Механізм правового регулювання

Курсовая работа

Правове регулювання: поняття, предмет, засоби, стадії, типи

  • Поняття, основні елементи механізму правового регулювання
  • Висновки
  • Список використаних джерел
  • правове регулювання механізм україна

    Деякі індивідуальні акти, що не підлягають багаторазовому застосуванню, виконуються або тривалий час (як у разі призначення підвищеної стипендії студенту К.), або одноразово (наприклад, призначення директором заводу громадянина С).

    Способи правового регулювання — складові елементи впорядкованих суспільних відносин: дозволяння, зобов’язування (веління), заборона.

    Дозволяння — це надання особі права на свої власні активні дії (роби, як вважаєш за потрібне).

    Прикладом здійснення правового регулювання за допомогою цього способу може бути будь-яка правова норма, що надає суб’єкту право на одержання тих чи інших благ. Дозволяння превалює в основному в галузях, які належать до приватного права.

    Зобов’язування (веління) — покладання на особу обов’язку активної поведінки (роби тільки так), наприклад, обов’язок забезпечення обвинуваченому права на захист.

    Заборона — це покладання на особу обов’язку утримуватися від вчинення дій певного роду (тільки так не роби), наприклад, заборона пропаганди війни, національної чи расової переваги одних народів над іншими. Норми особливої частини Кримінального кодексу є фактично заборонами, оскільки вони встановлюють відповідальність за певні дії і тим самим їх забороняють. Зобов’язування (веління) і заборони превалюють в основному в галузях, що належать до публічного права.

    Усі способи правового регулювання пов’язані із суб’єктивними правами. При дозволянні суб’єктивне право утворює зміст даного способу правового регулювання. При зобов’язуванні та забороні право вимоги належить іншим особам. Його призначення — забезпечити виконання активного (зобов’язування) або пасивного (заборони) юридичного обов’язку.

    Способи правового регулювання (дозволяння, зобов’язування, заборона) з більшою ефективністю досягають своєї мети лише в тісному взаємозв’язку один з одним. Дозволяння особі певної поведінки буде реальним за наявності обов’язку в інших осіб задовольнити потреби, що виникли у цьому зв’язку в правомочної особи.

    13 стр., 6308 слов

    Анализ правовой нормы об обоснованном риске (ст. 41 УК РФ)

    ... уголовного права мнения относительно не только целесообразности, но и необходимости разработки условий правомерности обстоятельств, исключающих преступность деяния; определить роль обоснованного риска ... иной деятельности. Целью данной работы является анализ нормы об обоснованном риске (ст. 41 УК РФ) ... ст. 40); обоснованный риск (ст. 41); исполнение приказа или распоряжения (ст. 42). Правовая природа ...

    Трьом способам правового регулювання (дозволянню, зобов’язуванню, забороні) відповідають три різновиди норм права: такий, що дозволяє (надає правомочностей); такий, що зобов’язує; такий, що забороняє, а також три форми реалізації права: використання, виконання, додержання.

    На схемі це виглядає так:

    Способи правового регулювання

    Дозволяння

    Зобов’язування (веління)

    Заборона

    Види норм за характером розпоряджень

    Дозвільні (такі, що

    наділяють правом)

    норми

    Зобов’язувальні норми

    Заборонні норми

    Форми реалізації права

    Використання

    Виконання

    Додержання

    Крім способів правового регулювання виділяють його типи (режими).

    Тип правового регулювання — це особливий порядок правового регулювання, що виражається у певному поєднанні способів (дозволянь і заборон) і створює стан більшого чи меншого сприяння для задоволення інтересів суб’єкта права. Тип правового регулювання встановлює тип правового режиму.

    Розрізняють два типи правового регулювання:

    загальнодозвільний

    спеціально-дозвільний

    — тип правового регулювання,

    що ґрунтується на загальному

    дозволянні, у рамках якого закон встановлює заборони на

    здійснення конкретних дій.

    Сутність загальнодозвільного

    режиму виражається принципом: «дозволено все, крім прямо забороненого законом». За цим типом регулювання створюються цивільні, трудові, сімейні, житлові та інші правовідносини (наприклад, особа має право укладати будь-як угоди, за винятком тих заборон, що передбачені в законі)

    — тип правового регулювання,

    що грунтується на загальній

    забороні, у рамках якої закон

    встановлює конкретні дозволи.

    Сутність спеціально-дозвільного режиму виражається принципом: «заборонено все, крім прямо дозволеного законом». За цим типом регулювання встановлю-ються правові статуси та

    функції посадових осіб, державних службовців, міністрів, прокурорів, суддів, мерів міст та ін. (наприклад, суд у вже вирішеній кримінальній справі має право знову повернутися до неї лише у випадках, прямо передбачених у законі

    1. Механізм правотворчості

    Основним елементом цієї стадії є норма права, що виступає як «рег-ламентатор» суспільних відносин. Регулятивні (дозвільні, зобов’язува-льні, заборонні), охоронні та спеціалізовані норми — складові елементи нормативної основи правового регулювання

    — це стадія існування права поза правовідносин, стадія розробки юридичних норм, встановлення моделі поведінки, правового статусу осіб, установ, органів держави

    2. Механізм реалізації суб’єктивних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків

    Основними елементами цієї стадії є правовідносини, акт безпосередньої реалізації прав і обов’язків (додержання заборон, виконання обов’язків, використання прав), акт опосередкованої реалізації прав і обов’язків (застосування права).

    Правовідносини виступають як «конкретизатор» загальних вимог юридичних норм стосовно конкретних суб’єктів, а акт реалізації суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків — як «реалізатор» конкретних розпоряджень правових норм стосовно конкретних суб’єктів

    — це стадія переходу від загальних дозволів правових норм до конкретної моделі поведінки конкретних суб’єктів. Виражається у здійсненні дій, що дозволяються, і в утримуванні від заборонених дій (активний і пасивний варіанти правомірної поведінки).

    Це активна сторона правового регулювання, при якій можливі два процеси реалізації суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків:

    1) вступ у правовідносини за бажанням і волею їх учасників (укладедня договору) — простий;

    2) вступ у правовідносини на основі правозастосувального акта, нерідко поза волею та бажання учасників (рішення суду про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей) — складний

    3. Механізм покладання юридичної відповідальності (чи державного примусу)

    Основними елементами цієї стадії є акти застосування норм права, що встановлюють юридичну відповідальність конкретної особи за конкретне правопорушення. Це охоронні правозастосовні акти. Реалізатором примусу до конкретних суб’єктів на підставі санкцій правових норм виступає держава в особі уповноважених органів

    — це стадія реалізації конкретних заходів юридичної відповідальності, що застосовуються у разі здійснення протиправної поведінки. Вона настає за таких правових підстав: фактична підстава (правопорушення), нормативна підстава (норма права, що встановлює санкцію за вчинене правопорушення), процесуальна підстава (покладання юридичної відповідальності, її вид і міра)

    Стадії механізму правового регулювання (варіант правомірної поведінки) можна представити і в більшій кількості, розбивши другу стадію в запропонованій схемі на такі:

    виникнення суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;

    безпосередня реалізація суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків;

    застосування права (як факультативна — можлива, але не обов’язкова стадія).

    Елементами, що забезпечують динамічну сутність механізму правового регулювання, визначають рух реальних правовідносин, виступають юридичні факти.

    Режим сприяння механізму правового регулювання забезпечується законністю, державною дисципліною, які разом із правосвідомістю і правовою культурою є обов’язковими протягом усієї його дії.