Актуальність теми дослідження. В сучасних економічних умовах України цінність господарського договору набула нового значення, що обумовлено підвищенням ролі господарського договору в регулюванні господарських відносин, поєднанням в ньому приватних та публічних інтересів, юридичних та економічних аспектів, здатністю господарського договору сприяти вирішенню соціальних завдань та усувати протиріччя між суб’єктами господарювання у процесі здійснення господарської діяльності, особливим ставленням держави при регулюванні господарсько-договірних відносин.
Держава встановлює особливі вимоги щодо здатності суб’єктів
У вітчизняній юридичній науці комплексного дослідження з даної проблематики не проводилось, хоча деякими науковцями, такі як Н.І.Клейн, М.І. Кулагіна, В.В. Лаптєва, були досліджені окремі питання дійсності правочинів (договорів).
В цілому на доктринальному та нормативному рівнях поняття дійсності господарських договорів та умови дійсності господарських договорів і досі залишаються невизначеними. Це певним чином робить несталим господарський обіг, нестійкими господарсько-договірні відносини, ускладнює встановлення одноманітної практики вирішення господарських спорів з цих питань.
Основу правового регулювання господарсько-договірних відносин становлять Господарський кодекс (надалі – ГК) України та Цивільний кодекс (надалі – ЦК) України, в яких предмет регулювання в частині дійсності/недійсності правочинів (договорів) певною мірою співпадає. Водночас, в цих кодексах не вироблено єдиного підходу щодо регулювання зазначених питань, більш того, між кодексами наявні суперечності та неузгодженості. Негативно відображається на правозастосовчій діяльності також те, що залишились не узгодженими з ГК України та ЦК України й спеціальні нормативні акти, які регулюють господарсько-договірні відносини. Цим обумовлюється необхідність подальшого удосконалення діючого законодавства в частині регулювання договірних правовідносин та приведення у відповідність до цих кодексів інших спеціальних нормативних актів.
Види господарських договорів і відповідальність за порушення ...
... У попередньому проекті (аванпроекті) Господарського (Комерційного) кодексу України 1994 р. (ст. 49 глави 22) господарський договір як підстава виникнення господарсько-договірного зобов'язання визначається як ділова ... в сучасних умовах деякі з названих ознак господарського договору потребують уточнення. Зокрема, суб'єктами господарських договорів можуть виступати не лише юридичні особи (організації), ...
Вищезазначені обставини зумовили вибір теми роботи і визначають актуальність і науково-практичне значення дослідження для розвитку науки діловодства.
Різноманітність господарської діяльності обумовлює широке коло господарських договорів. Кожному господарському договорові властиві і загальні риси цієї правової категорії, і ознаки, притаманні саме цьому виду господарських договорів. Тому для їх (договорів) розмежування застосовують доктринальну і нормативну класифікації господарських договорів, основною яких є їхні юридичні (внутрішні) властивості.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є аналіз регулювання господарсько-договірних відносин, наукових досліджень з проблематики господарських договорів.
Для досягнення поставленої мети визначені наступні основні завдання дослідження:
- з’ясувати цінність
господарських договорів, що є визначальною при формуванні умов дійсності господарських договорів; - дати теоретичне визначення дійсності
господарських договорів; - обґрунтувати поділ умов дійсності господарських договорів на суб’єктивні та об’єктивні умови дійсності;
- дослідити здатність суб’єктів господарювання до укладення господарських договорів як
суб’єктивну умову дійсності господарських договорів; - з’ясувати питання законності змісту господарських договорів та відповідності форми господарських договорів вимогам закону як об’єктивних умов дійсності господарських договорів.
Об’єктом дослідження є особливості укладання (зміни), виконання, дії та припинення дії (розірвання) господарських договорів.
Предметом дослідження є питання господарських договорів, практика їх застосування.
Методи дослідження. Дослідження побудоване на застосуванні діалектичного методу пізнання, історичного, системного, формально-логічного, порівняльно-правового методів.
Діалектичний метод пізнання та історичний метод дозволили нам дослідити розвиток правового регулювання господарсько-договірних відносин та становлення законодавства в сфері господарсько-договірних відносин. На основі системного методу досліджені умови дійсності господарських договорів шляхом їх поділу на суб’єктивні та об’єктивні умови; підстави визнання господарських договорів недійсними. Формально-логічний метод дозволив обґрунтовано запропонувати визначення ряду понять у сфері господарсько-договірних відносин (соціальна цінність господарських договорів, дійсність господарських договорів, законність змісту господарських договорів, господарсько-договірна здатність тощо).
На основі порівняльно-правового методу проведено аналіз наукових позицій українських та зарубіжних вчених, положень національного та міжнародного законодавства щодо питань дійсності/ недійсності правочинів договорів, господарських договорів.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові розробки, які викладені в працях А.А. Алексєєва, О.А. Беляневич, А.Г. Бикова, М.І. Брагінського, О.М.Вінник, О.В.Дзери, О.С.Іоффе, Г.Л.Знаменського, Н.С.Кузнєцової, Н.І.Клейн, М.І. Кулагіна, В.В. Лаптєва, В.В. Луця, В.К. Мамутова, В.С. Мартем’янова, В.П. Мозоліна, І.Б. Новицького, І.Г. Побірченка, Г.В. Пронської, Б.І. Пугінського, Н.В. Рабінович, Н.О. Саніахметової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Р.О. Халфіної, В.П. Шахматова, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, В.С. Щербини та інших науковців.
Функції господарського договору
... для сторін господарських результатів. функції, якузгодження економічних інтересів 70. Порядок укладення, зміни та розірвання господарських договорів. Загальний порядок укладання господарських договорів 1. Господарський договір за загальним ... якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із ...
Розділ 1. Теоретико-методологічна засади господарського договору
Термін “господарський договір” широко використовується в законодавстві, юридичній літературі та в господарській практиці. Однак чинне законодавство не містить визначення господарського договору, хоча в Господарському кодексі України йому присвячена ціла глава — 20 “Господарські договори” (статті 179-188).
Категорії договір і господарський договір співвідносяться як загальне і особливе. Як особлива категорія господарського законодавства і права України господарський договір має певну правову основу.
Господарські договори в Україні (за відсутності Господарського кодексу) регулюються:
- а) загальними статтями Цивільного кодексу про зобов’язання, договір, зобов’язання, що випливають з договорів;
- б) спеціальними статтями Цивільного кодексу про майнові відносини між суб’єктами (підприємствами, установами, організаціями).
Це, зокрема, відносини: стосовно поставок продукції (товарів);
- закупівлі сільськогосподарської продукції у товаровиробників;
- капітального будівництва;
- перевезення вантажів та ін.
Отже, у визначенні поняття господарського договору слід враховувати і загальні ознаки категорії майнового договору, і особливі його ознаки, відображені у господарському законодавстві [ 14, c. 73-74].
Із загальноправової точки зору господарський договір становить собою господарські правовідносини між двома або більше суб’єктами, змістом яких є їхні договірні майнові зобов’язання Діяти певним чином: передати і прийняти майно, виконати роботу, надати послуги і т. ін. Господарський договір — це регулятор конкретних (одиничних) господарських відносин (зв’язків) між суб’єктами господарської діяльності, умови дії якого встановлюють самі суб’єкти.
Як спеціальна законодавчо-правова категорія господарський
По-перше, господарське законодавство регулює цей договір як таку угоду, яка має визначену економічну і правову мету. Господарський договір завжди укладається з господарською (комерційною) метою для досягнення необхідних господарських і комерційних результатів. Це виробництво і реалізація за плату продукції, виконання робіт і оплата їх результатів, надання платних послуг. Звідси господарські договори — це майнові договори, що обслуговують безпосередньо виробництво та господарський (комерційний) обіг. За критерієм мети господарські договори відмежовуються від інших договорів підприємств, установ та організацій, які не обслуговують виробництво й обіг, і є допоміжними.[ 5, c. 23-24]
По-друге, стосовно господарських договорів діють окремі правила щодо підстав їх укладання і змісту господарських договірних зобов’язань. Законодавством про господарські договори встановлено, що ті з них, які спрямовані на забезпечення пріоритетних потреб України в продукції, роботах та послугах, укладаються на підставі відповідних державних замовлень. Юридичною особливістю в такому разі є те, що зміст господарського договору, який укладається на підставі державного замовлення (державний контракт), обов’язково має відповідати цьому замовленню.В теорії такі договори визначаються як плановані.[7, c. 42-43]
СУПЕРЕЧНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ТА ...
... У зв’язку з цим не можна зменшувати роль та призначення Господарського кодексу України, який повинен посісти значне місце у сфері публічно-правових відносин, ... та неузгодженостей між Цивільним та Господарським кодексами України……………………………………. 19 РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЦИВІЛЬНОГО ТА ГОСПОДАРСЬКОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ……….27 ВИСНОВКИ………………………………………………………………………33 СПИСОК ...
Але не всі господарські договори укладаються на підставі державного замовлення. Отже, ця ознака господарського договору не є абсолютною.
Зміст господарських договорів, які укладаються без державного замовлення, має відповідати господарським намірам і юридичне вираженій згоді сторін. У теорії такі договори називають регульованими, тобто такими, що регулюються самими сторонами.
По-третє, закон обмежує коло суб’єктів, які можуть бути суб’єктами господарських договорів. Згідно зі ст. 510 Цивільного кодексу та п. 1 ст. 179 Господарського кодексу суб’єктами господарських договорів є організації — юридичні особи (підприємства, установи, організації), у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства, індивідуальні, приватні, спільні підприємства тощо, а також громадяни-підприємці.
Отже, господарський договір — це майнова угода господарюючого суб’єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов’язання сторін у сфері господарської і
Господарський договір згідно із законом співвідноситься з юридичною категорією господарського зобов’язання. Господарське зобов’язання — це врегульоване правом господарське відношення, внаслідок якого одна сторона управнена (уповноважена) вимагати від іншої здійснення господарських функцій — передачі майна, виконання роботи, надання послуг тощо, а інша сторона зобов’язана виконати вимоги щодо предмета зобов’язання і має право вимагати за це зустрічну винагороду (сплату грошей, зустрічні послуги тощо).[ 12, c. 35]
Категорія господарського зобов’язання водночас є і загальною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського договору. Загальною вона є тому, що господарські зобов’язання виникають з ряду підстав, а саме: з державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладеного на підставі держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).
Таким чином, з одного боку, господарський договір є лише частковою підставою виникнення господарських зобов’язань. У цьому розумінні категорія
Види суб’єктів господарського права
... господарського права самостійно управляють своєю діяльністю та справами. Порядок здійснення управління регулюється статутними актами згідно з принципами, визначеними законодавством. Основним з них є принцип поєднання прав власника на ... обумовлені дер-жавними контрактами та державними замовленнями, іншими договорами; забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт; вести бухгалтерський облік ...
1.2. Класифікація і система господарських договорів за законодавством України
Основними документами, якими з 1 січня 2004 року регулюється договірне право в господарській діяльності підприємств в Україні, є:
- Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV зі змінами та доповненнями;
- Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV зі змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 3 ГК під господарською діяльністю розуміємо діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.[2, c.4-5]
Господарська діяльність може здійснюватись як з метою одержання прибутку (підприємництво), так і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
При безпосередньому здійсненні господарської діяльності між суб’єктами господарювання виникають майнові та інші відносини, які у свою чергу приводять до виникнення майнових та інших прав та зобов’язань.
Згідно зі статтями 175 ГК та 509 ЦК майново-господарські зобов’язання — це правовідносини, внаслідок яких одна сторона повинна вчинити певну господарську дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а інша сторона має право вимагати її виконання.
Слід зауважити, що в процесі управління господарською діяльністю можуть виникати також:
- організаційно-господарські відносини між юридичними (фізичними) особами та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, на приклад, засновником, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, наділеним господарською компетенцією щодо цього суб’єкта, тощо. Внаслідок таких відносин одна сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматися від певної дії, а друга сторона має право вимагати виконання обов’язку (ст. 175 ГК);
— соціально-комунальні відносини — зобов’язання щодо подання господарської допомоги у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, у будівництві й утриманні соціально-культурних об’єктів та об’єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подання іншої господарської допомоги з метою розв’язання місцевих проблем.
