Співвідношення держави й економіки історично різних соціальних системах
Питання співвідношення держави й економіки практично існував завжди, відтоді, як з’явився перший держава, і існуватиме до того часу, поки існують держава. Це з «вічних» питань, який раз по-новому постає перед кожної створення нової державної організацією як у початкових стадіях виникнення та становлення, і наступних етапах його розвитку.
Природно, він по-різному підводиться й перед кожним типом держави. Цілком по-різному а стосовно, скажімо, до рабовласницькому і феодального державі. У цьому справа не стільки у різних рівнях розвитку, як у її різних типі і характері. Економіка, існувала поруч із рабовласницьким державою ісоотносившаяся з нею, неминуче передбачала наявність абсолютно безправної й цілком залежною потім від держави безлічі людей-рабів. Економіка ж феодального й держави орієнтувалася наполубесправний фортечної працю.
Рішення проблем співвідношення держави й економіки може здійснюватися двома різних рівнях і розглядатися у двох планах:общетеоретическом і прикладному, практичному.
Розгляд проблем співвідношення держави й економіки наобщетеоретическом рівні означає виявлення загальних закономірностей їх розвитку, взаємозв’язок харчування та взаємодії, незалежно від своїх типів і характерів; виявлення вивчення властивих їм у різних стадіях і етапах історії тенденцій еволюції; рішення традиційного питання про пріоритетність, а точніше — первинності чи вторинності держави й економіки стосовно друг до друга.
У виконанні вітчизняної й зарубіжної наукову літературу питання про співвідношення держави й економіки наобщетеоретическом рівні вирішувалося і вирішується далеко ще не однаково. У одних випадках першість віддається економіці перед державою і політикою. За інших, навпаки, — держави і політиці перед економікою. По-третє ж випадках відносин між державою й економіці вбачається якийсь паритет. Вважається, держава здатне на економіку таку ж вплив, як і економіка на держава.
Найгостріші й довготривалі суперечки традиційно виникало і продовжують вестися навколо першої позиції, що виходить, з одного боку, з відносної самостійності держави як складової частини політичної структури («політики») стосовно економіки та економіки — до держави, політиці, з другого — з першості економіки перед державою і політикою.
Ця думка, викладена у найбільш повному вигляді у численних працях класиків марксизму-ленінізму та їхніх послідовників, не безпідставно іменується марксистської. Дореволюційні вітчизняні й іноземні незалежні критики нерідко іменували її «марксизмом», а «економічним матеріалізмом», додаючи у своїй «>восполняющие» прогалини у аргументації термінів «вульгарний», «догматичний» тощо.
Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії
... Таке спотворене ототожнення права й закону породило ілюзію всесилля закону, і замість очікуваного зміцнення закону виявилась його широкомасштабна девальвація, недієвість, правовий нігілізм. Нерозрізнення права і закону, переважання закону над правом стало підґрунтям політичного ...
Сучасні її критики уникають подібних епітетів, але з пропустять можливість поговорити про «заідеологізованості» концепції, поділюваної їх опонентами, про її ненауковості, сумнівності що випливають із неї висновків, і ін. «Як перевага марксистсько-ленінського підходу до розв’язання економічних питань, — йшлося у одному з курсів лекцій з теорії держави й права, — незмінно називалася його науковість. Проте факт заідеологізованості теорії та методології робив сумнівними у науковому відношенні будь-які висновки та рекомендації».
Автори цього судження, безсумнівно, мають рацію, коли говорять про «заідеологізованості» даної теорії чи підходу до розв’язання проблеми співвідношення держави й економіки. У не було і немає такої політичної, економічної чи соціологічною теорії, що можна б віднести до розрядунеидеологизированних.
Але вони дуже далекі від істини, коли, всупереч загальновідомим історичних фактів, категорично стверджують, що «будь-які висновки та рекомендації», слідували з даної теорії чи підходу, були сумнівними у науковому відношенні. Більш як піввікової досвід домінування і використання даної теорії в практичної діяльності СРСР інших країн, як-от Китай, котрі перетворилися на історично стислі терміни з слаборозвинених в високорозвинені в промисловому і технологічно до рівня країни, відкидає й інші схожі на них судження.
Зрозуміло, можна й потрібно Держрезерв боротиметься з тими положеннями теорії першості економіки над державою і політикою, якіабсолютизируют економічний чинник, намагаються пояснити все які у суспільстві явища і лише економічними причинами, ототожнюють «соціальне» з «економічним», тощо. Не доводиться це заперечувати, було багаторазово підтверджено самої життям, багатовікової історією розвитку людського суспільства і цьому плані стала очевидною. Як-от — що економічного розвитку зрештою, загалом і в цілому, визначає собою основні тенденції та напрями політичного, ідеологічного, духовному розвитку суспільства, а чи не навпаки.
Поява рабської праці обумовлює собою неминуче поява рабовласницького держави, працю кріпаків і ремісників — виникнення феодального держави, найманої праці робочих — капіталістичного держави. Саме такими відбувається економічний добробут і державне розвиток, а чи не навпаки.
Звісно, процес взаємозв’язок харчування та взаємозумовленості держави й економіки не можна представляти спрощено, як прямолінійний, односторонній процес. Це дуже складного процесу, який впливають як економічні, а й політичних, духовні, ідеологічні, національні, етнічні і ще чинники, котрі виступають поза рамки прямих відносин держави й економіки. Протилежне вплив держави щодо економіку грає у своїй надзвичайно значної ролі.
«>Экоомическое рух, — у цьому сенсі в марксистської літературі, — загалом і в цілому прокладе собі шлях, але це відчуватиме у собі ще й зворотне дію політичного руху, яке він сам створило і який має відносної самостійністю».
Предмет, функції та метод теорії держави і права — Теорія ...
... узагальнюючу галузь знань. 1.Предмет теорії держави і права Теорія держави і права — система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ. ...
У напрямі «політичне рух»,олицетворяемое значною мірою державою і право, може назад впливати на економіку, економічний рух»? Відповідаючи це питання у одному з листів до До. Шмідту, Ф. Енгельс пояснював: політичне спрямування особі структурі державної влади може діяти на економіку на трояком напрямі. Як-от — державна влада може впливати у тому напрямі, як і економічного розвитку — тоді розвиток йде швидше. Державна влада може діяти й у протилежному на правлінні — тоді вона рано чи пізно зазнає краху. Нарешті, вони можуть у певних напрямах ставити перепони економічного розвитку і штовхати їх у інших напрямах — тоді результат такого впливу можуть бути, у кінцевому підсумку адекватний одного з попередніх.
Крім названих можуть існувати й інші «проміжні» напрями впливу структурі державної влади на економіку. Чи не них, проте, справа. Суть аналізованого становища у тому, що його як деталізує і розвиває, а й підтверджує правильність тези першості економіки її взаєминах із державою і політикою.
Природно, теоретично,обосновивающей першість економіки перед державою і політикою, чимало білих плям і негативних моментів. Однак у ній й чимало «цінних сторін», за зізнанням її критиків. У цілому нині вона достовірна, адекватно відбиває дійсність, дає правильне уявлення про взаємини держави й економіки, про події у суспільстві процесах.
Визнаючи наявність «цінних сторін» у аналізованої концепції, одне із дореволюційних критиків професор І.В. Михайлівський писав, що коли і «економічний матеріалізм» підкреслює важливість економічного запрацювала історії, у державі і права, він стверджує істину, але він заперечує самостійність інших фактів, «він суто неправий». Справді, вся духовне життя людства потребує матеріальної основі, неможлива без цієї основи.
Отже, резюмував автор, «частина істини економічного матеріалізму у тому, що серед інших чинників історії культури і економічний чинник, який досі недостатньо звертали уваги». «Економічний матеріалізм прав й у іншому відношенні. Безсумнівно, що людська потреби, піклування про здобуванні коштів до життя носять особливий, переважний характер, бо колись, ніж заведено вважати про яку би там не було духовного життя, людина має пити, є, вдягатися, мати житло». Неможливо жити «людської життям тому, хто змушений фізично в жахливою обстановці дванадцять годин на добу, ніж померти з голоду. Така людина зрештою втратить образ людський, хоч би духовними багатствами він би». Звідси, робився автором остаточне виведення, «величезна важливість економічної обстановки у людства».
Проблема співвідношення держави й економіки може і має розглядатися уобщетеоретическом, а й у суто прикладному, практичному плані стосовно з’ясовуванню й розв’язання будь-якого конкретного питання, досягненню конкретної мети, визначенню характеру взаємовідносин тієї чи іншої конкретної держави із відповідною йому конкретної економікою.
Розгляд даної проблематики в прикладному, практичному, як і, як й уобщетеоретическом плані, — завдання дуже складна й багатоаспектна. Рішенню її присвячена величезна наукова і популярна література. Проте тема продовжує залишатися актуальною Причин цього є багато. Головні їх стосовно, наприклад, до сучасного російському державі, права й економіці — узагальнення і вітчизняного досвіду визначення оптимальних колій та форми їх взаємодії.
Возникновение и система развития права Канады
... законів, які власне і були запроваджені самим Юстініаном. Система права, що склалась в Римській імперії, розповсюджувалась на ті ... суперництва, яке часто призводило до озброєних сутичок, Канада стала британською колонією, на яку розповсюджувались англійські ... Вольностей, яка закріплювала права лордів, духовенства, інших верств населення та запроваджувала принцип верховенства права. За цією Хартією ...
Вихідними передумовами у своїй, як і, як і за розгляді проблем співвідношення держави й економіки історично різних соціальних системах, є такі.
Перше. Держава і економіка — це складні, багатогранні явища, що охоплює, відповідно, як сферу політичної й матеріальної життя суспільства, а й які надають значний вплив всі інші його сфери. Припущення, що у вітчизняній й зарубіжної спеціальної літературі думка у тому, держава — це «суто» надбудовне, а економіка — «суто» базисне явище, у разі не «спрацьовує». Історичний досвід показує, що у будь-якої громадської формації є одночасно суб’єктом найрізноманітніших — економічних, політичних, соціальних, ідеологічних та інших відносин, й у сенсі воно — як надбудовне або вже — політичне, а й економічне, ідеологічне й інша явище. Економіка також, надаючи впливом геть інших сфер життя суспільства, постає як багатогранне явище. І — переважають у всіх без винятку країнах.
У практичному плані це, що співвідношення держави й економіки необхідно простежувати у сфері політики правила і економіки, а й у іншій системі життя суспільства.
Друге. Зблизька співвідношення держави й економіки слід звернути увагу насамперед чинники, що зумовлюють характер цього співвідношення у різних історичних умовах, і межі взаємовпливу держави щодо економіку й економіки на держава. У разі існування різних соціальних систем вони далеко ще не однакові.
У практичному плані це, що як ефективним та виправданим від використання накопиченого досвіду у Росії було б вивчення характеру співвідношення держави й економіки не взагалі, а стосовно конкретної історичної епосі та країні, до суворо визначеній соціальної системі. Особливого значення у своїй має досвід США, Великобританії, Франції, Японії, інших країн.
Третє. Співвідношення держави й економіки кожній країні і соціально-політичної системі — це пасивний, а активний двосторонній процес їх взаємозв’язки і взаємодії, де кожна зі сторін залежно від сформовані обставини може грати визначальну чи котру визначаємо роль. Проте провідне значення зрештою належить економіці.
І четверта. При аналізі проблем співвідношення держави й економіки історично різних соціальних системах у плані (на вирішення аналогічних проблем стосовно сучасної Росії) доцільніше представляється йти за традиційному шляху, який передбачає вивчення держави й економіки відстають від рабовласницького держави й права до нашого часу, а, по іншим шляхом. Як-от — шляхом їх класифікації і дослідження, у залежність від ступеня розвитку на країні ринкової структури.
Відповідно до даним критерієм, тільки у практичні дослідження ринкових взаємин держави і характеру взаємозв’язок харчування та взаємодії держави й економіки історично різних соціальних системах останні дуже умовне можна підрозділити ми такі групи:
Право приватної власності за законодавством України
... приватна власність. Це свідчить про необхідність удосконалення регулювання інституту права приватної власності у законодавстві України. 1. Поняття власності та права власності Розглядаючи поняття власності та права власності, ... економіки України. Особливої актуальності набуло не лише питання власності на землю, але й проблеми власності на ... з приводу матеріальної основи господарської діяльності, тобто ...
- а) системи, у яких в цілому або майже зовсім відсутні ринкові елементи;
- б) системи із зароджуваними ринковими відносинами, які йдуть за шляху становлення ринкових інститутів; і
в) системи з високорозвиненою ринковою економікою.
Для кожної з виділених груп соціальних систем характерні специфічні стосунки між державою й економіці, свої форми й фізичні методи взаємодії, свої принципи взаємозв’язку, межі впливу на друга. Теоретично та практично властиве для кожній із наявних у розвитку людства, нині існуючих чи щойно зароджуваних соціальних систем.
Історичний досвід Росії та інших країн із всієї очевидністю свідчить у тому, у світі немає загальної моделі, нікого шаблону чи зразка у держави і економіки, придатних всім без винятку соціальних систем. Є лише загальні закономірності, історичні тенденції і спільні принципи розвитку характеру взаємозв’язок харчування та взаємодії держави й економіки.
Що ж до конкретних типів відносин держави й економіки, всі вони складаються чи кожної окремо взятому соціальної системи або ж межах вищезгаданих груп соціальних систем.
Характерними рисами взаємовідносин, виникаючих держави й економіці, не більше першої групи соціальних систем, у яких відсутні традиційні ринкові відносини, є такі.
По-перше, безсумнівну домінування державної власності перед формами власності. Стаття II Конституції СРСР 1977 р., розглядаючи державну власність як «спільним надбанням всього радянський народ», досить чітко визначала, що цій формі власності є «основний формою соціалістичної власності». У цьому ж статті закріплювалося становище, відповідно до яким «в виняткової держави перебувають: земля, її надра, води, лісу», і навіть проголошувалося, що державі належать кошти виробництва, у промисловості, будівництві та сільське господарство, транспортні засоби та зв’язку, банки, майно організованих державою торгових, комунальних та інших підприємств, основний міської житлового фонду, і навіть «іншого майна, необхідне здійснення завдань держави».
Аналогічні становища, законодавчо котрі закріплюють домінуючу роль держави й державної власності перед іншими формами власності, зберігають у конституціях та інших країн.
По-друге, важливу особливість взаємин держави і економіки, що у межах аналізованої групи соціальних систем, був частиною їхнього жорстка «прихильність» друг до друга, відсутність гнучкості як наслідок, — довгострокової стратегічної стійкості й ефективності.
Жорстка зв’язок і «прихильність» держави й економіки друг до друга мають позитивне значення лише надзвичайні ситуації (війна, катастрофа у національному масштабі тощо.), коли потрібно на найкоротший термін максимальна концентрація всіх у країні ресурсів, політичних, економічних пріоритетів і духовних сил. А в умовах звичайній, повсякденні на сучасному розвитку суспільства така жорстка
