Громадянське суспільство та правова держава

метки: Суспільство, Держава, Відносин, Громадський, Інтересів, Теорія, Україні, Індивідів

Поняття громадянського суспільства, його функції і риси. Особливості формування громадянського суспільства в Україні. Теорія правової та соціальної держави

Поняття громадянського суспільства, його функції та риси

Ідея громадянського суспільства своїм корінням сягає Давніх Греції та Риму, знаходить своє теоретичне втілення в працях Аристотеля, Цицерона, інших мислителів. З часом викристалізувалося розуміння громадянського суспільства як спільноти рівноправних громадян, яка не залежить від держави, але взаємодіє з нею заради спільного блага.

У політичній сфері громадянське суспільство забезпечує громадянам вільну участь у державних і громадських справах. Головним суб’єктом такого суспільства є людина, у ньому вільно розвивається індивідуальне та колективне життя, децентралізована державна влада і місцеве самоврядування, демократично розв’язуються суспільно-політичні проблеми на основі виважених, консенсусних відносин.

Поняття «громадянське суспільство»

Відомо, що в первісному, додержавному суспільстві існували органи володарювання, головний з яких — збори дорослих родичів. Функції володарювання ще не виокремилися в життєдіяльності спільноти, громада була водночас джерелом і носієм влади. Поступово відбувалася ієрархізація (греп. hieros — священний і archia — влада — поділ на вищі й нижчі посади, чини; суворий порядок підлеглості нижчих щодо посади або чину осіб вищим) громадського управління, внаслідок чого пересічні общинники були відсторонені від управління общиною.

Народні збори замінюються сходом воєнної дружини. Ради старійшин перетворюються на дедалі поважніші й самостійніші центри прийняття владних рішень, тільки частина з яких виноситься на формальне затвердження зборами общини. Так поступово відмежувалося суспільне управління від громади. Здійснювали його відокремлені інституції, яким громада була цілком підпорядкованою.

Надалі завдяки християнському віровченню стали розрізняти державну та приватну сфери (Богові — Богове, кесарю — кесареве).

Викристалізовується уявлення про громадянське суспільство як про засіб обмеження державної влади, стримування її невпинного прагнення до абсолюту, авторитарності. Формується й саме громадянське суспільство.

Впровадження у вжиток поняття «громадянське суспільство» пов’язане з ідеєю «природних прав» людини, яка у XVII ст. була засадничою у формуванні й поширенні юридичної свідомості, політико-правових концепцій, передусім теорії «суспільного договору». Так, Г. Гроцій і Б. Спіноза «природними правами» вважали свободу переконань і думок, свободу володіння і викори­стання власності, рівність людей між собою, їхню захищеність від сваволі тощо.

Поняття, ознаки і функції права

... як регулятор міри та форм розподілу праці та її продуктів між членами суспільства (громадянське право, трудове право ); регламентує формування, порядок діяльності представницьких органів, органів державного управління (конституційне право , адміністративне право ), визначає заходи боротьби ...

Розрізнення громадянського суспільства і держави започаткував Ж. -Ж. Руссо в праці «Міркування про походження і засади нерівності поміж людей». Громадянське суспільство, на його думку, виникло внаслідок формування приватної власності, а держава витворена з нього на підставі суспільного договору. Д. Локк вважав, що люди домовилися заснувати державу саме з метою надійного забезпечення природних прав, рівності й свободи, захисту особи та власності — цінностей громадянського суспільства.

Сукупність індивідів, які необмежене користувалися своїми природними правами, утворювала, на думку прибічників договірної теорії походження держави, суспільство у його «природному стані» («status naturalis»).

Це стан цілковитої свободи, який призводить до «війни всіх проти всіх». Але за таких умов мати «право на все», стверджував Гоббс, означає фактично не мати права ні на що. Аби уникнути загроз, які неодмінно виникають у природному стані суспільства, люди змушені були замінити його на стан громадянський («status civilis»).

Перехід від природного стану до громадянського дає змогу піддати регулюванню законами та іншими нормами невпорядковані відносини.

Відповідно до теорії «суспільного договору», люди укладають угоду й створюють державу, яка постає над суспільством, відчужує й зосереджує в собі частину їхніх природних прав. Так виникає громадянське суспільство, котре, на відміну від природного, додержавного, є станом, у якому існує держава. У конвенційних теоріях держави (Дж. Локк, Вольтер, Ж. -Ж. Руссо) громадянський стан суспільства сприймався як антипод природного стану, а влада — як похідна відносин, що панують у грома­дянському суспільстві.

Концепція громадянського суспільства

Виходячи з визнання самоцінності й пріоритетності спонтанного людського життя порівняно з управлінським впливом на нього, просвітники XVIII ст. (Дж. Локк, Ш. -Л. Монтеск’є) проголошували, що громадянська ідея вища і значиміша, ніж ідея державна. Громадянське суспільство і політичну державу розрізняв Г. -В. -Ф. Гегель, який вважав його опосередкованою через працю системою потреб, заснованою на принципі панування приватної власності й загальній формальній рівності людей. Н. Макіавеллі, Ш. Монтеск’є, Г. -В. -Ф. Гегель вважали, що суспільство має бути об’єктом впливу держави, яка може діяти цілком самостійно. Політична, державна мудрість полягає у врахуванні існуючих у суспільстві відносин, думок та обставин. Класичні погляди на громадянське суспільство підготували сучасне розуміння цього феномена.

Громадянське суспільство, Формування громадянського суспільства, Неліберальне, Розвинене громадянське суспільство

Передумовами громадянського суспільства є:

• ринкова економіка з властивою їй багатоманітністю форм власності;
• множинність незалежних політичних сил і партій;
• недирективно формована громадська думка;
• вільна особистість з розвиненим почуттям власної гідності.

Громадянське суспільство, Громадянське суспільство у політології

Таке суспільство емансиповане від держави, царина спонтанного самовияву вільних індивідів і добровільно сформованих асоціацій та організацій громадян, захищених законом від прямого втручання і регламентації з боку органів державної влади. Воно втілюється в приватному житті громадян, існуванні вільного ринку, безперешкодному поширенні духовних, релігійних, моральних, національних цінностей тощо. Основою громадянського суспільства є життя індивідів як приватних осіб, сукупність вільно встановлених ними міжособистісних зв’язків (сімейних, общинних, економічних, культурних, релігійних тощо), розмаїття інтересів, можливостей і способів їх висловлення та реалізації.

Виникнення держави і права — Історія України — и ...

... проаналізувати визначення політичної організації суспільства і права та відслідкувати, на якому саме етапі розвитку суспільства вони з'являються. Однією з теорій виникнення держави і права, є історико-матеріалістична, прихильниками ... класових інтересах. Знадобилася якісно нова організація, спроможна зберігати і забезпечувати життя суспільства як цілого організму. Виникла необхідність у публічній владі, ...

Головні риси громадянського суспільства:

• наявність демократичної правової державності;
• відокремлена від держави структура суспільства, до якої належать різноманітні асоціації, добровільні об’єднання людей;
• взаємна відповідальність держави та громадян за виконання демократично прийнятих законів;
• самоврядування індивідів, добровільних організацій та асоціацій громадян;
• адекватний вільним відносинам обміну суспільний лад, політична система, за яких держава є похідною від громадянського суспільства та процесів у ньому;
• утвердження безпосередніх і різноманітних інтересів, можливість їх вираження та здійснення;
• можливість забезпечення справжнього, реального життя, на відміну від держави — сфери умовного, формального життя;
• різноманітність форм власності (приватної, колективної, кооперативної тощо), ринкова економіка;
• наявність вільної конкуренції, відносин обміну діяльністю та її продуктами між незалежними власниками;
• безпосереднє спілкування людей;
• повага громадянських прав, які вважаються вищими за державні закони;
• доступ всіх громадян до участі в державних і суспільних справах;
• свобода особистості;
• плюралізм ідеологій і політичних поглядів, багатопартійність;
• плюралізм, сукупність усіх неполітичних відносин у суспільстві й різноманітної діяльності людей;
• наявність розвинутої соціальної структури;
• різноманіття соціальних ініціатив;
• розвинута громадянська політична культура і свідомість;
• регулювання дій людей безпосередньо самими ж людьми, передусім через норми моралі; І
• контроль суспільства за діяльністю державних органів.

Існування в громадянському суспільстві різних суперечливих інтересів, які воно не здатне задовольнити, покликало до життя державу як втілення, реалізацію всезагального інтересу, як інституцію, обов’язком якої є гарантування й захист прав людини. У такому суспільстві реально функціонує власність, здатна реалізуватися в правовому полі.

Якщо в громадянському суспільстві дії людей зумовлені їхніми реальними потребами та вимогами здорового глузду, то держава і виконавці її волі понад усе ставлять формальний бік справи. Будь-яку подію, значущу й вартісну для особи (народження, шлюб тощо), держава вважає реальним фактом тільки після виконання належних формальних процедур, документального засвідчення (складання протоколу, підписання акту).

Співвідношення держави, права, закону і людини у філософії

... права й закону породило ілюзію всесилля закону, і замість очіку­ваного зміцнення закону виявилась його широкомасштаб­на девальвація, недієвість, правовий нігілізм. Нерозрізнення права і закону, переважання закону над правом ... ки, естетики тощо), але і самого права у загальній системі соціальних норм і соціальної регуляції суспільства. Право, правовий принцип погодження співбуття і дії різних видів ...

Якщо громадянське суспільство відстоює: природні права, економіку, приватне життя, сфера свободи, волі; то політичне суспільство (держава) опирається на: встановлені закони, політику, державу, публічне життя, сферу обов’язку.

Альтернативність ознак та цінностей держави й громадянського, Розвинуте громадянське суспільство, Рівень демократії в сучасному суспільстві

Тому для демократизації суспільства, реформування держави необхідна не тільки ефективна законотворча, політико-юридична діяльність, а й формування громадянського суспільства — структурованість спільноти, усвідомлення людьми вартісності їхніх інтересів, цінування власних і чужих прав, гідності й свободи, шанування правил та процедур суспільно-політичної взаємодії.

Особливості формування громадянського суспільства в Україні

В Україні сьогодні відбувається поступовий процес становлення громадянського суспільства, який ще дуже далекий від завершення. Вже сформовані органи влади різного рівня, але вони поки що демонструють неспроможність вивести країну із системної кризи, а тому зрозумілим є динамічний процес відчуження громадян від держави, влади і політики.

Для громадянського суспільства характерна система представництва інтересів різних груп населення у вигляді політичних партій, які виражають інтереси та формулюють політичні пріоритети певних соціальних груп. На сьогодні політичні партії (а їх зареєстровано понад 120) не достатньо сприяють належному встановленню каналів зв’язку між державою і громадянами.

Для становлення громадянського суспільства в Україні необхідною є реструктуризація українського суспільства. До тенденцій трансформації соціальної структури нашої держави можна віднести фактичну відсутність середнього класу й значного поступу в його формуванні, люмпенізацію численних верств населення, появу нових власників, поляризацію багатства і бідності, збереження старою но­менклатурою своїх позицій. Понад 85 відсотків населення України займають положення нижче середнього класу й існує в умовах крайньої невизначеності та невпевненості. Через не сформованість середнього класу, розшарування суспільства на багатих і бідних переважає принцип сили, а не принцип права, хоча повсюдно декларується намір побудови правової держави.

Чинниками формування в Україні громадянського суспільства є:

• вільні та альтернативні політичні вибори,
• референдуми;
• незалежні (насамперед, від органів влади) засоби масової інформації;
• розвиток місцевого самоврядування;
• політичні партії, здатні репрезентувати групові інтереси;
• наявність ринкових відносин і економічного плюралізму.

Теорія правової та соціальної держави

Особливого значення в сучасних умовах набуває так звана соціальна держава.

Соціальна держава

Термін «соціальна держава» було запроваджено ще в 1850 p. німецьким вченим-юристом Лоренцом фон Штайном. Однак його активна теоретична розробка і практичне втілення розпочалося в Німеччині у другій половині XX ст. Теоретичні засади соціальної держави висвітлені в працях Г. Ріхтера (Німеччина), К. Соле (Іспанія), А. Брауна (США), М. Боретті (Франція).

Соціальна цінність права

... права. Щодо взаємозвязку держави і права існують два основних підходи: 1) 2) ідеєю правової держави. Отже, уважно розглянемо взаємозвязок держави, права, людини і суспільства. ... стимулом до вивчення права, аналізу його соціальної цінності. Право містить низку вічних ... право творення мало свої особливості, однак існують і загальні закономірності. Економічне і соціальне життя будь-якого суспільства ...

Досвід розвинених кран переконливо свідчить, що зародження і формування соціальної держави відбувається не спонтанно, а на основі цілеспрямованої державної політики. Перехід до держави зазначеного типу можливий лише за умови здійснення системної стратегії реформ, яка зв’язує в цілісний комплекс рух до соціально-ринкового господарства, громадянського суспільства, правової держави з цілеспрямованим формуванням інститутів соціальної держави. Зміст соціальної держави виявляється у сприянні становленню таких елементів сучасного суспільства, як соціальна ринкова економіка, соціальна демократія, соціальна етика.

До найважливіших принципів підтримання гармонійних відносин між громадянами і державою, які сприяють наповненню функціонування державного механізму соціальним змістом, належать принципи солідарності і субсидарності.

Солідарність

Принцип субсидарності

Слід зважати й на те, що соціальна держава у кожній країні формується, виходячи із специфіки національних, історичних, соціально-політичних, географічних умов та традицій співіснування в межах конкретного суспільства. Відповідно до цього створюється модель, яка дає змогу знайти власний, оптимальний шлях до соціальної держави.

Теорія правової держави, Правова держава, Правову державу характеризують:

• верховенство закону і його панування в суспільстві; рівність перед законом самої держави, всіх її органів, громадських організацій, службових осіб і громадян;
• вищість представницьких органів влади, їх відкритість і публічність, відсутність будь-якої диктатури;
• поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, що створює систему взаємостримування і взаємопротиваг гілок влади;
• гарантія прав і свобод особи в межах законності, взаємна відповідальність держави, об’єднань громадян та індивідів;
• високий рівень громадських структур, можливість громадських об’єднань і особи брати участь в управлінні суспільством;
• дотримання принципів загального, прямого, рівного виборчого права;
• контроль державної влади з боку суспільства, громадян та їх організацій;
• відповідальність держави перед світовим співтовариством правових держав;
• органічний зв’язок прав і свобод громадян з їх обов’язками, відповідальністю, законопослухняністю, самоконтролем, самосвідомістю, правовою культурою.

Окрім суворого дотримання законів суспільство передбачає ще одну принципову вимогу — дотримання загальноприйнятих норм моралі. Право і мораль завжди були, є і будуть чинниками людського буття й гуманізму.

Література

1. Бебик В. M. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: [Монографія]. – К., 2000.
2. Білоус А. Політико-правові системи: світ і Україна. – К., 1997.
3. Бодуен Ж. Вступ до політології. – К., 1995.
4. Брегеда А. Ю. Політологія: Навч. метод, посібник для самост. вивч. дисц. – К., 1999.
5. Базар І. M. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. — К., 1994.
6. Гаєвський Б. Українська політологія. – К., 1995.
7. Гаєвський Б. Філософія політики. – К., 1993.
8. Гальчинський А. Кінець тоталітарного соціалізму, а що далі? – К., 1996.
9. Гелей С., Рутар С. Основи політології. -Львів, 1996.
10. Гелей С. Д., Рутар С. М. Основи політології. Навч. посібник. – К., 1999.
11. Пірен M. I. Етнополітика. – К., 1997.
12. Потульницький В. Історія української політології. – К., 1992.

21.03.2011

Основи теорії держави та права

... частини населення, носії влади в організаційному відношенні відокремлені від громадянського суспільства. держава правління право норма 3. Поняття функцій держави, їх види Функції держави полягають в основних ... Тобто матеріальний базис був основою відповідної соціальної надбудови, якою і стала держава. Тут провідна роль надавалась внутрішньому розвитку суспільства, а зовнішні причини не мали ...