Роль господарських договорів найбільш повно розкривається через їх функції — основні напрями дії господарських договорів та/або ті економічні результати, досягнення яких забезпечується у разі застосуванням правової форми господарського договору.
Господарський договір виконує низку важливих функцій. Одні з них (функцій) притаманні будь-яким договорам (регулятивна, координаційна, контрольно-інформаційна, охорона), інші — переважно господарським договорам (планування, опосередкування відносин між суб’єктами господарювання, узгодження економічних інтересів сторін договірного зв’язку з урахуванням загальногосподарського інтересу).
Регулятивна функція
(щодо порядку та строків виконання договірних зобов’язань, кількісних та якісних характеристик предмета договору тощо) чи заповнюють його прогалини (наприклад, встановленням конкретного розміру санкцій за порушення умов договору, якщо такі санкції не передбачені законом).
Регулятивна дія господарського договору обумовлена двома основними чинниками: а) господарський договір є індивідуальним правовим актом, що забезпечує юридичне оформлення складних і різноманітних господарських зв’язків; б) складність і різноманітність цих зв’язків з необхідністю вимагає належного пристосування загальних вказівок закону до змісту і середовища функціонування певного господарського зв’язку: характеру конкретної господарської операції, економічних інтересів і технічних можливостей сторін, їх фінансового становища, перспектив розвитку.
Координаційна функція
Контрольно-інформаційна функція
продовжити своє функціонування на ринку та забезпечити конкурентоспроможність своїх товарів.
Відповідно до ст. 67 ГК України за допомогою договору у сфері господарювання здійснюється опосередкування відносин між суб’єктами господарювання, а також цих суб’єктів з іншими організаціями та громадянами. Саме господарські договори є основною підставою виникнення зобов’язань між учасниками господарських відносин, що забезпечує можливість координації їх діяльності, узгодження інтересів, досягнення компромісу з метою отримання певних взаємовигідних для сторін господарських результатів.
функції, якузгодження економічних інтересів
70. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів.
Загальний порядок укладання господарських договорів
1. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом
підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено
спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
2. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
3. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
4. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у
двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
5. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
6. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
7. Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона — виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
8. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).
Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (435-15).
Стаття 182. Особливості укладання попередніх договорів
1. За попереднім договором суб’єкт господарювання зобов’язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.
2. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
3. У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.
4. Зобов’язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.
5. Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
6. Угода сторін про наміри (протокол про наміри тощо) не визнається попереднім договором і не породжує юридичних
наслідків.
Стаття 183. Особливості укладання господарських договорів за державним замовленням
1. Договори за державним замовленням укладаються між визначеними законом суб’єктами господарювання — виконавцями державного замовлення та державними замовниками, що
уповноважені від імені держави укладати договори (державні контракти), в яких
визначаються господарські зобов’язання сторін та регулюються відносини замовника з виконавцем щодо виконання державного замовлення.
2. Держава в особі Кабінету Міністрів України виступає гарантом за зобов’язаннями державних замовників.
3. Укладення сторонами договору за державним замовленням (державного контракту) здійснюється в порядку, передбаченому статтею 181 цього Кодексу, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством. Державний контракт укладається
шляхом підписання сторонами єдиного документа.
4. Ухилення від укладення договору за державним замовленням є порушенням господарського законодавства і тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами. Спори, пов’язані з укладенням договору за державним замовленням, в
тому числі при ухиленні від укладення договору однієї або обох сторін, вирішуються в судовому порядку.
5. Виконавець державного замовлення звільняється від обов’язку укладення державного контракту на умовах, визначених державним замовленням, у разі визнання в судовому порядку державного замовлення недійсним.
Стаття 184. Особливості укладання господарських договорів на основі вільного волевиявлення сторін, примірних
і типових договорів
1. При укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами.
2. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа,
з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
3. Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо
застосування примірного або типового договору.
Стаття 185. Особливості укладання господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах
1. До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
Стаття 186. Укладання організаційно-господарських договорів
1. Договірне оформлення організаційно-господарських зобов’язань може здійснюватися учасниками господарських відносин
як на основі вільного волевиявлення сторін, так і на основі примірних договорів, якщо укладання таких договорів передбачено відповідними нормативно-правовими актами. Спрощений спосіб укладання організаційно-господарських договорів не допускається.
Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду
1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
2. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не
передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності
даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
71. Свобода договору у підприємництві.
Для господарського договору, як різновиду цивільно-правових договорів, характерний принцип свободи договору.
Свобода господарського договору існує не лише на стадії укладення, але й виконання, зміни та припинення договору. Кожній із цих стадій властиві свої елементи свободи договору.
В залежності від стадії на якій проявляється свобода господарського договору її можна поділити на:
свободу укладення господарського договору
свободу виконання господарського договору
свободу зміни та припинення господарського договору
Однак, встановлюючи в законі свободу договору, варто мати на увазі: не може бути абсолютної свободи — вона завжди нормована відповідними соціальними нормами і знаходить свій вираз в правах і обов’язках.
межі свободи господарського договору
72. Виконання господарських зобов’язань.
Виконання господарського договору
У ст. 193 Господарського кодексу України закріплено одразу кілька принципів виконання господарського договору:
2) принцип належного виконання;
3) принцип реального виконання;
4) принцип стабільного виконання;
5) принцип співробітництва сторін господарського договору;
6) принцип економічності.
Окрім того, згідно із абз.2 ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Принцип належного виконання
Принцип належного виконання господарського договору, як правило, включає такі елементи:
- виконання належними сторонами;
- виконання щодо належного предмету;
- виконання у належні строки;
- виконання у належному місці;
- виконання належними способами.
належним виконання господарськогодоговору є його виконання особисто сторонами
Належним виконанням щодо предмету, Принцип реального виконання
Згідно із цим принципом застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків коли:
1) інше передбачено законом;
2) інше передбачено договором;
3) управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.
Принцип стабільного виконання
недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов’язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмови від виконання або відстрочки виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК).
Цей принцип має продовження також у ч.1 ст. 188 Господарського кодексу України відповідно до якої, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Принцип співробітництва сторін господарського договору
З урахуванням цього принципу виконання господарського договору сформульовані положення ч.ч.2 і 3 ст. 226 Господарського кодексу України. Сторона, яка порушила своє зобов’язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов’язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов’язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше.
принцип економічності
З метою належного виконання господарського договору актами господарського законодавства України встановлені заходи майнового
додатковий захід майнового впливу
За характером дій кредитора у разі порушення основного зобов’язання види забезпечення виконання господарського договору поділяються на дві групи:
зобов’язальні
речово-правові
стягнення на майно (речове право на чуже майно).
До зобов’язальних видів належать: неустойка, порука, гарантія та завдаток. Речово-правовими видами забезпечення вважаються: застава і притримання.
неустойки
публічною заставою
і юридичних осіб, передавати частину своїх коштів для формування єдиного страхового фонду публічної застави.
73. Способи забезпечення господарських зобов’язань.
Господарсько-договірна санкція
правовий наслідок, встановлений актом господарського законодавства, що застосовується до правопорушника у разі невиконання або неналежного виконання господарського договору.
За змістом та порядком застосування виділяється три види господарсько-договірних санкцій:
примусове виконання добровільно невиконаного обов’язку
оперативно-господарські санкції
господарсько-договірна відповідальність
примушений до його виконання впримусовому, тобто судовому порядку
Відповідно до ч.5 ст. 226 Господарського кодексу України у разі невиконання зобов’язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов’язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. Якщо річ, визначену індивідуальними ознаками ще не передано, переважне право на її одержання має той з кредиторів, зобов’язання на користь якого виникло раніше, а коли це не можливо визначити, — кредитор який першим пред’явив позов (ст. 620 ЦК України).
У разі невиконання зобов’язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов’язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов’язання.
Оперативно-господарські санкції
Оперативно-господарські санкції характеризуються такими особливостями:
- вони не залежать від сили державного примусу;
- вони застосовуються управненою особою в односторонньому порядку;
- вони застосовуються у лише у випадках, передбачених господарським договором;
- вони застосовуються незалежно від вини суб’єкта, який порушив господарський договір;
- вони можуть застосовуватися одночасно із відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.
Оперативно-господарські санкції поділяються на види за їх спрямованістю.
1. Оперативно-господарські санкції,спрямовані на одностороннє припинення господарського правовідношення :
1) одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов’язання другою стороною;
2) відмова від оплати за зобов’язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;
3) припинення видачі банківських позичок;
4) відмова управленої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов’язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію тощо).
2. Оперативно-господасрькі санкції,спрямовані на односторонню зміну господарського правовідношення :
1) відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником;
2) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.
3. Оперативно-господарські санкції, спрямовані на недопущення
майбутньому виникнення господарського правовідношення
1) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов’язання.
Суть господарсько-договірної відповідальності полягає в реалізації відповідної санкції, її реальному застосуванні. Вона завжди лежить за межами головного правовідношення, є по відношенню до нього додатковим заходом.
Господарсько-договірна відповідальність
За сферою застосування господарсько-договірна відповідальність включає дві форми:
загальну
спеціальні
Особливість у підставах господарсько-договірноївідповідальності.
Особливість у складі збитків
Так, відповідно до ч.2 ст. 224 Господарського кодексу під збитками розуміються:
- витрати, зроблені управленою стороною;
- втрата або пошкодження її майна;
- не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
У ст. 225 Господарського кодексу міститься дещо інший підхід до складу збитків. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Відмінність між цими статтями Господарського кодексу полягає не у більшій деталізації складу збитків, яка зроблена в ст. 225, а в різній характеристиці непрямих збитків. У ст. 224 непрямі збитки названі «не одержаними доходами», а в ст. 225 — «не одержаним прибутком». Із цих законодавчих положень слід зробити висновок, що це різні поняття. До не одержаних доходів, наприклад, треба віднести заборгованість по орендній платі за договором оренди, несплачені відсотки за кредитним договором тощо. Такі види заборгованості не охоплюються статтею 225 ГК. З одного боку вони не належать ні до вартості втраченого, пошкодженого або знищеного майна, ні до додаткових витрат понесених стороною господарського договору. А з іншого боку, така заборгованість не може також вважатися втраченою вигодою. Можна лише припустити, що законодавець у ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України заборгованість за грошовим зобов’язанням відносить до не одержавних доходів.
Особливість у розмірі збитків.
Господарського кодексу України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов’язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов’язань визначений законом.
Особливість у розмірі штрафних санкцій.
штраф
пеня
74. Класифікація (система) договорів у підприємництві (загальна характеристика).
Будучи різновидом цивільно-правових договорів господарський договір поділяється за тими ж критеріями, що й інші цивільно-правові договори. Зокрема, за критерієм розподілу прав та обов’язків господарські договори можна поділити на односторонні (односторонньозобов’язуючі) та двосторонні (двосторонньозобов’язуючі).
За моментом укладення вони поділяються на реальні та консенсуальні, тощо. Разом з тим, для класифікації господарських договорів можуть використовуватися і спеціальні критерії. Наприклад, за суб’єктним складом господарські договори поділяються на:
1) договори усіма сторонами яких є суб’єкти господарювання;
2) договори за участю негосподарюючих суб’єктів — юридичних осіб. Господарські договори також поділяються на певні групи за метою
групи господарських договорів
господарські договори, на підставі яких відбувається передання
| Стадія державної реєстрації. | Державна реєстрація суб’єктів господарювання | Режим квотування експорту та імпорту набирає чинності лише по закінченні 60 днів з моменту зазначеного офіційного опублікування | Суб’єкти господарського права мають ряд ознак правосуб’єктності, закріплених господарським законодавством. | Іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом. | Розділ VI 1 страница | Розділ VI 2 страница | Розділ VI 3 страница | Розділ VI 4 страница |
| | |
