Право на інформацію

1. Права і свободи споживачів в області обороту інформації

Основи прав і свобод в області обороту інформації були закладені наступними міжнародними нормативними актами.

Загальна декларація прав людини, яка була прийнята і проголошена резолюцією 217 А (III) Генеральної Асамблеї від 10 грудня 1948 року.

1. Кожна людина повинна мати всі права і свободи, проголошені Декларацією, без якого б то не було різниці, як-то: у відношенні раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища (Стаття 2).

2. Кожна людина, обвинувачена у вчиненні злочину, має право вважатися невинною доти, поки його винність не буде встановлена ​​в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду (стаття 11).

3. Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його честь і репутацію (стаття 12).

4. Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення. Це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, одержувати поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів (стаття 19).

5. Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства, втішатися мистецтвом, брати участь у науковому прогресі і користуватися його благами. Кожна людина має право на захист її моральних і матеріальних інтересів, що є результатом наукових, літературних або художніх праць, автором яких вона є (стаття 27).

Декларацією встановлюється гласність судового розгляду; оголошується про недоторканності особистого та сімейного життя, таємниця кореспонденції; об’єктом захисту стають честь і репутація; встановлюються права на свободу переконань і свободу їх вираження, свободу пошуку, одержання і поширення інформації, причому безперешкодно минаючи кордони держав; вільна участь в інтелектуальної діяльності з гарантією захисту моральних і матеріальних інтересів.

Конвенція Ради Європи про захист прав людини та основних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) розвиває положення, що закріплюють інформаційні права і свободи.

1. Кожному заарештованому негайно поінформований зрозумілою для нього мовою про підстави його арешту і будь-яке обвинувачення йому звинувачення (стаття 5).

14 стр., 6829 слов

Институт наказания и лишения свободы в уголовном праве

... в интересах национальной безопасности, общественного порядка, защиты нравственности, здоровья населения, прав и свобод других лиц. Характерным признаком лишения свободы является изоляция осужденного от общества и его жизненного окружения. ...

2. Кожен має право на повагу до його особистого і сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Не допускається втручання з боку публічних властей у здійснення цього права, за винятком випадку, коли таке втручання передбачено законом і необхідно в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки та громадського порядку, економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я або моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).

3. Кожен має право на свободу думки, совісті і релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання і свободу сповідувати свою релігію або переконання як одноособово, так і спільно з іншими, публічним або приватним порядком, в богослужінні, ученні, релігійних і ритуальних обрядів (стаття 9).

4. Кожен має право вільно висловлювати свою думку. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і свободу одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання органів Органи державної влади і незалежно від державних кордонів. Справжня стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, воно пов’язане з обов’язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що передбачені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням і злочинам, для охорони здоров’я та моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (стаття 10).

Конвенцією встановлюється обов’язковість інформування арештованого про причини затримання; підтверджується недоторканність особистого і сімейного життя, таємниця кореспонденції, втручання може бути здійснено лише на основі закону; підтверджується право на свободу думки, совісті, релігії, висловлювати свою думку; ліцензування державою діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств не є обмеженням свободи в області обороту інформації.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права прийнятий резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року.

1. Кожному заарештованому повідомляються при арешті причини його арешту і в терміновому порядку повідомляється будь-яке пред’явлене йому обвинувачення (стаття 9).

2. Кожен має право при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, або при визначенні його прав і обов’язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону. Преса і публіка можуть не допускатися на весь судовий розгляд або частину його з міркувань моралі, громадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві або коли того вимагають інтереси приватного життя сторін, або — тією мірою, в якій це, на думку суду, строго необхідно, — при особливих обставинах, коли публічність порушувала б інтереси правосуддя; однак будь-яка судова постанова по кримінальній або цивільній справі повинна бути публічною, за винятком тих випадків, коли інтереси неповнолітніх вимагають іншого чи коли справа стосується матримоніальних спорів або опіки над дітьми (стаття 14).

11 стр., 5361 слов

Право как мера свободы личности

... свободы. Право — официальная мера сво­боды, устанавливаемая государством для отдельных индивидов, социальных объединений, общества в целом. Право — это всегда ограничение свободы личности. Нужно ли ограничивать индивидуальную свободу, представ­ляющую безусловную ценность как ...

3. Підсудний не може бути примушений до давання свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним (стаття 14).

4. Ніхто не може зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань (стаття 17).

5. Кожна людина має право на свободу думки, совісті і релігії (стаття 18).

6. Кожна людина має право безперешкодно дотримуватися своїх думок. Кожна людина має право на вільне висловлення своєї думки; це право включає свободу шукати, одержувати і поширювати всякого роду інформацію та ідеї, незалежно від державних кордонів, усно, письмово чи за допомогою друку або художніх форм вираження чи іншими способами на свій вибір. Користування перерахованими правами накладає особливі обов’язки і особливу відповідальність. Воно може бути пов’язане з обмеженнями, встановленими законом (стаття 19).

7. Всяка пропаганда війни повинна бути заборонена законом. Всяке виступ на користь національної, расової чи релігійної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом (стаття 20).

Пакт, підтверджуючи положення раніше прийнятих міжнародних актів, встановлює нові правила в галузі інформаційного права, а саме: можливість закритих судових розглядів по строго встановлених причин; заборона до дачі свідчень проти самого себе чи до визнання себе винним; пропаганду війни, національної, расової чи релігійної ненависті.

Існує можливість припинення дій положень пакту на території держави, приєднався до цього акту. Держава зобов’язана інформувати інші держави, що беруть участь в пакті, про причини, що спонукали до такого рішення, повинна бути н…