Вирішення земельних спорів

Курсова робота

міністерство сільського господарства і продовольства

державний університет із землеустрою

кафедра земельного права

курсова робота

студента 3-го курсу 31-«п» групи факультету кадастру та права спеціальність: юриспруденція

на тему: Вирішення земельних спорів.

Перевірив: Макаров О.Н.

Москва — 1996

План роботи: 1 Трохи історії;

2

Відмінні риси земельного спору;

3 Як дозволяється земельний спір.

Зміст:

Введення … …

  • . … … 3

Нариси історії про землю і права на її … … …

  • .. 6

«Скільки «прав на землю? … …

  • .. … 8

Там, де закінчуються цивільні та адміністративні спори і починаються земельні … 10

Як же дозволяється земельна суперечка? … …

  • .. … 14

___

Введення. *

Земля має цінністю, яка відрізняє її від будь-якого іншого матеріального об’єкта, вона є місце проживання всіх попередніх і майбутніх людських поколінь, вона обмежена в просторі є базисом для розміщення продуктивних сил. В силу своїх природних властивостей земля виступає загальною основою для розміщення об’єктів, необхідних для забезпечення життєдіяльності суспільства (міст, промислових, історико-культурних об’єктів тощо).

Завдяки родючому грунтовому покриву, земля є основним засобом виробництва в сільському і лісовому господарствах. Ці властивості землі отримали своє відображення в правових нормах певних категорій земель відповідно до їх цільового призначення. Цінність землі як ресурсу полягає в тому, що земля може виступати як засіб виробництва (посівні площі, сади та ін.), Як об’єкт галузевого законодавства, як об’єкт угод з нерухомістю, як основа життя і діяльності народів, що проживають на відповідній території (ст. 9 Конституції РФ), як певна територія і в інших якостях. Така цінність передбачає концентрацію навколо неї різного роду інтересів суб’єктів господарської та підприємницької діяльності.

Незважаючи на те, що в даний час земельна сфера значно поступається в своїй ліквідності іншим сферам громадянської активності, вона все ж привертає до себе увагу суб’єктів права. Найчастіше інтереси суб’єктів господарської діяльності (громадяни) стикаються з інтересами суб’єктів підприємницької діяльності (різного роду юридичні особи, зокрема фермерські господарства), а інтереси тих, можуть не збігатися з інтересами держави і навпаки. Всі ці зіткнення інтересів виливаються в кінці кінців в суперечки; спори, об’єктом яких була, є і буде земля.

10 стр., 4984 слов

Поняття та види об єктів авторського права

... створення нових наукових та мистецьких творів. Своїми напрямками на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближується з аналогічними інститутами права, що охороняють результати творчої діяльності. Принципи авторського права східні із ...

Виникнення спірних відносин пов’язано з порушенням законних прав суб’єкта з боку інших осіб. Спір про право виникає тоді, коли сторона, яка вважає своє право порушеним, заявляє про це, вимагаючи його відновлення. Відмітною ознакою земельного спору (як і всіх спорів про право взагалі) є наявність об’єктивно виражених суперечливих позицій сторін по предмету спору. Видається, що одна сторона в суперечці об’єктивно володіє правами на спірну земельну ділянку, а інша — об’єктивно таких прав не має. Дві сторони в суперечці, як правило, не можуть володіти рівними за обсягом правами на одну земельну ділянку, так як відповідно до законодавства ця ділянка надається конкретному землевласнику (землекористувачу) в строго певних цілях. У земельному спорі може мати місце як bone fideo оману однієї зі сторін з приводу наданого їй об’єктивного права на спірну земельну ділянку, так і пряме порушення суб’єктивного права. Порушення цього права може виразитися у конкретних дій, або в неосновательном ухиленні однієї із сторін від виробництва певних дій на користь іншої сторони. Всі розбіжності, пов’язані з порушенням права землеволодіння

(землекористування), розглядаються автором як земельні спори.

Виникнення земельних спорів про порушення права землеволодіння

(землекористування) пояснюється рядом причин. У процесі здійснення права на землю окремими особами відбувається зіткнення їх інтересів з приводу кордонів, цілей і характеру використання наданих їм земельних ділянок. Бурхливий розвиток промислового будівництва призводить до того, що під несільськогосподарські потреби використовуються землі сільськогосподарського призначення. У Росії щорічно площа ріллі на душу населення зменшується.

Зупинити цей процес неможливо, так як промисловість, транспорт ростуть і має рости. Але завдання полягає в тому, щоб не допускати необгрунтованих вилучень сільськогосподарських земель, так як на практиці нерідко промислові, будівельні підприємства та установи необгрунтовано зазіхають на землі селянських (фермерських) господарств та інших сільськогосподарських організацій. Це завдає великої шкоди не лише сільському господарству, але й усьому народному господарству в цілому. Тому виникнення земельних спорів в сучасний період пов’язане в основному з необгрунтованим вилученням сільськогосподарських земель для цілей промислового будівництва та для інших, не пов’язаних з веденням сільського господарства цілей.

Таким чином порушується один з основних принципів права на землю — його стійкість. Принцип стійкості означає, що ніхто з суб’єктів права на землю не може бути позбавлений свого права на земельну ділянку інакше як тільки з підстав, зазначених у законі. Стійкість права землекористування (а саме в цій формі переважає право на землю) передбачає встановлення тривалий термінів користування землею, чим забезпечується правильність і раціональність використання землі.

Проведення в життя принципу стійкості права землекористування забезпечується низкою умов. Одне з найважливіших умов — це виділення в земельному законодавстві спеціальної групи земельно-процесуальних норм, що регулюють порядок відведення та вилучення земель, вирішення земельних спорів та охорону прав землекористувачів і землевласників.

4 стр., 1586 слов

Защита земельных прав граждан и юридических лиц. Порядок разрешения ...

... защите прав пользователей земли, добивались лишь на словах соблюдения приоритета государственных и общественных интересов. На самом же деле существовавший порядок разрешения земельных споров ... Имущественные споры, связанные с земельными отношениями, рассматриваются в судебных органах и третейских судах. Земельные споры и иные дела, возникающие из земельных отношений, рассматриваются судом или ...

З даного принципу і повинні виходити органи, здійснюють вирішення земельних спорів, не допускаючи надмірностей при вилученні сільськогосподарських земель для використання їх в інших цілях, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва.

Законодавство не дає відповіді на питання, що таке земельний спір.

Немає чіткого визначення цього поняття і в правовій літературі. Природно, що визначення земельного спору представляє істотний інтерес як в теоретичному, так і в практичній відношенні. Слід зазначити позицію деяких юристів, які вважають скарги на неправильні дії органів управління, що здійснюють відвід або вилучення земель. Автор вважає подібну позицію невірною, бо в ній змішуються два поняття: суперечка і скарга. На мій погляд слід розрізняти матеріально-правовий зміст спору і його процесуальну форму. Під матеріально-правовим змістом земельного спору слід розуміти ті земельні правовідносини, з приводу яких виникає спір, то є сутність самого спору. Процесуальна форма суперечок — це підстава збудження суперечок і порядок їх вирішення. Скарга, принесена суб’єктом права на землю на дії того чи іншого органа, є підставою порушення земельного спору. Скарга не завжди стає підставою виникнення земельного спору, спір може виникнути не тільки за скаргою. але і по якомусь іншому підставі. Співвідношення скарги і суперечки — це співвідношення між процесуальною формою та матеріально правовим змістом.

По-друге, під земельними спорами автор розуміє лише спори, що виникають у зв’язку з відведенням земельної ділянки, зміною або припиненням прав на землю.

Наведені визначення, на мій погляд, є недостатньо повними, оскільки охоплюють лише спори, пов’язані з виникненням та припиненням права на землю і залишають осторонь суперечки, що виникають в процесі самого здійснення права володіння, користування та розпорядження землею. Між тим в даний час велика кількість земельних спорів виникає саме в процесі здійснення права на землю. Тому я повністю згоден з авторами, які вважають, що «особливу категорію земельних спорів становлять спори з приводу порушення прав володіння, користування і розпорядження, незаконними діями тих чи інших власників-землекористувачів або сторонніх осіб, а також представників державних органів. Такі спори з приводу самовільного заволодіння земельною ділянкою, самовільної оранки, перестановки огорожі, що розмежовує суміжні землеволодіння, самовільного користування загальнопоширеними корисними копалинами або водою з ділянки другого землевласника і так далі «[1].

Тобто тут і маються на увазі суперечки, що виникають у зв’язку в порушенням окремих правмочій суб’єкта права на землю в процесі здійснення його права.

У зв’язку з цим виникає необхідність розглянути поняття земельного спору стосовно окремих правомочиям і стадіях права власника і землекористувача.

17 стр., 8141 слов

Право приватної власності за законодавством України

... прав на свою власність. Через тріаду правомочностей власника, можна визначити право власності врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Володіння ... приватна власність. Це свідчить про необхідність удосконалення регулювання інституту права приватної власності у законодавстві України. 1. Поняття власності та права ... матеріальної основи господарської ...

Як відомо, право володіння землею грунтується на факті надання землі державою, або договорів купівлі-продажу або оренди.

Право володіння є юридичною формою закріплення виробленого державою розподілу земель між землекористувачами (в широкому сенсі слова), юридичною підставою для визначення приналежності земельної ділянки даним землекористувачу. Право володіння має велику практичну важливість для землекористувача. Воно є способом огорожі його права від посягання третіх осіб і може бути защищаемое, як самостійна правомочність.

Самостійність правомочності володіння, таким чином, є підставою існування особливого різновиду земельних спорів — спорів про право володіння земельною ділянкою. На практиці спори про право володіння — це спори, що виникають між землекористувачами, як правило, у зв’язку з порушенням меж землекористування, із захопленнями і несвоєчасним поверненням землі і так далі. Особливо численним випадки самовільного зайняття земель сільськогосподарських організацій під будівництво промислових і транспортних об’єктів. У зв’язку з цим боротьба з такими порушеннями права землекористування сільськогосподарських організацій в процесі вирішення виникаючих з цього приводу суперечок і відновлення порушених прав набувають в даний час велике значення.

До спорах про право володіння відносяться, як вже говорилося вище, також спори, пов’язані з несвоєчасним поверненням земель, наданий в тимчасове користування. для потреб промислового та іншого будівництва.

Такого роду порушення права землекористування на практиці набуло широкого поширення.

Землекористувач має право захищати від порушень як право володіння, так і право користування і розпорядження земельною ділянкою.

Надаючи землю в користування, держава встановлює цільовий характер використання землі, який визначається відповідно до законодавства. Користування землею (у разі її надання державою) становить