Нормативно-правове забезпечення облікового процесу та облікова політика підприємства

Реферат

Законодавчі основи регулювання бухгалтерського обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», який визначає правові принципи регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік і подати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства. Законом передбачено:

  • 1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів й удосконалення бухгалтерського обліку та звітності;
  • 2) застосування принципів і методів ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які визначаються національними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П (С)БО) та не суперечать міжнародним стандартам;
  • 3) розробку галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування національних П (С)БО відповідно до галузевих особливостей;
  • 4) напрями діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена п’ятьма рівнями, кожен з яких охоплює ряд документів:

  • — перший рівень: Закони України, тобто нормативно-правові акти вищої юридичної сили;
  • — другий рівень: Постанови Кабінету Міністрів, Укази Президента, тобто акти вищого органу в системі органів виконавчої влади;
  • — третій рівень: Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, які затверджуються Міністерством фінансів України.

На сьогодні в Україні 35 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які охоплюють всі чинні Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ), регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку. Деякі національні стандарти об’єднують положення декількох МСФЗ, а в окремих випадках розробляються стандарти, зміст яких не має аналогу в міжнародних стандартах. Але всі національні стандарти базуються на МСФЗ та не суперечать їх положенням.

Стандарти надають свободу вибору відповідних методів обліку, у зв’язку з чим бухгалтерські записи часто залежать від обраного методу. Вони описують можливі методи, надають рекомендації щодо вибору найбільш вдалого методу для підприємств залежно від специфіки їх діяльності. А бухгалтер обирає необхідні йому проводки відповідно до облікової політики.

4 стр., 1579 слов

Предмет регулювання господарського права

... № 24. — Ст. 272 ) . Господарська дiяльнiсть як предмет господарського права — це виготовлення та реалiзацiя продукцiї, виконання робiт, надання послуг ... результату можна назвати методами державного регулювання. Традицiйно в науцi господарського права видiляють двi групи методiв впливу ... цiнностей, їх збереженням, станом i достовiрнiстю бухгалтерського облiку i звiтностi в мiнiстерствах, вiдомствах, ...

  • — четвертий рівень: Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів та інших органів, що розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням особливостей і потреб певних видів діяльності;
  • — п’ятий рівень: Рішення (накази, розпорядження) щодо організації бухгалтерського обліку і застосування конкретної облікової політики, що приймаються керівництвом підприємства на підставі попередніх чотирьох пакетів нормативно-правових документів.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на визнаних на міжнародному рівні нормах ведення обліку та складання звітності, основні вимоги яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Організація бухгалтерського обліку — це цілеспрямована діяльність власника або керівника підприємства зі створення, постійного впорядкування та вдосконалення системи бухгалтерського обліку для забезпечення інформацією внутрішніх і зовнішніх користувачів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство визнає облікову політику, форму ведення та форму організації бухгалтерського обліку [21, с. 16].

Законом бухгалтерський облік передбачено 4 форми організації бухгалтерського обліку (рис. 1.2.).

Бухгалтерська служба підприємства (бухгалтерія) — це спеціальний підрозділ або відділ, який займається веденням бухгалтерського обліку і складанням бухгалтерської звітності. Бухгалтерська служба є самостійним структурним підрозділом підприємства і очолюється головним бухгалтером. Структура бухгалтерської служби залежить від розмірів підприємства і сфери його діяльності, обсягу облікової роботи та наявності технічних засобів для ведення бухгалтерського обліку.

У складі бухгалтерської служби можуть створюватися такі групи (відділи, бюро, сектори): матеріальна група, група обліку оплати праці, виробничо-калькуляційна група, група обліку готової продукції та ін. Кожен відділ виконує специфічні функції:

  • 1) матеріальна — облік заготівлі (придбання) і руху матеріально-виробничих запасів, облік основних засобів;
  • 2) розрахункова — облік оплати праці, облік розрахунків з бюджетом за податками і платежами, облік розрахунків за соціальними платежами;
  • 3) виробнича — облік витрат на виробництво, калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг);
  • 4) готової продукції — облік запасів готової продукції, її відвантаження і реалізації;
  • 5) розрахунково-касова — облік касових операцій і безготівкових розрахунків [13, с. 149].

Кількість бухгалтерів, які працюють у бухгалтерській службі підприємства, та їх посади залежить від характеру, складу й обсягу облікових робіт. Можливі посади бухгалтерських працівників і їх функції наведено в таблиці 1.1 [https:// , 8].

Табл. 1.1. Функції облікових працівників

Посада.

Функції.

Головний бухгалтер

Організація і ведення бухгалтерського обліку й контролю на підприємстві.

Бухгалтер із розрахунків з персоналом.

Розрахунки з оплати праці, облік розрахунків з працівниками підприємства.

Бухгалтер з обліку основних засобів.

Облік надходження і витрачання основних засобів, контроль за їх зберіганням і використанням.

Бухгалтер з обліку запасів.

Облік матеріальних цінностей, їх зберігання, використання, розрахунки, постачальниками і підрядниками.

Бухгалтер з обліку собівартості.

Облік витрат усіх видів виробництв, калькулювання собівартості продукції, що випускається.

Бухгалтер зі складання звітності.

Зведення даних до Головної книги, облікових регістрів, складання фінансової звітності.

Бухгалтер-касир

Ведення касових операцій.

Безпосередньо керівнику підприємства підпорядковується головний бухгалтер, який несе відповідальність за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне подання повної і достовірної звітності, за відповідність законодавству господарських операцій, які здійснюються.

Функціонування системи бухгалтерського обліку та процесу його ведення вимагає відповідної організаційної інфраструктури, яка передбачає вирішення ряду методичних, технологічних, технічних і організаційних питань. У процесі їх вирішення, власник підприємства спільно з головним бухгалтером реалізує свою політику в сфері бухгалтерського обліку шляхом самостійного вибору облікових способів і процедур. Це зумовлює появу такого інструменту організації бухгалтерського обліку як облікова політика.

Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір підприємством конкретних методик, форми та техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з положень чинних нормативних документів і особливостей діяльності підприємства.

Наказ про облікову політику підприємства (Додаток Б) створюють на початку діяльності. У встановлених законом випадках до наказу можна внести доповнення та зміни. Процес формування облікової політики включає вибір методичних прийомів, процедур і способів організації та ведення бухгалтерського обліку із сукупності затверджених законодавчими та нормативними актами, відповідно до особливостей господарської діяльності конкретного підприємства.

Документальне оформлення політики підприємства здійснюється у вигляді системи внутрішніх організаційно-розпорядчих документів, в центрі якої Положення про облікову політику підприємства. Після затвердження цей розпорядчий документ набуває статусу юридичного. Положення про облікову політику — це основний внутрішній документ, яким регулюється організація облікового процесу на підприємстві, є обов’язковим для виконання всіма службами та працівниками підприємства.

Зміст облікової політики підприємства має бути формалізовано в Наказі про облікову політику. Цей наказ повинен містити перелік усіх пунктів прийнятої на звітний рік облікової політики. За кожним пунктом у наказі потрібно наводити його нормативне обґрунтування (зазначити, на підставі якого нормативного документа прийняте те чи інше положення про облікову політику).

У широкому сенсі облікова політика підприємства оформлюється системою внутрішньої документації за різними ділянками облікової роботи, її зміст частково розкривається і в установчих документах підприємства [2, с. 38].

За необхідності до Положення складаються відповідні додатки, наприклад графік документообороту (Додаток В), перелік первинних документів, форми яких затверджуються керівником підприємства, перелік посадових осіб, які використовують бланки суворої звітності, робочий план рахунків (Додаток Г) тощо.