1.Право: його розуміння, ознаки, принципи, функції.
У сучасному юридичної науці термін «право» використовують у кількох значеннях.
По-перше, правом називають соціально-правові претензії людей, наприклад, право особи на одне життя, право народів самовизначення тощо. Ці претензії обумовлені природою чоловіки й нашого суспільства та вважаються природними правами.
По-друге, під правом розуміється система юр.норм. Это-право в об’єктивному сенсі, т.к. норми права створюються та діють незалежно від волі окремих осіб.
По-третє, цим терміном позначають офіційне визнані можливості, якими володіє фізичне чи юр.лицо, організація.
По-четверте, термін «право» використовується для позначення системи всіх правових явищ, включаючи природне право, право в об’єктивному і суб. Смысле.
Отже право – це обумовлена природою чоловіки й нашого суспільства та якою виражено свободу особистості система регулювання громадських відносин, якої притаманні нормативність, формальна визначеність в офіційних джерелах і забезпеченість можливістю державного примусу.
Ознаки:
Нормативність., Интеллектуально-волевой характер права, Забезпеченість можливістю державного примусу, Формальна визначеність, Системність, Принципи права
- Принцип справедливості
- принцип поваги правами людини
- принцип рівноправності
- принцип законності
- принцип правосуддя
У функціях права виявляються суть і стала соціальні значення права. Функції права відбивають основних напрямів впливу права на суспільні відносини і поведінку людей, дозволяють дати узагальнюючу характеристику роботи юр.норм.
- регулятивно-статистическая функція
- регулятивно-динамическая
- охоронна
- оцінна
2.Соотношение правничий та моралі.
Право і мораль. Будучи видами соціальних норм, право і мораль мають загальними рисами, які за сущи всім соціальним нормам: загальні правила, метушні кающие у зв’язку з волею і свідомістю людей, соответст вующие типу культури та характеру соціальної орга низации тощо. буд. Проте з названим критеріям які й принципово різняться (див. табл. на з. 253).
Правові норми творяться у процесі юридичної (передусім судової) і законодавчої практики, функціонування відповідних інститутів загальне твердження ства і держави. Саме у цих процесах доми нирующие у суспільстві ідеї правничий та правові перед ставления перетворюються на форму юридичних правил, норм загального дії. Отже, правові норми є інституційними, т. е. чітко відділені від правосвідомості і у рамках соціальних ін ститутов.
Международное воздушное право: принципы, конвенции, организации
... Стороны". Вопросы юрисдикции являются предметом Варшавской конвенции 1929 г., Монреальской конвенции 1999 г., а также Гаагской и Монреальской конвенций по борьбе с захватом и ... соглашений о воздушном сообщении основные принципы играют роль критерия законности двусторонних норм. Рассмотрим основные принципы международного воздушного права. Принцип суверенитета над воздушным пространством. Каждое ...
Мораль формується у Московській духовній сфери життя про щества, не інституціоналізована, т. е. пов’язаною із структурною організацією нашого суспільства та не віддільна від суспільної свідомості. Норми моралі опирают ся на складаються у свідомості суспільства поставши ления про добро і зло, честі, гідність, порядно сти тощо. п., що виробляються філософією, ре лигией, мистецтвом у процесі етичного осмислення світу.
Зблизька форм фіксації правових і соціальних мо ральных норм привертають увагу різноманітні форми існування. Правові норми як інституціональні регулятори закріплені у суворо опреде ленних документальних формах (нормативні акти, судових рішень, нормативні договори тощо. буд.).
Способи їх фіксації повинні відповідати суворо вуста новленным вимогам з позицій, і характеру протікав стов та його атрибутів. Досить конкретний і коло суб’єктів, які формують юридичні тексти, містять норми права (органи правосуддя, законо дательные органи, суб’єкти договірних відносин також т. буд.)- Зрозуміло, різноманітних висловлювання, які претендують статус правових, можуть утримуватися й інших текстах — філософських, наукових, літера турных. Проте незалежно від своїх культурної революції й соці альной значимості, впливу громадське созна ние й інших чинників юридичного статусу, вони немає.
Моральні ж норми зберігають у громадському (масовому) людській свідомості та перебувають у вигляді принципів, понять, ідей, оцінок тощо. п. Відповідно немає жодних особливі вимоги до формі, текстам щодо моралі. Тут є підкреслити, що така тексти створюються саме «щодо» моралі, а чи не містять моральних норм, бо останні за своєю природою можуть мати текстуального закріплення, документального характеру.
Регулятивное вплив права на суспільні відносини здійснюється через особливий механізм пра вового регулювання, який би переклад загальних правив у конкретні юридичні правничий та обязанно сти суб’єктів. Ці правничий та обов’язки досить чітко визначені у плані можливих і належних дій, т. е. конкретних варіантів поведінки субъек тов. На противагу цьому моральні норми виражені в безособовому повинності і воздейству ют шляхом формування внутрішніх регуляторів лич ности: цінностей, мотивів, установок тощо. п. Други ми словами, суть дії моральних норм полягає у формування спільних принципів, внутрішніх убеж дений й установки бажаного поведінки (чи веж лів та інших.).
Це означає, що регулятивне вплив моральних норм немає, на відміну норм правових, заздалегідь встановлених способів поведінкової реали зации.
Специфику засобів і методів забезпечення юриди ческих норм традиційно бачать у їхнього нерозривного зв’язку з госу дарственном примусом, функціонуванням осо бых інститутів держави і. У цьому державне примус актуалізується як і дійсність, т. е. застосування заходів владного харак тера, і можливість, т. е. загроза такого застосування. Важливо підкреслити, що це державне примус є засобом забезпечення юридичних норм, а чи не просто сваволею влади, оскільки відбувається лише спеціальними суб’єктами й у рамках установ ленних законом процедур.
Мораль і право реферат українською
... своїми специфічними нормами. Основною з них вважають право, норми якого встановлюються і проголошуються від імені держави. Мораль і право мають у собі багато подібного і водночас відмінного, специфічного. Спільними для моралі і права є такі ...
Мораль немає подібних спеціальних механізмів і процедур, а забезпечується впливом суспільної думки, масовим прикладом, поданих у вигляді відповідних переконань, цінностей, понять про спра ведливости, борг, честі, совісті й т. буд. Гегель вважав, що громадська думка містить принцип справедли вости «у вигляді здоровим глуздом людей»
Взаємодія правничий та моралі досить слож але. Зрозуміло, в сучасному цивілізованому загальне твердження стве право підтримується громадським свідомістю, проходження праву входить у його моральних цінностей. Понад те, говорити про общечело веческих цінностях (життя, свобода, рівність тощо. буд.), що й закріплені як моральні чесноти, і подано у міжнародних та національних юридичних актах як прав людини. Слідчий але, можна стверджувати, що ці цінності є конституирующими й у моральної, й у правової системи, по крайнього заходу у країнах європейської культурної традиції.
Разом із цим у плані змісту моральні норми у суспільстві неоднозначні. Це з суще ствованием так званої груповий моралі, т. е. системи моральних цінностей і норми будь-якої соціальної групи, шару тощо. буд., яка може далеко ще не повністю збігатися з «суспільною мораллю.
3.Понятие системи права, її структурні основні елементи., Система права суть внутрішню будову
пов’язана.
Щоб пізнати і освоїти право в розумінні системи, необхо димо виявити підстави побудови, критерії интегра ции і диференціації юридичних норм. І тому доцільно використовувати різні підходи і изме ренію, котрі розкривають основні форми існування й логіку розвитку правової матерії.
генетичного підходу
Ці самі критерії лежать у основі диференціації пра ва на приватне і публічне. Перше спрямоване на удов летворение потреб і здійснювати захист інтересів окремих осіб, друге охороняє загальні інтересів держави.
Історичний підхід
мусульманського
Системно-структурный, Юридична норма
Норма права самостійно регулює якесь одне бік (грань) громадського відносини. Для правового регламентування відносини загалом зачас тую потрібно взаємодія комплексу норм (матері альных, процесуальних, дефинитивных, оперативних).
Інститут права —
Галузь права
Галузі поділяються на матеріальні і процес суальные. До перших належать, наприклад, громадянське, трудове, кримінальна, земельне право. Другу групу становлять громадянське процесуальне, уголовно-про цессуальное і административно-процессуальное право. Починає складатися і будівельна галузь конституционно-про цессуального права.
Критеріями розподілу права на галузі й інститути виступають предмет і метод правовим регулюванням.
Предмет правовим регулюванням
Громадські відносини виступають глав ного об’єктивного (матеріального) критерію розподілу права на галузі й інститути. Структура цих отноше ний, їх тип, рід, вид зумовлюють певною мірою структурні і змістовні параметри норми, інституту, галузі й права загалом.
К СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
... суспільства і держави, врегульовані нормами права, які у своїй сукупності творять систему права цієї держави [9, с. 10]. Система ж права України поділяється на окремі частини (галузі) права, однією з яких є ...
Метод правовим регулюванням
4.Норма права: поняття, структура, види.
У сучасному юридичної літератури за нормою права розуміється загальнообов’язкове формально-опре ділене правило поведінки, встановлений і обеспе ченное суспільством, і державою, закріплене і опу бликованное в офіційних актах, спрямоване на регулювання громадських відносин шляхом опре розподілу правий і обов’язків їх учасників.
Можна виокремити такі суттєві ознаки правових норм.
1. Норма права є міра
