На тему: Основи адміністративного права
Челябінськ 2009
Зміст
Введення
Предмет адміністративного права
Метод адміністративного права
Сучасні завдання науки адміністративного права
Висновок
Список використовуваних джерел та літератури
Введення
Одним з найважливіших завдань будь-якої правової науки є правильне визначення й обгрунтування її предмета. Особливо важливо це в сучасних умовах, коли при переході до ринкових відносин значно коригуються всі галузі вітчизняного права, включаючи й адміністративне.
Наука адміністративного права — це система наукових уявлень, знань і теоретичних положень про закономірності, що діють у сфері адміністративного права як сукупності відповідних правових норм і їх застосування органами і посадовими особами виконавчої влади. Діяльність з накопичення, систематизації і розвитку знань в даній області здійснюють передусім учені-адміністративісти.
Предмет адміністративного права
На основі аналізу точок зору, наявних в теорії права і галузевих юридичних науках, узагальнення адміністративного законодавства та практики його застосування можна зробити висновок про те, що предмет пізнання науки адміністративного права охоплює наступні основні елементи: предмет галузі права, адміністративно-правові категорії, практику органів виконавчої влади, історію розвитку адміністративного права як галузі права і як науки, а також метод науки адміністративного права. Всі ці елементи вивчаються в єдності, оскільки вони тісно взаємопов’язані і утворюють цілісний, системний предмет науки (його можна інтерпретувати і як об’єкт, досліджуваний наукою адміністративного права).
Предмет галузі адміністративного права включає в себе вивчення сутності виконавчої влади, що здійснює державне управління, видів адміністративно-правових норм, джерел та системи цієї галузі права, відносин, що регулюються нормами адміністративного права, їх взаємозв’язків і розвитку, правового статусу суб’єктів і об’єктів державного управління, правових форм і методів управління, питань адміністративної відповідальності та способів забезпечення законності у сфері виконавчої влади, проблем галузевого, міжгалузевого і територіального управління.
История уголовного права и его науки
... 841502426мошенничество#S, #M12291 841501994грабеж#S, #M12291 841501110разбой#S и др.) осуществляется нормами уголовного права. Уголовное право в известной степени также регулирует общественные отношения. Речь идет об ... подразделяется на разделы, а разделы на главы. История уголовного права Исторически особенная часть уголовного права возникла раньше общей части, ибо сначала возникли конкретные ...
Наука адміністративного права, крім того, чимале увагу приділяє адміністративно-правовим категоріям як найбільш загальним поняттями в адміністративному праві (наприклад, виявлення обсягу понять виконавчої влади, державного управління, державної служби, посадової особи, адміністративного стягнення і багатьох інших).
Ці категорії (І поняття) входять в адміністративно-правові норми і акти, висловлюючи сутність регульованих ними суспільних відносин. Неможливо дати правильний опис і тлумачення правових норм і правовідносин, не пізнавши попередньо сенс адміністративно-правових категорій. Тому вони становлять велику цінність для адміністративно-правової науки.
Правотворча і правозастосовча практика діяльності органів виконавчої влади також є необхідним елементом науки. На основі вивчення практики адміністрування можна судити про ефективності конкретних правових норм, що дозволяє своєчасно усувати прогалини та дефекти в нормативних актах, вдосконалювати роботу з кадрами і т.д. і т.п., іншими словами-удосконалювати системи та процеси державного управління, особливо здійснюваного органами виконавчої влади.
Розвиток науки адміністративного права немислимо без вивчення її історії, що раніше застосовувалося законодавства, що існували концепцій з відповідних проблем. Російська наука адміністративного права — одна з перших вітчизняних правових наук і має багаті традиції. Великий внесок у розробку теоретичних і теоретико-прикладних проблем адміністративного права за останні десятиліття внесли А.П. Альохін, Д.М. Бахрах, Ю.М. Козлов, А.П. Коренєв, Б.М. Лазарєв, А.Є. Луньов, Б.М. Манохін, Л.Л. Попов, М.С. Студенікіна, Г.А. Туманов, А.П. Шергін та ряд інших учених-адміністративістів. Знання досягнень науки адміністративного права дозволяє уникнути багатьох помилок при вирішенні його сучасних завдань.
Метод правової науки — це система прийомів і способів пізнання, за допомогою яких вивчається, досліджується предмет науки. Наука адміністративного права користується такими методами, як: формально-догматичний, конкретно-соціологічний, порівняльно-правовий, порівняльно-історичний і деякі інші.
Метод адміністративного права
Право завжди регулює суспільні відносини, користуючись різними методами. Кожна галузь права має свій власний метод, під яким розуміється сукупність певних способів і засобів правового впливу на волю і поведінку учасників регульованих суспільних відносин. Метод знаходиться в нерозривній єдності з предметом правового регулювання. Якщо предметом галузі є коло регульованих суспільних відносин, то метод показує, за допомогою яких засобів, прийомів і способів здійснюється це правове регулювання.
Будь-яка галузь права використовує такі способи регулюючого впливу на суспільні відносини, як розпорядження (веління), заборона, дозвіл.
Державне припис у вигляді розпорядження (Веління) — це покладання на учасників суспільних відносин юридичної обов’язку діяти в повній відповідності з вимогами правової норми.
Адміністративне право як галузь права, навчальна дисципліна і ...
... поводження людини, його діяння. Нормами адміністративного права точно визначається між якими суб'єктами повинні виникати правовідносини, які будуть права та обов'язки сторін. Права учасників таких відносин, суперечки між ними зважуються в ...
Заборона — це покладання на учасників суспільних відносин юридичного обов’язку утриматися від вчинення дій, передбачених правовою нормою.
Дозвіл — це дозвіл учасникам суспільних відносин здійснювати ті чи інші юридично значимі дії, зазначені в правовій нормі, або утримуватися від їх вчинення за своїм розсудом.
Сукупність названих способів складає зміст методу галузі права, але питома вага кожного з них в тій чи іншій галузі права різний. Наприклад, у цивільному праві переважає дозвіл. Для адміністративного ж права характерно те, що більша частина його норм, регулюють виникнення, зміну і припинення управлінських суспільних відносин, має наказовий (імперативний) характер. Це обумовлено сутністю регульованих суспільних відносин. Як вже вказувалося, за своєю суті вони є властевідношення, тобто побудованими на засадах В«влада — підпорядкування В». Норми у вигляді розпоряджень (наказів) висловлюють державну волю, спонукають і примушують учасників управлінських суспільних відносин до певного виду дій або видам правомірного поведінки. Особливо слід підкреслити, що дана вимога в рівній мірі поширюється на органи виконавчої влади і в тих випадках, коли вони видають свої нормативні правові акти з метою реалізації завдань і функцій держави. Ці правомірні дії вони мають право здійснювати на підставі закону або відповідного підзаконного акту, але при цьому зобов’язані діяти в межах своєї компетенції і з дотриманням встановлених процедур.
Норми адміністративного права орієнтовані насамперед на задоволення не приватних, особистих, а публічних інтересів — інтересів людей, держави і суспільства; визначення способів захисту публічних інтересів і заходів відповідальності за їх порушення; пряме застосування адміністративних санкцій.
Суспільні відносини, регульовані нормами адміністративного права, завжди припускають нерівність їх учасників, жорстке підпорядкування волі керованих єдиної керуючої волі, виразником якої є орган виконавчої влади. Припис, що виходить від органу виконавчої влади і виражає його односторонньо-владне волевиявлення, обов’язково для інших учасників суспільних відносин, регульованих нормами адміністративного права.
Суб’єкт прийняття обов’язкових рішень не пов’язаний з згодою сторони, якій вони адресовані. Однак це не виключає можливості участі майбутнього адресата в обговоренні проекту рішення та врахування його думки, а також громадської думки, яке завжди розширює соціальну базу адміністративних рішень.
Державне припис як спосіб адміністративного пр…
