Завдання, права та обов’язки суб’єкта господарського права
Кожен з видів суб’єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство
здійснює виробничо-господарську діяльність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в економіці і т.ін. Правовою формою, в якій врегульовані завдання суб’єктів господарського права, є їх статутні господарсько-правові акти – установчі документи установчий договір і статут), статут державного та іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет).
Виходячи із завдань, статутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб’єкта господарського права (функції щодо органів управління).
Підприємства згідно з законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробничої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями. Їх статутними цілями завжди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток є основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства (ст.ст.1,18 Закону «Про підприємства в Україні», ст.1 Закону «Про підприємництво»).
Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює власник (власники) підприємства.
Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх підприємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити в статут будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом.
Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб’єкта господарського права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб’єктів визначаються господарським законодавством залежно від їх видів: права підприємств, об’єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів державної виконавчої влади.
Права суб’єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту.
Засновницькі права грунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник «може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороненої законом діяльності» (ст.4 Закону «Про власність»).
Ця норма деталізована статтями 5 та 6 Закону «Про підприємництво» та ст.5 Закону «Про підприємства в Україні». Засновницькі права включають право на вільний вибір засновниками підприємства видів діяльності, право на вибір організаційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядкуяк діяльність, так і форму підприємства. За загальним правилом ці та ішні засновницькі права належать власнику (власникам).
Характеристика джерел цивільного процесу. Аналогія права і закону
... відносини регулюються нормами процесуального права. 2. Джерела цивільного процесуального права Джерелами цивільного процесуального права є нормативні акти, ... цивільного процесуального права, оскільки містить норми, що визначають завдання і принципи цивільного процесу, положення загальної частини статичного характеру, а також розгорнуті процесуальні регламенти, що відображають динаміку діяльності ...
Права в галузі управління. Підприємства й інші суб’єкти господарського права самостійно управляють своєю діяльністю та справами. Порядок здійснення управління регулюється статутними актами згідно з принципами, визначеними законодавством. Основним з них є принцип поєднання прав власника на господарське використання свого майна з самоуправлінням трудового колективу. Власник здійснює свої управлінські права як безпосередньо (кооператив, колективне підприємство), так і через уповноважені ним органи (державні підприємства, господарські товариства).
Власник і уповноважений ним орган в порядку, передбаченому статутними актами, можуть делегувати свої управлінські права органу управління.
До управлінських належать, зокрема, права:
- самостійно визначати структуру підприємства, тобто кількість і склад його структурних підрозділів, включаючи так звані відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення тощо;
- приймати і змінювати статут, інші установчі документи;
- затверджувати положення про структурні підрозділи;
- формувати органи управління і контролювати’їх діяльність, призначати посадових осіб, визначати їх обов’язки тощо.
Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання визначається статутними актами. Наприклад, підприємства — суб’єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це загальні збори (наприклад, загальні збори акціонерного товариства) або конференція. Виконавчі функції в таких підприємствах здійснюють правління. Правління обирається власниками підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у статуті повноваження цього органу. Правління обирає з свого складу голову, заступників. Функції голови (заступників) можуть по черзі виконувати члени правління. Керівники підприємств державної власності наймаються (призначаються) уповноваженими органами згідно з контрактною системою.
Управлінські функції і повноваження мають також трудові колективи державних підприємств (ст.15 Закону «Про підприємства в Україні»).
Реалізуються повноваження тру-дового колективу згідно з статутом загальними зборами (кон-ференцією) або виборним органом (рада підприємства, рада трудового колективу), члени якого обираються зборами (2/3 голосів) терміном на 2-3 роки.
Майнові права суб’єктів поділяються на загальні та спеціальні.
Загальні майнові права підприємства, господарських об’-єднань врегульовані на підставі статей 20-30, 37 Закону «Про власність». До них можна віднести права:
- мати на підставі певного речового права (титулу) основні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі підприємства. Згідно із законами, статутами підприємств та укладеними угодами майно належить підприємствам, іншим суб’єктам на праві власності або на праві повного господарського відання. Майно державної власності закріплюється за державними підприємствами і належить їм на праві повного господарського відання;
- вести господарську та комерційну діяльність;
- бути у зв’язку з цим позивачем та відповідачем у суді, арбітражному суді, захищати свої майнові права та інтереси від імені підприємства;
- розпоряджатися майном. Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право: продавати (обмінювати) майно іншим організаціям, здавати в оренду, заставляти, надавати тимчасово у безоплатне користування, списувати зношені основні фонди з балансу’;
- набувати на законних підставах майно. Підприємство відповідно до свого статуту має право купувати, орендувати, одержувати у будь-який інший правомірний спосіб майно (рухоме і нерухоме), використовувати його, поліпшувати і т.ін.
’Див.: пп. . 40-49 Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 3 квітня 1993 р.//Урядовий кур’єр.—1993.—22 квітня.
Право власності юридичних осіб
... і колективні підприємства, господарські колективи, асоціації ін. Також визнаються суб’єктами права власності різноманітні громадські ... такий суб’єкт права власності, як релігійні організації (ст.29), що мають право власності на майно, придбане, побудоване, ... передбачених законом. Суб’єктами права власності виступають суверенні держави, автономні республіки та інші національно-державні утворення ...
Похідними від зазначених та інших майнових прав є дого-вірно-майнові права підприємства. Це права укладати зас-новницькі, господарські договори та інші контракти (і нести по них відповідальність); видавати закладні (застава) та інші фінансові зобов’язання; позичати гроші; інвестувати і реінвестувати кошти підприємства; одержувати рухоме і не-рухоме майно як гарантію оплати боргу та ін.
Крім розглянутих загальних прав, підприємства мають спеці-альні майнові права у сфері випуску і обігу цінних паперів, акцій, облігацій підприємств, приватизаційних паперів, ощадних, інвестиційних сертифікатів, векселів. Ці права є спеціальними, тому що обумовлені спеціальною правосуб’єктніс-тю підприємств як емітентів цінних паперів. Підприємство має право випускати і реалізовувати лише ті види цінних паперів, які спеціально визначені законом. Зокрема, акціонерні товариства — акції, облігації; інші підприємства — облігації.
За аналогічною схемою систематизуються обов’язки підприємств.
При заснуванні підприємства зобов’язані (законом) зат-верджувати (перезатверджувати) установчі документи; у вста-новленому законом порядку реєструватись як суб’єкти підприємницької діяльності; на діяльність, що підлягає ліцен-зуванню підприємства зобов’язані одержувати спеціальні дозволи (ліцензії).
У процесі господарювання закон зобов’язує підприємства:
- виконувати господарські зобов’язання, обумовлені дер-жавними контрактами та державними замовленнями, іншими договорами;
- забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт;
- вести бухгалтерський облік (самостійні бухгалтерські баланси) своєї роботи, надавати органам державної статистики передбачену законом звітність;
- своєчасно подавати податковим органам декларації про свої доходи, інші податкові документи, сплачувати податки, інші обов’язкові платежі;
- не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів, будь-яких інших осіб.
Господарюючі суб’єкти мають також обов’язки, передбачені природоохоронним законодавством. Стаття 4 Закону «Про підприємництво» та стаття 31 «Про підприємства в Україні» зобов’язують їх:
Закон як джерело права
... вираз. Такий формою, з допомогою якої воля стає правової нормою, позначають терміном «джерело права». Закон як джерело права відома з найдавніших часів. У у Стародавньому Римі вже у 5 столітті ... нормативними актами діє закон, як акт більшої юридичної сили; > хто б вправі скасувати або змінити закон крім самого органу, його який видав. > й інші правові акти ...
- раціонально використовувати природні ресурси;
- охороняти навколишнє середовище від забруднення, іншого шкідливого впливу;
- своїм коштом відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природних ресурсів тощо.
За порушення своїх обов’язків підприємство несе майнову та іншу відповідальність, встановлену законом, а також пе-редбачену договорами.
