство (як у державних, і у загальнопланетарних масштабах) – це складна система взаємодії людей, продукт їх взаємної життя, породжує певні суспільні відносини. Основний формою сучасної громадської організації є держава. Одночасно держава регулює та внутрішні справи і бере участь в зовнішніх зносинах. Керуючись національними інтересами конкретної країни, слід також пам’ятати й про інтереси міжнародного співтовариства, що, на жаль, сьогодні часто забувається чи відкидається. Найбезпечнішою тенденцією і те, що забезпечення національних або інтересів іншого співтовариства (політичні кола, транснаціональні корпорації тощо.) здійснюється під гаслом інтересом саме всієї міжнародної спільноти. Ось від такого типу перегинів необхідно утримувати окремі держави у міжнародно-правових відносинах спільні зусилля інших країн-учасниць тих чи інших відносин, процесів та міжнародно-правових організацій.
3.Международно-правовой статус суб’єктів Російської Федерації
Нині проблема міжнародної правосуб’єктності суб’єктів РФ особливо гостра. Сьогодні про своє міжнародної правосуб’єктності заявили деякі суб’єкти РФ, унаслідок чого за доцільне з’ясувати правомірність таких заяв.
Суб’єкти РФ пробують самостійно виступати у міжнародних відносинах, укладають угоди з суб’єктами зарубіжних федерацій і адміністративно-територіальними одиницями, обмінюються із нею представництвами і закріплюють відповідні положення у своєму законодавстві, а нормативні акти деяких суб’єктів РФ передбачають можливість укладання ними за міжнародні договори від імені.
Поняття та види об єктів авторського права
... ПРАВО, ОБ’ЄКТ АВТОРСЬКОГО ПРАВА, ТВІР, ТВОРЧІСТЬ, ВЛАСНІСТЬ, ОХОРОНА. Зміст Реферат................................................................................................. 2 Вступ.................................................................................................... 4 Глава І. Авторське право: поняття та його об’єкти........................... 6 І.1 Принципи авторського ... також ...
Понад те, у деяких суб’єктів РФ прийнято нормативні акти, регулюючі процедуру укладання, виконання й припинення договорів, а інших актах говориться у тому, що відповідні органи структурі державної влади області вправі укладати договори, є нормативно-правовими актами, з органами структурі державної влади РФ, з суб’єктами РФ, з державами з питань, які представляють їхній загальний, взаємний інтерес.
Відповідно до Конституцією РФ (п. «про» год. 1 ст. 72) координація міжнародних стандартів і зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів РФ належить до спільної ведення РФ і суб’єктів Федерації. Проте прямо вона каже про можливість суб’єктів РФ укладати угоди, котрі були б
