Системи прав і свобод громадян на різних історичних етапах розвитку суспільства.
Поняття правового статусу особи.
Розуміння прав і свобод людини, прав нації (народу) на сучасному етапі.
Права і свободи людини і громадянина у новій Конституції України.
Гарантії та механізм захисту прав і свобод людини і громадянина у Конституції України.
Висновок
Список використаної літератури
ВСУП
Сучасний стан розвитку суспільства характеризується значною кількістю суспільних відносин, виникаючих між людьми. Велика кількість з них має законодавче закріплення. Тому людина в своїй діяльності має значні обмеження з однієї сторони – „жити в суспільстві і бути вільним від нього неможливо”, певні обов’язки по відношенню до суспільства та його членів, а з іншої має певні права і свободи, тобто вправі виконувати певні дії та здатна вимагати від суспільства, його членів, держави виконання певних обов’язків щодо себе.
Права і свободи людини і громадянина по праву вважаються одними із най величезніших досягнень людства. Тому недарма щодо них на протязі всієї історії людства виникають різні суперечки та погляди. Питання прав і свобод людини і громадянина дуже тісно пов’язано з однієї сторони із історико-філософським баченням людини, суспільства, місцем людини у всесвіті, її роллю в житті суспільства, а з другої – із філософсько-правовим баченням юридичної природи держави, її взаємовідносин із суспільством та громадянином (підданим).
Характер держави і суспільства завжди визначався й визначається правовим статусом (правовим становищем) особи, тобто людини і громадянина в суспільстві й державі. Права й свободи людини і громадянина та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Тому розділи, положення чи статті конституції, присвячені правовому статусу особи, правам і свободам людини й громадянина є, як правило, обличчям кожної конституції. Вони нерідко започатковують конституції або знаходяться в числі перших.
Права, свобода і обов’язки людини і громадянина
... : 1) визначення поняття та змісту гарантій прав, свобод і обов'язків людини та громадянина; 2) висвітлення їх класифікації; 3) конкретизація ролі та місця держави, права, суспільства і самої людини, щодо гарантування прав і свобод людини та громадянина. Практичне значення визначається ...
Цілком зрозуміло, що одним із перших розділів нової Конституції України є розділ, присвячений правовому статусу особи. Цей розділ має назву „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина” (ст.21-68).
Коло цих прав та свобод, звичайно, більше порівняно з попередньою Конституцією, а зміст в переважній більшості багатший. Нова Конституція враховує досягнення вітчизняної та світової конституційної наукової думки й практики конституційного будівництва, є втіленням національної ідеї і відображенням ментальності народу, доказом здатності української нації як політичної й етнічної спільноти до державотворення і правотворчості, має сприяти насамперед забезпеченню прав і свобод людини та гідних умов її життя. До того ж передбачені новою Конституцією права і свободи визнаються не лише за громадянами України, а й за іншими особами, які проживають на її території ( особами без громадянства тощо).
Система прав та свобод людини і громадянина, що гарантується Конституцією України, розроблена з урахуванням відповідних міжнародно-правових актів, таких як Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), європейська Конвенція про права і основні свободи людини (1950 р.) та ряду інших.
Це, природно, закономірно для України як суб’єкта міжнародного і європейського співтовариства, і зокрема члена Ради Європи.
Цілком зрозуміло, що питання природи прав і свобод людини, їх історичного розвитку актуальне на сьогоднішній час , час коли в результаті тривалого, напруженого і багатогранного конституційного процесу була прийнята нова Конституція України і іде процес становлення і розвитку правової демократичної держави сучасного світового рівня.
Володіння цією проблематикою відіграє значну роль для працівників правоохоронних органів, адже захист прав і свобод громадян є їх найголовнішою задачею і їх призначенням. Як зазначається в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №7 „Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина” в цілому суди України забезпечують відновлення порушених прав і свобод людини, але разом з тим у цій діяльності є недоліки та упущення. Тому п.1 зазначеної постанови гласить „Звернути увагу судів на те, що вся їх діяльність повинна бути підпорядкована захисту прав та свобод людини і громадянина.”(3,242) Це положення відноситься і до органів внутрішніх справ, прокуратури, СБУ та інших правоохоронних органів. А тому знання проблематики правового статусу особи, природи, походження та перспектив розвитку прав і свобод людини і громадянина має вкрай важливе значення для їх захисту.
- Система прав і свобод громадян на різних історичних етапах розвитку суспільства.
Теорія та практика прав людини мають довгу історію.
Сучасна постановка питання про права людини спирається на великий попередній досвід людства, і передусім в області правових форм організації суспільного життя людей, правового способу регуляції їх поведінки.
Права людини – явище природно-історичне. Це означає, що вони виникають і розвиваються на основі природної і соціальної сутності людини з врахуванням історичної динаміки суспільства, умов людського буття, які постійно змінюються. Права людини створюють сукупність принципів і норм, що регулюють певні суспільні відносини. Звідси необхідність пізнання цих принципів та норм, розкриття закономірностей, властивих цій галузі людських відношень.
Сучасна наука трудового права: проблеми розвитку в контексті ...
... регулювання. З огляду на вказані причини проблем трудового права, а також враховуючи законопроекти, які перебувають на розгляді Верховної Ради України та в процесі розробки їх комітетами, виділимо два ... передбачав зазначений розділ, так само був виданий досить давно. Необхідність дослідження розвитку науки трудового права України зумовлюється тим, що сам по собі більш-менш послідовний виклад ...
Слід мати на увазі історичну наступність уяв про обсяг прав і свобод кожного члена суспільства з попередніми правовими поглядами на людину як учасника соціального життя. Кожна історично дана система прав включала і включає в себе певну юридичну концепцію людини як суб’єкта права та відповідне уявлення про його права та обов’язки, його свободу та несвободу.
Просліджуючи історію формування та еволюції уявлень про права людини від примітивних, обмежених та нерозвинутих до сучасних, можна сказати, що ступінь і характер розвинутості прав і свобод особистості визначаються рівнем соціального розвитку та розвитку права у відповідному суспільстві.
Право взагалі і права людини – це явище принципово одного порядку і одного типу. Права людини – це необхідна частина всілякого права як права взагалі, певна форма вираження сутності права як особливого типу та специфічної форми соціальної регуляції. Право без прав людини так само неможливе, як права людини без і поза права.
Головний принцип будь-якого права, що виражає його специфіку і відміну від всіх інших видів соціальних норм і типів соціальної регуляції, – це принцип абстрактної, формальної рівності фактично різних людей, що виступають в ролі учасників певного кола відношень.
Властивий праву принцип рівної свободи носить всезагальний характер, але тільки в тому смислі, що він в однаковій мірі значимий для всіх можливих учасників певного кола відношень, що підпадають під дію принципу права. Ця все загальність відносна, оскільки обмежується лише суб’єктами відношень, що регулюються правом. Як і сам склад учасників, так і коло правової форми відношень в процесі історичного розвитку змінюються і відображають соціально-історичну еволюцію від поділу людей на вільних та невільних до визнання формальної рівності і свободи всіх.
