Під системою права розуміється певна внутрішня його структура ( будова, організація ), що складається об’єктивно відбитка реальних країн і громадських відносин.
Кожному історичному типу права властива своя система, відбиває особливості цього й всього суспільного формації. У цьому полягає об’єктивна соціальна обумовленість системи права, її детермінація економічними, культурними, національними та іншими чинниками. Наприклад, рабовласницьке, феодальне і сучасне право відрізняються одна від друга як своїми сутностями, а й зовнішніми ознаками, тобто. формальними атрибутами, зокрема системного характеру, у яких лежить печатку часу.
У межах історичного типу системи права різних країн (чи груп країн) можуть у тій чи іншій ступеня різнитися, це зависитот конкрекных історичних умов, національних традицій, рівня розвитку правової культури та т.д.
Особливе місце у юридичної науці займає таке як правова система. На сучасному розвитку суспільства, коли Українська правова система переживає важкий період становлення та розвитку, це запитання стає найактуальнішим. Правова система України поступово перетвориться, позбувається пороків тоталітарного режиму, деформацій і нашарувань минулого, набуває глибші демократичні й гуманістичні риси. Та загалом її головні недоліки поки що зберігаються. Это—слабая ефективність, незавершеність, розбалансованість, нездатність успішно виконувати притаманні їй регулятивні і охоронні функції, невідповідність нових умов, ринкових відносин. Процес її обнлвления—в початку шляху.
Теоретичною основою роботи послужили праці Алексєєва С.С., Малька А.В., Матузова Н.І., Хропанюк В.М.
Структура праці полягає з впровадження, глав, таблиць, списку використаної літератури найменувань, загальний роботи вистачить сторінок.
1. ПОНЯТИЕ СИСТЕМИ ПРАВА, ОСНОВНІ ОЗНАКИ. СООТНОШЕНИЕ ПОНЯТИЙ «ПРАВОВА СИСТЕМА»
І «СИСТЕМА ПРАВА».
Система ( від грецьк. (система)—целое, складене з двох частин, соеденение), сукупність елементів, що у відносинах і зв’язках друг з одним, яка утворює певну цілісність, єдність ( Філософський словник, з. 610—611).
Як ціле вимагає які його складають, і окремі складові що неспроможні виконувати самостійні функції поза системою.
Система права
Фактично соціальний лад суспільства, держави визначає кінцевому підсумку той чи інший систему права, його галузі, інститути та інші підрозділи. Система права показує, з яких частин, елементів полягає право і як співвідносяться між собою. Первинною «осередком» системи права є норма, саме у ній виражаються основні риси права. Проте норма узята окремо, поза зв’язки з іншими нормами неспроможна регулювати суспільні відносини, системность—важнейшее властивість права як регулятора громадських отношений—у окремої норми відсутні.
Визначення поняття права
... першу чергу в тому, що право на всіх стадіях його розвитку освячує і закріплює майнове, соціальне ... права, значною мірою позначилося на характері і змісті цих систем, а також на визначенні поняття самого права. ... уявлення про сутність і зміст права, а також на його визначення, важливу роль в даному ... - перехідні, періоди від однієї історично сформованої системи влади до іншої можуть стояти не класи, ...
Система права характеризується такими рисами, як єдність, відмінність, взаємодія, здатність до поділу, об’єктивність, матеріальна обумовленість.
Єдність юридичних норм, їхнім виокремленням право визначається: во—первфх, єдністю що у них державної волі; во—вторых, єдністю правової системя, у межах якому вони є і діють діють; в—третьих, єдністю механізму правовим регулюванням, його вихідних принципів; в—четвертых, единствомконечных цілей і завдань. Тобто. будь-який структурний елемент, вибравшись з системи права, лишаетсясистемных функцій, отже, та соціальній значимості.
Объективность—важнейшее властивість системи права,она неспроможна створюватися по об’єктивного розсуду людей, оскільки обумовлена реальною системою громадських відносин.
У той самий час норми права різняться зі свого конкретному змісту, характеру розпоряджень, сферам дії, формам висловлювання, предмета і методам регулювання, санкціям тощо. буд. Тому діляться деякі части—отрасли, інститути. У основі такої відокремлення лежать вищезазначені особливості, і розмаїтість, специфіка самих громадських відносин.
система права»и «правова система».
Правова система— складне, багатошарове, разноуровневое, ієрархічне і динамічний освіту, у якої є свої системи та підсистеми, вузли і блоки. Багато її сотавляющие высткпают як зв’язків, відносин, станів, режимів, статусів, гарантій, принциповправосубъективности та інших специфічних феноменів, їхнім виокремленням велику інфраструктуру або середу функціонування правової системи.
Категорія правової системи поняття щодо нове, воно в науковий обіг лише 80—е роки, хоча зарубіжні дослідники давно оперують цим поняттям. Найбільш великими роботами присвяченими сучасним правовим системам, є робота відомого французького юриста Рене Давида, Решетникова Ф.М., Синюкова В.М., Васильєва А.М.
Отже, цінність правових систем у тому, що дає додаткові (і чималі) аналітичні змогу комплексного аналізу правової царини життя суспільства. Це нова, вищого рівня наукової абстракції, інший зріз з дійсності і, отже, інша площину її розгляду.
Сучасна правова систтема України, організована на унітарною основі. Свої правові системи та інших колишніх союзних республиках—ныне суверенних державах, наприклад, як федерація Росія.
Нині спостерігається інтенсивне зближення і взаємопроникнення різних правових систем з урахуванням обов’язкового всім міжнародного правничий та національних особливостей кожної країни.
2. СТРУКТУРНЫЕ ЭЛЕМЕНТЫ СИСТЕМИ ПРАВА ЇХ
норма права; галузь права; інститут права; субинститут.
Правова норма, Галузь права
Для освіти самостійної галузі права мають значення такі умови: а) ступінь своєрідності тих чи інших відносин; б) їх питома вага; в) неможливість врегулювати виниклі відносини з допомогою норм інших галузей; р) необхідність застосування особливого методу регулювання.
К СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
... системи адміністративного права України. Об'єктом дослідження обрано сукупність суспільних відносин, пов'язаних із формуванням вітчизняної системи адміністративного права України. Предмет дослідження – теоретичні аспекти системи адміністративного права ... систему права цієї держави [9, с. 10]. Система ж права України поділяється на окремі частини (галузі) права, однією з яких є адміністративне право ...
Якісна однорідність тій чи іншій сфери громадських відносин викликає до життя відповідну галузь права. І, навпаки, наявність або відсутність тій чи іншій галузі права залежить від наявності або відсутність відповідних областей громадських відносин, що потребують правовому регулюванні. Галузь не «придумується», а народжується з соціальних і потреб.
Інститут права
Правові інституції мають регламентувати, окремі ділянки, фрагменти, боку життя. Институт—составная частина, блок, ланка галузі. У кожній галузі їх безліч. Вони мають відносної автономією, т.к. стосуються певною мірою самостійних питань.
Приклади правових інститутів: кримінальне право— інститут необхідної оборони, інститут нагальну необхідність, неосудності; у цивільному праві— інститут позовної давності, інститут дарування, угоди, купли—продажи; У державному праве—институт громадянства; в административном—институт посадової особи; у сімейному праве—институт шлюби й т.д. Усі інститути функціонують у тісному взаємозв’язку друг з другом—как всередині цієї галузі, і за її межами.
По видам правові інститути діляться за галузям права на цивільні кримінальні, адміністративні, фінансові ресурси тощо.
ПЛАНИ ОТРАСЛЕЙ СУЧАСНОГО ПРАВА
ТАБЛИЦА 1
основні галузі права
державне
(конституційне) сімейне
право
адміністративне
право гражданско—
процесуальне право
фінансове
право кримінальна
право
земельне
право уголовно—процессуальное
право
громадянське
право исправительно—трудовое
право
трудове
право природоохранительное
право
міжнародне
право
матеріальні
Внутриотраслевой інститут є з норм галузі права, а міжгалузевий — з норм двох і більше галузей.
субинститутами
Регулятивные інститути спрямовані на регулювання відповідних відносин, охоронні — з їхньої охорону, захист (типові для кримінального права), установчі — закріплюють, засновують, визначають становище (статус) тих чи інших органів, організацій, посадових осіб, а як і громадян.
структура окремого нормативного розпорядження
У правової науці все юридичні норми поділяються на матеріальні і процесуальні. Перші — регулюють реально складаються для людей та його об’єднаннями відносини, пов’язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном, його куплей—продажей, формами власності, трудовий і політичною діяльністю, державним управлінням, реалізацією суб’єктами правий і обов’язків, взяттям шлюбу тощо.
Другі — визначають порядок вирішення суперечок, конфліктів, розслідування і судового розгляду злочинів та інших правопорушень, т. е. регламентують суто процедурні чи організаційні питання, мають, проте, важливе, принципове значення.
Відповідно до Конституцією ми визнано п’ять видів процесів: цивільний, кримінальний, адміністративний, арбітражний і конституційний. Вони відповідно відбивають форми й фізичні методи здійснення матеріальних норм, що містяться в всіх непроцесуальних галузях. Природно, що обидві групи юридичних розпоряджень однаково обов’язкові до дотриманню.
Предмет, метод, джерела Адміністративного права
... воно не позбавляє управлінські відносини характеру відносин влади — властеотношений. 4]. Джерела адміністративного права. Особливістю галузі адміністративного права є розмаїтості та безліч джерел його ... З допомогою методу правовим регулюванням виробляється обмеження кола відносин, охоплених адміністративним правом, від, підпорядковуються інших галузях права. Адміністративне право — це юридична ...
У результаті систему права можна коротко з’ясувати, як сукупність взаємозалежних між собою юридичних норм, інститутів, галузей, що характеризуються внутрішнім єдністю і відмінностями відповідно до особливостями регульованих громадських відносин.
1) предмет правовим регулюванням; 2) метод правовим регулюванням.
предметом
Під методом розуміються певні прийоми, способи, кошти впливу права на суспільні відносини. Від методів у значною мірою залежить ефективність правовим регулюванням, досягнення висунутих у своїй цілей.
Предмет головне, матеріальним критерієм розмежування норм права за галузями, бо має об’єктивне зміст, визначений самим характером громадських відносин також залежною у принципі від волі законодавця. А метод служить додатковим, юридичним критерієм, т.к. а похідний від предмета. Саме предмет диктує необхідність виділення тій чи іншій галузі, а коли галузь виділяється, з’являється й відповідний метод регулювання, що у значною мірою залежить від волі законодавця.
Але обидва відіграють істотне значення у будівництві системи права, тісно взаємодіють друг з одним.
У загальне поняття методу правовим регулюванням входять такі компоненти, дають уявлення у тому, як держава з допомогою права впливає на що відбуваються соціальні процеси : а) встановлення меж регульованих відносин, що у своє чергу залежить від створення низки об’єктивних і піддається (особливості цих відносин, економічні та інші потреби, державна зацікавленість); б) видання відповідних нормативних актів; в) наділення учасників громадських відносин (громадян, і юридичних) правоздатністю і дієздатністю, дозволяють їм розпочинати різноманітні правовідносини; р) визначення заходів відповідальності (примусу) у разі порушення цих установлень.
Проте із загальним існують конкретні методи правовим регулюванням, характерні тих чи інших галузей правничий та опосередковуваних їм рішень. До них належать:
Імперативний і диспозитивный методи,
Дозволение, обязывание і,
метод субординації і владного наказу
Заохочення, Метод автономії і рівності сторін
У сільськогосподарському праві застосовується
