Запровадження…………………………………… 3
Загальні засади про захист права власності…… 4
Поняття і змістом права власності………. 4
Охорона й захист цивільних прав. Способи захисту права власності…………………………………… 6
Вещно-правовые засоби захисту права власності. 9
Виндикационный позов………………………….. 9
Негаторный позов…………………………….. 23
Позов про визнання права власності………….. 26
Захист прав власника, яка є власником. 34
Обязательственно-правовые засоби захисту права власності………………………………………………. 39
Інші цивільно-правові засоби захисту права власності. 46
Самозахист цивільних прав…………………. 46
Визнання оспоримой угоди недійсною…… 54
Визнання недійсним акта державний орган чи органу місцевого самоврядування…………………… 67
Укладання………………………………… 77
Список літератури:…………………………. 79
Запровадження.
Економічні відносини власності (присвоєння) становлять основу будь-якого суспільства, а правове регулювання з’являється й зберігається, передусім, як система норм, закріплюють, регламентують та які охороняють дані відносини. У разі сучасної Росії власність має виняткового значення у зв’язку з тим, що вона є базисом політичні й економічні докорінних змін, джерелом демократії, неодмінною умовою побудови правової держави. Саме тому охорона існуючих відносин власності – найважливіше завдання будь-якої правової системи, її стрижень врешті-решт.
Однією з фундаментальних гарантій існування Російській Федерації права приватної власності є ст.8 Конституції, у якій закріплено, що у Російської Федерації визнається і захищається так само приватна, державна, муніципальна й інші форми власності. Важливою, який завжди прийнятої до уваги особливістю цього є винесення приватної власності перше місце цієї статті. Це був із проголошенням права і свободи вищої людської цінністю, які визнання, дотримання та цивільного захисту – обов’язком держави, і з прагненням зберегти у економічній системі властиву приватної власності дуже ефективну зацікавленість, із необхідністю, відроджуючи приватну власність, приділити їй особливу увагу.
Право приватної власності за законодавством України
... приватна власність. Це свідчить про необхідність удосконалення регулювання інституту права приватної власності у законодавстві України. 1. Поняття власності та права власності Розглядаючи поняття власності та права власності, ... право на капітальну цінність речі, або право суверена (на відчуження, споживання, зміну, знищення блага); 6) право на безпеку (захист, ... матеріальної основи господарської ...
Конституція гарантує рівну захист інтересів усіх форм власності. На відміну від раніше котрий діяв законодавства, що встановлював переваги у позиційному захисті соціалістичної, і особливо державної власності, в нині чинному законодавстві реалізується принцип єдності кваліфікації, і санкцій за злочину проти власності, якого б вона була. Отже, Російська держава охороняє власність у її різні форми однакові підставах.
У дусі презумпції захисту права власності необхідно трактувати і п.1 ст.34 Конституції РФ, встановлює декларація про вільне використання своїх здібностей і розбазарювання майна для підприємницької й інший не запрещённой законом діяльності. Ідеться про вільному і, безперешкодному використанні цивільних прав суб’єктами громадянського обороту. Із зазначеного конституційної нормою пов’язана й ст.9 ДК РФ: «Громадяни і юридичних осіб на власний розсуд здійснюють свої цивільні права».
Безумовно, право власності як із основ конституційного ладу РФ є основний інститут російської правової системи. Вітчизняна цивілістична наука заслужено пишається цілої плеядою чудових юристів, займалися розробкою проблем права власності та способів його захисту. Це такі відомі вчені, як Суханов Е.А., Толстой Ю.К., Рясенцев В.А., Гуревич М. В., Автаева Н.Е., Венедиктов А.В. та інші. Цікаво зазначити, деякі грунтовні праці було написано вітчизняними цивилистами у співавторстві зарубіжними дослідниками (див., наприклад, Маттеї У., Суханов Е.А. Основні становища права власності. – М., 1999).
Вочевидь, російська наука державного права переживає зараз період розвитку на дусі загальноєвропейських традицій культурної наступності у праві, виходячи з досвіду світової практики.
У цілому сказати, що власності, тобто. закреплённое законом певний стан приналежності (присвоенности) матеріальних благ, охороняється нормами майже всіх галузей права: кримінального, який встановлює відповідальність за злочинну зазіхання майно держави, юридичних осіб і громадян; адміністративного, який би дрібні провини що така; трудового, регулюючого, наприклад, матеріальну відповідальність працівників за причинённый ними роботодавцю майновий збитки; земельного, родинної злагоди і ін.
Але центральне його місце займає, безумовно, громадянське право, й у його – інститут захисту права власності та інших речових прав, якому присвячена гл.20 ДК РФ.
Загальні засади про захист права власності.
Поняття і змістом права власності.
Право власності є найбільш широке за змістом речове право, що дає можливість своєму власнику – власнику, і тільки Мариновському, визначати зі тримання та напрями використання належить йому иму щества, здійснюючи з нього повне «господарське панування». У п.1 ст.209 ДК РФ правомочності власника розкриваються з по міццю традиційної громадянській права «тріади» правомо чий: володіння, користування і розпорядження, що охоплюють у своїй сукупності всі можливості власника.
Співвідношення права Європейського Союзу і права його держав-членів
... стосується безпосереднього застосування правового апарату Європейського Союзу у праві держав - його членів, імплементації норм міжнародного законодавства до законодавства країн. 1. Поняття та принципи права Європейського Союзу Право Європейського Союзу - це специфічний правопорядок, правова система ...
Під правомочием володіння розуміється джерело якої в законі (юридично забезпечена) можливість мати в собі дане майно, утримувати її у своєму хазяйстві (фактичес кі володіти ним, вважати своєму балансі тощо.).
Правомочие користування представляє зі бій засновану на законі можливість експлуатації, хозяйст венного чи іншого використання майна шляхом вилучення потім із нього корисних властивостей, його споживання. Воно був із правомочием володіння, бо, за загальним правилом, можна поля зоваться майном, лише фактично володіючи їм.
Правомочие розпорядження означає аналогічну віз можность визначення юридичної долі майна шляхом з менения його приналежності, стану або призначення (відчуження за договором, передача у спадок, знищення тощо.).
У власника одночасно концентруються все три названі правомочності. Але порізно, котрий іноді усе разом, можуть належати і власнику, а іншому законному (титульного), тобто. що спирається на певне юридична підстава (титул) власнику майна, наприклад, орендарю. Останній як володіє, і користується майном собственника-арендодателя за угодою з ним, а й вправі з його згодою здати майно наймачам (суборенду) іншій юридичній особі, доповнити майно поліпшення, отже, у певних рамках розпорядитися їм. Отже, як така «тріада» правомо чий ще недостатня для характеристики прав власника.
Правомочия власника усувають, виключають від інших осіб від якогось впливу на своє майно, якби то немає її волі. На відміну що від цього, пра вомочия іншого законного власника як Андрійовича не виключають прав те що ж майно самого власника, а й виникають зазвичай волею останнього, і в передбачених їм межах.
Понад те, характеристика правомочий власника як «тріади» можливостей властива лише нашому національному правопорядку. Вперше у неї законодавчо закріплена в ст.420[1], звідки потім традиції перейшла й у Громадян ские кодекси 1922 і 1964 рр. У зарубіжному законодавстві є інших характеристик цього права. Так, відповідно до §903 Німецького громадянського уложення, власник розпоряджається річчю на власний розсуд; відповідно до ст.544 Французького громадянського кодексу власник має і распоря жается речами найбільш абсолютним чином; в англо-американському праві, не знає у свого прецедентного характеру легального (законодавчого) визначення права власності, його дослідники налічують від 10 до 12 різних правомочий власника, причому здатних перерости у різних поєднаннях одночасно перебуває в різних осіб, тощо. Річ, в такий спосіб, не у кількості та над зв вании правомочий, а тій мірі реальної юридичної влади, яку надають і гарантується власнику чинним правопорядком.
З цього погляду головне, що характеризує правомочності власника у російському цивільному праві — це можливість здійснювати їхню на власний розсуд (п.2 ст.209 ДК РФ), саме — самому вирішувати, що робити з що належить майном, керуючись виключно власними интересами.[2]
Охорона й захист цивільних прав. Способи захисту права власності.
Нормальний цивільний оборот передбачає як визнання за суб’єктами певних цивільних прав, а й забезпечення їх надійної правової охорони. Відповідно до яка склалася науці традицією, поняттям «охорона цивільних прав» охоплюють вся сукупність заходів, які забезпечують нір мальный хід реалізації прав. До нього включаються заходи лише правового, а й економічного, політичного, организацион ного й іншого характеру, створені задля створення необхідних умов здійснення суб’єктивних прав.
Договори на розпорядження майновими правами інтелектуальної власності
... 10. 11. 1994 року (набула чинностi 01. 03. 1998р.) передбачається подальше удосконалення захисту прав на iнтелектуальну власнiсть для того, щоб до кiнця п'ятого року пiсля набуття ... власностi; сутнiсть та види вiдповiдальностi за порушення майнових прав iнтелектуальної власностi в Українi; судовий захист майнових прав iнтелектуальної власностi в Українi. Об’єктом дослiдження є суспiльнi вiдносини з ...
Поруч із таким широким розумінням охорони у науці й у законодавстві використовують і поняття охорони у вузькому значенні слова. І тут до нього залучають лише ті передбачені Законом заходи, спрямованих На оновлення чи визнання цивільних правий і захист інтересів за її на рушении чи заперечуванні. З метою запобігання термінологічної плутанини, охорону у вузькому значенні цього терміну прийнято називати захистом цивільних прав[3].
Загалом вигляді декларація про захист можна з’ясувати, як надану управомоченному особі можливість застосування заходів правоохоронного характеру на відновлення його порушеного чи оспорюваного права. Правова кваліфікація даної можливості викликає у літературі. Найбільш переконливим є думка, відповідно до яким декларація про захист являє собою самостійну суб’єктивне право[4].
Як і будь-яке інше суб’єктивне право, декларація про захист включає у собі, з одного боку, можливість здійснення управомоченным обличчям власних позитивних діянь П.Лазаренка та, з іншого боку, можливість вимоги певного поведе ния від зобов’язаного особи.
Право за власні дії тому випадку вклю сподіваються у собі такі заходи на порушника, як, наприклад, самозахист, необхідна оборона тощо. Право вимоги певного поведінки від зобов’язаного особи охоплює, в ос новном, заходи впливу, застосовувані до порушнику компетентними державними органами, яких потерпілий звертається для захисту порушених прав.
Предметом захисту не є лише суб’єктивні цивільні права, а й охоронювані законом інтереси (ст.3 ЦПК).
Захист суб’єктивних цивільних правий і охоронюваних законом інтересів ввозяться передбаченому законом порядку, тобто. з застосування належної норми, середовищ ств та способів захисту. Під формою захисту розуміється комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів із защи ті суб’єктивних правий і охоронюваних законом інтересів.
Розрізняють дві основні форми захисту — юрисдикционную і неюрисдикционную. Юрисдикционная форма захисту є діяльність уповноважених державою органів із захисту порушених чи ос париваемых суб’єктивних прав.
У межах юрисдикционной форми захисту, своєю чергою, виділяють загальний рівень і спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом, захист цивільних прав (зокрема права власності) ввозяться в судовому порядку. Су дебную влада здійснюють суди загальної компетенції, арбітражні і третейські суди.
Як кошти судового захисту цивільних прав виступає позов, тобто. звернене суду й вимога щодо від правлінні правосуддя, з одного боку, і звернене відповідь чику материально-правовое вимога про виконання лежачої у ньому обов’язки або про визнання наявності або відсутність правовідносини, з іншого стороны[5].
Судовий чи, як він нерідко називають, позовної порядок захисту, застосовують у першій-ліпшій нагоді, крім, які особливо зазначені у законі.
Спеціальним порядком захисту цивільних правий і ох раняемых законом інтересів, відповідно до ст.11 ДК РФ, сле дме визнати адміністративний порядок його захисту. Він застосовується у як виняток із загального правила, тобто. лише у прямо вказаних у законі випадках. Засобом захисту цивільних прав, здійснюваних в адміністративному порядку, є скарга, подана в відповідний управлінський орган чи цом, правничий та законні чиї інтереси постраждали в резуль таті правопорушення.
Характеристика джерел цивільного процесу. Аналогія права і закону
... регулюються нормами процесуального права. 2. Джерела цивільного процесуального права Джерелами цивільного процесуального права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовують порядок організації і здійснення правосуддя в цивільних справах.(4) Основними джерелами права у всіх ...
У окремих випадках, відповідно до законом, застосовується змішаний, тобто. административно-судебный порядок за щити порушених цивільних прав. І тут потерпілий, як пред’явити позов до суду, повинен звертатися зі жало бій до державного органу управління.
Неюрисдикционная форма захисту охоплює собою дії громадян і організації із захисту громадських правий і охоронюваних законом інтересів, здійснені ними самоз тоятельно, без звернення по допомогу до державною мовою і іншим компетентні органи. У кодексі Цивільному Кодексі РФ зазначені дії об’єднують у поняття «самозахист цивільних прав».
Захист цивільних правий і охоронюваних законом инте ресов забезпечується застосуванням передбачені законами засобів захисту.
Стаття 12 ДК РФ називає одинадцять засобів захисту цивільних прав. До них належать:
- визнання права;
- відновлення становища, яка була до порушення правничий та припинення дій, що порушують право чи створюють загрозу його порушення;
- визнання оспоримой угоди недействитель іншої й застосування їх наслідків її недійсності, примене ние наслідків недійсності незначною угоди;
- визнання недійсним акта державний орган чи органу місцевого самоврядування;
- самозахист права;
- примус до виконання обов’язків в натурі;
- возме щение збитків;
- стягнення неустойки;
- компенсація мо рального шкоди;
- припинення чи зміну правоотноше ния;
- незастосування судом акта державний орган чи органу місцевого самоврядування, що суперечить закону.
З іншого боку, допускається змогу використовувати та інші засоби захисту, крім названих на ст.12 ДК РФ, якби ці гроші є пряма вказівку у законі.
З названих 11 способів лише 4 були поимено ваны в ст.5 Основ. Це — визнання оспоримой угоди недейст вительной, самозахист права, компенсація моральної шкоди, незастосування судом акта державний орган чи органу місцевого самоврядування. З зазначених чотирьох до действитель але новим способам невідомим взагалі Цивільним кодексом 1964 р. і Основ ставляться лише самозахист правничий та незастосування судом акта, що суперечить закону.
Вещно-правовые засоби захисту права власності.
Виндикационный позов.
Найважливішим способом захисту права власності яв ляется віндикація, тобто. витребовування власником своєї ве щі з незаконного володіння (ст.301 ДК РФ).
Об’єктом права власності индивидуально-определенные речі. Тому захист права власності зводиться, зрештою, до захисту права власника осущест влять повноваження володіння, користування, розпорядження в отно шении конкретної речі, яка перебуває у його власності. Захист права власності слід відрізняти захисту майнових інтересів власника, яка може здійснюватися различ ными способами, наприклад, шляхом визнання угод недействи тельными, відшкодування збитків і т.п.[6]
Авторське (особисте) немайнове право інтелектуальної власності
... інтелектуальної, творчої діяльності. У статті 55 Конституція України надає судовий захист правам та свободам людини і громадянина. Законодавство, яке безпосередньо регулює відносини власності, ... щоденники, особисті записи, враження). Право на твір ... право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів. Джерела авторського права представлені нормативними актами, ...
Захист права власності безпосередньо здійснюється способами, застосовними щодо конкретної индивидуально-определенной речі, саме ця способи становлять перед позначок регулювання гл.20 ДК РФ. До способам захисту права собст венности ставляться витребовування майна з незакон ного володіння, що заведено іменувати виндикационным ис кому (ст.ст.301-303 ДК РФ).
Виндикационным визнається позов невладеющего соб ственника до незаконно який володіє несобственнику про вилучення майна в натурі. Виндикационным позовом захищається право власника загалом, тобто. все правомочності власника, оскільки вона пред’являється у випадках, коли порушено права володіння, користування, розпорядження одночасно.
Власник тимчасово
