Актуальність теми. З моменту прийняття у 2002 році Закону України „Про охорону прав на сорти рослин” (далі — Закон) у новій редакції, розпочався процес розробки та удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони прав на сорти рослин. Визначальним моментом у здійсненні внутрішньої політики у галузі інтелектуальної власності на сорти рослин, створенні передумов до вступу України в Світову Організацію Торгівлі, став процес утворення Кабінетом Міністрів України Державної служби з охорони прав на сорти рослин (далі – Держсортслужба) як урядового органу державного управління у структурі Міністерства аграрної політики України та закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин, що підпорядковані Держсортслужбі прямо та опосередковано. Відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин», Україна є членом впливової міжнародної організації — Міжнародного союзу по охороні нових сортів рослин, конвенція якого вимагає у статті 30 наявності у Державах – членах Союзу, спеціального компетентного органу. І тому дослідження діяльності державних органів у сфері охорони прав на сорти рослин є актуальним на даний час, оскільки їх створення передбачено міжнародними зобов’язаннями України.
Теоретичні розробки в галузі права інтелектуальної власності на сорти рослин за час незалежності, не торкнулися сфери діяльності закладів експертизи державної системи охорони прав на сорти рослин. В юридичній літературі мають місце погляди фахівців на окремі аспекти правового регулювання сортів рослин, але відсутнє теоретичне осмислення адміністративно-правових та організаційно-управлінських відносин, що виникають у процесі набуття, здійснення та захисту прав інтелектуальної власності на сорти рослин, не проведено аналізу деяких проблем як з погляду суб’єктів прав на сорти рослин, так і з погляду діяльності державних органів виконавчої влади.
Для досягнення цієї мети були визначені наступні завдання:
-
дослідження та аналіз теоретико-правових основ охорони прав на сорти рослин; визначення місця Держсортслужби в інституті права інтелектуальної власності;
7 стр., 3288 словОснови цивільного права України
... друга «Особисті немайнові права фізичної особи»., Книга третя «Право власності та інші речові права»., Книга четверта «Право інтелектуальної власності», Книга п'ята «Зобов'язальне право» 436 Глава 12 Основи цивільного права України 437 ня. Норми договірного ...
-
аналіз практики правозастосування органами державної системи охорони прав на сорти рослин чинного законодавства, розробка рекомендацій з удосконалення правового регулювання процедури державної реєстрації та захисту права інтелектуальної власності на сорти рослин;
-
проведення систематизації загального та спеціального законодавства у сфері охорони прав на сорти рослин.
Емпіричну основу дослідження склали Конституція України, акти адміністративного та цивільного законодавства України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Міністерства аграрної політики України, Держсортслужби, інші нормативно-правові акти, що регулюють адміністративно-правові засади охорони прав на сорти рослин в Україні, а також міжнародні договори та Міжнародне законодавство у зазначеній галузі.
Розділ 1
Загальна характеристика нормативно-правового регулювання охорони прав на сорти рослин
Цивільного кодексу України визначає особливості права інтелектуальної власності на сорт рослин та породу тварин. Сортовим рослинним ресурсам належить особлива роль в економічному і соціальному розвитку України. До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, занесено майже 4 тис. сортів, які належать до 340 видів переважно сільськогосподарських, а також лісових, квітково-декоративних та інших рослин 1 . Правове регулювання набуття, реалізації та охорони прав інтелектуальної власності на сорт рослин забезпечується нормами коментованої глави 42 Цивільного кодексу України, Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» в редакції від 17 січня 2002 р.2 , Міжнародною конвенцією з охорони нових сортів рослин від 2 грудня 1961 р., переглянутою в м. Женева 10 листопада 1972 р., 23 жовтня 1978 р. та 19 березня 1991 р., ратифікованою Законом України від 2 серпня 2006 р.3, підзаконними нормативно-правовими актами.
Міжнародна конвенція по охороні нових сортів рослин від 2 грудня 1961 року, що змінена Додатковим актом від 10 листопада 1972 року, є цінним інструментом для міжнародного співробітництва у галузі охорони прав селекціонерів, підтверджуючи принципи, які викладені у преамбулі Конвенції, відповідно з якими:
- a) вони упевнені у важливому значенні, яке має охорона нових сортів рослин не тільки для розвитку сільського господарства на території їх країн, але і для захисту інтересів селекціонерів;
- b) вони усвідомлюють, що визнання і охорона прав селекціонерів у цій галузі породжують певні специфічні проблеми і що інтереси суспільства можуть накладати певні обмеження на вільне здійснення цих прав;
c) вони вважають надзвичайно бажаним, щоб ці проблеми, яким дуже багато держав обґрунтовано надають велике значення, вирішувались кожною з них у відповідності з єдиними і чітко визначеними принципами 1 ;
-
враховуючи, що ідея охорони прав селекціонерів одержала широку підтримку у багатьох державах, які ще не приєдналися до Конвенції;
-
враховуючи, що для полегшення приєднання цих держав до Союзу необхідно внести ряд змін у Конвенцію;
4 стр., 1742 словУповноважений верховної ради України з прав людини: статус і функціонування
... населення та захист конфіденційної інформації про особу. Здійснюючи свої повноваження Уповноважений Верховної Ради України з прав людини керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ...
-
враховуючи, що деякі положення, які стосуються управління Союзом, створеним у відповідності з Конвенцією, вимагають виправлення у світлі накопиченого досвіду;
-
враховуючи, що ці цілі можуть бути найкращим чином досягнуті.
Особливу увагу приділяється урядовому органу державного управління — Держсортслужбі.
Теоретико-правові засади державного управління у сфері охорони прав на сорти рослин присвячено дослідженню походження державних органів „Європейського зразка”, так званих урядових. Зокрема встановлено, що створенню урядових органів державного управління в Україні послугувала Концепція адміністративної реформи, у якій запропоновано провести класифікацію державних органів до другої групи яких віднесено урядові установи та організації, безпосередньо підпорядковані Кабінету Міністрів України та ті, що підпорядковані Уряду України опосередковано – через підпорядкування тому чи іншому центральному органу виконавчої влади. Надається загальна характеристика теоретичних основ утворенню спеціально уповноваженого органу у сфері охорони прав на сорти рослин – Держсортслужбі.
Прагнення вступу до Європейського Союзу, призвело до прийняття Програми інтеграції України до Європейського Союзу, яка рекомендувала Кабінету Міністрів України завершити утворення у складі міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відповідних урядових органів державного управління та затвердити положення про них. Виконуючи Програму інтеграції, Кабінет Міністрів України затвердив Типове положення про урядовий орган, яке при розробці проекту Положення про Держсортслужбу фахівці дотримувалися.
Встановлено, що створювати, ліквідовувати та реорганізовувати Держсортслужбу вправі тільки Уряд України, а призначати на посаду та звільняти з неї голову Держсортслужби має право лише Кабінет Міністрів України за поданням Міністра аграрної політики України.
До компетенція державних органів з охорони прав на сорти рослин, систематизуючи законодавство України, яким керуються заклади експертизи в своїй діяльності і зробив висновок, що, принаймні загального законодавства, яке регулює діяльність у сфері права інтелектуальної власності на сорти рослин існує 12 законодавчих актів, а спеціального – 46 нормативно-правових актів: 5 законів, 2 Укази Президента, 13 актів Уряду, 14 наказів Мінагрополітики України, 7 наказів Держсортслужби, що зареєстровані в Міністерстві юстиції України.
Не дивлячись на практику Російської Федерації та висловлювання стосовно правового регулювання сортів рослин та порід тварин одним законодавчим актом, що врегулювати одним законодавчим актом сорти рослин та породу тварин не можливо, спираючись на особливості як правової бази регулювання кожного об’єкта, так і різні біологічні процеси кожного об’єкта.
Законодавство в сфері охорони прав на сорти рослин – комплексне і регулюється нормами трудового, цивільного, господарського, адміністративного, фінансового, земельного, лісового, водного, міжнародного, кримінального та інших галузей права.
З моменту прийняття Закону в новій редакції розпочався процес розширення законодавчої бази у сфері охорони прав на сорти рослин, направлений на врегулювання правовідносин між селекціонерами, авторами, власниками сортів рослин та іншими суб’єктами у даній сфері. Відмічено, що важливе місце в діяльності закладів експертизи охорони прав на сорти рослин відіграють норми, які захищають державну систему з охорони прав на сорти рослин від приватизаційних процесів, що, в сою чергу, могло б призвести до руйнування державного випробування в цілому 1 .
Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
... що Цивiльний кодекс України (далi - ЦК України) вiд 16. 01. 2003 р. № 435-1V, розмежувавши правове регулювання права власностi та права iнтелектуальної власностi та присвятивши праву iнтелектуальної власностi окрему ... власностi в комплексi iз договiрними вiдносинами, що виникають щодо них. права. Так, важливою новелою чинного ЦК України є видiлення в окрему главу 75 положень про договори ...
Держсортслужба здійснює внутрішню політику в галузі інтелектуальної власності на сорти рослин, та забезпечує діяльність представника та його заступника у Раді Міжнародного союзу по охороні нових сортів рослин, а також створює передумови до вступу України в СОТ, що регулюватиме та регламентуватиме Угоду про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС).
Створення такого органу, як Держсортслужба передбачене міжнародними зобов’язаннями України, яка, відповідно до Закону України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції по охороні нових сортів рослин», є членом такої впливової міжнародної організації, як Міжнародний союз по охороні нових сортів рослин, конвенція якого вимагає у статті 30 наявності у Державах – членах Союзу, спеціального компетентного органу, якому доручає надання «права селекціонера».
Держслужба уповноважена виконувати:
- розгляд заявок на реєстрацію сортів рослин;
- проведення експертизи заявок та приймати рішення щодо них;
- видача охоронних документів на сорти рослин;
- здійснення перевірки збереженості сортів рослин;
- видача разових дозволів на ввезення для наукових цілей не зареєстрованих в Україні сортів рослин;
- дострокове припинення чинності прав на сорти рослин;
- визначення уповноважених закладів експертизи сортів рослин та доручення їм проведення науково-дослідної експертизи;
- реєстрація представників з питань інтелектуальної власності на сорти рослин та інше.
Встановлено, що законодавство України значно гармонізовано до норм Угоди TRIPS, що підтверджується наступним:
- звільненням від сплати державного мита за позовами що випливають з права інтелектуальної власності на сорти рослин;
- повноваження суду вчиняти заборони комерційного обігу сорту рослин на час судового провадження;
- компетенція суду у винесенні рішення про вилучення з комерційного обігу чи конфіскацію незаконно одержаного матеріалу сорту та продукту, отриманого безпосередньо з нього;
- повноваження митних органів щодо випуску з території контрафактних товарів — товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника.
24 січня 2002 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про охорону прав на сорти рослин”, а відповідно до нього – Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, викладений у новій редакції (Закон).
Закон набрав сили з 1 липня 2002 року. Він відповідає Міжнародній конвенції з охорони нових сортів рослин у редакції від 19 березня 1991 року (Конвенція 1999 р.), Угоді Світової організації торгівлі про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності, а також принциповим положенням Правил Європейського Союзу № 2100/94 від 27 липня 1994 р. про права Співтовариства на сорти рослин.
Крім того, перевагою цього нормативного акта є комплексне врегулювання суспільних відносин, що виникають від моменту подачі заявки на сорт і до одержання права на поширення його в Україні і/або виключних прав на нього, а також відносин, що виникають при користуванні цими правами та їхньому захисті.
Аграрне право України
... рослин”, „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, деякі норми статей Земельного кодексу України тощо. Підсумуємо: предметом аграрного права є урегульовані нормами аграрного ... специфічної галузі українського права, як аграрне право та обумовлює актуальність цієї контрольної роботи. 1 Поняття та предмет аграрного права Аграрне право України характеризується своєрідним ...
Новий закон містить 9 розділів.
У розділі I “Загальні положення” даються визначення понять, вказується, що Закон застосовується до всіх родів і видів рослин, установлюється перевага міжнародних договорів над Законом та виданими відповідно до нього нормативно-правовими актами, оголошується рівність у правах, передбачених Законом, для іноземних осіб, осіб без громадянства та осіб України, а також установлюються повноваження і обов’язки органів виконавчої влади щодо виконання Закону.
Постанова Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 р. за № 1182 затвердила Положення про державну службу з охорони прав на сорти рослин (Держсортслужбу), що діятиме у складі Мінагрополітики, і разом з підпорядкованим їй Українським інститутом експертизи сортів рослин забезпечуватиме реалізацію Закону та інших нормативно-правових актів про охорону прав на сорти рослин.
Розділом II “Умови набуття прав на сорт рослин” визначаються види прав на сорт, критерії охороноспроможності сорту, умови його державної реєстрації, вимоги до назви сорту, а також дається поняття сорту, придатного для поширення в Україні.
Відповідно до Закону можуть здобуватися особисте немайнове право авторства на сорт та майнове право власника сорту за умови, що сорт відповідає встановленим критеріям і йому привласнено відповідну назву.
Сорт вважається охороноспроможним – придатним для придбання на нього права як на об’єкт інтелектуальної власності, якщо він новий, відмітний, однорідний і стабільний. Зміст цих критеріїв відповідає Конвенції 1999 р.
Відповідно до Закону однією з обов’язкових умов внесення сорту до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, є відповідність його критеріям охороноспроможності, до яких віднесено новизну сорту. Такої жорсткої умови раніше не існувало, вона суперечить Положенню про Реєстр сортів рослин, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 1993 р., № 935.
Різновидами сорту, на які можуть набуватися права, є клон, лінія, гібрид першого покоління і популяція.
У розділі III Закону “Порядок набуття прав на сорти рослин” викладені: загальні положення порядку набуття прав на сорт; права суб’єктів, що набувають права на сорт; вимоги до заявки на сорт рослин; поняття дати, на яку заявка вважається поданою, і процедура її встановлення; процедура набуття права на пріоритет заявки; умови конфіденційності заявки; порядок проведення експертизи заявки і надання назви сорту; умови державного випробування сорту; порядок подачі і розгляду заперечень третіх осіб проти реєстрації сорту; порядок прийняття рішення за заявкою та умови вступу його в силу; умови виникнення права на тимчасову правову охорону сорту і зміст цього права; умови державної реєстрації сорту і прав на сорт, види відомостей, що містять відповідні реєстри; відомості, що публікуються в офіційному періодичному виданні; порядок видачі документів про права на сорт; порядок оскарження рішення за заявкою на сорт.
У розділі IV Закону “Права та обов’язки, пов’язані із сортом рослин” дається: зміст немайнового права авторства на сорт, права на поширення сорту, майнового права власника сорту, права на передачу майнового права на сорт і права на використання сорту; визначаються: термін дії патенту, порядок сплати зборів за підтримку чинності прав на сорт, умови видачі примусової ліцензії на використання сорту, а також дії, які не визнаються порушенням майнового права власника сорту, а також обов’язки при використанні назви сорту.
Особливості джерел трудового права України
... Сподіваюсь, що проблем на даному шляху не виникатиме. РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА 1.1 Поняття джерел Трудового права України та їх класифікація Суспільні відносини, повязані з використанням праці, вимагають належного правового регулювання. Таке ...
Відповідно до розділу V Закону “Припинення чинності майнового права на сорт та визнання його нечинним” майнове право на сорт припиняється достроково у випадку відмовлення від патенту його власника чи у випадку несплати збору за підтримку цього права. Міністерство аграрної політики може достроково скасувати дію патенту у випадку, якщо: сорт утратив свою однорідність чи стабільність внаслідок його незадовільної схоронності власником; власник сорту вчасно не представив Державній службі з охорони сортів рослин документи, матеріали, зразки для перевірки схоронності сорту. Дія патенту на сорт може бути відновлена, якщо причини, з яких вона скасована, усунуті.
Розділом VI Закону “Захист прав на сорт” визначено дії, що вважаються порушеннями прав на сорт; відповідальність за ці порушення; названо спори, що вирішуються в судовому порядку.
Розділом VII Закону “Заключні положення” регулюються питання розміру та порядку сплати державних мит і зборів, використання надходжень від зборів, а також державного стимулювання створення і використання нових сортів рослин. Зокрема встановлено, що авторам високоефективних сортів, що набули значного поширення в Україні, може присвоюватися почесне звання “Заслужений селекціонер України”.
У розділі VIII Закону “Перехідні положення” правовий статус раніше виданих патентів прирівнюється до правового статусу патентів, виданих відповідно до Закону, крім того, проголошується дійсність авторських свідоцтв СРСР і України, визначається, що незакінчена експертиза раніше поданих заявок проводиться в порядку, встановленому Законом.
За розділом IX Закону “Прикінцеві положення” протягом п’яти років від дня вступу в силу Закону роди і види сортів рослин, на які поширюється право власника сорту, можуть бути обмежені Кабінетом Міністрів України відповідно до Конвенції. Це дає можливість відповідним компетентним органам, що проводять експертизу сорту, підготуватися, використовуючи технічну кваліфікацію, до застосування норм Закону щодо всіх родів і видів культурних рослин України 1 .
29 листопада 2001 р. Верховна Рада України прийняла Цивільний кодекс України, який у частині правової охорони сортів рослин цілком відповідає Конституції України. У зв’язку з цим після підписання його Президентом України необхідно буде внести відповідні зміни до Закону.
У цілому ж Закон, безсумнівно, є відчутним кроком вперед і дозволяє виконати міжнародні зобов’язання щодо приєднання до Конвенції 1999 року.
Розділ 2.
Правова охорона сортів рослин
Сорт рослин є одними із видів об’єктів інтелектуальної власності.
Сортам рослин надається спеціальна правова охорона, яка передбачає:
- особисте немайнове право авторства на сорт рослини;
- майнове право власника сорту рослини.
Різновидами сорту рослини , на які можуть набуватися права, є :
- клон,
- лінія,
- гібрид першого покоління,
- популяція.
Адміністративне провадження з реєстрації сорту передбачає проходження певної процедури отримання:
Реферат право власності на землю
... права приватної власності на грішну землю. Питання правовим регулюванням права власності на грішну землю розглянуті в працях таких авторів, як:М.В.Попов, Н.А.Сиродоев, І.А.Иконицкой,С.А.Степановим та інших фахівців. право власність земля ділянку Глава 1. Загальна характеристика права власності на грішну землю ...
- свідоцтва про державну реєстрацію сорту та/або патенту на сорт рослин;
- виключну ліцензію на використання сорту (в порядку, передбаченому чинним законодавством);
Та відповідно проходження процедури занесення сорту до:
- Державного реєстру заявок;
- Державного реєстру сортів рослин та/або Державного реєстру патентів на сорт рослин 1 .
Відповідно до чинного законодавства сорт вважається охороноздатним якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є:
- новим,
- вирізняльним,
- однорідним,
- стабільним.
В чинному законодавстві визначено наступні права інтелектуальної власності на сорт рослин:
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, засвідчені державною реєстрацією. Про особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить свідоцтво про авторство на сорт рослин. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» свідоцтво про авторство на сорт — це охоронний документ, що засвідчує особисте немайнове право авторства на сорт. Форма свідоцтва про право авторства на сорт рослин та Положення про свідоцтво про авторство на сорт рослин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 28 травня 2003 р. № 151 1 ;
2) майнове право інтелектуальної власності на сорт рослин. Про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин. Форма патенту на сорт рослин та Положення про Державний реєстр прав власників сортів рослин та про видачу патентів України на сорти рослин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 13 грудня 2002 р. № 390 2 ;
3) майнове прав інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, засвідчене державною реєстрацією. Поширення сорту — це комерційне розповсюдження посадкового матеріалу — матеріального носія сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Про майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин свідчить свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин. Сорт вважається придатним для поширення в Україні, якщо він відмінний, однорідний та стабільний, може бути використаний для задоволення потреб суспільства і не заборонений для поширення з підстав загрози життю і здоров’ю людей, нанесення шкоди тваринному і рослинному світу, збереженню довкілля. Критерії заборони поширення сортів в Україні, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 30 серпня 2002 р. № 247 1 .
Зазначені вище права інтелектуальної власності набуваються на сорт, який: а) відповідає критеріям, визначеним Законом «Про охорону прав на сорти рослин»; б) якому присвоєна назва згідно з вищезазначеним Законом.
Сорт вважається придатним для набуття права на нього як на об’єкт інтелектуальної власності 2 , якщо за проявом ознак, породжених певним генотипом чи певною комбінацією генотипів, він є:
1) новим. Сорт вважається новим, якщо до дати, на яку заявка вважається поданою, заявник (селекціонер) чи інша особа за його дозволом не продавали чи будь-яким іншим способом не передавали матеріал сорту для комерційного використання: а) на території України — за рік до цієї дати; б) на території іншої держави — щодо деревних та чагарникових культур і винограду за шість років і щодо рослин інших видів за чотири роки до цієї дати;
Авторське (особисте) немайнове право інтелектуальної власності
... і мистецтва є об'єктами права інтелектуальної власності [3, 41]. У новому ЦК України відносинам у сфері авторського права присвячена окрема глава 36 «Право інтелектуальної власності на літературний, художній та ... такі, які не призначалися автором для публікації (наприклад, листи, щоденники, особисті записи, враження). Право на твір належить його творцеві, тому, хто написав книгу, картину, створив ...
2) відмінним. Сорт відповідає умові відмінності, якщо за проявом його ознак він чітко відрізняється від будь-якого іншого сорту, загальновідомого до дати, на яку заявка вважається поданою. Сорт, що протиставляється заявленому, вважається загальновідомим, якщо: а) він поширений на певній території в будь-якій державі; б) відомості про прояви його ознак стали загальнодоступними у світі, зокрема шляхом їх опису в будь-якій оприлюдненій публікації; в) він представлений зразком у загальнодоступній колекції; г) йому надана правова охорона і/або він внесений до офіційного реєстру сортів в будь-якій державі, при цьому він вважається загальновідомим від дати подання заявки на надання права чи внесення до реєстру;
3) однорідним. Сорт вважається однорідним, якщо з урахуванням особливостей його розмноження всі рослини цього сорту залишаються достатньо схожими (однорідними) за своїми основними ознаками, зазначеними в описі сорту;
4) стабільним. Сорт вважається стабільним, якщо його основні ознаки, відзначені в описі сорту, залишаються незмінними після неодноразового розмноження чи, у разі особливого циклу розмноження, в кінці кожного такого циклу.
Сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду. Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву. Назва сорту не повинна: а) суперечити принципам гуманності і моралі; б) складатися тільки із цифр, за винятком випадків, коли це відповідає усталеній практиці найменування сортів, чи складатися виключно із знаків чи зазначень, які вказують на вид, групу стиглості, якість, призначення, цінність, походження або технологію вирощування; в) вводити в оману або давати хибне уявлення щодо характеристик, цінності, географічного походження сорту, а також про автора сорту чи іншу заінтересовану особу; г) бути тотожною чи настільки подібною, що її можна сплутати, щодо назви сорту, права на який набуті в Україні чи іншій державі-учаснику.
Порядок набуття права на сорт включає в себе наступні етапи:
1) подання заявки до Державної служби з охорони прав на сорти рослин. Правила складання та подання заявки на сорт рослин, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 26 квітня 2007 р. № 287 1 . Відомості про заявку заносяться до Державного реєстру заявок на сорти рослин після визначення дати, на яку заявка вважається поданою, в порядку, визначеному Положенням про Державний реєстр заявок на сорти рослин, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 26 лютого 2003 р. № 421 . Внесені до Державного реєстру заявок на сорти рослин відомості про сорт дають заявнику право на тимчасову правову охорону від дати подання заявки;
2) експертизи заявки. Експертиза заявки має статус державної науково-технічної експертизи і проводиться з метою встановлення відповідності заявки і сорту вимогам Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» та підготовки обґрунтованих експертних висновків і рішень за заявкою. Вона проводиться експертними закладами, визначеними відповідно до Порядку визначення уповноваженого закладу експертизи сортів рослин, затвердженого наказом Державної служби з охорони прав на сорти рослин від 20 червня 2003 р. № 159 2 , і складається з формальної експертизи (експертизи за формальними ознаками) та кваліфікаційної (технічної) експертизи.
Право власності в україні
... іншими правовими нормами (наприклад, зобов’язальноправовими). В цивільноправовій науці право власності має два значення: в об"єктивному і суб"єктивному розумінні. Право власності в об"єктивному розумінні — це сукупність правових ... панівною, а також одержала підтримку в Україні в умовах переходу до ринкової економіки". В ході привласнення суспільство обертає в свою користь багатства природи, створює ...
Формальна експертиза заявки спрямована на визначення відповідності формальних ознак заявки вимогам, що встановлені Законом України «Про охорону прав на сорти рослин». Під час проведення формальної експертизи: а) визначається дата подання заявки; б) перевіряється відповідність складу документів заявки встановленим вимогам; в) заявка порівнюється з наданою заявником копією попередньої заявки, якщо така подавалася до компетентного органу держави-учасника, і встановлюється дата пріоритету; г) встановлюється факт сплати збору за подання заявки; д) перевіряється право заявника на подання заявки. У разі відповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам і одержання позитивних висновків заявнику надсилається експертний висновок про позитивні результати формальної експертизи і про початок проведення кваліфікаційної експертизи, в офіційному виданні публікуються відомості про заявку, а також інформується компетентний орган кожної держави-учасника про запропоновану заявником назву сорту. У разі невідповідності формальних ознак заявки встановленим вимогам заявнику надсилається відповідний експертний висновок. Заявник зобов’язаний усунути зазначену невідповідність протягом двох місяців від дати одержання ним експертного висновку. Цей строк може бути продовжений на шість місяців за умови сплати відповідного збору. В противному разі заявнику надсилається рішення про відмову в державній реєстрації прав на сорт 1 .
Кваліфікаційна експертиза передбачає проведення комплексу досліджень, необхідних для підготовки експертного висновку за заявкою та прийняття рішення щодо державної реєстрації сорту і прав на нього. Під час проведення кваліфікаційної експертизи: б) проводиться експертиза запропонованої назви сорту 2 ; в) визначається новизна сорту; г) визначається відповідність сорту критеріям відмінності, однорідності та стабільності; д) проводиться експертиза на придатність для поширення; е) розглядаються можливі заперечення третіх осіб проти набуття прав на сорт. За результатами кваліфікаційної експертизи формулюється обґрунтований експертний висновок за заявкою і приймається рішення про державну реєстрацію сорту і видачу патенту або рішення про відмову в реєстрації сорту і видачі патенту;
3) державна реєстрація прав. Державна реєстрація майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати державного мита та за наявності документа про його сплату відомості, встановлені Законом України «Про охорону прав на сорти рослин», вносяться до Державного реєстру прав інтелектуальної власності на сорти рослин. Державна реєстрація майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин здійснюється на підставі рішення про державну реєстрацію прав на сорт. Після сплати відповідного збору та за наявності документа про його сплату відомості, встановлені Законом України «Про охорону прав на сорти рослин» і Положенням про Реєстр сортів, вносяться до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні 1 . Державна служба з охорони прав на сорти рослин в місячний строк від дати державної реєстрації прав на сорт авторові (авторам) видає свідоцтво про авторство на сорт рослин, а заявникові — патент на сорт рослин і свідоцтво про державну реєстрацію сорту рослин.
Одним із основних суб’єктів права інтелектуальної власності на сорт рослин є автор сорту. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» автор сорту (селекціонер) — це людина, яка безпосередньо вивела або виявила і поліпшила сорт. Вона набуває особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин від дати державної реєстрації прав на сорт. Не визнаються авторами сорту фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення сорту, а тільки надали автору (авторам) технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при створенні сорту і/або оформленні заявки.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не відчужуються, не передаються і діють безстроково. Автор сорту має право за своєю вимогою одержати свідоцтво про авторство на сорт рослин. Автор сорту має право пропонувати назву створеного ним сорту і включати до назви своє ім’я. Автори сорту, який є результатом їх спільної творчої праці, мають однакові права, якщо інше не передбачено письмовим договором між ними.
Відповідно до норм чинного законодавства особа, визнана автором сорту, має право: а) перешкоджати іншим особам привласнювати та спотворювати його авторство; б) вимагати не розголошувати його ім’я як автора сорту і не зазначати його у публікаціях; в) вимагати зазначення свого імені під час використання сорту, якщо це практично можливо. Цей перелік особистих немайнових прав автора не є вичерпним. Привласнення авторства є порушенням особистих немайнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин і тягне за собою юридичну відповідальність.
Іншими особами, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин за договором чи законом можуть бути володілець патенту, власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту, ліцензіат, спадкоємець або інший правонаступник, суб’єкти, яким надається право на вільне використання сорту рослин, тощо. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» володілець патенту — це особа, якій належить впродовж визначеного цим Законом строку і засвідчені патентом майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин. Володілець патенту має право заповісти свої майнові права на сорт у спадщину.
Власник майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту — це особа, якій належить впродовж визначеного згаданим Законом строку і засвідчене свідоцтвом про державну реєстрацію сорту майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин. Володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору. За ліцензійним договором володілець патенту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов’язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.
Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав володільця патенту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, за умови належності сорту до одного з ботанічних родів і видів, визначених в Законі України «Про охорону прав на сорти рослин».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» використання сорту — це будь-яка дія щодо сорту, що зазначена у цьому Законі в переліку дій, які потребують дозволу володільця патенту. Виключне право на дозвіл чи заборону використання сорту полягає в тому, що ніхто без дозволу володільця патенту не може здійснювати щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) виробництво або відтворення (з метою розмноження); б) доведення до кондиції з метою розмноження; в) пропонування до продажу; г) продаж або інший комерційний обіг; д) вивезення за межі митної території України; е) ввезення на митну територію України; є) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» — «е». Володілець патенту може зумовити дозвіл певними умовами та обмеженнями.
Вчинення без дозволу особи, яка має майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, будь-яких дій по відношенню до цього сорту, що потребують дозволу, вважаються порушенням майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин. Порушення прав на сорт тягнуть за собою юридичну відповідальність. Особа, права якої на сорт порушені, може вимагати: а) припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права відносно становища, що існувало до порушення права; б) стягнення завданих збитків, включаючи не одержані доходи; в) відшкодування моральної шкоди; г) вжиття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із захистом прав на сорти.
Майнові права володільця патенту можуть бути предметом застави і використовуватись у спільній діяльності, зокрема, бути внеском до статутного фонду чи майна юридичної особи, та бути предметом іншого комерційного обігу, що не заборонений законом. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, що належать юридичній особі, яка ліквідується, можуть бути передані (відчужені) іншій юридичній особі у встановленому законом порядку.
Свої майнові права володілець патенту реалізує на власний розсуд, але при цьому не повинні порушуватися майнові права володільців патентів на інші сорти. Права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам спільно, здійснюються за договором між ними. У разі відсутності такого договору права інтелектуальної власності на сорт рослин, які належать кільком особам, здійснюються ними спільно 1 .
Володілець патенту має право: 1) передати свої майнові права на сорт на підставі договору будь-якій особі, яка стає його правонаступником; 2) заповісти свої майнові права на сорт у спадщину; 3) видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору; 4) упродовж строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин в установленому порядку подати до Державної служби з охорони прав на сорти рослин для офіційної публікації заяву про готовність надати дозвіл будь-якій особі на використання сорту (відкриту ліцензію).
Ліцензійний договір та договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами. Видача ліцензії на використання сорту та передача майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин вважаються дійсними для третіх осіб з дати публікації відомостей про це в офіційному виданні, яка здійснюється на підставі занесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав інтелектуальної власності на сорти рослин. За внесення зазначених відомостей до Державного реєстру та змін до них за ініціативою сторін договору сплачуються збори. Договір про передачу майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин або ліцензійний договір приймаються до реєстрації в Державній службі з охорони прав на сорти рослин в порядку, визначеному Інструкцією про реєстрацію договору про передачу майнового права на сорт і договору про передачу права на використання сорту, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики України від 21 липня 2003 р. № 244 1 .
Чинним законодавством на володільця патенту покладається ряд обов’язків, а саме: 1) добросовісно користуватися своїм майновим правом на сорт; 2) забезпечувати збереження сорту або його вихідних компонентів протягом усього терміну чинності патенту 2 ; 3) на запит Державної служби з охорони прав на сорти рослин надати в установлений термін зазначеній службі або органу, визначеному Державною службою з охорони прав на сорти рослин, інформацію, документи, матеріал, зразки сорту, що охороняється, чи його вихідні компоненти з метою: а) перевірки збереженості сорту; б) визначення та оновлення офіційного зразка сорту; в) проведення порівняльної експертизи між сортами. Державна служба з охорони прав на сорти рослин може зобов’язати володільця патенту зберігати офіційний зразок.
Право на використання сорту без дозволу володільця патенту набуває особа, яка отримала примусова ліцензію на використання сорту. Видавати примусові ліцензії на використання сортів можуть Кабінет Міністрів України і суд. Примусова ліцензія може бути тільки невиключною, з визначенням обсягу використання сорту, строку дії дозволу, розміру та порядку виплати винагороди володільцю патенту.
Кабінет Міністрів України може видати на строк до чотирьох років примусову ліцензію визначеній ним особі з мотивів надзвичайної суспільної необхідності та за умови воєнного чи надзвичайного стану з виплатою відповідної компенсації володільцю патенту. Видача Кабінетом Міністрів України примусової ліцензії може бути оскаржена до суду. Порядок видачі примусової ліцензії на використання сорту рослин, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 121 1 .
Якщо після трьох років від дати державної реєстрації чи від дати, коли використання сорту було припинено, сорт в Україні не використовується або використовується у незначних обсягах і будь-яка особа звертається до володільця патенту з пропозицією укладання ліцензійного договору, а володілець патенту без поважних причин відмовляє, ця особа може звернутися до суду з позовною заявою про видачу їй примусової ліцензії на використання сорту. Якщо володілець патенту не доведе, що факт невикористання сорту чи відмова у видачі ним ліцензії зумовлені поважними причинами, а особа-позивач доведе, що вона у фінансовому і в усіх інших відношеннях у змозі компетентно та ефективно здійснювати права, надані ліцензією, примусову ліцензію може бути надано за рішенням суду на строк до чотирьох років. Ліцензіат сплачує за видачу йому примусової ліцензії державне мито.
В чинному законодавстві визначені випадки використання сорту без згоди (дозволу) володільця патенту, які не визнаються порушеннями майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, а саме 1 :
1) вичерпання виключного права володільця патенту. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії щодо будь-якого матеріалу його сорту або сорту, одержаного безпосередньо з них продукту в разі їх збуту на території України володільцем патенту чи за його згодою, якщо такі дії: а) не спрямовані на наступне розмноження зазначеного сорту; б) не пов’язані з експортом посадкового матеріалу сорту до країни, в якій не охороняються майнові права інтелектуальної власності на сорти роду чи виду рослин, до якого належить зазначений сорт, крім експорту зібраного матеріалу, призначеного виключно для споживання;
2) право попереднього користування і право при відновленні прав на сорт;
3) обмеження дії виключного права володільця патенту. Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин не поширюються на дії будь-якої особи з посадковим матеріалом сорту, що охороняється, якщо вони здійснені: а) як приватні та з некомерційними цілями; б) в експериментальних цілях; в) з метою створення інших сортів на основі сорту, що охороняється. Будь-яка особа має право розмножувати у своєму господарстві, і це не вважається порушенням майнових прав володільця патенту, для власних потреб зібраний матеріал, одержаний нею у своєму господарстві вирощуванням сорту, що охороняється, за умови належності сорту до одного з ботанічних родів і видів, які визначені в Законі України «Про охорону прав на сорти рослин». Умови дотримання законних інтересів володільця патенту щодо зазначених ботанічних родів і видів визначаються Кабінетом Міністрів України.
Від майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, що засвідчені патентом, необхідно відрізняти майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, засвідчене державною реєстрацією. На відміну від використання сорту його поширення визначається як комерційне розповсюдження посадкового матеріалу — матеріального носія сорту, занесеного до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Майновим правом інтелектуальної власності на поширення сорту рослин є право його володільця на поширення сорту і на дозвіл чи заборону поширення сорту іншими особами. Право на дозвіл чи заборону поширення сорту полягає в тому, що без дозволу власника майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту рослин не можуть здійснюватися щодо посадкового матеріалу сорту такі дії: а) пропонування до продажу; б) продаж або інший комерційний обіг; в) зберігання для будь-якої із цілей, зазначених у пунктах «а» і «б». Право на поширення сорту в Україні виникає з дати прийняття рішення про державну реєстрацію майнового права інтелектуальної власності на поширення сорту.