Професіограми юридичної професії

метки: Професіограма, Профессиограмма, Юридический, Адвокат, Профессия, Інформації, Професійних, Підсудного

Введення ……………………………………………………………………….. 3

1. Загальна характеристика професіограм юридичної діяльності ….. 5

2. Типова структура професіограми ……………………………………. 9

3. Професіограма «юрист» ……………………………………………. 10

4. Професіограма прокурора ………………………………………….. 13

Висновок ………………………………………………………………….. 20

Список використаної літератури ……………………………………….. 21

Введення

Професійна юридична діяльність відрізняється складністю і багатогранністю. Її психологічний аналіз завжди дає можливість виділити ряд етапів, через які відбувалося рух до кінцевої мети — встановлення істини. В тій чи іншій мірі в професійної юридичної діяльності можна виділити наступні сторони: пошукова (пізнавальна), комунікативна, удостоверительная, організаційна, реконструктивна (конструкційна), соціальна.

У кожній із зазначених вище сторін реалізуються відповідні особистісні якості, забезпечуючи успішність діяльності.

Професійно важливі якості слідчих, суддів, прокурорів обумовлені передусім їх поглядами, спрямованістю і послідовністю світогляду, який сприяє виробленню кожною особистістю глибокого розуміння соціальної значущості своєї професії, ідейної переконаності, виховує почуття обов’язку, справедливості, об’єктивності, чесності, як комплекс професійних функцій, а також зумовлює активність особистості, як прагнення брати діяльну участь в житті суспільства, проявляючи при цьому соціально важливу ініціативу.

Складність і відповідальність діяльності по здійсненню правосуддя вимагають мобілізації всіх здібностей особистості, оскільки останні прямо залежать від її психологічної структури та обраній професії. Професійні функції формують психічні якості особистості, підпорядковуючи їх вимогам, що пред’являються тій чи іншій сфері людської діяльності. Тому кожен суб’єкт, виконує правоохоронну роботу, повинен свідомо удосконалювати свої психічні якості, аналізувати їх стан стосовно до обраної ним професії.

Мова ділових паперів — Кацавець Г.М. — 4. Терміни ...

... меча, безсилля права (?. Ісринг). 1. Професійна лексика 2. Доктрина 3. Правопис складних ... на останньому складі мають закінчення -а, -я: Дністра, Требужа, Остра, Дінця. 4. Терміни професійної діяльності юристів ... чи іншого виду юридичної діяльності. Від юридичної професії слід відрізняти юридичні спеціальності, ... атома, поршня, сектора, куба, катода, реферата; українські терміни, коли вони утворені ...

Велике значення в цьому плані має розуміння особистістю соціальних функцій, які вона виконує у зв’язку із здійсненням правосуддя.

Величезна соціальна значимість цих функцій визначає моральну модель особистості, створює структуру професіограми.

Кожна зі сторін професіограми відображає, по-перше, певний цикл професійної діяльності, а по-друге, в ній реалізуються особистісні якості, навички, вміння, а також знання, які забезпечують професійний успіх на цьому рівні діяльності.

У професіограмі вказуються функції професії, труднощі в її освоєнні, пов’язані з певними психофізіологічними якостями людини і з організацією виробництва.

1. Загальна характеристика професіограм юридичної діяльності

Діяльність юриста відноситься до інтелектуальних видів праці, оскільки в її психологічній структурі домінує когнітивний компонент, тобто основні професійні функції юриста вимагають високої активності мислення (аналітико-синтетичних і логічних операцій), мови в її монологічного та діалогічного формах, довгострокової і оперативної пам’яті, стійкості уваги, уяви. При цьому дана діяльність як складна система включає в себе й інші психічні функції, у взаємодії з якими вона зумовлює здатність юриста до ефективного вирішення професійних завдань.

За класифікацією професій діяльність юриста відноситься до гуманітарних видів професій типу «людина — людина» («людина — група» і «людина — суспільство»), оскільки вона пов’язана з постійною взаємодією з людьми. У своїй діяльності юрист стикається з необхідністю оцінювати вчинки людей з позицій норм права і закону. При цьому він спостерігає найрізноманітніші прояви активності людей в самих кризових ситуаціях їх життя і повинен вирішувати їх долю на основі норм правосуддя. Тому дана професія несе в собі найвищу соціальну значущість і відповідальність.

Значущість і престижність юридичної праці завжди була досить високою, але особливо популярною ця професія стає в даний час, коли в суспільстві відбуваються кардинальні зміни в соціально-економічній структурі держави і пов’язані з ними істотні зміни в житті людей; коли загострюються як позитивні, так і негативні прояви в їх особистих і колективних взаємодіях.

Молода людина, що вибирає для себе професію юриста, повинен оцінити не тільки її соціальну престижність, то також її високу відповідальність на шляху служіння правосуддю. Щоб глибше зрозуміти сутність юридичної професії, необхідно провести психологічний аналіз її загальної структури, тобто побудувати професіограму (модель) даного виду діяльності, а також дати аналіз тих психологічних якостей, які є професійно важливими властивостями особистості юриста і утворюють психограмму ..

Етична культура юриста (2)

... результатів своєї професійної діяльності. [1, с 40] Етична культура юриста 1. ... розв’язання різноманітних конфліктних ситуацій, професійна діяльність юриста торкається найважливіших інтересів ... діяльності. Вона присутня у будь-якому виді особистості культури у тій мірі, в якій будь-який вид людської діяльності має моральний “вимір” моральний аспект. Результати правознавчої, юридичної діяльності ...

У якості загальних характерних особливостей юридичного праці слід відзначити те, що дана діяльність являє собою складну соціальну відкриту систему, оскільки вона включена в більш широкий контекст правової системи суспільства і вирішує поставлені державою завдання правосуддя, особистої та громадської безпеки, боротьби зі злочинністю.

На цій основі в процесі професійного навчання у суб’єктів юридичної праці формується відповідна професійна мотивація, що включає в себе складний комплекс потреб, інтересів, ідеалів і переконань. У структурі мотивації юриста особливу роль відіграють такі спонукання, як прагнення до справедливості, любов до істини, почуття обов’язку, патріотизм, ціннісні орієнтації. Мотивація особистості фахівця дуже динамічна, вона змінюється під впливом різних зовнішніх соціальних і суб’єктивно-психологічних факторів, тому в конкретних умовах професійної діяльності мотивація або закріплюється і розширюється, або починає деградувати, проявляючи тенденцію до професійної деформації.

Система практичних дій юриста служить для реального здійснення його стратегічних і тактичних професійних цілей і проявляється у вигляді рішення конкретних правозастосовних завдань: складання документації, проведення допиту, огляд місця події, слідчий експеримент, підготовка судової промови, складання вироку.

Спостерігаючи і оцінюючи результати своїх дій у процесі підготовки та проведення судового розгляду, характер винесеного вироку, юрист приходить до висновків про успішність чи не успішності цих дій, у зв’язку, з чим вважає свою мету досягнутою чи ні. Оцінка та облік результативної інформації утворює процес зворотного зв’язку, яка замикає вказану послідовність інтеріорізованних і екстеріорізованних дій в єдину саморегулюючу функціональну систему професійної діяльності юриста.

Зворотний зв’язок має санкціонує характер, так як на її основі суб’єкт діяльності — юрист або вважає свою мету досягнутою і планує перехід до вирішення нових професійних завдань, або повертається до колишньої завданню з метою її перегляду і корекції. У будь-якому випадку результативна інформація впливає на перебудову подальшої діяльності фахівця, оскільки сприяє або закріпленню вихідної мотивації і цілеспрямованості, її доповненню та вдосконаленню, або деформує її, у зв’язку, з чим ми спостерігаємо або підвищення професійної майстерності, або професійну деформацію.

Юридична діяльність, як зазначалося вище, має інтелектуально-практичний характер, причому основне навантаження у ній падає на інтелектуальні дії — інтеріорізованние операції, за допомогою яких здійснюється побудова програми діяльності та визначаються практичні методи її виконання.

Ці властивості виступають в якості засобів переробки правознавчої інформації і можуть бути віднесені до трьох основних категорій психічних функцій: когнітивних, комунікативних та регулятивних.

До когнітивним (пізнавальним) функціям ми відносимо мислення, мова, мнемічні процеси, сенсорні процеси (сприйняття), увагу, уяву. Вказані на схемі властивості цих процесів професійно необхідні для юридичної діяльності будь-якого профілю, і в той же час отримують певну перевагу в конкретній професії. Так, у діяльності адвоката особливу роль набуває мовна активність, розподілення уваги, володіння способами докази і спростування, оперативність пам’яті і т.п.

До регуляторній сфері діяльності юриста слід віднести емоційні характеристики: гуманність, чесність, патріотизм, відповідальність; до вольової сфері — принциповість, організованість, наполегливість, лідерство. До комунікативній сфері особистості юриста слід віднести такі властивості, як інформативність (соціальна активність, здатність до прийому і передачі вербальної та образної інформації), інтерактивність (здатність до взаємодії, товариськість, колективізм).

Природно, що зазначені професійно важливі властивості юриста, забезпечуючи рішення різноманітних за змістом і труднощі професійних завдань, удосконалюються і розвиваються у цьому процесі, підвищуючи ефективність системи діяльності в цілому.

Професіограма і псіхограмма у своїй єдності утворюють психологічний портрет особистості конкретного юриста. Принципи побудови психологічного портрета фахівця повинні використовуватися як в процесі профвідбору, так і в службовій характеристиці фахівця правоохоронної системи. На відміну від звичайних формальних і порожніх виробничих характеристик, психологічно обгрунтована характеристика — психологічний портрет особистості — може стати надійною основою для адекватної оцінки особистості юриста і прогнозування його професійної ефективності.

Юридична діяльність характеризується різноманіттям вирішуваних правоохоронних завдань, відповідно, з чим існують різні види юридичних професій, пов’язаних із судочинством: слідчого, судді, прокурора, адвоката, а також професій, пов’язаних з вирішенням правових проблем громадян: юрисконсульт, нотаріус та ін

2. Типова структура професіограми

Професіографічної аналіз — аналіз роботи виконавця, виділення основних завдань, результатів, процесів, схем взаємодії, максимально повно описують діяльність.

Процедура професіографічного аналізу діяльності, як правило, починається з ознайомлення з цілями, структурою і схемою інформаційних мереж організації. Потім здійснюється збір інформації про зміст описуваної діяльності з точки зору як виконавців, так і їх керівників. В якості методу, як правило, використовується структуроване інтерв’ю з виконавцем і його безпосереднім керівником. Важливо за підсумками збору первинної інформації справити схематизацію аналізованої діяльності та експертизу отриманих результатів.

Професіограма — документ, що являє опис діяльності та її місця в організації.

Структура професіограми та її зміст визначаються професіографічної схемою:

• а) загальні відомості про професії (спеціальності);
• б) умови діяльності;
• в) її соціально-психологічні фактори;
• г) зміст діяльності;
• динаміка психічного стану фахівця в процесі діяльності;

• е) підсумкова псіхограмма, а так само особливі зауваження.

Нижче наведена типова структура професіограми юриста і більш докладно розглянута професіограма прокурор.

3. Професіограма «юрист»

Найменування професії	юрист
Домінуючий спосіб мислення	Адаптація-формалізація
Область базоаих знань № 1 і їхній рівень	суспільні науки, рівень 3, високий (теоретичний)
Область базових знань № 2 і їхній рівень	право, юридичні науки, рівень 2, середній (практичне використання знань)
Професійна область	Право, юриспруденція
Міжособистісну взаємодію	часто по типу «поруч»
Домінуючий інтерес	підприємницький
Додатковий інтерес	соціальний
Умови роботи	в приміщенні, сидячий

Домінуючі види діяльності професиі юрист:

• консультування осіб, які потребують юридичної допомоги (правова допомога, довідково-інформаційна робота за законодавством із застосуванням технічних засобів);

• вивчення законів, підзаконних актів, нормативно-правових актів, міжнародних договорів (також облік чинного законодавства та інших нормативних актів) і застосування їх на практиці;

• складання юридичних документів, контрактів, актів (договорів, ліцензій) майново-правового характеру, сприяння в їх оформленні;

• тлумачення законів;

• контроль за дотриманням законності (правове регулювання соціальних норм і відносин);

• здійснення методичного керівництва правової роботи на підприємстві;

• створення архіву судових і арбітражних справ;

• участь у процесі законотворчості (розробка законів і правових документів);

• забезпечення правового захисту громадян, організацій, держави;

• вивчення правової практики зарубіжних колег;

• правова пропаганда;

• участь у судових процесах (захист справ у суді або підтримання обвинувачення).

Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності юриста:

Здібності

Особистісні якості, інтереси і схильності

логічне, аналітичне мислення; високий рівень розвитку понятійного мислення (володіння науковими поняттями і здатність сприймати і розуміти різні терміни); гарний розвиток концентрації і стійкості уваги (здатність протягом тривалого часу зосереджуватися на певному виді діяльності); високий рівень розвитку короткочасної і довгострокової пам’яті; вербальні здібності (уміння правильно і зрозуміло висловлюватися); здатність переконання; комунікативні навички (навички спілкування з людьми); схильність до дослідницької діяльності; хороші пізнання в різних областях наук; високий рівень розвитку дедуктивного мислення (уміння мислити від загального до конкретного); здатність до всебічного, адекватного сприйняття ситуації;

організованість; акуратність; впевненість у собі; ерудованість; чесність і порядність; ділова хватка; відповідальність; об’єктивність; комунікабельність; хороша інтуїція; емоційно-психічна стійкість; енергійність; наполегливість, принциповість; прагнення до самовдосконалення; вміння швидко відновлювати працездатність.

Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:

• невміння протистояти зовнішнім чинникам (особам, ситуаціям);

• нечесність;

• непринциповість;

• нездатність глибоко осмислювати те, що відбувається;

• безпечність;

• непогашена судимість;

• погана дикція.

Області застосування професійних знань:

• державні та недержавні організації, підприємства, установи, товариства різних форм власності, які є юридичними особами;

• адвокатура, прокуратура;

• суди;

• приватне або індивідуальне підприємництво;

• органи попереднього слідства і дізнання;

• нотаріальні контори;

• юридичні консультації;

• державні органи забезпечення охорони порядку і безпеки (ОВС, органи забезпечення безпеки, органи податкової служби та податкової поліції, митні органи, органи юстиції (Міністерство юстиції, служба судових приставів);

• освітні установи;

• приватні детективні служби.

Деякі професії, що можуть підійти людині з даним типом особистості (підприємницький і соціальний):

• рекламний агент;

• брокер;

• перекладач;

• соціальний працівник;

• продавець;

• торговий агент.

4. Професіограма прокурора

Діяльність прокуратури багатогранна, вона пов’язана як з роботою державних органів і посадових осіб, так і з охороною законних інтересів і прав громадян. Тому важливо, щоб нагляд був активним і принциповим, щоб жодне порушення закону не залишалося без наслідків, щоб зусилля концентрувалися на головних напрямках і сприяли підвищенню відповідальності посадових осіб, які покликані забезпечити дотримання російських законів на доручених їм ділянках роботи.

Виділяються наступні галузі прокурорського нагляду:

• нагляд за виконанням законів органами державного управління,

  підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами та

  громадянами (загальний нагляд);

• нагляд за виконанням законів органами дізнання і попереднього слідства;

• нагляд за виконанням законів при розгляді справ у судах;

• нагляд за додержанням законів у місцях тримання затриманих, у місцях

  попереднього ув’язнення, при виконанні покарань та інших заходів примусового характеру, призначуваних судом.

Для досягнення успіху у своїй діяльності прокурор і помічник прокурора повинні володіти певними якостями.

Мислення, розкриває причини будь-яких явищ, називають причинно-слідчим. Саме такий характер носить, мислення прокурора.

Розум прокурора характеризується наступними властивостями:

• глибина — здатність проникнути в сутність фактів, зрозуміти сенс про

  вихідного, передбачати найближчі і віддалені, прямі і побічні результати явищ і вчинків;

• широта — вміння охопити широке коло питань і фактів, залучаючи знання з різних галузей теорії і практики;

• мобільність — здатність до продуктивного мислення, мобілізації та

  використання знань у складних умовах, у звичній обстановці;

• швидкість — вміння вирішувати завдання в мінімальний час, прискорено оцінюючи обстановку і приймаючи необхідні заходи;

• самостійність — здатність до постановки мети і завдань, вміння знаходити їх рішення і шляху до їх досягнення без сторонньої допомоги;

• цілеспрямованість — вольова спрямованість мислення на вирішення певної задачі, здатність тривалий час утримувати її в свідомості і послідовно, планомірно думати над її розв’язанням;

• критичність — вміння зважувати повідомлення, факти, припущення, відшукуючи помилки і спотворення, розкриваючи причини їх виникнення; гнучкість — вміння підійти до явища з різних точок зору, встановлювати залежності і зв’язку у порядку, зворотному тому, який вже був засвоєний, варіювати способи дії, перебудовувати свою діяльність і змінювати прийняті рішення відповідно до нової обстановкою

Комунікативна і удостоверительная сторона діяльності прокурора нерозривно пов’язані з використанням мови в її основних формах — усній і письмовій. Уміння передати свої думки для прокурора так само важливо, як уміння мислити, а вміння слухати і чути, у свою чергу, не менш важливо, ніж уміння говорити.

Прокурор повинен володіти неабиякими вольовими якостями. Його професійна діяльність нерідко вимагає великої особистої ініціативи, завзятості, наполегливості, цілеспрямованості і непересічних організаторських здібностей.

Одним з факторів, що визначають професіоналізм державного обвинувача, є рівень його психологічної культури. Державний обвинувач повинен володіти системою психологічних знань, а також навичок і вмінь, які сприяють вирішенню різних складних ситуацій і є ключем до осягнення істини у кримінальній справі.

Психологія праці відносить прокурорську діяльність до категорії складної інтелектуально-практичної діяльності. Це означає, що в такій діяльності є кілька сторін (аспектів), кожна з яких характеризується своїми особливостями і цілями. Саме завдяки такій багатосторонній діяльності прокурора забезпечується повнота цієї діяльності і успішність у досягненні цілей і завдань, які він послідовно ставить і вирішує. І тут необхідно відзначити головний фактор успіху професійної діяльності — професійну структуру особистості даного прокурорського працівника. У цю структуру входить система особистісних якостей, навичок і умінь, які і забезпечують успіх у досягненні спочатку окремих етапів, а потім і основних цілей у професійній діяльності прокурора.

Найважливішою професійної стороною діяльності державного обвинувача є комунікативна сторона. Реалізуючи свої комунікативні здібності, прокурор повинен бути тонким майстром ведення діалогу, досвідченим полемістом і блискучим судовим оратором, для якого характерне прагнення до досягнення тісної взаємодії між учасниками, спрямованого до єдиної мети. Стосовно до спілкування в процесі дискусії в суді такою метою є встановлення істини у кримінальній справі. В даний час далеко не в кожному судовому процесі можна бачити приклади такого високого рівня взаємодії. Проте досвід кращих державних обвинувачів свідчить, що саме завдяки високому рівню професіоналізму, заснованого на психологічній культурі, в процесі діалогу прокурора з підсудним останній починає давати показання, прагнучи «розповісти у цій справі всю правду, розкрити істину» і т. д. Аналіз особистості таких підсудних, зроблений в процесі судово-психологічної експертизи, приводить до висновку, що саме індивідуальне вплив у процесі прокурорського допиту і сама особистість прокурора з’явилися тими каталізаторами, які сприяли виникненню у підсудного психічного стану катарсису, тобто очищення від плутанини і неправди, що виникли у зв’язку з його злочинною діяльністю. У створенні такого стану далеко не завжди переважає логічний аналіз зібраних доказів. У ряді випадків ключем до розкриття душі підсудного і осягнення істини у даній справі є звернення до емоційної сфери підсудного.

При описі мистецтва публічних виступів всі автори, вітчизняні та зарубіжні, наші сучасники і класики докладно зупиняються на культуру мовлення. Дуже важливим при проголошенні публічної промови є так званий ефект доступності. Зазвичай його розглядають у трьох аспектах: технічному, емоційному та смисловому.

Технічний аспект включає в себе усунення «бар’єрів» промови: невірної постановки наголосів, «слів-паразитів», неписьменних оборотів, нечіткості вимови — аж до виражених логопедичних дефектів, незвичайної манери говорити. Прикладом такої незвичайної манери може служити оратор, який ротом ловить повітря і у зв’язку з цим, як правило, виглядає комічно. Щоб уникнути такого ефекту необхідна тренування дихання. При побудові фрази слід враховувати, що пропозицію, що складається не більше ніж з 10-13 слів, сприймається найкращим чином, що складається з 14-18 слів — добре, з 19-25 слів — задовільно, з 25-30 слів — насилу; пропозицію , що налічує більше 30 слів, практично не сприймається. У зв’язку з цим рекомендується віддавати перевагу коротким пропозиціям.

До емоційного аспекту відносять, в першу чергу, хвилювання перед публічним виступом, який характерний навіть для дуже досвідчених ораторів, так як залишатися абсолютно безпристрасним неможливо, особливо працівникові правоохоронної системи, якому за службовим обов’язком нерідко доводиться стикатися з негативними сторонами життя суспільства. Емоційний стан людини істотно впливає на його промову: можуть з’явитися м’язові затиски, аж до спазмів мовної мускулатури, або, навпаки, емоційне збудження, при якому змінюється більшість параметрів мови: її швидкість, гучність, середня тривалість уривків, вимовних без паузи, час. відповіді, словникове розмаїття, кількість жестів, помилок, застережень, тон і модуляція голосу. На жаль, багато людей не замислюються над своєю інтонацією — і абсолютно марно, так як вона може бути запобігливої ​​або командної, занадто оптимістичною або незадоволеною, буркотливими і т. д.

За твердженням В. М. Шепеля, інтонування і паузи сприяють приращивания інформації до 10-15%, що випливає з особливостей сприйняття.

Мова повинна бути в достатній мірі експресивної (емоційно-напруженою) — не слід стояти нерухомо, корисно використовувати жестикуляцію. Те ж відноситься і до живої міміці, — застигле обличчя оратора не вселяє довіри і залишає враження напруженості.

Факторами прояви невербальної комунікації є поза, міміка, жести, мікроруху кінцівок (особливо рук), зміни тембру голосу, кольору шкірних покривів і ін У діалозі з опонентом і при виступі з обвинувальної промовою для оратора важливо, використовуючи спостереження за цими невербальними проявами, підтримувати так звану «зворотний зв’язок», тобто контролювати наявність або відсутність контакту, наявність «емоційного резонансу» як результату своєї репліки, вимовленого тези і т. д. Це необхідно, в першу чергу, для контролю за станом аудиторії і в необхідних випадках — для корекції свого виступу.

Особливим риторичним прийомом є паузи, які повинні чітко відокремлювати пропозиції і в ще більшій мірі — абзаци. Але застосовувати їх рекомендується в тому випадку, якщо у оратора є впевненість, що він повністю володіє увагою аудиторії. Саме в цьому випадку пауза найбільш корисна для самостійного осмислення слухачами одержуваної інформації та підключення до неї власних знань.

Загальновідомі правила мови: виголошувати промову слід в розміреному темпі; говорити потрібно голосно, але не переходити на крик.

Емоційний компонент мовлення розглядається і з точки зору розслаблення і зняття емоційної напруги у аудиторії. Досягається це, наприклад, якщо дозволити собі пожартувати.

Чим більше включений слухач в комунікативний процес, ніж напруженіше цей процес протікає, тим більше доводиться докладати зусиль з організації своєї уваги, що здійснюється за допомогою волі. Необхідно враховувати, що зберігати стійку увагу найбільш підготовлений слухач може близько 20 хвилин, а потім відбувається коливання уваги на якийсь відрізок часу: звичайно не більше 2 хвилин, але в цей час людина не сприймає інформацію. В умовах же, наприклад, судового процесу це може виявитися суттєвою перешкодою до адекватного сприйняття пропонованої інформації. Темп мовлення необхідно диференціювати залежно від пропонованої інформації і від контингенту слухачів. Треба враховувати темпераменти людей, їх підготовленість до прийняття конкретного виду інформації, їх особисту зацікавленість у ній.

Державний обвинувач бере активну участь в цьому процесі. Як вже говорилося вище, поряд з доказами, що підтверджують винність підсудного, прокурор аналізує його особистість. При цьому аналізу піддаються не тільки негативні характеристики, що штовхнули підсудного на злочинний шлях, але і позитивні, що забезпечили відповідну поведінку вже на попередньому слідстві (наприклад, повне визнання своєї провини, співпрацю зі слідством у процесі отримання додаткових доказів і т. п.).

Далі прокурор, аналізуючи структуру відносин підсудного з соціальним середовищем, звертає увагу суду, поряд з негативними контактами (членство у злочинній групі), на позитивні (наприклад, любов до батьків і турбота про них, успіхи в спорті та навчанні і т. д.) .

Такий підхід є реалізацією на практиці гуманістичної спрямованості діяльності прокуратури. Об’єктивний аналіз особистості підсудного, зроблений державним обвинувачем, що поєднує в собі аналіз як позитивних, так і негативних властивостей у структурі його особистості, сприяє винесенню завдяки цьому справедливого вироку. Цей аналіз у ряді випадків може розглядатися як початковий етап реалізації правової педагогіки, оскільки іноді він спонукає злочинця докорінно переглянути свою позицію по відношенню до оточуючих людей і до суспільства в цілому.

Висновок

Психологічне вивчення професій є необхідною умовою наукової організації праці. Юридична психологія, вивчаючи закономірності психічної діяльності в слідчої, судової та іншої юридичної діяльності, покликана розкрити психологічну своєрідність цієї діяльності, охарактеризувати психологічну сторону професійних якостей, необхідних для слідчого, судді, оперативного працівника та інших працівників юридичної праці, вказати шляхи їх придбання та вдосконалення.

Підвищення якості праці юриста неможливо без урахування індивідуальних особливостей його особи і відповідності особистісних якостей об’єктивним вимогам даної професії.

Одним з головних результатів психологічного аналізу юридичної діяльності має з’явитися створення юридичної професіограми, що представляє собою комплексне відбиття основних сторін цієї діяльності, а також якостей, які в ній реалізуються.

Професіограма

Кожна зі сторін професіограми відображає, по-перше, певний рівень професійної діяльності, а по-друге, особистісні якості, навички, вміння, а також знання, які забезпечують професійний успіх на цьому рівні.

Список використаної літератури

1. Васильєв В. П. Юридична психологія. М., 2008.

2. Еникеев М.І. Юридична психологія: Підручник для вузів. СПб., 2004.

3. Еникеев М.І. Загальна та юридична психологія. — СПб.: Питер, 2006.

4. МАРИНІВСЬКИЙ І. Д., Тихомиров С. Н. Юридична псіхологія.М., 2005.

5. Скакун О.Ф., Овчаренко. Юридична деонтологія. Х.: Основа. 1999.