Основи цивільного права України

Курсовая работа
Содержание скрыть

Майнові відносини, Особисті немайнові відносини,

особисті немайнові права на нематеріальні блага,

особисті немайнові права на нематеріальні блага,

Методом цивільного права

  • юридична рівність сторін;
  • самостійний організаційно-майновий статус учасників

цивільного права, що визначається рівною правоздатністю всіх

суб’єктів цивільних правовідносин;

  • ініціативно-диспозитивний характер цивільних норм, за

яким суб’єкти цивільного права вступають у правові відносини

на свій розсуд, за власним бажанням, самостійно визначаючи

порядок і доцільність своїх дій;

  • відновлювально-компенсаційний характер захисних за

собів порушених цивільних прав, які в першу чергу спрямову

ються на майновий статус особи, а не на саму особу.

Загальними засадами цивільного законодавства є:

а) неприпустимість свавільного втручання у сферу особис

того життя людини;

  • б) неприпустимість позбавлення права власності, .крім ви

падків, встановлених Конституцією України та законом;

  • в) свобода договору;

г) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена

законом;

  • ґ) судовий захист цивільного права та інтересу;
  • д) справедливість, добросовісність та розумність.

Отже, цивільне право як галузь приватного права — це сукупність цивільно-правових норм, закріплених у Цивільному кодексі України, інших законодавчих та нормативно-правових актах, які регулюють методом юридичної рівності, диспозитив-ностімайнові відносини товарно-грошового характеру, а також особисті немайнові відносини (як пов’язані, так і не пов’язані з майновими відносинами) за участю суб’єктів (фізичних і юридичних осіб, держави, територіальних громад), які мають самостійний організаційно-майновий статус, діють вільно, на власний розсуд здійснюють свої права, вступають у правовідносини, а також несуть цивільно-правову (майнову) відповідальність за винну протиправну поведінку перед потерпілим за допущене порушення.

Загальну частину, Особливу (спеціаль

434

Глава 12

Основи цивільного права України

435

ну) частину

§ 2. Поняття та структура цивільного законодавства

Цивільне законодавство — це система нормативних актів, які містять цивільно-правові норми.

7 стр., 3444 слов

Особисті немайнові права за новим Цивільним кодексом

... регулювати особисті немайнові відносини до моменту їхнього порушення. Відносини формуються і розвиваються у нормальному (непорушному) стані, коли поведінка інших суб`єктів відповідає вимогам закону. Громадяни та організації повинні наділятися правом на ...

Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) та звичайні.

До основних законів належать конституції. Прийнята 28 червня 1996 р. нова Конституція України як своєрідний суспільно-політичний договір принципово змінює політико-правову ситуацію в Україні на краще. Вона має найвищу юридичну силу Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції України та мають відповідати їй. Конституція перед бачає цивільно-правові засади у статтях 13, 14, 41, 85, 92, 116, 142,143. Статті 21,23,24,27,28,29,31 і 32 Конституції України заклали підвалини цивільно-правового регулювання особистих немайнових відносин.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Один з найважливіших законів України — Цивільний кодекс України, який був затверджений Верховною Радою України 16 січня 2003 p., і вступив у дію з 1 січня 2004 р.

Новий ЦК України відзначається чітким приватно-правовим змістом і спрямованістю на приватну особу Він побудований за пандектною системою. Це означає, що норми, які можуть бути застосовані при регулюванні будь-яких суспільних відносин, які становлять предмет цивільного права, представлено окремою книгою під назвою «Загальні положення» Інститути Особливої частини представлено в наступних 5 книгах.

Книга перша «Загальні положення», Книга друга «Особисті немайнові права фізичної особи»., Книга третя «Право власності та інші речові права»., Книга четверта «Право інтелектуальної власності», Книга п’ята «Зобов’язальне право»

436

Глава 12

Основи цивільного права України

437

ня. Норми договірного права є переважно диспозитивними, не-договірні зобов’язання регулюються імперативними нормами.

Новим у ЦК є інститут суброгації — набуття всіх прав, що належали раніше кредиторові, внаслідок виконання третьою особою (суброгантом) обов’язків боржника щодо цього кредитора; поняття порушення зобов’язань, нову форму відповідальності (штрафна неустойка), нові інститути договірних та недо-говірних зобов’язань (лізинг, франчайзинг, ведення чужих справ без доручення тощо).

Книга шоста «Спадкове право»

§ 3. Поняття цивільних правовідносин

цивільні правовідносини становлять собою врегульовані правом суспільні відносини.

Цивільні правовідносини, крім загальних ознак, властивих будь-яким видам правовідносин, мають ряд особливостей. Перш

за все, це майнові або особисті немайнові відносини, що регулюються нормами цивільного права. Крім того, вони грунтуються на засадах рівності учасників цих відносин і відсутності елементів влади і підкорення. Ця обставина є найбільш істотною особливістю цивільних правовідносин. Учасники цивільних правовідносин мають автономію (відокремленість) та можуть здійснювати права на власний розсуд. Разом із цим, цивільні правовідносини можуть бути захищені специфічними цивільно-правовими засобами захисту, які, в першу чергу, мають майновий характер (відшкодування шкоди, відновлення майнових прав тощо).

Отже, цивільні правовідносини — це майнові або особисті не майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, що ви никає між автономними і рівноправними суб’єктами, наділени ми суб’єктивними правами та обов’язками.

3 стр., 1332 слов

Тема 7. Загальні положення про здійснення цивільних прав і виконання ...

... Захист цивільних прав та інтересів органами внутрішніх справ України. 7. Забезпечення здійснення цивільних прав та інтересів органами виконавчої влади. 8. Застосування у процесі правоохоронної діяльності норм, що регулюють право учасників цивільних правовідносин на ...

суб’єктами

§ 4. Суб’єкти цивільних правовідносин

Суб’єктами цивільних правовідносин або їх учасниками є фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Рес публіка Крим та територіальні громади. В одних правовідносинах можуть брати участь фізичні особи (договір купівлі-про-дажу між громадянами), юридичні особи (договір поставки), а також фізичні та юридичні особи (договір перевезення пасажирів).

Поняття «фізичні особи» включає три категорії суб’єктів — це громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства.

У деяких випадках учасником цивільних правовідносин є Українська Держава. Це можливо, наприклад, тоді, коли держава укладає міжнародні договори позики, застави, виступає гарантом по договорах, успадковує майно, є учасником інших цивіль-

438

Глава 12

Основи цивільного права України

439

них правовідносин. У всіх цих випадках держава діє через відповідні державні органи — міністерства, відомства тощо. Суб’єктами цивільних правовідносин можуть також виступати Автономна Республіка Крим та територіальні громади, Ці суб’єкти є власниками майна і в межах, встановлених законом, мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цим майном. При цьому вони не відповідають за зобов’язаннями держави, а держава не відповідає за зобов’язаннями територіальних громад. Кожен з цих суб’єктів є самостійним учасником цивільних правовідносин.

У кожних цивільних правовідносинах діють дві сторони — уп-равомочена і зобов’язана. Вони називаються кредитором і борж ником. Кредитор має певні права, в той час як боржник висту пає носієм певних обов’язків. Але існує багато видів цивільних угод, за якими кожна сторона водночас має права і несе обов’язки. Наприклад, за договором купівлі-продажу продавець зобов’язаний передати покупцю річ і має право вимагати передачі грошей, і навпаки, покупець зобов’язаний передати гроші і має пра во вимагати від продавця передачі речі.

Для визнання людини учасником цивільних правовідносин або суб’єктом цивільного права недостатньо мати здоровий глузд, здатність мислити та діяти. Для цього потрібна ще цивіль на правоздатність.

Цивільна правоздатність —

Жоден громадянин за своє життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений в ній. Зміст цивільної правоздатності визначається законом.

цивільна дієздатність,

а) повну; б) часткову, в) неповну; г) обмежену; ґ) визнання громадянина недієздатним.

Повна дієздатність настає з досягненням повноліття, тобто 18 років. У випадках одруження до досягнення повноліття повна дієздатність настає з моменту одруження. З настанням повноліття громадянин стає достатньо психічно і розумово зрілим, має певний життєвий досвід і може вчиняти будь-які правомірні дії. Повна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка записана батьком чи матір’ю дитини. Надання такої повної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою особи та письмовою згодою батьків. Повна цивільна дієздатність може бути також надана особі, яка досягла шістнадцяти років і бажає займатися підприємницькою діяльністю. У цьому разі, крім вищезазначеної згоди, вона повинна бути зареєстрована як підприємець.

6 стр., 2988 слов

Поняття зобов’язального права України та його система — ...

... права Від класифікації зобов'язань як виду цивільних правовідносин слід відрізняти визначення системи зобов'язального права як підгалузі цивільного права. Отже, все зобов'язальне право може бути ... особи, майна фізичної або юридичної особи. Певна група норм зобов'язального права спрямо-вана на усунення негативних наслідків, що виникають в результаті порушення однією особою суб'єктивних цивільних прав ...

Неповна дієздатність настає у громадян віком від 14 до 18 років і має такий обсяг:

а) право розпоряджатися своєю заробітною платою, стипен

дією або іншими доходами;

б) самостійно здійснювати права на результати творчої, інте

лектуальної діяльності, що охороняються законом;

в) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це

не заборонено законом або установчими документами юридич

ної особи;

г) право вносити вклади до кредитних установ і розпоряд

жатися ними.

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від будь-кого з батьків. У разі заперечення того з батьків, з яким проживає неповнолітній, необхідна згода органу опіки та піклування.

За наявності достатніх підстав суд за заявою батьків (усиновлювачів), піклувальника чи органу опіки та піклування може обмежити право неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавити її цього права.

440

Глава 12

Основи цивільного права України

441

Часткова дієздатність надається малолітнім, які не досягли 14 років: а) право самостійно вчиняти дрібні побутові угоди; б) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

Обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які страждають на психічний розлад, що істотно впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними; а також які зловживають спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю у скрутне матеріальне становище. Об-межено дієздатний громадянин може укладати угоди щодо розпорядження майном лише за згодою піклувальника. Вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди.

Визнання громадянина недієздатним

Згідно з ЦК України кожен громадянин може займатися підприємницькою діяльністю і бути зареєстрованим як підприємець. Право на заняття підприємництвом має фізична особа з по вною дієздатністю. Законом може бути встановлений перелік посад, обіймання яких є перешкодою до заняття підприємництвом.

Суб’єктами цивільного права можуть бути не лише громадяни, а й господарські та інші структури, державні, кооперативні, громадські організації, господарські товариства, приватні, орендні й колективні підприємства, господарські об’єднання (асоціації, спілки тощо).

Учасниками цих відносин можуть бути спільні підприємства за участю закордонних фірм, релігійні об’єднання тощо.

Юридичними особами

організаційна єдність.

ном організований колектив трудящих, колективне утворення,

тобто організоване об’єднання трудящих.

наявність відокремленого майна.

своє власне майно, що робить її економічно незалежною органі

53 стр., 26052 слов

Міжнародне приватне право

... упущеної вигоди, щомає вiдшкодовуватися особi,право якої порушено,не може бути меншим вiд доходiв,одержанихособою, яка порушила право. 4. На вимогу особи, якiй завдано шкоди,та вiдповiдно дообставин справи ... свогоособистого немайнового або майнового права та iнтересу. 2. Способами захисту цивiльних прав та iнтересiв можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недiйсним;3) припинення дiї, яка ...

зацією. Це майно відокремлене від майна держави, інших органі

зацій і громадян, що утворюють колектив юридичної особи.

у цивільному обороті юридичні особи виступають від свого

власного імені. Кожна юридична особа має своє найменування

(ім’я).

вони здатні нести самостійну майнову відповідальність,

оскільки в них є своє власне майно.

Юридична особа має такі самі цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів.

Юридична особа може бути створена шляхом об’єднання осіб та (або) майна. Юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Цивільне право розглядає правове регулювання лише юридичних осіб приватного права.

Юридичною підставою діяльності будь-якої юридичної особи є її установчі документи. Це комплект документів установленої законом форми, згідно з якими юридична особа виникає і діє як суб’єкт цивільного права.

Для різних юридичних осіб — це різні комплекти документів, але основними з них є, по-перше, рішення одного чи кількох власників або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи. Якщо засновників двоє чи більше, рішен ням про створення є засновницький договір. По-друге, це статут юридичної особи. Безумовно, це локальні нормативні акти, зміст яких не повинен суперечити чинному законодавству.

Засновницький договір

442

Глава 12

Основи цивільного права України

443

діяльності юридичної особи. Він повинен укладатися в письмовій формі, тому що чинне законодавство вимагає його подання для здійснення державної реєстрації.

Статут, на відміну від установчого договору, не укладається засновниками, а затверджується ними. Але статут, так само як і установчий договір, визначає правове становище юридичної особи, найменування юридичної особи, її місцезнаходження, органи управління, їх компетенцію та регулює відносини між засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи. В момент реєстрації юридична особа стає і дієздатною, тобто має можливість своїми діями набувати прав та обов’язків.

підприємницькі

Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством, Установою, Господарське товариство -, Акціонерним товариством, Товариством з обмеженою відповідальністю, Повним товариством, Командитним товариством

Філії та представництва — це відокремлені підрозділи юри дичних осіб, що розташовані поза місцем їх знаходження. Філія виконує таку саму діяльність (частину), що й юридична особа в цілому. Що ж стосується представництва, то воно не може ви конувати виробничу, наукову та іншу діяльність, а здійснює лише представництво та захист інтересів юридичної особи (ук ладення договорів, прийняття товарів тощо).

3 стр., 1119 слов

Право Спільної сумісної власності подружжя

1 Підстави набуття права Спільної сумісної власності подружжя Відповідно до Статті 355 Цивільного кодексу України є два види Спільної власності: Спільна часткова и Спільна сумісна. При ... чином підтверджена, презумпція права Спільної сумісної власності подружжя залиша непохитно. Закріплення у частіні Другій Статті 60 СК презумпції права Спільної сумісної власності подружжя є серйознім правовим ...

Філії та представництва не є юридичними особами.

§ 5. Об’єкти цивільних правовідносин

Об’єктами

Річчю визнається предмет матеріального світу, який задовольняє потреби людей і щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки.

444

Глава 12

Основи цивільного права України

445

нерухомих речей

Режим нерухомої речі може бути поширений законом і на інші речі, зокрема на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти — як такі, що підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами

Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Подільною

Неподільною

Індивідуально-визначеною

Родовими визнаються речі, що визначаються родовими ознаками, властивими усім речам того самого роду, та вимірюються числом, вагою, мірою. Речі, що визначаються родовими ознаками, є замінними.

Споживними, Неспоживними

Головною річчю визнається самостійна річ, пов’язана з іншою річчю.

Приналежність, Складовою частиною

(складна річ).

Продукцією, плодами та доходами

Майном як особливим об’єктом визнається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Гроші (валюта)., Цінним папером

§ 6. Правочини

Правочином визнається дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав чи обов’язків. Правочин — завжди волевиявлення, вольовий акт, оскільки особа має намір досягти певних юридичних результатів. Воля і волевиявлення повинні відповідати одне одному. Правочин — це дія, спрямована на досягнення певного юридичного результату. Особа прагне досягти цього результату. Правочин — завжди дія, яка вчиняється громадянами та організаціями як суб’єктами цивільного права.

Правочин — це завжди правомірна дія, тобто вона відповідає вимогам закону щодо форми, суб’єктного складу, змісту тощо.

446

Глава 12

Основи цивільного права України

447

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин створює обов’язки лише для особи, яка його вчинила. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Залежно від того, чи відповідає обов’язку однієї сторони в правочині вчинити відповідну дію зустрічний обов’язок іншої сторони надати матеріальне або інше благо, правочини поділяються на оплатні та безоплатні.

консенсуальні

каузальними

строковими

Дійсність правочину означає визнання за ним якості юридичного факту. Правочин завжди є дією, спрямованою на досягнення певної правової мети. Особи, які вчиняють правочини, бажають зв’язати себе правовідносинами, взяти на себе певні права та обов’язки. Проте для того, щоб ці права та обов’язки виникли, правочин повинен відповідати певним вимогам. Ці вимоги називаються загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

13 стр., 6055 слов

Авторське (особисте) немайнове право інтелектуальної власності

... літератури і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності [3, 41]. У новому ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та ... такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження). Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, ...

загальних вимог

а) зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу

України, іншим актам цивільного законодавства, а також мо

ральним засадам суспільства;

б) учасники правочину повинні мати необхідний обсяг ци

вільної дієздатності;

в) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і

відповідати його внутрішній волі;

  • г) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

ґ) правочин має бути спрямований на реальне настання пра

вових наслідків, що обумовлені ним;

  • д) правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсні правочини,, Фіктивний правочин -, Удаваний правочин, Нікчемними (абсолютно недійсними) правочинами

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення — відшкодувати його вартість, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком визнання недійсними інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

448

Глава 12

Основи цивільного права України

449

§ 7. Право власності та інші речові права

Право власності — це право особи на річ (майно), яке вона здійснює за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, на свій розсуд, з додержанням вимог закону та моральних засад суспільства.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право володіння —

Законне — це таке володіння, яке виникає внаслідок правовідносин, що мають правові підстави. Незаконне володіння таких підстав не має.

Добросовісне володіння, Право користування, Право розпоряджання

Власник може здійснювати зі своїм майном будь-які дії, що не суперечать закону. Проте вони також при використанні не можуть завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Форми права власності в чинному законодавстві є однаковими для всіх її носіїв. Законом надана всім власникам рівна можливість щодо здійснення своїх прав і недопущення обмежень або надання пріоритетів тим чи іншім власникам.

14 стр., 6586 слов

Право власності в україні

... іншими правовими нормами (наприклад, зобов’язальноправовими). В цивільноправовій науці право власності має два значення: в об"єктивному і суб"єктивному розумінні. Право власності в об"єктивному розумінні — це сукупність правових ... панівною, а також одержала підтримку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки". В ході привласнення суспільство обертає в свою користь багатства природи, створює ...

Суб’єктами права власності, Підставами набуття

ся такі, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від волі попереднього власника. До них відносять виробництво або переробку речей, змішування та приєднання ре чей, відділення плодів, заволодіння, конфіскацію, реквізицію, знахідку (якщо власник не знайшовся), скарб. До похідних належать такі підстави, за яких набуття права власності даної особи засновується на праві попереднього власника. При переході права власності має місце правонаступництво, тому що права на придбану річ є такими ж, як вони були у попереднього власника.

Момент набуття

права власності Українського народу.

Суб’єктами права приватної власності

Право приватної власності виникає також первісним чи похідним способом. Проте перелік підстав виникнення права власності поряд із звичайними значно розширився. Це — приватизація квартир, набуття права власності на квартиру в будинку житлового чи житлово-будівельного кооперативу, дачі або гаражу у відповідному кооперативі чи товаристві; приватизація


| Основи трудового права України 2 страница | Основи трудового права України 3 страница | Основи трудового права України 4 страница | Основи трудового права України 5 страница | Для самостійної перевірки знань | Основи екологічного права України | Глава 10 | Для самостійної перевірки знань | Основи земельного права України |