Предмет, система і джерела адміністративного права
Взагалі немає такої сфери державного або суспільного життя, якої б не зачіпали питання адміністративно-правового регулювання. Його норми регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і недержавних підприємств, установ, організацій.
Також нас оточує велика кількість правил, якими визначається наша поведінка в громадських місцях, закладах, транспорті тощо. Службові відносини між громадянином і органом держави, органом місцевого самоврядування, громадською організацією також будуються в рамках адміністративно-правових приписів. Правила внутрішнього розпорядку, дорожнього руху, водокористування, санітарно-гігієнічні правила, правила пожежної безпеки, а також багато інших є сферою впливу адміністративних установлень.
АП — це сукупність правових норм, які призначені регулювати в інтересах громадян і держави суспільні відносини управлінського характеру, що виникають в сфері виконання діяльності органів державної влади всіх рівнів в сфері організації діяльності інших, недержавних організацій, установ та підприємств.
Наука АП вивчає:
- сутність та структуру виконавчої влади;
- відносини, регулюємі нормами адміністративного права;
- види адміністративно-правових норм;
- джерела адміністративного права;
- систему адмін.права
- правовий статус суб’єктів та об’єктів державного управління;
- правові форми і методи здійснення державного управління;
- питання адміністративної відповідальності;
- способи забезпечення законності в сфері державного управління.
Норми АП:
- встановлюють форми і методи державного управління;
- способи забезпечення законності в управлінні;
- регламентують порядок утворення органів виконавчої влади, їх компетенцію, повноваження посадових осіб, взаємовідносини зазначених органів з іншими суб’єктами;
- визначають правове положення громадян, громадських об’єднань та інших формувань в сфері управління;
- регулюють управлінські відносини в соціально-політичній, соціально-культурній та інших сферах.
В АП виділяють загальну, особливу і спеціальні частини.
К СИСТЕМА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА
... державного управління [22, c. 230]. Предметом адміністративного права є управлінські відносини, але не всі, а лише ті, що складаються внаслідок виконання органами публічної, насамперед державної, влади ... право України як галузь права – це система правових норм, що регулює суспільні відносини управлінського характеру, які виникають у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, ...
Загальна об’єднує норми, що закріплюють основні принципи управління, правове становище суб’єктів, форми і методи їх діяльності, адмін.процес, способи забезпечення законності в державному управлінні.
Особлива містить норми, що регулюють управління народним господарством, транспортом, соціально-культурним будівництвом тощо.
Спеціальна містить норми, що регулюють амін.-правову діяльність суб’єктів управління конкретними сферами.
Джерела АП:
1) НПА — офіційний документ компетентних органів:
- Кодекс законів про адмін.правопорушення.
- закони (Про об’єднання громадян, Про державну службу…)
- підзаконні НПА (Указ През.
«Про СЕЗ «Славутич» від 18ч.1998р.)
- постанови КМУ
- положення (про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду заподіяну державі від 1995р.)
2) Державні програми ( боротьби із злочинністю; з корупцією)
3) Нормативно правовий договір
4) Правила (Правила дорожнього руху).
2. Сутність, основні риси та структура державного управління
Управління являє собою організуючу діяльність людей, яка здійснюється для досягнення власної мети.
Управління обумовлено:
- наявністю суб’єкта управління (той, хто управляє)
- наявністю об’єкта управління (той, ким управляють)
- наявністю між об’єктом та суб’єктом управління прямого та зворотнього зв’язку (суб’єкт віддає накази об’єкту, який виконує ці накази та інформує суб’єкта про їх виконання).
Метою управління є: впорядкування системи, збереження структури системи, забезпечення функціонування системи.
Найбільш складним визнається соціальне управління, тобто управління людьми і їх колективами.
Ознаки соціального управління:
1)соціальне управління є тільки там, де проявляється спільна діяльність людей;
2)головне призначення соціального управління — впорядкування дій, учасників спільної діяльності;
3)об’єктом впливу соціального управління є поведінка суб’єктів та взаємовідносини між ними;
4)досягається в межах суспільних зв’язків;
5)базис соціального управління — підпорядкованість волі суб’єктів управлінських відносин.
6)механізм реалізації уособлює суб’єкт управління.
Функції управління:
1)збір та обробка інформації;
2)прогнозування, тобто наукове передбачення змін в розвитку будь-яких явищ або процесів на підставі об’єктивних даних;
3)планування, тобто визначення напрямків, мети управлінської діяльності, способів і засобів її досягнення;
4)організація, тобто формування системи управління, впорядкування управлінських відносин.
5)координація та взаємодія;
6)контроль та облік.
Управління може здійснюватися однією людиною і колективом людей. Управляти можна економікою, соціально-політичною, духовною сферами тощо. Однак найбільш послідовне врахування характеристик соціального управління, специфіки керуючого впливу знаходить вияв у його поділі на такі два основні види:
Державна таємниця в Україні: організаційно-правовий аспект
... соціального управління [2]. Недостатня увага на сьогодні приділяється розробці та втіленню в життя нормативних документів, що регламентують діяльність, пов’язану з державною ... Закону України „Про державну таємницю”. . Департаменту захисту інформації ДПА України ... на підприємствах, в установах, організаціях, що проводять діяльність, пов’язану з держав-ною таємницею, режимно-секретних органів на правах ...
Соціальне управління в суспільстві поділяється на два види:
1)державне — управління справами держави (суб’єкт — держава)
2)недержавне (суб’єкт — недержавне утворення).
Державне управління — ( у широкому змісті) це управління справами держави, яке здійснюється всіма органами держави у всіх гілках влади;
- (у вузькому змісті) це виконавча діяльність по безпосередній організації соціальних процесів у суспільстві.
Суб’єкти: державні органи і посадові особи, що наділені державно-владними повноваженнями.
Об’єкти: підприємства і організації, громадяни, які не мають владних повноважень.
Діяльність, що здійснюється суб’єктами державного управління по відношенню до об’єктів називається виконавчо-розпорядчою діяльністю.
У теорії АП досить інтенсивно досліджується проблема ознак державного управління, які часто називають його рисами. Найчастіше виділяють 5 ознак:
1) виконавчо-розпорядчий характер
Означає, що державне управління охоплює виконавчу і розпорядчу діяльність. Органи, які здійснюють державне управління — це насамперед виконавчі структури. Розпорядча діяльність управлінських структур дістає вияв, по-перше, у прийнятті загальнообов’язкових приписів; в організації виконання зазначених приписів; у здійсненні контролю за цим процесом.
2) під законність
Це означає, що найважливіші цілі державного управління, сфери, які потрапляють під його вплив, основні форми і методи управлінської діяльності визначаються на законодавчому рівні.
3) масштабність і універсальність
Це означає, що через вищеназвані органи держава здійснює управлінську діяльність, справляє вплив на всі сфери соціального життя.
4) ієрархічність полягає в тому, що органи, які його здійснюють, мають систему нижчестоящих, підпорядкованих їм інстанцій.
5) безпосередньо організуючий характер.
Полягає в тому, що в процесі виконання і розпорядництва на різних рівнях організується спільна діяльність людей.
Стадії управлінського процесу аналогічні функціям соціального управління.
Держ. управління є способом реалізації, формою вираження виконавчої влади. Можна виділити три види суб’єктів виконавчої влади:
- органи державної виконавчої влади;
- органи державного управління, які не належать до І групи, але реалізують виконавчу владу (Адміністрація През-та, ДКЦПФР)
- недержавні органи управління, яким делеговано повноваження органів виконавчої влади.
3. Адміністративно-правові відносини
Адміністративні відносини — це відносини управлінського характеру врегульовані нормами АП.
Адміністративні відносини завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб’єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. (Виняток: горизонтальні адм.-правові відносини).
Особливості адміністративних правовідносин:
1) виникають з приводу здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності;
СУПЕРЕЧНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ТА ...
... особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією (ч. 2, 3 ст. 175 ГК). Не є підставою для поширення Господарського кодексу на майнові відносини з участю ... јРѕРіРё Рабз." dir="ltr"> «СУПЕРЕЧНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО І ЦИВІЛЬНОГО КОДЕКСІВ УКРАЇНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ГОСПОДАРСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ» <p awml:style="Р’РёРјРѕРіРё РаР...
2) в них завжди беруть участь спеціальні суб’єкти, наділені державно-владними повноваженнями.
3) Виникають за ініціативи будь-якої із сторін, згоди іншої здебільшого не вимагається.
4) В разі виникнення спорів, конфліктів, вирішуються як правило в адміністративному порядку, тобто вищими органами або посадовими особами.
5) Відповідальність сторін за неналежне виконання своїх обов’язків настає перед державою, а не перед особою, приписи (інтереси) якої порушені.
Класифікація а-п. відносин:
1)за характером зв’язків між суб’єктами:
- вертикальні — це відносини, між підпорядкованими суб’єктами держ. управління, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні, тобто між вищестоящими та вищестоящими органами;
- горизонтальні — відносини між не підпорядкованими суб’єктами однакового організаційно-правового рівня.
2)за змістом:
- майнові
- немайнові
3)за способом захисту:
- ті, які захищаються судом,
- ті, які захищаються в адміністративному порядку.
4)Залежно від виконуваних функцій:
- регулятивні — пов’язані з реалізацією позитивних завдань державного управління.
- правоохоронні — відносини з приводу відповідальності за адмін. провини.
