Реферат з міжнародного права

Реферат

Вочевидь, що основою успіху її подальшого розвитку міжнародного співтовариства є рівновагу між загальними і національними інтересами, регульоване і контрольоване міжнародним науковим співтовариством у вигляді міжнародного права. Життя показала, що межі вільного розсуду для дій держав потрібно поставити в суворі юридичні рамки, вихід які є протиправним, злочинним.

Чим взаємопов’язаніші стає міжнародну спільноту, тим помітніша необхідність взаимосогласованного, загальноприйнятного нормативного регулювання які у світі процесів. Отже, взаємопов’язаність міжнародного співтовариства є об’єктивної передумовою розвитку міжнародної права, всіх його інституцій, прогресуючих, своєю чергою, цю взаємопов’язаність. Отже, необхідна у розвиток стабільність в міжнародному співтоваристві залежить від розвитку інститутів міжнародного права, дозволяють підтримувати певний правопорядок в співтоваристві, обумовлений взаимосвязанностью останнього. Разом про те необхідно констатувати, що є недостатньо розвинені, недостатньо ефективні інститути міжнародного права, покликані регулювати життєво важливі питання, стали перед міжнародним співтовариством у останнє десятиліття, в наші дні. І тут наука міжнародного права повинна реалізує свого покликання, оцінюючи, переосмислюючи і пропонуючи підходи до розв’язання тих чи інших проблем, що повинна бути створенню міжнародного правопорядку, має метою забезпечити світ, безпеку, стабільність, волю і благоденство окремих націй, народів та людства.

курсової роботи

завдання:

1) показати історію становлення міжнародного права;

2) проаналізувати актуальні проблеми міжнародної правової системи;

3) визначення перспектив розвитку міжнародної права.

Теоретичною основою роботи

ГЛАВА 1.ИСТОРИЯ РОЗВИТКУ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

1.1.Вопрос походження міжнародного права

У виконанні вітчизняної держави і право традиційно приділяють значну увагу дослідженню походження права взагалі, або окремих його інститутів власності та норм. Набагато менше досліджень, присвячених комплексному розгляду історії окремих його галузей, і навіть особливих підсистем права (до останніх, як відомо, і міжнародне право).

Тим більше що, пізнавальна значимість вивчення цих питань для відповідних юридичних наук, і навіть юриспруденції загалом досить великий. Бо дозволяє глибше осмислити особливі умови, глибинні причинні зв’язку, із необхідністю які ведуть виникненню особливих соціальних відносин також спеціальних методів їх правового врегулювання, що й становить специфіку відповідні галузі і підсистем права.

5 стр., 2030 слов

Сучасна наука трудового права: проблеми розвитку в контексті ...

... цього часу наука трудового права не сформувала основоположних засад своєї галузі. Таке гальмування розвитку пояснюється головно незацікавленістю політичного керівництва проблемами трудових відносин. Про ... сутність соціально-економічних процесів, що відбувалися в суспільстві, можна з достатнім ступенем ймовірності прогнозувати напрями подальшого його розвитку та обирати адекватні і найефективніші ...

Питання походження міжнародного права — особливої підсистеми права (поруч із правом внутригосударственным) як цілісного громадського явища, був предметом вивчення практично лише юристів-міжнародників. Проте, важко ні з И.И.Лукашуком, який відзначив, що «попри всі своє значення, історія міжнародного права поки що не привернула до собі уваги науки. У ньому безліч білих плям. Не вирішене і такий принципове питання, як час виникнення міжнародного права»[1].

Питання походження міжнародного права складний і багатогранний. У цьому роботі можна розгледіти лише ті його аспекти. У цьому, говорячи про походження міжнародного права, маємо у вигляді його зване первинне возникновение[2].

У правової науці існують різноманітні погляду у тому, у яку епоху виникло міжнародне право. Одні вчені пов’язують походження міжнародного права з появою держав і формуванням відносин з-поміж них. Цю позицію поділяє більшість радянських пострадянських юристов-международников[3].

Цій самій позиції дотримувалися і з вітчизняних правознавців дорадянського периода[4].

У зарубіжній міжнародно-правової науці у плані також має єдності. Одні відносять походження міжнародними правовими нормами до епохи древности[5].

Інші пов’язують її з епохою пізнього середньовіччя, коли у Європі склалася система суверенних государств[6].

Схожей, хоч трохи котра позиції дотримується і знаний вітчизняний юрист-міжнародник И.И.Лукашук[7].

Слід враховувати, що питання, коли виникло міжнародне право, і так є дуже важким, нашого часу утруднений і те, що зараз у юридичної науці відбувається дуже серйозний перегляд всього категоріального апарату вітчизняної юриспруденції. Ключові юридичні поняття, зокрема основні, як «держава», «право», їх виникнення і етапи становлення тощо., перетерплюють дуже дуже докладне переосмислення. Здається, усталені постулати типу «держава й право виникають і з поділом суспільства до класи» тощо. як не здаються безперечними, але, більше, виглядають позбавленими переконливою наукової легитимности[8].

Усе це неспроможна не стосуватися наукового осмислення проблеми походження і такої особливого соціально-правового феномена як міжнародне право.

На нашу думку, дослідження права як соціального явища дозволяє: зробити такий висновок загального характеру. Право як самостійна цілісна нормативна система у вигляді як її бачимо нині — це що інше, як наслідок значного історичного поступу. Його різні підсистеми, галузі, інститути виникають не одномоментно. Їх виникнення залежить від формування об’єктивній необхідності (і навіть усвідомлення цього надання відповідних соціальних суб’єктами) саме юридичного врегулювання знову виникаючих особливих громадських відносин. Тому, якби ранньому історичному етапі становлення право був настільки багатогранним як і час, навряд є, чи підстави вважати, що його як особливого соціального явища загалом не було. Бо головне, відколи явище, іменоване правом, стало мати тими ознаками, які надаються суттєвими, і обов’язковими йому. Що стосується праву, це передусім: нормативність, обов’язковість, формальна визначеність. До важливих ознак ставляться також системність правничий та його забезпеченість відповідним механізмом реалізації.

5 стр., 2005 слов

Держави як основні суб єкти міжнародного права

... що вони, як суб'єкти міжнародного права породжені волевиявленням держав, що зафіксували своє рішення, у установчому акті. Первинні суб'єкти міжнародного права (держави й борються ... суб'єктів міжнародного права. Основні правничий та обов'язки характеризують загальний міжнародно-правової статус усіх суб'єктів міжнародного права. Права й обов'язки, властиві суб'єктам певного виду (державам, ...

Зблизька питання про час походження міжнародного права треба враховувати вищезазначені становища, мають, з погляду, методологічне значення. З огляду на це, казати про походження міжнародного права можна лише відтоді, як його як соціальне явище, що було особливу підсистему права, стало мати якимись основними йому рисами. Йдеться передусім такі рисах: договорность, нормативність, формальна визначеність. Важливі, хоча й такий значимі, такі його ознаки, як: системність міжнародного правничий та його забезпеченість відповідним механізмом реалізації.

Виникнення перших норм міжнародного права, є ні чим іншим, як створеними результаті угоди держав формально певними правилами поведінки, що встановлюють їм правничий та обов’язки, і забезпеченими певним механізмом реализации[9], пов’язані з періодом первинного формування міждержавних відносин.

Однак у ранній період історії міжнародних-правових відносин в повному обсязі було оскільки це відбувається у сучасних відносинах держав під час створення норм міжнародного права. Проте, вважаємо, що узгодження воль держав щодо змісту тієї чи іншої правила їхньої поведінки, і визнання його як обязательно-правовой норми не є особливість формування лише нинішнього міжнародного права.

А.Мишулин, характеризуючи міжнародно-правові подання у одному з регіонів, — приміром у давньогрецькому історичному ареалі, — зазначав: «Попри обмежений вплив що виникають ідей міжнародного права на відносини між народами, сам собою факт появи, відбиток їхньої в договорах свідчить у тому, що поступальний поступ залишало позаду первісні пережитки»[10].

У цьому, як відомо, за доби давнини міжнародна сфера не займала істотного місця у життя народів та держав. І це зрозуміло, бо інтенсивність, розмаїтість, широта географічного охоплення міжнародного спілкування були невеликі. У цей час виникало і розвивалися «фрагментарні, переважно (хоч і мали приватні та перехідні взаємозв’язку), окремі, висловлюючись по-сучасному, регіональні системи міжнародних, зокрема і міждержавних, отношений»[11].

Міждержавні договори, які дійшли донині, містять відомі формально-определенные правила міжнародного поведінки. Це спостереження дуже вдало показано Ю.Я.Баскиным і Д.И.Фельдманом, з прикладу аналізу широко відомого договору єгипетського фараона Рамзеса II і царя хетів Хаттушиля III, укладеного у 1273 року до н.э.[12] Аналіз цього договору показує і те, що сторони, його які уклали, визнають їхньої обов’язковість собі. Отже, угоду Рамзеса II і Хаттушиля III містить у собі важливі риси міжнародного права: договорность, формальну визначеність, обов’язковість.

Міра прояви основних ознак міжнародного права в актах, дійшли до нас з регіонів його первинного виникнення і містять його, неоднакова. Певною мірою це пов’язані з характером, інтенсивністю і розмаїттям міждержавних відносин що складалися в період.

4 стр., 1769 слов

Поняття права міжнародних договорів

... виконання і припинення міжнародних договорів. 3. Суб’єкти права міжнародних договорів Сторонами, чи суб’єктами, міжнародних договорів виступають тільки суб’єкти міжнародного права. Як випливає зі ст. 6 Віденської конвенції 1969 року, «кожна держава має правоздатність укладати ...

Більше розвиненою характер міжнародного правовим регулюванням зокрема у регіоні Стародавню Грецію. Тут це були наступного: в укоріненні інститутів взаємного визнання полісів (міст-держав), регулюванні питань війни і миру. Згодом правовому регулювання починають піддаватися відносини, пов’язані з правами іноземців. У цьому регіоні правовому регулювання договорами певною мірою піддавалися також питання, пов’язані з режимом територій, зокрема її переходу від однієї поліса до іншого, режим морських просторів і др.[13]

Викладене вище показує, що реально сформованому кілька років тому правовому регулювання міждержавних стосунків загалом були властиві ті ознаки, які зазначають, що його мало саме міжнародно-правової характер. Бо тоді йому були і договорность, і формальна визначеність, і обов’язковість, соціальній та відомої (хоч і набагато меншою) мері і системність, і забезпеченість при реалізації. Щодо останнього, то реальності найважливішими засобами забезпечення договірних міжнародно-правових норм були клятви, вчинення магічних обрядів, видача заручників, нерідко дітей монархів й, звісно, военно-силовое примус.

Исходную точку, риску, від яких можна говорити про міжнародне право як особливому соціально-правовому феномен, слід віднести, щонайбільше, на період IV-V тисячоліть, бо як мінімум — на період II тис., як у первинних осередках цивілізації, державності, й міждержавних відносин стали формуватися формально-определенные, обов’язкові договірні норми, регулюючі відносини відповідними суб’єктами. У цьому, можна вважати, Д.Б.Левин і Д.И.Фельдман, аналізуючи виникнення міжнародного права у регіонах планети, правильно відзначили: «У кожному їх розвивалися специфічні міжнародні правові інститути. Але вони були і спільні риси. Ця обставина дуже важливо: воно доводить, що виникнення: міжнародного права й не було якимось винятком, необхідно виражало соціальні процессы»[14].

Викладене вище дозволяє ні з тими дослідниками, як вітчизняними, і зарубіжними, пов’язуваних виникнення міжнародного права лише з епохою нової чи найновішої історії.

1.2. Періодизація розвитку міжнародної права

Периодизацию розвитку міжнародної права можна як чотирьох періодів, які нерозривно пов’язані з суспільно-економічними формаціями і перехідними етапами від однієї формації в іншу.

Аналіз літератури дозволяє запропонувати таку періодизацію історії міжнародного права:

1) Міжнародне право Стародавнього світу. Цей період відповідає рабовласницькою двох суспільно-економічних формацій, період розпаду родоплемінних взаємин держави і освіти ранніх рабовласницьких держав, що й зароджуються перші норми міжнародного права;

2) Міжнародне право середньовіччя. Цей період відповідає феодальної двох суспільно-економічних формацій, період падіння Західної Римська імперія, з яким зазначено бурхливий розвиток феодальних відносин;

3) Класичне міжнародне право. З кінця середньовіччя починають складатися матеріальні і духовні передумови міжнародного права. У умовах примітивне феодальне право виявилося непридатним. Натомість використовували римське право, пристосувавши його до цих умов.

Ідея міжнародного права було сформульовано працях юристів межі XVI-XVII ст. у тому числі найбільш видатним був голландський юрист, богослов, дипломат Гуго Гроций (1583-1654 рр.).

8 стр., 3823 слов

Покоління прав людини

... у розвитку прав людини, у розширенні каталогу цих прав, збагаченні їхнього пра­вового змісту. Необхідно відзначити, що права першого покоління по своїй природі відрізняються від прав другого покоління. Це пов'язане на­самперед ...

У його праці «Про право війни і миру» (1625 р.) він вперше детально обгрунтував існування «права, яка визначає відносини між народами чи його правителями».[15]

Наприкінці в XIX ст. завершився розділ світу між колоніальними державами. Оформлення колоніальної залежності використовувалися ті чи інші міжнародно-правові акти.

Міжнародний договір поступово ставати основним поруч із звичаєм, та був й головним джерелом міжнародного права.

4)Переход від класичного до сучасного міжнародного права. Сучасне міжнародне право. Відлік міжнародного права цього періоду слід вести від Версальського договору 1919 р. і шляхом створення Ліги Націй в 1919 р. Важливим кроком у напрямі до сучасного міжнародного права було прийняття у 1928 року Паризького пакту про усунення війни гармати національної політики (проект Бриана-Келлога).

Війна, відповідно до цього документа, припустима лише як знаряддя інтернаціональної політики, тобто. у загальних інтересах держав, а врегулювання всіх розбіжностей має здійснювати аж мирними средствами.[16]

Нігерійський професор Т.Элайес пише, що сучасний міжнародне право «бере початок з часу закінчення Другої світової війни, насамперед із появою Організації Об’єднаних Наций».[17] Про це писав американський професор Дж.Кунц, індійський верховний суддя Р. Патак та інших.

Фундамент сучасного права було закладено Статутом Організації Об’єднаних Націй. У плані становища Статуту ООН відбивали нове мислення. У основу міжнародного права було покладено принцип співробітництва. Весь механізм дії норм міжнародного права підлягав перекладу