Цивільно-процесуальне право в системі права України

Курсовая работа

Цивiльно-процесуальне право в системi права України

Цивiльне право

Змiст

Вступ.. 3

1. Поняття та значення цивiльного процесуального права, його мiсце в системi права України.. 5

1. 1. Поняття цивiльного процесуального права i його значення. 5

1. 2. Мiсце цивiльного процесуального права в системi права України. 10

1. 3. Завдання цивiльного процесуального права. 14

2 Джерела цивiльного процесуального права i межi його дiї17

2. 1. Поняття джерел цивiльного процесуального права. 17

2. 2. Класифiкацiя та межi дiї джерел цивiльного процесуального права. 19

3. Принципи цивiльного процесуального права, їх Поняття та значення.. 24

3. 1. Поняття i види принципiв цивiльного процесуального права. 24

3. 2. Класифiкацiя та значення принципiв цивiльного процесуального права25

Висновки.. 32

Список використаних джерел.. 33

Вступ

Актуальнiсть теми

У розбудовi України як демократичної, правової держави визначальна роль належить судовiй владi, на яку Конституцiєю, Законом України «Про судоустрiй України» покладено здiйснення правосуддя у формi цивiльного, господарського, адмiнiстративного, кримiнального i конституцiйного судочинства.

Цивiльно-процесуальний порядок здiйснення цивiльного судочинства встановлений Цивiльним процесуальним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 18 березня 2004 р., який має важливе значення як основне джерело цивiльного процесуального права України. Новий ЦПК України вiдтворив i розвинув демократичнi принципи i правила механiзму цивiльного судочинства, виробленi вiтчизняною наукою i практикою цивiльного процесу, залишивши без змiн окремi нормативнi правила попереднього ЦПК України (1963 р.), якi досi актуальнi з позицiї сучасного соцiально-економiчного розвитку України, зумовлюються положеннями Конституцiї України i використанi для процесуально-правового регулювання цивiльного судочинства.

реалiзацiї й захисту їх прав, свобод i обов’язкiв, визначених Конституцiєю й iншими законами України. Конституцiйнi норми, в яких вони закрiпленi, є основою деталiзацiї в галузевому законодавствi регулювання всiх аспектiв їх дiй, визначення юридичних гарантiй їх реалiзацiї, встановлення процесуального порядку (процесуальних форм) захисту суб’єктивних майнових i особистих немайнових цивiльних прав, охоронюваних законом iнтересiв i свобод, у тому числi й засобами цивiльного процесуального права. Кожен має право на використання всiх нацiональних засобiв правового захисту, звертатися за захистом своїх прав i свобод до вiдповiдних мiжнародних судових установ чи до вiдповiдних органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна (ст. 55 Конституцiї України).

23 стр., 11394 слов

Основи муніципального права України

... в Автономній Республіці Крим. 1. Поняття муніципального права України Муніципальне право — це система норм, які регулюють суспільні відносини ... функціонування муніципального права. Відразу хотілося б зазначити, що термін «муніципальне право не зовсім точно відображає предмет ... право розглядається не тільки як галузь права та законодавства, а й як юридична наука та навчальна дисципліна. 2. Поняття ...

Зокрема, громадяни України можуть звертатися за захистом до Європейського Суду з прав людини.

метою даного дослiдження

завдання:

1)розглянути поняття цивiльного процесуального права i його значення та завдання ;

2)дослiдитиджерела цивiльного процесуального права i межi його дiї

3)проаналiзувати принципи цивiльного процесуального права..

Об’єктом дослiдження

Предметом дослiдження

структуру

1. Поняття та значення цивiльного процесуального права, його мiсце в системi права України

— Такi вiдносини визначають процесуальний порядок провадження у цивiльних справах, встановлений ЦПК та iншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду i вирiшенню справ у спорах, що виникають з цивiльних, сiмейних, трудових та iнших правовiдносин, i справ наказного i окремого провадження, тобто з провадження в цивiльних справах.

Процесуальний порядок провадження в цивiльних справах як предмет цивiльного процесуального права визначається: системою процесуальних дiй, що виконуються судом, учасниками процесу; змiстом, формою, умовами виконання процесуальних дiй; системою цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв суб’єктiв правовiдносин, якi визначають змiст цивiльних процесуальних дiй; гарантiями реалiзацiї цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв[2] .

Сукупнiсть цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв та процесуальних дiй щодо їх реалiзацiї становить змiст процесуальної дiяльностi суб’єктiв цивiльних процесуальних правовiдносин: судiв — щодо розгляду i вирiшення цивiльної справи, перевiрки законностi та обґрунтованостi постановленого у справi рiшення; осiб, якi беруть участь у справi, — щодо захисту суб’єктивних майнових i особистих немайнових прав, державних i громадських iнтересiв; iнших учасникiв процесу — щодо сприяння суду i особам, якi беруть участь у справi, у здiйсненнi покладених на них процесуальних функцiй.

Питання про предмет регулювання цивiльного процесуального права у науцi цивiльного процесу вирiшується неоднозначно. Положення, що таким предметом є лише процесуальнi дiї суду i учасникiв процесу, не вiдповiдає цивiльному процесуальному законодавству, численнi норми якого визначають процесуальнi права i обов’язки таких осiб (статтi 27, 31, 32, 34, 35, 36, 46, 50, 52 ЦПК України).

Не вiдповiдає ЦПК України включення до предмета цивiльного процесуального права лише цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв суб’єктiв правовiдносин, якими визначаються також процесуальнi дiї (ст. 130 ЦПК України)[3] .

Правовiдносини, що складаються мiж загальним судом загальної юрисдикцiї i учасниками цивiльного процесу, вiдрiзняються вiд правовiдносин, що виникають мiж господарським судом (який є спецiалiзованим судом загальної юрисдикцiї) i учасниками господарського процесу. В господарському судi спори вирiшуються суддею одноособово. Порядок ведення засiдання визначається суддею, а у разi розгляду справи трьома суддями — суддею, головуючим у засiданнi (ст. 74 ГПК України).

4 стр., 1677 слов

Поняття та види речових прав за законодавством України

..5 1.1 Об ¢ єктивне та суб ¢ єктивне речове право…………………………………5 1.2 Поняття та ознаки речового права……………………… ……………….8, Розділ ІІ. Основні види речових прав за законодавством України………..11 2.1 Речове право на своє ...

Спрощений процесуальний порядок розгляду справ, встановлений обов’язковий претензiйний порядок, iншi правила пiдсудностi тощо. Отже, система норм права, якi врегульовують цивiльне судочинство, i система норм права, що врегульовують порядок провадження в iнших юрисдикцiйних органах, вiдрiзняються за предметом правового регулювання i не поєднанi в однiй галузi. Вони становлять самостiйнi процесуальнi галузi права — цивiльно-процесуальну, адмiнiстративно-процесуальну, господарсько-процесуальну, нотарiально-процесуальну, третейсько-процесуальну[4]

Але господарське i цивiльне судочинство згiдно зi ст. 124 Конституцiї України[5] здiйснюється вiдповiдно спецiалiзованими i загальними судами, якi складають систему судiв загальної юрисдикцiї, тому врегульований законом порядок здiйснення судочинства зазначеними судами має бути унiфiкований шляхом створення єдиного кодексу, який визначав би процесуальний порядок дiяльностi наявних i створених у майбутньому як загальних, так i спецiалiзованих судiв загальної юрисдикцiї.

Цивiльне процесуальне право України як самостiйна галузь характеризується також методом правового регулювання.

Метод цивiльного процесуального права у науцi визначається в загальних рисах, але вихiднi положення можуть служити правильному розкриттю його змiсту. Метод — це сукупнiсть закрiплених у нормах цивiльного процесуального права способiв i засобiв впливу на вiдносини, що регулюються, i поведiнку їх суб’єктiв[6] . Вiн обумовлюється специфiчними властивостями предмета регулювання цивiльного процесуального права, соцiальними функцiями, якi виконує ця галузь права, i органiчним її зв’язком з галузями матерiального права. За змiстом метод цивiльного процесуального права є iмперативно-диспозитивним i характеризується нормативним визначенням: пiдстав виникнення, розвитку i припинення цивiльних процесуальних правовiдносин, характеру правових зв’язкiв мiж його суб’єктами; процесуально-правовим становищем суду, учасникiв процесу; цивiльних процесуальних дiй — їх змiсту, форми, порядку виконання; цивiльних процесуальних санкцiй.

(ст. 50 ЦПК України — свiдок зобов’язаний з’явитися до суду i дати правдивi показання про вiдомi йому обставини; статтi 53, 54, 55 та iн. ЦПК України); заборони — заборона виконання певних дiй i бездiяльностi, зокрема заборона спорiв мiж судами про пiдсуднiсть (ст. 117 ЦПК України); примус — вплив, спрямований на забезпечення виконання правил окремих норм цивiльного процесуального права (статтi 91-94 ЦПК України).

Диспозитивний спосiб характеризується дозволом i визначається правами суб’єктiв цивiльних процесуальних правовiдносин на активну поведiнку в межах, встановлених нормами ЦПК України (статтi 27, 31).

Імперативний спосiб виявляється в процесуально-правовому становищi суду. Вiн як орган держави, що здiйснює правосуддя, надiлений активнiстю i виконує керiвну роль у цивiльному процесi, спрямовує дiї учасникiв процесу, якi повиннi пiдпорядковуватися судовi, забезпечує здiйснення ними прав i виконання обов’язкiв. Суд вирiшує цивiльну справу i окремi питання, що виникають у процесi її розгляду, виносить рiшення, яке має обов’язковий характер. Зазначенi та iншi встановленi законом процесуальнi права суду мають iстотну особливiсть — вони водночас є його обов’язками. Разом з тим у деяких нормах права визначається дозволена поведiнка суду. Вiд його розсуду залежить прийняття зустрiчного позову (ст. 123 ЦПК України), забезпечення позову (ст. 153 ЦПК України), зупинення провадження (ст. 202 ЦПК України)[7] .

20 стр., 9667 слов

Принципы гражданско-процессуального права Украины

... за формою норматив­ного закрiплення. До принципiв цивiльного процесуального права, закрiплених Ко­нституцiєю України, чи судом присяжних (ч. 2 ст. ... ЦПК). Цей принцип характеризує також встановлене ЦПК активне процесуальне право­ве становище суду (статтi 15, 30, 143, ... по розгляду i вирiшенню.. цивiль­них справ"; як обумовленi базисом суспiльства i вираженi в змiстi цивiльного процесуального права ...

Спосiб дозволу широко використовується в нормах цивiльного процесуального права, в яких визначено процесуально-правове становище сторiн та iнших осiб, якi беруть участь у справi. Сторони надiленi широкими процесуальними повноваженнями для захисту суб’єктивних матерiальних прав, реалiзацiя яких можлива за їх розсудом на основi вiльного волевиявлення i забезпечується системою необхiдних процесуальних гарантiй.

Правове становище експертiв, свiдкiв, перекладачiв, iнших осiб, якi не належать до осiб, що беруть участь у справi, визначається в основному не дозволенiстю поведiнки, а обов’язком таких осiб дiяти певним чином (статтi 50, 53-55 ЦПК України[8] ).

Метод цивiльного процесуального права характеризується також окремим видом юридичних фактiв — процесуальних дiй суду i осiб, якi беруть участь у справi, вiд яких залежить виникнення i розвиток процесуальних правовiдносин i якi є засобами здiйснення процесуальних прав i виконання обов’язкiв. Гарантiями їх реалiзацiї є цивiльнi процесуальнi санкцiї. Ними встановленi правовi наслiдки за порушення прав i невиконання обов’язкiв. Це — примусове припинення неправомiрних процесуальних дiй, скасування незаконних i необґрунтованих рiшень, застосування способiв забезпечення доказiв i позову, вiдшкодування заподiяних збиткiв, примусовий привiд, видалення iз залу судового засiдання. У санкцiях впроваджено позитивне зобов’язання i примушування, що характеризує їх iмперативнiсть. Отже, метод правового регулювання цивiльного процесуального права є за змiстом iмперативно-диспозитивним i забезпечується такими способами впливу на правовi вiдносини, що регулюються, i поведiнку його суб’єктiв, як дозвiл, зобов’язання, заборона i примус.

Як самостiйна галузь, цивiльне процесуальне право України характеризується певною системою.

Система цивiльного процесуального права — це сукупнiсть норм та iнститутiв галузi права, зумовлених предметом правового регулювання. Вона визначається структурою ЦПК України та складається з двох частин — загальної i особливої[9] .

включенi норми та iнститути, якi врегульовують порядок розгляду i вирiшення справ за стадiями судочинства (роздiли ІІ-Х ЦПК України).

Цивiльному процесуальному праву належить значна роль в управлiннi суспiльством, у забезпеченнi соцiально-економiчних i полiтичних перетворень у країнi, оскiльки ним закрiплений процесуальний порядок захисту соцiально-економiчних, полiтичних та особистих прав i свобод громадян та їх iнтересiв, гарантованих Конституцiєю України та iншими законами, а також прав i охоронюваних законом iнтересiв приватних, колективних, державних пiдприємств, установ, органiзацiй i держави. Цивiльне процесуальне право забезпечує змiцнення законностi, запобiгання цивiльним правопорушенням i формування в правовiй свiдомостi громадян та посадових осiб принципу справедливостi.

1. 2. Мiсце цивiльного процесуального права в системi права України

2 стр., 952 слов

Міжнародне право та роль України в міжнародному праві

... забезпечують підримання міжнародного правопорядку. Отже, враховуючи надзвичайну актуальність інтеграції України, її співробітництва з іншими державами та призначенням права (зокрема міжнародного) випливає актуальність ... викличе здивування орієнтація України саме на Європу. Сучасна Європа для України становить інтерес стратегічного порядку. Цінності розвитку науки, освіти, релігії. Мистецтва ...

процесуальне право належить до сфери публiчного права, адже правосуддя здiйснюється виключно судами (ст. 124 Конституцiї[10] ), а суд є органом судової влади. Водночас цивiльне процесуальне право має ряд ознак приватного права. Воно спрямоване на захист iнтересiв фiзичних та юридичних осiб. Для нього є характерними принципи змагальностi й диспозитивностi.

Визначальними для цивiльного процесуального права, як i для iнших галузей права, є норми конституцiйного права. Конституцiя України мiстить норми прямої дiї (ст. 8).

Серед них є норми цивiльного процесуального права (ст. ст. 6, 9, 10, 32, ч. 4 ст. 55, 56, 57, 59, 63, 68 Конституцiї).

Норми роздiлу VIIIКонституцiї передбачають здiйснення правосуддя виключно судами, поширення юрисдикцiї судiв на всi правовiдносини, якi виникають у державi, визначають систему судiв загальної юрисдикцiї, принципи здiйснення правосуддя та врегульовують iншi питання дiяльностi судiв. Норми цивiльного процесуального права мають iiс лише вiдповiдати положенням Конституцiї, а й забезпечувати реалiзацiю цих положень щодо права громадян на: судовий захист (ст. 55), вiдшкодування матерiальної та моральної шкоди завданої незаконними рiшеннями, дiями чи бездiяльнiстю органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їх посадових i службових осiб ст. 56), захист у судовому порядку права па житло (ст. 47), правову допомогу (ст. 59), тобто захист прав та iнтересiв суб’єктiв вiдносин, урегульованих нормами права.

Цивiльне процесуальне право, як зазначалося, органiчно пов’язане з цивiльним правом. Без цивiльного права та галузей, якi виокремилися iз цивiльного — трудового, сiмейного, земельного та iн. — цивiльне процесуальне право було б безпредметним, а без нього норми зазначених галузей матерiального права не могли б бути примусово здiйсненi, тобто не мали б юридичного захисту i тому не могли бути нормами права. Норми означених галузей матерiального права встановлюють, що необхiдно захищати, а норми цивiльного процесуального права визначають, як треба захищати. Органiчний зв’язок цивiльного процесуального права iз цивiльним правом також має значення для встановлення особливостей цивiльного процесуального методу правового регулювання. Зв’язок мiж цивiльним матерiальним та цивiльним процесуальним правом також виявляється в тому, що ЦК України[11] передбачає, як уже зазначалося, порядок захисту прав (ст. ст. 16, 17, 18, 19 ЦК, регулює питання про допустимiсть засобiв доказування у спорах щодо правочинiв, укладених без дотримання обов’язкової письмової форми. СК мiстить ряд норм, якi мають суттєве значення для розгляду спорiв, що випливають iз сiмейних вiдносин.

Цивiльне процесуальне право тiсно пов’язане iз господарським процесуальним правом. Висловлювалась навiть думка, що законодавство про арбiтражний суд — органiчна частина цивiльного процесуального права i має бути включено до його складу. Однак з огляду на розвиток пiдприємницької дiяльностi та законодавства, зокрема у зв’язку з прийняттям ГК України, що регулює цю дiяльнiсть, iз такою думкою навряд чи можна погодитись. Разом iз тим мiж; цивiльним процесуальним i господарським процесуальним правом є багато спiльного. Обидвi цi галузi, як i кримiнально-процесуальне право, регулюють дiяльнiсть суду та iнших учасникiв процесу i вiдносини щодо здiйснення правосуддя у справах, вiднесених до їх компетенцiї, а також суспiльнi вiдносини, що виникають у зв’язку iз цим[12] .

10 стр., 4821 слов

Господарське право України

... або заборон (обмеження щодо монопольного становища на ринку, здійснення соціальне небезпечних видів діяльності тощо). Одним з основних джерел господарського права є Закон України "Про підприємства в ... у сфері господарювання; ціни й ціноутворення. До особливої частини господарського права належать правові інститути й норми, які регулюють конкретні форми (господарські товариства, кооперативи і т. ...

Спiльними є й принципи цивiльного процесуального та господарського процесуального права. Однак це не виключає вiдмiнностей мiж цими галузями права. Цивiльне процесуальне право регулює, як зазначалося, дiяльнiсть суду та iнших учасникiв процесу здiйснення правосуддя у цивiльно-правових спорах, у справах наказного провадження, а також у справах окремого провадження та суспiльнi вiдносини, що виникають у зв’язку iз цiєю дiяльнiстю, щодо розгляду й вирiшення вказаних категорiй справ. Господарське процесуальне право регулює дiяльнiсть господарського суду та iнших учасникiв господарського процесу щодо розгляду й вирiшення господарських спорiв, справ про банкрутство, а також справ щодо спорiв, якi виникають при укладеннi, змiнi, розiрваннi та виконаннi господарських договорiв та з iнших пiдстав i такi, що виникають у зв’язку iз цiєю дiяльнiстю, а також суспiльнi вiдносини щодо розгляду й вирiшення вказаних категорiй справ. У господарському процесi розглядаються, як правило, спори мiж суб’єктами пiдприємницької дiяльностi (ст. 1 ГПК[13] ).

Цим i визначається вiдмiннiсть мiж цивiльним процесуальним i господарським процесуальним правом. Рiзною є пiдвiдомчiсть цивiльних справ, якi розглядаються судами загальної юрисдикцiї (ст. 15 ЦПК), та господарських спорiв, якi розглядаються господарськими судами (ст. 12 ГПК).

Господарськi суди, як зазначено, розглядають також справи щодо спорiв, якi виникають при укладеннi та змiнi господарських договорiв (ст. 12 ГПК).

процесу щодо здiйснення правосуддя у справах, вiднесених до їх компетенцiї, та суспiльнi вiдносини, якi виникають у зв’язку iз цим. Цим i визначається зв’язок мiж цивiльним процесуальним та кримiнально-процесуальним правом. Цивiльне процесуальне та кримiнально-процесуальпс право мають ряд спiльних принципiв: законностi, рiвностi всiх учасникiв судового процесу перед законом i судом, змагальностi, гласностi судового процесу, здiйснення правосуддя професiйними суддями, застосування нацiональної мови у судочинствi, забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшень суду, обов’язковiсть рiшень суду, безпосередностi. Мiж тим, цивiльне процесуальне i кримiнально-процесуальне право вiдрiзняються одне вiд одного предметом та методом правового регулювання. Одним iз провiдних принципiв цивiльного процесуального права є принцип диспозитивностi, що означає свободу осiб, якi беруть участь у справi, щодо розпоряджання своїми матерiальними i процесуальними правами в межах, установлених законом. У кримiнально-процесуальному правi цей принцип застосовується у значно обмеженому обсязi. У цивiльному процесi немає стадiї досудового розслiдування справи.

Зв’язок мiж цивiльним процесуальним i кримiнально-процесуальним правом виявляється i в тому, що вирок у кримiнальнiй справi, що набрав законної сили, є обов’язковим для суду, який розглядає справу щодо цивiльно-правових наслiдкiв дiй особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, з питання, чи мали мiсце цi дiї i чи вчиненi вони цiєю особою (ч. 4 ст. 61 ЦПК), тобто цi факти є преюдицiйними i не пiдлягають доказуванню у цивiльному процесi при розглядi справи, учасником якої є особа, стосовно якої винесено вирок суду в кримiнальнiй справi, який набрав законної сили. Наприклад, вироком суду, що набрав законної сили, встановлено, що водiй машини — вiн же володiлець машини — невинуватий у автотранспортнiй пригодi, але здiйснив наїзд, унаслiдок якого була заподiяна матерiальна шкода. У зв’язку iз цим суд винiс виправдальний вирок. При розглядi позову щодо вiдшкодування шкоди, завданої джерелом пiдвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК), факт наїзду доказуванню не пiдлягає.

7 стр., 3428 слов

Конституційно-громадські (особисті) права та свободи людини та ...

... суду". Право на невтручання в особисте і сімейне життя (ст. 32) також є одним із суб'єктивних прав людини, пов'язаних із гарантуванням її свободи. Винятки можуть бути передбачені лише Конституцією України. ... України до цього виду прав належать право на життя (ст. 27), право на повагу до гідності людини (ст. 28), право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29), право на невтручання в ...

1. 3. Завдання цивiльного процесуального права

За новим ЦПК України правове регулювання цивiльного судочинства характеризується: новелiзацiєю норм i намаганням зберегти традицiйнi процесуальнi форми i принципи попереднього кодексу; вiдтворенням конституцiйних засад (принципiв) цивiльного судочинства (здiйснення правосуддя державною мовою на засадах поваги до честi, гiдностi, рiвностi перед законом i судом; гласностi та вiдкритостi судового розгляду); встановленням апеляцiйного i касацiйного оскарження рiшень суду; розширенням змiсту принципiв змагальностi, диспозитивностi, законностi, державної мови судочинства тощо; розширенням структури ЦПК України — включенням нових роздiлiв i глав: наказне провадження (роздiл II); заочний розгляд справи (глава 8 роздiлу III); розгляд судом справ окремого провадження: про передачу безхазяйної нерухомої речi у комунальну власнiсть, про визнання спадщини вiдумерлою, про надання особi психiатричної допомоги у примусовому порядку, про обов’язкову госпiталiзацiю до протитуберкульозного закладу, про розкриття банками iнформацiї, яка мiстить банкiвську таємницю щодо юридичних та фiзичних осiб (глави 8-12 роздiлу IV).

Новий ЦПК України доповнений роздiлами VI—VIII, якими урегульованi питання, пов’язанi з виконанням судових рiшень у цивiльних справах, про судовий контроль за виконанням судових рiшень, про визнання та виконання рiшень iноземних судiв в Українi.

Вiдповiдно статтi 1 ЦПК України[14] завданнями цивiльного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд i вирiшення цивiльних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб, iнтересiв держави.

Дана стаття визначає завдання та мету цивiльного судочинства. До завдань судочинства вона вiдносить справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд i вирiшення цивiльних справ. Справедливим i неупередженим розгляд справи буде там i тодi, де i коли цивiльний суд розглядає i вирiшує справу, додержуючись цивiльної процесуальної форми, правильно застосовує вiдповiднi норми матерiального права, оцiнює докази без стороннього впливу, постановляє законне та обгрунтоване судове рiшення, коли суддi не є особисто, прямо чи побiчно заiнтересованими в результатi розгляду справи. Що стосується своєчасного розгляду i вирiшення справи, то це завдання, як не дивно, трансформується далi в ЦПК (ст. 130) у швидке вирiшення справи.

Метою цивiльного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв фiзичних осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб, iнтересiв держави. Цiєю статтею завдання захисту прав, свобод чи iнтересiв фiзичної особи (людини — ст. 24 ЦК України[15] , на вiдмiну вiд законодавства, що дiяло ранiше, висувається для судiв на перше мiсце. Згiдно зi ст. З Конституцiї України[16] людина, її життя i здоров’я, честь i гiднiсть, недоторканнiсть i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю. Права i свободи людини та їх гарантiї визначають змiст i спрямованiсть дiяльностi держави. Як зазначено у роздiлi IV Концепцiї вдосконалення судiвництва для утвердження справедливого суду в Українi вiдповiдно до європейських стандартiв, схваленої Указом Президента України вiд 10. 05. 06 №361[17] , цивiльне судочинство слiд розглядати як послугу держави щодо вирiшення приватноправових спорiв сторонам, якi самостiйно не можуть їх урегулювати.

41 стр., 20305 слов

Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

... що Цивiльний кодекс України (далi - ЦК України) вiд 16. 01. 2003 р. № 435-1V, розмежувавши правове регулювання права власностi та права iнтелектуальної власностi та присвятивши праву iнтелектуальної власностi окрему ... власностi в комплексi iз договiрними вiдносинами, що виникають щодо них. права. Так, важливою новелою чинного ЦК України є видiлення в окрему главу 75 положень про договори ...

ЦПК України також характеризується адаптацiєю норм вiдповiдно до соцiально-економiчних умов суспiльного життя України та доктрини демократичного судочинства з урахуванням свiтових стандартiв.

2 Джерела цивiльного процесуального права i межi його дiї

2. 1. Поняття джерел цивiльного процесуального права

Джерела цивiльного процесуального права— правовi акти, що мiстять норми даної галузi права. Види джерел залежать вiд форм, в яких виражається i функцiонує норма цивiльного процесуального права.

Основними джерелами (формою) права у всiх сучасних правових системах свiту є нормативно-правовi акти держави. Нормативно-правовий акт — це акт правотворчої дiяльностi компетентних державних органiв, який встановлює, змiнює або вiдмiняє правовi норми[18] Нормативний акт приймається компетентним органом в певному процедурному порядку. Це офiцiйний документ, що мiстить правовi норми, тобто носiй iнформацiї про правовi норми, юридичне джерело права.

Нормативно-правовi акти мають рiзнi назви, вони вiдрiзняються один вiд одного по юридичнiй силi, по органах, їх що видає, i т. д. У найзагальнiшому виглядi iєрархiчну структуру нормативно-правових актiв України можна представити таким чином: закони i пiдзаконнi нормативнi акти.

входять в звичку, iснуючi у виглядi соцiальних норм.

Отже, нормативно-правовий акт — письмовий документ, прийнятий компетентним органом держави або уповноваженим суб’єктом, встановлює, змiнює, припиняє чи конкретизує норми права, мiстить розпорядження загального характеру i постiйної дiї, розрахований на багаторазове застосування[19] . Основнi ознаки нормативно-правового акта:

  • вiдображає державнi iнтереси та спрямований на регулювання широкого кола найважливiших сфер суспiльних вiдносин;
  • має визначену структуру (може складатись iз частин, роздiлiв, статей, параграфiв, пунктiв, пiдпунктiв) та змiст(назва, дата, мiсце i суб’єкт прийняття, пiдпис уповноваженої посадової особи, реєстрацiйний номер), визначену законом документальну форму закрiплення;
  • закон чи пiдзаконний нормативно-правовий акт;
  • розробляється та приймається у чiтко визначеному порядку;
  • є обов’язковим для виконання, забезпечується системою державних гарантiй, у тому числi й примусовими засобами;
  • публiкується у спецiальних виданнях;
  • має юридичну силу, що дає можливiсть визначити принципи пiдпорядкування й iєрархiчної побудови системи нормативно-правових актiв.[20]

та обов’язковiсть виконання. З точки зору спiввiдношення встановлюється iєрархiя, тобто чiтка система пiдпорядкованостi правових актiв. Це означає, що кожний акт займає своє мiсце у загальнiй системi правових актiв. Таке розташування останнiх залежить вiд мiсця органiв державної влади, якi їх видали, у системi органiв державної влади та наданих їм повноважень.

16 стр., 7654 слов

Кримінальне право

... норми кримiнального права. У другому - це Кримiнальний кодекс України або iнший законодавчий акт Верховної Ради України, який мiстить ... також на iнших громадян. 2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЧИННОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНУ У ПРОСТОРІ Чиннiсть закону про кримiнальну вiдповiдальнiсть ... усього правопорядку вiд злочинних посягань i засобом боротьби з ними. 2. Лише кримiнальний закон мiстить кримiнально-правовi ...

За юридичною силою нормативно-правовi акти подiляють на: закони i пiдзаконнi правовi акти.

Таким чином нормативно-правовi акти як джерела права володiють рядом суттєвих специфiчних ознак, якi якiсно вiдрiзняють їх вiд iнших джерел права. Зокрема, видання нормативно-правових актiв є безпосереднiм iмперативним виразом волi державно-владних суб’єктiв щодо регулювання найважливiших сфер суспiльних вiдносин. Нормативно-правовий акт є консервативним за характером та має ускладнений порядок внесення змiн та доповнень, а також пiдлягає тлумаченню у випадках нечiткостi змiсту, що не дає змоги уникнути його неправильного роз’яснення.

2. 2. Класифiкацiя та межi дiї джерел цивiльного процесуального права

регулювання. До у джерел цивiльного процесуального права вiдносяться:

1. Основу цивiльно-процесуального законодавства, як i всього законодавства України, становить Конституцiя України[21] . Конституцiя України, що закрiпила найважливiшi принциписудочинства. Конституцiйнi норми мають прiоритет при нормотворчостi i правозастосуваннi. У нiй закрiпленi норми, що гарантують право громадян на судовий захист (ст. 8), визначають їх правовий статус у цивiльному судочинствi (статтi 24, 29, 30, 31, 32, 55, 59), передбачають принципи органiзацiї i дiяльностi суду (статтi 124-131).

2. Цивiльний процесуальний кодекс України[22] , який є основним джерелом норм цивiльного процесуального права, оскiльки мiстить норми, що визначають завдання i принципи цивiльного процесу, положення загальної частини статичного характеру, а також розгорненi процесуальнi регламенти, що вiдображають динамiку дiяльностi суду i iнших учасникiв судочинства. Вiн детально врегульовує порядок судочинства в цивiльних справах i складається з 415 статей, згрупованих у 10 роздiлiв (11 роздiл — це прикiнцевi та перехiднi положення):

3.Іншi закони України, що мiстять процесуальнi норми, а саме Цивiльний кодекс України[23] мiстить норми, в яких закрiплено гарантiю права особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та iнтересу (ст. 16); правила щодо обмеження цивiльної дiєздатностi фiзичної особи (ст. 36), визнання фiзичної особи недiєздатною (ст. 39), визнання фiзичної особи безвiсно вiдсутньою (ст. 43), оголошення фiзичної особи померлою (ст. 46) та iн. Сiмейний кодекс України визначає пiдстави для надання судом права на шлюб (ст. 23, 26), визнання його недiйсним i неукладеним (статтi 40^3, 48), змiни, розiрвання та визнання недiйсним шлюбного договору (статтi 100, 102, 103), розiрвання шлюбу (статтi 109-112) тощо. Кодекс законiв про працю України передбачає перелiк пiдвiдомчих суду трудових справ (ст. 232), правила вiдшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди (ст. 237-1), пiдстави обмеження повороту виконання рiшень по трудових спорах (ст. 239).

Серед законiв можна видiлити, наприклад, Закон України «Про судоустрiй України»[24] вiд 7 лютого 2002 р. визначає правовi засади органiзацiї судової влади та здiйснення правосуддя в нашiй державi, систему судiв загальної юрисдикцiї, основнi вимоги щодо формування корпусу професiйних суддiв тощо; Закон України «Про виконавче провадження» вiд 21 квiтня 1999 р. обумовлює умови i порядок виконання рiшень судiв та iнших органiв (посадових осiб), що вiдповiдно до закону пiдлягають примусовому виконанню у разi невиконання їх у добровiльному порядку; Закон України «Про державну виконавчу службу» вiд 24 березня 1998 р. встановлює основи органiзацiї та дiяльностi державної виконавчої служби, її завдання, правовий статус державних виконавцiв; Закон України «Про мiжнародне приватне право» вiд 23 червня 2005 р. визначає порядок урегулювання приватноправових вiдносин, якi хоча б через один iз своїх елементiв пов’язанi з одним або кiлькома прав-порядками, iншими, нiж український правопорядок; Закон України «Про прокуратуру» вiд 5 листопада 1991 р. закрiплює норми, що регламентують участь прокурора в цивiльному судочинствi; закон України «Про судову експертизу» вiд 25 лютого 1994 р. формулює правовi, органiзацiйнi i фiнансовi основи судово-експертної дiяльностi з метою забезпечення правосуддя України незалежною, квалiфiкованою i об’єктивною експертизою, орiєнтованою на максимальне використання досягнень науки i технiки.

Для даного виду джерел цивiльного процесуального права характерний наступне:

  • у виглядi законiв, а не пiдзаконних актiв;
  • захисту прав суб’єктiв цих вiдносин i iнших осiб.

4. Укази Президента України, постанови Кабiнету Мiнiстрiв України, iнструкцiї мiнiстерств i вiдомств тощо.

5. Рiшення Конституцiйного Суду України. Згiдно ст. 150 Конституцiї України[25] : «Конституцiйний Суд України ухвалює рiшення, якi обов’язковi до виконання на територiї України, остаточнi i не можуть бути оскарженi».

6. Окреме мiсце в системi цивiльного процесуального законодавства посiдають мiжнароднi договори, згода на обов’язковiсть яких надана Верховною Радою України. Законодавець пiдкреслює їх прiоритетнiсть перед нормативними актами України, зауважуючи: у разi невiдповiдностi закону України мiжнародному договору, угода на обов’язковiсть якого надана Верховною Радою України, суд застосовує мiжнародний договiр (ч. 5 ст. 8 ЦПК України).

Крiм того, суд застосовує норми права iнших держав у випадку, якщо це встановлено законом України або мiжнародним договором, згода на обов’язковiсть якого дана Верховною Радою України (ч. б ст. 8 ЦПК).

До системи цивiльно-процесуального законодавства не входять постанови Пленуму Верховного Суду України, оскiльки вони не мають нормативного характеру. Тим часом цi постанови мiстять роз’яснення, що мають важливе значення для судової практики i є обов’язковими для судiв, iнших органiв i посадових осiб, якi застосовують у своїй дiяльностi норми права, щодо яких зробленi такi роз’яснення. Вказанi роз’яснення мiстять узагальненi положення, призначенi для багатократного застосування по тiй або iншiй категорiї цивiльних справ, або при виникненнi однорiдних випадкiв. За змiстом вони представляють результат аналiзу судових помилок i неправильних тенденцiй в застосуваннi судами процесуальних норм по певнiй категорiї справ у зв’язку з вiдсутнiстю норми, регулюючої те або iнше процесуальне питання i на цiй основi роз’яснення того, як належить правильно застосовувати вiдповiднi норми права.

Цивiльне процесуальне право дiє щодо осiб у часi i просторi. Щодо осiб воно поширює свою дiю на всiх громадян на засадах рiвностi (ст. 5 ЦПК України), на юридичних осiб (ст. 28 ЦПК України), на iноземцiв, осiб без громадянства, iноземнi пiдприємства i органiзацiї (статтi 410, 411 ЦПК України).

Дiя в часi полягає в тому, що провадження у цивiльних справах ведеться вiдповiдно до цивiльних процесуальних законiв, що дiють пiд час розгляду справи, здiйснення окремих процесуальних дiй (ч. З ст.,2 ЦПК України).

Зворотної сили цивiльний процесуальний закон, як правило, не має, але допускаються винятки (наприклад, п. 7 роздiлу XI «Прикiнцевi та перехiднi положення» ЦПК України).

Але закон, який встановлює новi обов’язки, скасовує або звужує права, належнi учасникам цивiльного процесу, або обмежує їх використання, не має зворотної дiї в часi (ч. 4 ст. 2 ЦПК України).

В просторi — провадження в судах України ведеться за цивiльними процесуальними законами України (ст. 2 ЦПК України).

3. Принципи цивiльного процесуального права, їх Поняття та значення

3. 1. Поняття i види принципiв цивiльного процесуального права

Поняття принципiв є одним iз найбiльш цiкавих i актуальних питань сучасної юридичної науки, зокрема науки цивiльного процесуального права. Саме в принципах права найкраще вiдображено рiзноманiтнiсть сутностi права i його елементiв.

Пiд принципами права звичайно розумiють лише тi загальнi начала, якi визначають напрям i дiю права, або основоположнi iдеї, що одержали офiцiйне закрiплення у нормах законодавства. Але, на думку деяких науковцiв, принципами права є також керiвнi iдеї правосвiдомостi, якi отримали суспiльне визнання, реалiзуються у правовiдносинах i не зафiксованi у нормативно правових актах’.

Отже, принципи цивiльного процесуального права — це основоположнi iдеї, в яких зафiксованi необхiднi i суттєвi зв’язки, що панують у суспiльствi та правi, та якi сприяють здiйсненню правосуддя у цивiльних справах[26] .

Доцiльно класифiкувати принципи цивiльного процесуального права так:

  • загальноправовi принципи, тобто такi, що притаманнi будь-якiй галузi права, наприклад, принципи законностi, гуманiзму;
  • принципи правосуддя, а саме тi, якi вiдображають основнi iдеї та засади судочинства в Українi: принцип здiйснення правосуддя виключно судами, принцип здiйснення судочинства державною мовою, принцип змагальностi тощо;
  • галузевi принципи цивiльного процесуального права, зокрема принципи диспозитивностi та процесуальної рiвностi сторiн[27] .

Кожний принцип, навiть загальноправовий, втiлюючись в окремi правовiдносини, набуває певних особливостей. На таких особливостях деяких принципiв цивiльного процесуального права ми i зупинимося в наступних параграфах.

3. 2. Класифiкацiя та значення принципiв цивiльного процесуального права

До загальноправових принципiв, що притаманнi, звичайно, i цивiльному процесуальному праву, можна вiднести принципи:верховенства права;гуманiзму;законностi;справедливостi;етичностi.

Принцип верховенства права органiчно пов’язаний iз справедливiстю, демократiєю та законнiстю. У цивiльному процесуальному правi в центрi його уваги знаходиться судова процедура. Принцип верховенства права забезпечує яснiсть i прозорiсть, беззастережнiсть i об’єктивнiсть судового захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи iнтересiв.

i безпека визнаються в Українi найвищою соцiальною цiннiстю.

у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України. Це положення вказує на те, що законнiсть як принцип розповсюджує свою дiю на всiх суб’єктiв i на всi сфери дiяльностi, навiть на правосуддя. Вiдповiдно до цього, суд має свою дiяльнiсть органiзовувати виключно дотримуючись закону, тобто точно дотримуватися норм процесуального права i застосовувати до певних правовiдносин норми матерiального права.

Принцип законностi не закрiплений в ЦПК України в окремiй нормi, але його впливу зазнали всi врегульованi цивiльнi процесуальнi правовiдносини. Наприклад, у ст. 213 ЦПК України встановлено, що рiшення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Законним же є рiшення, яким суд, виконавши всi вимоги цивiльною судочинства, вирiшив справу згiдно iз законом[29] .

Здiйснення правосуддя у цивiльних справах нерозривно пов’язане iз iдеєю справедливостi. Законодавець наголошує, що одним iз основних завдань цивiльного судочинства є справедливий розгляд i вирiшення цивiльних справ.

Категорiя справедливостi мiстить вимогу вiдповiдностi мiж дiянням i вiдповiдальнiстю за нього.

Принцип справедливостi вимагає, щоб правосуддя здiйснювалося на законних i чесних пiдставах. Суд повинен приймати правильнi рiшення, якi вiдповiдають iстинi.

У цивiльному процесуальному законодавствi не закрiплено принцип етичностi у стосунках мiж учасниками цивiльного процесу, хоча його вплив на регулювання цивiльних процесуальних вiдносин вiдчутний. Цей принцип полягає у дотриманнi поважного, ввiчливого i коректного ставлення учасникiв один до одного.

Основними принципами правосуддя є такi: здiйснення правосуддя виключно судами;незалежностi суддiв i пiдкорення їх лише закону;здiйснення правосуддя на засадах поваги до честi i гiдностi, рiвностi перед законом i судом;здiйснення судочинства державною мовою;гласностi та вiдкритостi судового розгляду; змагальностi; забезпечення апеляцiйного та касацiйного оскарження рiшення суду.

а також привласнення цих функцiй iншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Особи, якi незаконно взяли на себе виконання функцiй суду, несуть передбачену законом вiдповiдальнiсть (ч. 2 ст. 5 Закону України «Про судоустрiй України).

Принцип незалежностi суддiв i пiдкорення їх лише закону розкривається в ст. 14 Закону України «Про судоустрiй України»[31] : суддi при здiйсненнi правосуддя незалежнi вiд будь-якого впливу, нiкому не пiдзвiтнi i пiдкоряються лише закону.

Органи та посадовi особи державної влади, органи мiсцевого самоврядування, їх посадовi особи, громадяни та їх об’єднання, а також юридичнi особи зобов’язанi поважати незалежнiсть суддiв i не посягати на неї.

метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженiсть суду забороняються i тягнуть кримiнальну вiдповiдальнiсть. Так, Кримiнальним кодексом України[32] передбачена кримiнальна вiдповiдальнiсть за втручання в дiяльнiсть судових органiв (ст. 376), погрозу або насильство щодо суддi, народного засiдателя чи присяжного (ст. 377), умисне знищення або пошкодження майна суддi, народного засiдателя чи присяжного (ст. 378), посягання на життя суддi, народного засiдателя чи присяжного у зв’язку з їх дiяльнiстю, пов’язаною iз здiйсненням правосуддя (ст. 379).

Суддям забезпечується свобода неупередженого вирiшення судових справ вiдповiдно до їх внутрiшнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.

Принцип здiйснення правосуддя на засадах поваги до честi i гiдностi, рiвностi перед законом i судом вiдображає конституцiйне положення про рiвнiсть громадян перед законом. Вiн полягає в тому, що суд зобов’язаний поважати честь i гiднiсть усiх учасникiв цивiльного процесу i здiйснювати правосуддя на засадах їх рiвностi перед законом i судом незалежно вiд раси, кольору шкiри, полiтичних, релiгiйних та iнших переконань, статi, етнiчного та соцiального походження, майнового стану, мiсця проживання, мовних та iнших ознак (ст. 5 ЦПК України).

Здiйснення правосуддя на таких засадах є одним iз найважливiших надбань людства, оскiльки расовi, тендернi, релiгiйнi й iншi забобони є жахливим проявом нерiвностi серед людей. Сама сутнiсть права i правосуддя передбачає рiвнiсть при встановленнi вiдповiдальностi кожного за скоєне дiяння.

Принцип здiйснення судочинства державною мовою зводиться до того, що цивiльне судочинство в Українi здiйснюється державною мовою. Особи, якi беруть участь у справi i не володiють або недостатньо володiють державною мовою, мають право робити заяви, давати пояснення, виступати в судi i заявляти клопотання рiдною мовою або мовою, якою вони володiють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку встановленому ЦПК України. Всi судовi документи також складаються державною мовою (ст. 7 ЦПК України).

Принцип гласностi та вiдкритостi судового розгляду передбачає, що розгляд справ у всiх судах проводиться усно i вiдкрито. Законодавець забороняє позбавляти будь-кого права на iнформацiю про час i мiсце розгляду своєї справи (ч. 2 ст. 6 ЦПК України)[33] .

у справi, з метою забезпечення таємницi усиновлення, запобiгання розголошенню вiдомостей про iнтимнi чи iншi особистi сторони життя осiб, якi беруть участь у справi, або вiдомостей, що принижують їх честь i гiднiсть.

Крiм того, особистi папери, листи, записи телефонних розмов, телеграми та iншi види кореспонденцiї можуть бути оголошенi у судовому засiданнi тiльки за згодою осiб, визначених статтями 303, 306 ЦК України. Це правило застосовується при дослiдженнi звуко- i вiдеозаписiв такого самого характеру.

Учасники цивiльного процесу та iншi особи, присутнi на вiдкритому судовому засiданнi, мають право робити письмовi записи, а також використовувати портативнi аудiотехнiчнi пристрої. Однак проведення в залi судового засiдання фото- i кiнозйомки, вiдео-, звукозапису iз застосуванням стацiонарної апаратури, а також транслювання судового засiдання по радiо i телебаченню допускаються на пiдставi ухвали суду за наявностi згоди на це осiб, якi беруть участь у справi.

Рiшення суду проголошується прилюдно, крiм випадкiв, коли розгляд проводився у закритому судовому засiданнi. Особи, якi беруть участь у справi, а також особи, якi не брали участi у справi, якщо суд вирiшив питання про їх права, свободи чи обов’язки, мають право на отримання в судi усної або письмової iнформацiї про результати розгляду вiдповiдної справи.

Принцип змагальностi сторiн закрiплений у ст. 10 ЦПК України, яка мiстить положення про те, що сторони та iншi особи, якi беруть участь у справi, мають рiвнi права щодо подання доказiв, їх дослiдження та доведення перед судом їх переконливостi[34] .

Кожна сторона повинна довести тi обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог або заперечень, крiм випадкiв, встановлених ЦПК України.

При цьому суд сприяє всебiчному i повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, якi беруть участь у справi, їх права та обов’язки, попереджає про наслiдки вчинення або невчинення процесуальних дiй i сприяє здiйсненню їх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

Цей принцип реалiзується в процесi доказування, тобто пiд час встановлення наявностi або вiдсутностi обставин, якi обґрунтовують вимоги i заперечення сторiн, а також iнших обставин, якi мають значення для правильного розгляду i вирiшення справи.

Серед закрiплених Конституцiєю України основних засад судочинства передбачено забезпечення апеляцiйного i касацiйного оскарження рiшення суду. Судочинство не може iснувати без визначених шляхiв виправлення помилок, наприклад, судами вищих iнстанцiй.

Отже, головною запорукою права на судовий захист є можливiсть оскарження i перегляду винесеного судового рiшення. За допомогою процедури оскарження сторони й iншi учасники цивiльного процесу можуть досягти вiдмiни судового рiшення, що не тiльки суперечить їх iнтересам, а й не вiдповiдає закону.

Право апеляцiйного та касацiйного оскарження судових рiшень покликане забезпечити виконання одного iз завдань судочинства -дати новим судовим розглядом додаткову гарантiю справедливостi судового рiшення, реалiзацiї права на судовий захист. Крiм того, оскiльки рiшення, по сутi, приймають двi-три рiзнi iнстанцiї, зменшується ризик судової помилки.

осiб, прав та iнтересiв юридичних осiб, iнтересiв держави.

Висновки

Пiдводячи пiдсумки вище викладеному можна зробити наступнi висновки.

Цивiльне процесуальне право — це сукупнiсть i система правових норм, предметом регулювання яких є суспiльнi вiдносини у сферi здiйснення правосуддя у цивiльних справах загальними судами загальної юрисдикцiї. Такi вiдносини визначають процесуальний порядок провадження у цивiльних справах, встановлений ЦПК та iншими законами України. Цей порядок складається з провадження по розгляду i вирiшенню справ у спорах, що виникають з цивiльних, сiмейних, трудових та iнших правовiдносин, i справ наказного i окремого провадження, тобто з провадження в цивiльних справах.

виконання процесуальних дiй; системою цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв суб’єктiв правовiдносин, якi визначають змiст цивiльних процесуальних дiй; гарантiями реалiзацiї цивiльних процесуальних прав i обов’язкiв.

Метод цивiльного процесуального права характеризується також окремим видом юридичних фактiв — процесуальних дiй суду i осiб, якi беруть участь у справi, вiд яких залежить виникнення i розвиток процесуальних правовiдносин i якi є засобами здiйснення процесуальних прав i виконання обов’язкiв.

Принципи цивiльного процесуального права — це основоположнi iдеї, в яких зафiксованi необхiднi i суттєвi зв’язки, що панують у суспiльствi та правi, та якi сприяють здiйсненню правосуддя у цивiльних справах

Список використаних джерел

1. Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

2. Цивiльний процесуальний кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492

3. Цивiльний кодекс України. Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., , N 40, N 41, N 42, N 43, N 44, ст. 356.

4. Господарський кодекс України Вiдомостi// Верховної Ради України вiд 02. 05. 2003 — 2003 р., № 18

5. Господарський процесуальний кодекс України //Вiдомостi Верховної Ради України. — 1992. — № 6. — Ст. 56; 1997. — № 25. -Ст. 171; 2001. -№36. -ст. 188.

7. Закон України вiд 7 лютого 2002 року «Про судоустрiй України» Вiдомостi Верховної Ради України вiд 12. 07. 2002 — 2002 р., № 27, стаття 180

8. Указ Президента України вiд 10 травня 2006 року N 361/2006 «Про Концепцiю вдосконалення судiвництва для утвердження справедливого суду в Українi вiдповiдно до європейських стандартiв»// Офiцiйний вiсник України вiд 24. 05. 2006 — 2006 р., № 19, стор. 23, стаття 1376, код акту 36232/2006

9. Безлюдько І. О., Бичкова С. С., Бобрик В.І., Карпенко О.І., Кравченко О. С. Цивiльне процесуальне право України: Навч. посiбник / С. С. Бичкова (ред.).

— К. : Атiка, 2006. .

10. Бичкова С. С., Бiлоусов Ю. В., Бiрюков В. І., Бiрюков І. А., Бобрик В. І. Цивiльний процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / С. С. Бичкова (ред.).

— К. : Атiка, 2008.

11. Бичкова С. С., Бобрик В.І., Ізарова І. О., Карпенко О.І., Кравченко О. С.. Цивiльне процесуальне право України: навч. посiб. / С. С. Бичкова (заг. ред.).

— Вид. 2-ге, доп. i перероб. — К. : Атiка, 2007.

12. Васильєв С. В. Гражданський процесс: Учебное пособие. — Х.: ООО «Одиссей», 2006. .

13. Гетманцев О. В. Формування поняття цивiльних процесуальних правовiдносин у науцi цивiльного процесуальної о права // Науковий вiсник Чернiвецького ун-ту. — Чернiвцi, 2000,- Вип. 82: Правознавство. — С. 53 56.

16. Кiлiчава Т. М.. Цивiльний процес: Навч. посiб. для дистанцiйного навчання / Вiдкритий мiжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К. : Ун-т «Україна», 2006. .

17. Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК i ЦПК України в судовiй практицi,- X.: Харкiв юридичний. 2005.

19. Цивiльний процес: навч. Посiб. / А. В. Андрушко, Ю. В. Усов, Р. О. Стефанчук, О.І. Угриновська та iн. — К.: Прецендент, 2005.

22. Ярошенко І. С. Цивiльне процесуальне право: Навч. -метод. посiб. для самост. вивч. дисциплiни / Київський нацiональний економiчний ун-т — К. : КНЕУ, 2003.

[1] Безлюдько І. О., Бичкова С. С., Бобрик В.І., Карпенко О.І., Кравченко О. С. Цивiльне процесуальне право України: Навч. посiбник / С. С. Бичкова (ред.).

— К. : Атiка, 2006. .

[2] Васильєв С. В. Гражданський процесс: Учебное пособие. — Х.: ООО «Одиссей», 2006. .

[3] Гетманцев О. В. Формування поняття цивiльних процесуальних правовiдносин у науцi цивiльного процесуальної о права // Науковий вiсник Чернiвецького ун-ту. — Чернiвцi, 2000,- Вип. 82: Правознавство. — С. 53 56.

[4] Кiлiчава Т. М.. Цивiльний процес: Навч. посiб. для дистанцiйного навчання / Вiдкритий мiжнародний ун-т розвитку людини «Україна». — К. : Ун-т «Україна», 2006. .

[5] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[6] Гражданский процесс: Учебник / Под ред. М. К. Треушникова. -М., 2001.

[7] Бичкова С. С., Бобрик В.І., Ізарова І. О., Карпенко О.І., Кравченко О. С.. Цивiльне процесуальне право України: навч. посiб. / С. С. Бичкова (заг. ред.).

— Вид. 2-ге, доп. i перероб. — К. : Атiка, 2007.

[8] Цивiльний процесуальний кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492

Штефан М. Й. Цивiльне процесуальне право України: Пiдручник. — К.: Ін Юре, 2005.

[10] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[11] Цивiльний кодекс України. Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., , N 40, N 41, N 42, N 43, N 44, ст. 356.

[12] Цивiльний процес: Навч. посiб. / За ред. Ю В. Бiлоусова. — К.: Прецедент, 2005.

[14] Цивiльний процесуальний кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492

[16] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[17] Указ Президента України вiд 10 травня 2006 року N 361/2006 «Про Концепцiю вдосконалення судiвництва для утвердження справедливого суду в Українi вiдповiдно до європейських стандартiв»// Офiцiйний вiсник України вiд 24. 05. 2006 — 2006 р., № 19, стор. 23, стаття 1376, код акту 36232/2006

[18] Гiжевський В. К., Головченко В. В., Демський Е. Ф., Демський С. Е., Довбня В. А. Популярна юридична енциклопедiя / І. С. Чиж (голова ред. кол.).

— К. : Юрiнком Інтер, 2003.

[21] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[22] Цивiльний процесуальний кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст. 492

[23] Цивiльний кодекс України. Вiдомостi Верховної Ради України, 2003 р., , N 40, N 41, N 42, N 43, N 44, ст. 356

[24] Закон України вiд 7 лютого 2002 року «Про судоустрiй України» Вiдомостi Верховної Ради України вiд 12. 07. 2002 — 2002 р., № 27, стаття 180

[25] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[26] Штефан М. Й. Цивiльне процесуальне право України: Пiдручник. — К.: Ін Юре, 2005.

[27] Ярошенко І. С. Цивiльне процесуальне право: Навч. -метод. посiб. для самост. вивч. дисциплiни / Київський нацiональний економiчний ун-т — К. : КНЕУ, 2003.

[28] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[29] Луспеник Д. Д. Застосування новел ЦК i ЦПК України в судовiй практицi,- X.: Харкiв юридичний. 2005

[30] Конституцiя України Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 1996, N 30, ст. 141

[31] Закон України вiд 7 лютого 2002 року «Про судоустрiй України» Вiдомостi Верховної Ради України вiд 12. 07. 2002 — 2002 р., № 27, стаття 180

[32] Кримiнальний кодекс України // Вiдомостi Верховної Ради. – 2001. — №25-26. – Ст. 131

[33] Бичкова С. С., Бобрик В.І., Ізарова І. О., Карпенко О.І., Кравченко О. С.. Цивiльне процесуальне право України: навч. посiб. / С. С. Бичкова (заг. ред.).

— Вид. 2-ге, доп. i перероб. — К. : Атiка, 2007.

[34] Ярошенко І. С. Цивiльне процесуальне право: Навч. -метод. посiб. для самост. вивч. дисциплiни / Київський нацiональний економiчний ун-т — К. : КНЕУ, 2003.