самоврядування фінансових ресурсів, необхідних їм для здійснення своїх задач.
Це виражається в особливостях:
- а) змісту фінансово-правових норм;
- б) характеру встановлення в них приписів;
- в) заходів відповідальності за порушення передбачених правил;
- г) способів захисту прав учасників фінансових відносин.
Зміст фінансово-правових норм складають правила поведінки в суспільних відносинах, що виникають у процесі фінансової діяльності держави. Ці правила виражаються в наданні учасникам даних відносин таких юридичних прав і покладанні на них юридичних обов’язків, здійснення яких забезпечує планомірне утворення і використання централізованих та децентралізованих грошових фондів (доходів) держави та органів місцевого самоврядування відповідно їх завданням в кожен конкретний період часу, що випливають з політики щодо соціально-економічного розвитку країни.
Зміст фінансово-правових норм зумовило їх в основному імперативний (наказовий) характер.
Таким чином, фінансово-правова норма (норма фінансового права) це встановлене державою і забезпечене заходами державного примусу строго певне правило поведінки в суспільних фінансових відносинах, що виникають у процесі утворення, розподілу і використання державних (і муніципальних) грошових фондів і доходів, яке закріплює юридичні права і юридичні обов’язки їх учасників.
28. Зміст правомірних дій у фінансових правовідносинах
29. Правовий стан суб’єктів фінансового права та фінансових правовідносин
Поняття В«суб’єкт фінансових правовідносин В»тісно пов’язане з поняттямВ« суб’єкт фінансового права В».
Суб’єкт фінансового правовідносини — це той, хто бере участь в конкретному фінансовому правовідношенні і, таким чином, реалізує належні йому права і обов’язки.
Суб’єкт фінансового права має фінансову правосуб’єктність, яка дає йому можливість бути суб’єктом фінансових правовідносин. Поняття В«фінансова правосуб’єктність В»включає поняттяВ« фінансова правоздатність В»іВ« фінансова дієздатність В».
Фінансова правоздатність — це здатність мати фінансові права та обов’язки, передбачені законом.
Фінансова дієздатність — це здатність особи самостійно або через законних представників набувати, здійснювати, змінювати і припиняти фінансові права та обов’язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію.
Фінансове право та наука фінансового права
... управління у сфері фінансів. Наука фінансового права як юридична наука досліджує цілий ряд фінансових явищ і понять, що за ... елементи податків 5.2. Особливості податкової системи України 5.3. Податкове право і політика оподаткування України в сучасних умовах ... та роль фінансів | Етапи становлення фінансової науки | Зарубіжна фінансова думка | Розвиток фінансової науки в Україні | Основні елементи ...
Суб’єкти фінансового права поділяються на три групи:
- суспільно територіальні утворення — Україна як держава в цілому, адміністративно-територіальні одиниці (Автономна Республіка Крим, області та тощо);
- колективні суб’єкти — органи державної влади, організації та ін.;
- індивідуальні суб’єкти — фізичні особи, іноді посадові особи.
Україна як суверенна держава є суб’єктом фінансового права, має компетенцію в галузі фінансової діяльності, яка закріплена Конституцією України, Бюджетним кодексом України, іншими законодавчими актами.
Як суб’єкт фінансового права держава має певні права. Наведемо їх.
1. Матеріальні і процесуальні бюджетні права (на розгляд і затвердження бюджету).
2. Права на встановлення податків і зборів.
3. Права на отримання та стягнення податків і зборів.
4. Права у сфері державного кредитування.
5. Право грошової емісії.
Як суб’єкти фінансового права адміністративно-територіальні одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село) також мають певні права. Наведемо їх.
1. Право формування та виконання місцевого бюджету.
2. Право введення місцевих податків і зборів.
3. Право на випуск місцевих позик.
4. Право на отримання фінансової допомоги.
5. Право на надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборам.
Підставою для визнання органів державної влади суб’єктами фінансового права є наявність у них компетенції в галузі фінансової діяльності держави.
Організації, підприємства, установи є колективними суб’єктами фінансового права стосовно:
- прав на отримання бюджетних асигнувань (бюджетні установи);
- прав на отримання бюджетних кредитів;
- прав на участь в кошторисному процесі;
- обов’язків з сплати податків і зборів;
- обов’язків податкових агентів;
- обов’язків з перерахування до бюджету вільного залишку прибутку або частки прибутку (Казенні, державні підприємства);
- обов’язки надавати в податкові органи інформацію.
Наприклад, органи, які реєструють фізичні особи як підприємців; органи, які реєструють нерухоме майно, яке є об’єктом оподаткування.
Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства є індивідуальними суб’єктами фінансового права, головним чином щодо їх обов’язків.
Об’єкт фінансових правовідносин — це те, на що спрямована поведінка учасників фінансових правовідносин у межах належних їм суб’єктивних прав і обов’язків.
Характерною особливістю змісту фінансових правовідносин є те, що поводженню зобов’язаної особи в такому правовідношенні протистоїть право вимоги уповноваженого особи, яка переважно (крім права вимоги платника податку) є одночасно і обов’язком.
30. Предмет і поняття фінансового права
Фінансове право — це сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі утворення, розподілу і використання грошових фондів (Фінансових ресурсів) держави та органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їх завдань.
Право власності юридичних осіб
... інших галузей права: державного, кримінального, адміністративного, фінансового тощо. 1.2.2. Право власності у суб’єктивному розумінні Отже, право власності у суб’єктивному розумінні - це суб’єктивне цивільне право абсолютного характеру, ... країні власниками визнаються не лише громадяни України і юридичні особи. Право власності на території України можуть набувати також і спільні підприємства, ...
Відомо, що одна галузь права відрізняється від іншої предметом і методом правового регулювання. По предмету і особливостям методу правового регулювання фінансове право займає в системі права України самостійне місце. Воно має свій предмет і метод правового регулювання, що відрізняються від інших галузей права.
Предмет фінансового права — Це суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності держави з планомірного утворення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих грошових фондів з метою реалізації його завдань.
31. Методи фінансового права
Основний метод фінансово-правового регулювання — державно-владні розпорядження одним учасникам фінансових відносин з боку інших, які виступають від імені держави і наділених у зв’язку з цим відповідними повноваженнями.
Такий метод властивий і іншим галузям права, наприклад, адміністративному. Але у фінансовому праві він має специфіку у своєму конкретному змісті, а також у колі органів, уповноважених державою на владні дії. За своїм змістом ці приписи стосуються порядку і розмірів платежів в державну бюджетну систему або позабюджетні фонди, цілей використання державних грошових фондів і т.п.
При використанні державою для формування своїх ресурсів платежів добровільного характеру (Державні позики, казначейські зобов’язання, лотереї тощо) в певної частини також діє метод владних приписів. Таким чином, держава встановлює умови проведення державних внутрішніх позик, випуску державних казначейських зобов’язань, що не може бути змінено за згодою сторін, і є обов’язковим для дотримання особами, вступили в дані відносини.
Особливості основного методу фінансового права помітно проявляються в колі державних органів, уповноважених давати владні приписи учасникам фінансових відносин. Владні приписи виходять у більшості випадків від фінансових, податкових і кредитних органів, з якими інші учасники фінансових відносин не знаходяться в адміністративній Залежно.
32. Місце фінансового права в системі права України
У зв’язку з тим, що фінансове право поширюється на одну з областей діяльності держави, воно тісно стикається з державним (конституційним) та адміністративним правом, яке охоплює своїм впливом організацію та діяльність держави в цілому.
Існує взаємозв’язок між ними і за видами державної діяльності, на які…
