Механізми захисту прав і свобод людини в європейському та українському контексті

метки: Людини, Комісар, Європи, Право, Захист, Органь, Конвенцiї, Судових

Роль ООН у захистi прав i свобод людини

.

Органiзацiя Об’єднаних Нацiй (ООН), згiдно зi ст. 13 Статуту ООН, покли­кана сприяти мiжнародному спiвробiтництву в галузi прав людини i основних свобод для всiх, незалежно вiд раси, статi, мови i релiгiї. ООН приймає реко­мендацiї, ухвалює рiшення, скликає мiжнароднi конференцiї, готує проекти конвенцiй, здiйснює дослiдження, надає консультативну та технiчну допомо­гу окремим країнам. Фактично усi головнi i значна частина допомiжних орга­нiв ООН тiєю чи iншою мiрою займаються питаннями прав людини.

У груднi 1949 р. Генеральна Асамблея прийняла постанову про заснуван­ня Управлiння Верховного комiсара ООН з прав бiженцiв. Це управлiння надає допомогу понад 21 мiльйону бiженцiв у рiзних регiонах. На 48-й сесiї 20 грудня 1993 р. Генеральна Асамблея ухвалила резолюцiю про запровадження посади Верховного комiсара ООН з прав людини. Вiн вважається посадовою особою ООН i пiд керiвництвом та егiдою Генераль­ного секретаря несе основну вiдповiдальнiсть за дiяльнiсть Органiзацiї Об’єднаних Нацiй у сферi прав людини. Фактично ж Верховний комiсар ООН з прав людини здiйснює загальне керiвництво дiяльнiстю Центру з прав людини. Вiн забезпечує дiлове спiвробiтництво мiж органами ООН i конвенцiйними контролюючими механiзмами.

Функцiї контролю за дотриманням мiжнародних договорiв виконують ще п’ять органiв: Комiтет з питань лiквiдацiї расової дискримiнацiї (1970); Комiтет з прав людини (1977); Ко­мiтет з питань лiквiдацiї дискримiнацiї щодо жiнок (1982); Комiтет з еконо­мiчних i культурних прав (1985); Комiтет проти катувань (1988); Комiтет з прав дитини (1990) та iн.

так i ре­гiональними мiжнародними угодами. Економiчна i соцiальна рада за реко­мендацiєю Комiсiї з прав людини 27 травня 1970 р. спецiальною резолюцiєю визначила процедуру розгляду повiдомлень щодо порушень прав людини й основних свобод.

2. Захист прав людини на регiональному рiвнi.

Поряд iз системою мiжнародного спiвробiтництва держав у сферi прав людини така дiяльнiсть здiйснюється i на основi регiональних угод. Вiдповiдно до ст. 52 та ст. 53 Статуту ООН регiональнi органiзацiї повин­нi були створюватися для мирного розв’язання «мiсцевих суперечок», а та­кож для застосування примусових заходiв пiд керiвництвом Ради безпеки. Але пiсля прийняття Статуту ООН почали виникати й органiзацiї, мета яких полягає в захистi прав i свобод людини на регiональному рiвнi.

Спецiальнi структури захисту прав людини iснують в Європi, Африцi, Ла­тинськiй Америцi. Винятком є лише Азiя.

Реферат про права людини

... права особи (на життя, свободу, власність та ін.) як священні імперативи і закладають основи сучасного розуміння прав людини. Кожний народ вніс свою лепту в розвиток ідеї про права людини, ... точки зору (П М.Рабінович та ін.) про існування прав людини, прав нації (народу), прав людства невідчужувані і священні права людини»: особиста свобода, власність, безпека і опір гнобленню; необмеженість сфери ...

Найдавнiшою i найефективнiшою регiональною мiжнародною органiза­цiєю є Рада Європи, створена 1949 р. У Римi 4 листопада 1950 р. її члени прийняли Європейську конвенцiю з прав людини i основних свобод, яка вступила в силу 3 вересня 1953 р. Через 25 рокiв учасниками конвенцiї ста­ли всi члени Ради Європи. Держави-учасники цiєї конвенцiї зобов’язалися гарантувати кожнiй людинi, яка пiдлягає їхнiй юрисдикцiї, права i свободи, чiтко визна­ченi в першому роздiлi. Крiм Європейської конвенцiї з прав людини i основних свобод, най­бiльш вiдомими є Європейська соцiальна хартiя, Європейська конвенцiя щодо запобiгання тортур i тiлесних ушкоджень та жорстокого поводження i приниження людської гiдностi, Європейська конвенцiя з питань культури.

Європейська конвенцiя Ради Європи з прав людини i основних свобод передбачають громадянськi та полiтичнi права, а також механiзм i процедуру їх захисту та контролю. Проте основна цiннiсть конвенцiї полягає в тому, що на її основi були створенi два органи — Європейська комiсiя з прав людини та Європейський суд з прав людини. Комiсiя надiлена повноваженнями для розгляду скарг як дер­жав про те, що iнша держава порушує положення конвенцiї, так i окремих осiб.

Створений правовий механiзм забезпечення цих прав, що своєю чергою прискорює аналогiчнi процеси на Латиноамериканському i Африканському континентах. Проте рiзнорiднiсть полiтичних i правових систем та рiзний рiвень соцiально-економiчного розвитку, не дають можливостi створити дiєвий меха­нiзм захисту прав людини на цих континентах. Поза полем дiї такого меха­нiзму перебувають Азiя та мусульманський Схiд. Спецiалiзованi установи й органи ООН, покликанi захистити права i свободи людини та громадянина у всесвiтньому масштабi, мають недостатню ефективнiсть.

3. Права i свободи людини на Українi .

Чинна Конституцiя України проголосила права i свободи людини найви­щою цiннiстю. Це зобов’язує державу виконувати функцiї головного гаран­та їх дотримання i захисту.

ор­ган держави. Конституцiя України 1996 р. (ст. 92) закрiпила положення про те, що вик­лючно законами України визначаються:

• права i свободи людини та громадянина, їх гарантiї, основнi обов’язки громадянина;
• громадянство, правосуб’єктнiсть громадян;
• права корiнних народiв i нацiональних меншин;
• основи соцiального захисту, форми i види пенсiйного забезпечення;
• засади регулювання працi i зайнятостi, шлюбу, сiм’ї, охорони дитинства,

материнства, батькiвства;

• питання виховання, освiти, культури, охорони здоров’я;
• проблеми екологiчної безпеки.

13 листопада 1997 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Упов­новаженого Верховної Ради України з прав людини», що дiє на пiдставi вi­домостей про порушення прав i свобод людини, якi надходять вiд громадян України, а також з власної iнiцiативи. Звернення розглядаються вiдповiдно до Закону України «Про звернення громадян».

Гарантом дотриман­ня Конституцiї України, прав i свобод людини та громадянина є Президент України. Кабiнет Мiнiстрiв України як найвищий орган у системi органiв виконав­чої влади, згiдно з Конституцiєю України, вживає заходiв щодо забезпечен­ня прав i свобод людини та громадянина. Проблемами прав i свобод людини i громадянина займаються також мiс­цевi державнi адмiнiстрацiї, якi здiйснюють виконавчу владу в областях i ра­йонах, мiстах Києвi та Севастополi, а також органи мiсцево­го самоврядування та їхнi виконавчi органи.

Сучасна концепція прав людини, її втілення в основних принципах ...

... в українському законодавстві 2.2. Втілення ліберальної концепції прав і та свобод людини і громадянина в Основному Законі України 2.3. Гарантії прав та свобод людини і громадянина в Україні Висновки ... держави неможливе без оволодіння громадянами сучасної концепції прав та свобод людини, без якої вони не зможуть скористатися своїми законодавчо закріпленими правами і свободами і без якої годі ...

Особливу роль серед органiв системи виконавчої влади, що займаються захистом прав i свобод людини, вiдiграють правоохороннi органи — мiлiцiя та служба безпеки. До компетенцiї мiлiцiї входить захист життя, здоров’я, прав i свобод, власностi громадян, iнтересiв суспiльства i держави вiд про­типравних посягань. Органи мiлiцiї забезпечують особисту безпеку грома­дян, попереджають правопорушення, охороняють громадський порядок, розкривають злочини, розшукують злочинцiв, пiклуються про безпеку до­рожнього руху, захищають власнiсть, виконують кримiнальнi покарання. Служба безпеки України також стоїть на сторожi прав гро­мадян. Дiяльнiсть цiєї служби запобiгає актам те­роризму, корупцiї, органiзованої злочинностi.

Сприяти захистовi прав та представляти iнтереси громадян України, iно­земних держав, осiб без громадянства, юридичних осiб, надавати їм iншу юридичну допомогу покликана адвокатура — добровiльне професiйне об’єд­нання, її дiяльнiсть групується на принципах верховенства закону, незалеж­ностi, демократизму, гуманiзму та конфiденцiйностi.

Правничiй фундацiї, групи мiжнародної амнiстiї, що об’єдналися в Українську асоцiацiю, Українсько-американське бюро захисту прав людини, Харкiвсь­ка правозахисна група та iн.

Отже, за короткий час Україна створила чiтку, бiльш-менш ефективну сис­тему захисту й забезпечення прав i свобод людини та громадянина, правова основа якої — це передусiм чинна Конституцiя, нормативно-правовi акти на­цiонального законодавства, а також мiжнароднi угоди, укладенi Україною.

України з прав людини омбудсмена зверталося 100 тис. осiб. Загалом 56% заяв стосу­валися порушень громадянських, 20% — економiчних, 16% — соцiальних прав. Причини такого становища ховаються в глибокiй соцiально-економiчний i полiтичнiй кризi, у зниженнi загального рiвня культури й моралi. Неабияке значення має недовiра громадян до iнститутiв державної влади, недостатня структурованiсть суспiльства, вiдсутнiсть у на­селення досвiду використання найважливiшого органу захисту прав i свобод людини — суду.

визнача­ється не декларуванням, а насамперед повнотою забезпечення прав i свобод людини, функцiонуванням ефективного механiзму їх захисту. Україна, як i всi посттоталiтарнi держави, робить спробу практично забезпечити увесь спектр прав i свобод людини, проголошених Конституцiєю i законодав­ством.

— специ­фiчна гiлка державної влади, що чинить правосуддя уповноваженими на те державними органами (судами) шляхом спра­ведливого розв’язання правових конфлiктiв мiж громадянами, мiж громадя­нами та органами влади й органiзацiями. Захист громадянських прав i сво­бод — визначальна характеристика судочинства у правовому суспiльствi.

Першi згадки про дiяльнiсть судiв на теренах теперiшньої України належать до княжої доби (X-XIV ст.).

Уповноважений верховної ради України з прав людини: статус і функціонування

... прав і свобод; 7) сприяння правовій інформованості населення та захист конфіденційної інформації про особу. Здійснюючи свої повноваження Уповноважений Верховної Ради України з прав людини керується Конституцією України, законами України, ... Закону, до органів державної влади віднесені вищі органи державної влади – Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, а аналіз ч.3 цієї ...

Обов’язок чинити суд, розсуджувати пiдданих вважався головною мiсiєю володаря.

Судова влада покликана не допускати неправомiрних дiй держави щодо її громадян. Правосуддя забезпечує дотримання прав i свобод громадян та захист їх у випадку порушення, є гарантом законностi й поряд­ку у суспiльствi. Значення судових органiв у сучасних державах полягає ще й у тому, що вони виступають своєрiдним регулятором стосункiв у суспiльствi, яке скла­дається з рiзних, часто-густо конфлiктуючих груп та iндивiдiв з рiзними цiн­ностями, сподiваннями, iнтересами. Система правосуддя має розв’язувати конфлiкти, що виникають мiж окремими громадянами, мiж групами грома­дян (асоцiацiями, органiзацiями, об’єднаннями), мiж окремим громадяни­ном та державою.

Винятковiсть судової влади характеризується низкою властивостей. По-перше, це означає, що жодний iнший орган державної влади й управлiння не має права брати на себе повноваження судової влади. По-друге, винесен­ня рiшення у конкретнiй справi є прерогативою суду i це положення пiд­креслює винятковiсть судових рiшень. Держава тiльки суду надає право ви­користовувати примусовi повноваження державної влади, а саме: в установ­леному законом порядку застосовувати цивiльно-правовi санкцiї у цивiль­нiй справi, визнавати особу винною у скоєннi злочину та призначати пока­рання у кримiнальнiй справi. По-третє, винятковiсть судової влади характе­ризується особливим порядком формування суддiвського корпусу i за пот­реби притягнення суддiв до вiдповiдальностi. Вимоги, що ставляться до суд­дi, його обов’язки при здiйсненнi правосуддя i поза судовою дiяльнiстю специфiчнi i чiтко окресленi у законах. По-четверте, зазначена ознака стосуєть­ся й особливого правового становища учасникiв судового процесу. Саме в стадiї судового розгляду права та обов’язки учасникiв процесу детально регламентованi й забезпеченi вiдповiдними гарантiями. Наприклад, грома­дянин вважається невинним у вчиненнi злочину i не може бути пiдданий кримiнальному покаранню, доки його вину не буде доведено у встановлено­му законом порядку.

Моделi судових систем.

Правовi системи країн континентальної сiм’ї побудованi на писаних за­конах, у той час коли загальне право ґрунтується на судових рiшеннях (пре­цедентах), що мають силу норми права. Саме це визначає роль судових ор­ганiв у системi державних органiв та загальнi засади здiйснення судового провадження. Отже, провадження у судовiй справi в країнах континенталь­ної системи права є слiдчим, а у країнах загального права — змагальним.

Такi форми здiйснення судового провадження впливають також на роль суду i учасникiв у справi. Так, за континентальною моделлю сторони є па­сивними, а суд — активним учасником процесу, за англо-саксонською мо­деллю, навпаки, сторони — активнi, а суд — пасивний.

Останнiм часом спостерiгається тенденцiя конвергенцiї рiзних форм здiй­снення правосуддя, про що свiдчить посилення ролi прецедентiв та суддiв у судовому процесi у країнах-членах Європейського Союзу.

Судова система та захист прав людини.

Безперечно, забезпечити надiйний захист прав i свобод людини та грома­дянина може тiльки судова система, яка дiє виключно на засадах законнос­тi, рiвностi всiх учасникiв судового процесу перед законом i судом, гласнос­тi судового процесу, змагальностi сторiн, додержання презумпцiї невинува­тостi тощо, в умовах незалежностi i недоторканностi суддiв. Тому серед пра­вових засобiв захисту суб’єктивних прав i свобод людини та громадянина одним iз найефективнiших є судовий захист. Залежно вiд характеру пору­шень захист може здiйснюватись у порядку конституцiйного, цивiльного, кримiнального або адмiнiстративного судочинства.

Кодекс цивільного захисту України

Відповідно до Кодексу цивільного захисту громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, ...

Питання захисту прав людини тiсно пов’язане з обсягом повноважень су­ду — єдиного органу в державi, до компетенцiї якого Конституцiєю вiднесе­но здiйснення правосуддя.

ратифiкува­ла Конвенцiю про захист прав i основних свобод людини 1950 p., що стала складовою частиною правової системи. Таким чином, Україна визнала юрисдикцiю Європейського суду з прав людини. У зв’язку з цим виникла потреба звернути бiльшу увагу на тi аспекти дiяльностi нацiональної судової системи, якi можуть викликати негативнi рiшення Європейського суду з прав людини щодо державних органiв.

Лiтература.

2. Антонович М. Україна в мiжнароднiй системi захисту прав людини. — Київ, 2000.

3. Гель А. П., Цвiгун Д. П. Судова система України: Короткий конспект лекцiй. — Київ, 1999.

4. Дженiс М., Кей P., Бредлi Е. Європейське право в галузi прав людини: Джерела i практика застосування: — Київ, 1997.

5. Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав i свобод людини в Ук­раїнi: Перша щорiчна доповiдь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. — Київ, 2000.

6. Конституцiя України. — Київ, 1996.

7. Конституцiя України: Коментар законодавства України про права та свободи людини i громадянина: Навч. посiбн. — Київ, 1999.

9. Мельник П. В., Цимбал П. В. Судова система України. — Ірпiнь, 2000.