Римське договірне право

Реферат

1. Основні етапи розвитку римського приватного права 3

2.Історіческіе етапи та основні тенденції розвитку римського договірного права. 4

1.1. Відображення договірних відносин в квірітскому праві 4

2.2. Розвиток договірного права в республіканський і імперський періоди 7

Висновок 12, Список Літератури: 12

Введення

Римське право — найбільш розвинена правова система давнини, яка знайшла своє відображення і в сучасному праві. Римське право складається з двох частин. Це публічне право, що регулюють взаємини, стосуються державного пристрої і порядку, а так само приватна право, що стосуються міжособистісних відносин. Саме римське приватне право було запозичене в різних частинах Західної Європи.

Вироблені римськими юристами поняття, що відрізнялися точністю формулювань, чіткістю висновків, лягли в основу наукової розробки сучасного громадянського права. Зміст римського приватного права вийшло далеко за рамки відносин рабовласницького суспільства і набуло універсальний характер. Розвиток торгівлі призвело до встановлення принципу формальної рівності в області приватного права всіх вільних осіб. Цей принцип з’явився результатом тривалого економічного розвитку римського держави.

Ще за довго до появи Риму на узбережжі Середземного моря існував жвавий торговий обмін, який здійснювали Єгипет, Греція, Карфаген. Спочатку римське право регулювало відносини між його корінними жителями, але поступово міжнародний оборот став зачіпати і це держава, яке стає центром світової торгівлі. На його території процвітали ділові відносини, в яких брали участь торговці різних національностей. Тому в римському праві знайшли відображення ті спори, які виникали в результаті торговельних відносин. Римське право несло в собі принцип універсальності, воно було прийнятним як для римлянина, так і для грека, єгиптянина, галла. Воно ввібрало в себе звичаї міжнародного обороту, вироблені століттями в міжнародних відносинах, яким воно додало юридичну ясність і міцність.

Римське приватне право лягло в основу законодавства багатьох західноєвропейських держав, які або прямо запозичували римські правові поняття й інститути, або прийняли принципи римського права за зразки при розробці кодексів нового часу. Невід’ємною частиною римського права було договірне право, яке так само відображало всі об’єктивно відбуваються процеси в суспільної і економічної життя римського держави.

13 стр., 6217 слов

Рецепція римського права в Україні

... тисяч років тому". Але це було наслідком прихованої (латентної), похідної рецепції римського приватного права, використання конструкцій, відомих з римського приватного права без посилання на джерела. Часткова ... латентна, рецепція римського приватного права, що виявляється у визнанні права приватної власності і розширенні кола речових прав, розширенні прав учасників договірних відносин, прояві ними ...

1. Основні етапи розвитку римського приватного права

В історії розвитку римської держави виділяють три великих періоди:

1. Царський (VIII в. — V в. до н.е.)

2. Республіканський (V в. До н.е. — I в. н.е.)

3. Імператорський (I в. — V ст. Н.е.)

На протязі тринадцяти століть приватне римське право розвивалося, тісно переплітаючись з економічної, соціальної і духовної життям, здобуваючи в кожному з вищенаведених відрізків часу характерні особливості. Так оформилося право квиритів, право перегринів, преторське право і право народів. Далі всі висловлювання і наведені приклади будуть стосуватися римського приватного права.

Спочатку право виникло як звичай, визнаний суспільством і став нормою. Він підтримувався примусової силою держави. Ці норми стали основним регулятором взаємин для квиритів — Нащадків засновника Рима Ромула-квиритів. В цей час Рим був містом-державою, в якому правові норми встановлювали порядок взаємовідносин між його мешканцями.

Вже в IV в. до н.е. Рим підпорядкував собі Північну Італію, а до середини III в. до н.е. і її південну частину. На чолі держави стояли консули, претори і народні трибуни. Всі вони обиралися народним збори на один рік і були відповідальні за свої дії навіть після закінчення терміну повноважень. Консули займалися першорядними державними справами, претори — Судовими. За своїм значенню претура слідувала за консулатом. І починаючи з III-II ст. до н. е.. претори стануть тлумачами права та його творцями.

В період республіки йшло бурхливе розвиток рабовласницького господарства. Основними засобами виробництва ставали раби, земля, худобу. Рим почав вести війни з метою захоплення нових земель і рабів. Почали процвітати торгівля, ремесло, лихварство. Потужному і стрімко зростаючому державі вимагалося зміна та розширення правових норм.

В умовах тісних торговельних і економічних взаємин з сусідніми державами з’явилася необхідність для встановлення норм регулюючих положення чужоземців — Пригорнув на території Рима. Подальше розвиток економічної, політичної та соціальної життя в римському державі зажадало тлумачення існуючих норм.

Разросшаяся система римського права і наявність різних трактувань законів римськими юристами зажадали класифікації та кодифікації права.

Імперський період розвитку римської держави характеризувався збільшенням державних витрат. Поступово захоплення сусідніх територій припинявся. Для того, що б забезпечити державні витрати були введені податки. Рабовласницький лад приходив в занепад, і виробництво стало грунтуватися на праці вільних і напіввільних громадян. Імператор став одноосібним творцем законів.

Так розвивалося римське право, і, як його невід’ємна частина договірне право.

2.Історіческіе етапи та основні тенденції розвитку римського договірного права. 1.1. Відображення договірних відносин в квірітскому праві

Квірітское право грунтувалося на звичаях, які були оформлені в вигляді законів. Першим відомим джерелом права є В«Закони 12 таблицьВ», дійшли до нас в творах древніх авторів — Цицерона, Ульпіана, Гая. Свою назву він отримав в причини того, що був написаний на 12 дерев’яних дошках, виставлених на загальне огляд на площі. Кожен громадянин Риму знав В«Закони 12 таблиць В». Ці закони регулювали сферу сімейних, спадкових відносин, визначали злочину і покарання, а так само регулювали договірні відносини і випливають з них зобов’язання. Наведені в цьому розділі положення стосуються саме В«Законів 12 таблицьВ».

8 стр., 3932 слов

Римське право зобов`язання і його види

... як dare, facere, praestare було поширеним і ходовим у римському праві, про це свідчить Гай: "Особистий позов має місце ... praestare - нести відповідальність (praes stare). Пізніша право йшов у напрямку пошуків єдиного терміна, що покриває класичне триєдине ... ". Множинність осіб у зобов'язанні Учасники зобов'язання. Простий випадок зобов'язального відносини, з точки зору числа його учасників, це той, ...

У римському праві существалі поняття договорів строго права. Воно було засноване на те, що формалізмом була пройнята не тільки процедура, але тлумачення змісту і застосування договорів. Це був своєрідний В«Культ словаВ», коли тлумачилося формальне зміст договору, а не його дійсна сутність.

Власність могла набуватися договірним шляхом. Для здійснення договірних відносин були необхідні дві умови. По-перше, особа, брало участі в договірних відносинах повинно було бути громадянином Рима. По-друге, річ, яка фігурувала в договорі повинна бути здатної до участі в обороті.

У зв’язку з вищесказаним, об’єкти права власності класифікувалися на речі, вилучені та не вилучені з обороту. Речі, вилучені з обороту становили своєрідне суспільне надбання, їх не можна було купити або продати. Клас перших об’єктів представляли дороги, мости, а так само отрути і заборонені книги. Речі, не вилучені з обороту, могли бути предметом угоди. Вони в свою чергу підрозділялися на два типи — В«Рес манціпіВ» і В«рес нек манціпіВ». До розряду першого речей ставилися земля, робочий худобу, будівлі і споруди, те, що у нас прийнято називати засобами виробництва. До другого типу ставилися всі інші речі, які особисто належали людині. Це були одяг, прикраси, предмети розкоші.

Відчуження речей першої категорії вимагало дотримання формальностей, називалися манципації. Перехід права власності здійснювався при накладенні руки на придбану річ і проголошенні слів: В«Я стверджую, що ця річ належить мені по праву квиритів … В», які були формулою покупки. Пропуск якогось з встановлених слів не допускався. Манципация проходила в урочистій обстановці, у присутності 5 свідків і весодержателя з вагами і міддю, яка можливо була загальним еквівалентом.

Нап…