Закон як джерело кримінально-процесуального права

метки: Джерела, Процесуальный, України, Кримінального, Закон, Джерел, Норма, Конституції

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ, НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ОДЕСЬКА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ»

ІНСТИТУТУ ПРОКУРАТУРИ ТА СЛІДСТВА

Кафедра кримінального процесу, КУРСОВА РОБОТА, Закон як джерело кримінально-процесуального права

Одеса

2011

ЗМІСТ

СТОР.

ВСТУП 3-4 Розділ I. Поняття та загальна характеристика

джерел кримінально-процесуального права 5-15

Розділ II. Поняття кримінально-процесуального закону,

його сутність і значення 16-22

Розділ III. Чинність кримінально-процесуального закону

3.1. Дія кримінально-процесуального закону у просторі

3.2. Дія Кримінально-процесуального закону у часі

3.3. Дія кримінально-процесуального закону за колом осіб, ВИСНОВКИ 32-33, СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 34-36

ВСТУП

Нормативно-правове регулювання кримінального судочинства в Україні нерозривно пов’язане з соціально-економічними та політичними змінами суспільних відносин. Процеси демократичних перетворень та інтеграції України у світове співтовариство визначили необхідність оновлення кримінально-процесуального законодавства та приведення його у відповідність із загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права. Різко змінилися економічні та соціально-політичні умови життя українського суспільства, що сталися на рубежі XX і XXI століть, а також прийняття на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції України, стрімкий розвиток кримінально-процесуального законодавства викликали необхідність звернення до однієї з основних теоретико-прикладних проблем кримінально- процесуальної теорії — розуміння джерел права.

актуальність

Об’єктом моєї курсової роботи є джерела кримінально-процесуального права.

Предметом моєї роботи є закон як джерело кримінально-процесуального права України.

Мета – здійснення комплексного всебічного дослідження кримінально-процесуального закону як основного джерела кримінально-процесуального права України, розв’язання теоретичних проблем, що пов’язані з правовою природою, поняттям, та значенням кримінально-процесуального закону серед інших джерел кримінально-процесуального права України, а також загальна їх характеристика.

Основи кримінального права України (2)

... разом є виявами охоронного завдання кримінального закону. Загальна характеристика Кримінального кодексу України. Кримінальне право як одна з галузей права загалом охоплює два основні інститути: злочин ... 2001 р. Новий Кримінальний кодекс України є базою для прийняття нового Кримінально-виконавчого та Кримінально-процесуального кодексів України Концептуальними положенням и Кримінального кодексу ...

Відповідно до обраної мети вирішуються такі теоретичні завдання :

1. Визначити поняття, ознаки та загальну характеристику джерел кримінально-процесуального права.
2. Висвітлити поняття кримінально-процесуального закону, його сутність

і значення.

3. З’ясувати дію кримінально-процесуального закону у часі, просторі, та за

колом осіб.

Вагомий внесок у розбудову питань стосовно кримінально-процесуального закону як джерела кримінально-процесуального права та загалом системи джерел кримінально-процесуального права присвячені праці таких вчених та правників-наукоіців як: Аленін Ю.П., Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т., Тертишник В.М., Лобойко Л.М., Грошевий Ю.М., Михеєнко М.М, Фойницький І.Я., Ларіонов В.М., Дроздов О.М. та ін.

Методологічну основу дослідження питання закону як джерела кримінально-процесуального права, становлять наукові праці в галузі кримінально-процесуального, конституційного, теорії держави і права. У роботі використані загальні та приватні методи дослідження, в тому числі системно-правовий, метод аналізу, узагальнення.

Нормативна база дослідження представлена

Питання закону як джерела кримінально-процесуального права є дуже важливими в теорії і практиці застосування норм кримінально-процесуального права, адже надаючи нормам юридичної сили, він створює правові підстави для здійснення справедливого правосуддя у кримінальних справах, законного та обгрунтованого вирішення цих справ, ефективності діяльності судової влади, передбачає гарантії встановлення істини, без яких неможливе правосуддя в рамках верховенства права.

Розділ I. Поняття та загальна характеристика джерел кримінально-процесуального права, Зазвичай у правовій науці поняття джерела права розуміють неоднозначно.

в матеріальному

У теорії держави та права загальноприйнятим слід вважати наступні джерела права:

1. Нормативно-правовий акт,
2. Правовий прецедент,
3. Нормативно-правовий договір,
4. Правовий звичай,
5. Правова доктрина,
6. Міжнародно-правовий акт [32, c.95].

Окрім вищезазначених джерел права, на думку деяких вчених, самостійним джерелом права також є релігійно-правова норма. Релігійно- правова норма — акт-документ, який містить церковний канон чи іншу релігійну норму , яка санкціонується державою для надання їй загальнообов”язкового значення і забезпечується нею.Релігійно-правова норма розповсюджена в традиційно-релігійних правових системах (наприклад, у мусульманських країнах).

Основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні

... -правових актах. Закон єдності і боротьби протилежностей дав змогу виявити суперечливі тенденції становлення та здійснення державної політики у сфері захисту прав людини і громадянина. Методологічну основу ... Кодекс складався з норм різних галузей права, насамперед, цивільного, кримінального, процесуального. Вони містили багато положень, що стосувалися особи, її прав та свобод [21, с. 56]. Зокрема, ...

В деяких країнах Релігійно-правова норма тісно пов”язана з правовим звичаєм, традиціями общинного побуту (держави Африки, Латинської Америки) [24, с.45].

На сьогодні в Україні основними джерелами кримінально-процесуального права виступають нормативно-правові акти.

Нормативно-правові акти займають особливе місце у системі правового регулювання кримінально-процесуальної діяльності.[15,с.39].

У теорії держави та права нормативно-правовий акт визначається як офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування. [27, с.72].

Нормативно-правові акти знаходяться між собою в суворій ієрархічній підпорядкованості, від якої залежить юридична чинність того або іншого документа. Найважливіше значення серед них має закон (у тому числі Основний – Конституція країни).

Вченими-процесуалістами визнається, як правило, з усієї системи нормативно-правових актів кримінально-процесуальний закон. Причому велике коло вчених вважають, що кримінально-процесуальний закон є єдиним джерелом кримінально-процесуального права.

В Основному законі нашої держави, а саме положення ч.2. ст. 19 Конституції України сказано: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». На підставі аналізу п. 14 ч.1 ст.92 Конституції України де закріплено, що «виключно законами України визначаються судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури» [1, ст.92].

Можна дійти висновку, що законодавець обмежив коло джерел кримінально-процесуального права, зазначивши в ньому лише закони. Таке положення обґрунтовується наявністю твердження і на теоретичному рівні: «…Порядок кримінального судочинства може регулюватися тільки законом, що є єдиним джерелом кримінально-процесуальних норм» [15,с.39].

У англо-саксонській правовій системі первинну значущість має судовий прецедент. Судовий прецедент – рішення у конкретній справі, що є обов’язковим для судів тієї ж чи іншої інстанції при вирішенні аналогічних справ у майбутньому або, що слугує зразковим прикладом тлумачення закону у подальшому його використанні [25, с.32].

На відміну від англо-саксонської правової системи, закон для романо-германської правової сім’ї є основною категорією національного законодавства.

Закон у юриспруденції — це нормативний правовий акт, який приймається представницьким (законодавчим) органом державної влади в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини [28, с. 344].

Закони, що визначають порядок провадження у кримінальних справах, можна поділити на три групи:, Конституція України.