Основи виборчого права

Реферат

1. Вибори — вияв представницької демократії

1.1 Поняття виборів і виборчого права

1.2 Різновиди виборчої системи

1.3 Головні принципи виборів

1.4 Особливості виборів народних депутатів України в 2007 році

2. Всеукраїнський референдум — безпосереднє волевиявлення народу

2.1 Поняття і види референдуму

2.2 Наслідки проведеного референдуму

2.3 Принципи проведення референдуму

2.4 Відмінність між референдумом і плебісцитом

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Вибори і референдум, як форма безпосередньої демократії є далеко не новою формою безпосередньої участі населення в рішенні глобальних соціально економічних і політичних питань, а також в дозволі територіальних і інших внутрішніх і міждержавних проблем. «За час існування інституту референдуму в Європі (виключаючи Швейцарію, де перший референдум був проведений в 1439 р.) на національному рівні проведено більше 100 народних голосувань».

Після I Світової війни інститут референдуму ввійшов в конституції ряду європейських держав. Після II Світової війни був даний новий поштовх процесу подальшого розвитку і вдосконалення референдуму практично у всіх високо розвинутих країнах. Помітно зросла інтенсивність використовування даного інституту особливо в 60-80 г.г. В даний час референдум передбачений Конституціями більше 20 держав ще в 13 він проводився, не будучи закріпленим в Основному Законі цих країн.

Метою даної роботи є розкриття поняття виборів і референдуму, його видів, порівняти як відображений інститут референдуму і проведення виборів в сучасному житті нашої країни, їх відмінності і переваги.

1. Вибори

Головні ознаки представницької демократії — ця наявність багатопартійної системи і вільні вибори, що гарантують виборцям представлення їх інтересів в демократичних органах влади. В цьому відношенні Україна просунулася далеко уперед, якщо порівнювати з часами однопартійного Радянського Союзу і формальних ритуальних виборів. Проте, багато знавців української партійної системи — як західні, так і вітчизняні — вважають, що з погляду можливої демократії в Україні ще не створена дієва партійна система Голосування в Україні не стало засобом «створення влади» в тому значенні, якій вкладають в ці процедури прихильники західного ліберального конституціоналізму. Так само можна відзначити, що організація державної влади по основних законах країни носить в цілому непартійний характер. Ні парламентська більшість, ні парламентська коаліція не володіють правом формувати уряд, і тому боротьба партій на виборах і самі вибори позбавляються того основного значення, яким вони наділяють в партійній демократії, де їх основна мета — зміна що втратив підтримку суспільства уряду і його курсу. Оскільки перемога все одно не дає партії можливість ні реалізувати свою програму, ні контролювати уряд, втрачається такий критерій голосуванні, як оцінка партії по економічних результатах роботи сформованого нею уряду за минулий термін, який є вирішальним для виборців в партійній демократії.

2 стр., 979 слов

Правове регулювання референдуму в РФ

... підготовленим подобою виборів або референдуму, на якому громадяни не в змозі оцінити опрацьованість обширного проекту. По-мимо того, потрібно вказати на такі традиційні проблеми безпосередньої демократії, як ... КОНСТИТУЦІЙНО - ПРАВОВОГО РЕФЕРЕНДУМУ В РОСІЇ 1.1 Поняття і види референдуму Латинське слово referendum означає В«те, що повинно бути со-общено В». Батьківщиною референдумів прийнято вважати ...

Тому реальний вибір фактично підміняється голосуванням, яке приймає значною мірою протесний характер і об’єктивно служить акумуляції енергії соціального протесту. Вибори 2004 року. показали, що населення проявляє зростаючу готовність довіритися харизматичному лідеру, пов’язуючи з ним свої надії. Сучасний режим прагнув використовувати багатопартійність, перш за все для того, щоб встановити повний контроль над процедурою ухвалення законів, і треба відзначити, не безуспішно. Якщо подивитися на ситуацію останніх виборів, на те, хто і як вибирав президента, то ми побачимо «плебісцит». Хоча вибори, на думку багато кого, не були справедливими, вони були визнані демократичними.

1.1 Поняття виборів і виборчого права

В сучасних демократичних державах вибори є основною формою волевиявлення населення, форму реалізації народного суверенітету як одного з основних конституційних принципів. Участь у виборах є найважливішим засобом, за допомогою якого виборці мають право і можливість здійснювати контроль (прямо або побічно) за формуванням і діяльністю законодавчих і старанних органів влади, посадовцями (одержуючи свій пост в результаті виборів).

Виборче право — це найважливіше конституційне право, що відноситься до політичних прав громадян; основний інститут конституційного права, що складається з правових норм, санкціонованих законом правил і що склалися на практиці звичаїв, регулюючих порядок участі у виборах і спосіб формування органів влади. В поняття виборчої системи входять методи встановлення результатів голосування, підрахунок поданих і визнаних дійсними, а також не дійсними, голосів виборців і виявлення переможців на виборах. В одних норми прописані декларативно, в інших розписані детально в окремих частинах і главах. Деталі розписуються в спеціальних правових актах: закони про вибори і порядок голосування; виборчих кодексах; законодавчих або старанних органів, рішеннях судових органів.

Виборче право активне (особиста і безпосередня участь у виборах або референдумі) і пасивне (участь у виборах як кандидат і право бути вибраним).

Основні принципи виборчого права — загальність, рівність, пряме і таємне голосування. Загальність — виборчий корпус, що володіє правом голосу, не позбавлених його із тих або інших причин. Цензові обмеження: вік, ценз письменності, майновий ценз (практично не застосовується), ценз осілості, моральний ценз, усунення від участі у виборах жінок, військовослужбовців, служителів церкви.

4 стр., 1977 слов

Реферат виборче право та виборча система в україні

... виборчого процесу. Процедури голосування та підрахунку голосів відпрацьовані на рівні, близькому до сучасних вимог; по-четверте, існувала система судового захисту виборчих прав громадян. Проте, вибори ... темами є дві: система пропорційного представникства (пропорційна) і системи більшості (мажоритарна). Вони своє чергу мають кілька різновидів. У окремих країнах зустрічається змішана система. Більшість ...

Рівність — один виборець, один голос. Одномандатні (обирається один депутат) і багатомандатні (обирається декілька депутатів).

Ця система порушення рівності отримала назву виборчої геометрії або системи джерримендеринг (на ім’я винахідника).

Прямі (найпоширеніше і демократичне — безпосередньо за кандидата) або непрямі (звичайно двухступенчатые: виборці — вибірники (спеціальні органи) — голосування за кандидатів.

1.2 Різновиди виборчої системи

Тут мова піде про виборчі системи як про спосіб розподілу мандатів між кандидатами залежно від підсумків голосування. Таких способів існує дещо, і кожний з них, будучи застосований до одних і тих же підсумків голосування, може дати інший результат.

Історично першою виборчою системою стала мажоритарна система, в основі якій лежить принцип більшості (франц. majorite — більшість): вибраними вважаються ті кандидати, які отримали встановлену більшість голосів. Залежно від того, яка ця більшість (відносне, абсолютне або кваліфіковане), система має різновиди. Вже на зорі становлення конституційного ладу сталі висуватися ідеї пропорційного представництва політичних об’єднань, при якому число мандатів, одержуваних таким об’єднанням, відповідає числу поданих за його кандидатів голосів.

На користь з’єднання достоїнств мажоритарної і пропорційної систем і виключення, властивого кожної з них недоліків разом з поєднанням обох систем в одних країнах в деяких інших стали застосовувати систему єдиного переданого голосу.

Встановлення тієї або іншої виборчої системи є результат суб’єктивного вибору, який нерідко визначається співвідношенням політичних сил в законодавчому органі. Ті або інші способи визначення підсумків виборів часто виявляються більш вигідними окремим партіям, і природно, що вони добиваються включення у виборче законодавство саме цих вигідних їм способів.

Система (це відноситься до всіх різновидів мажоритарної системи) може застосовуватися як в одномандатних, так і в багатомандатних виборчих округах. Як правило, округи при цій системі одномандатні. Багатомандатні зустрічаються рідко. При цій системі звичайно не встановлюється обов’язковий мінімум участі виборців в голосуванні: якщо проголосував, хоча б один, вибори дійсні. Якщо ж висунутий один кандидат на місце, він вважається вибраним без голосування, бо достатньо, щоб хоча б один виборець проголосував за нього (навіть якщо таким єдиним виборцем виявиться він сам).

Проте мажоритарна система відносної більшості украй несправедлива по відношенню до політичних партій, особливо середніх і малих по своєму впливу. Мандат дістається кандидату, що отримав відносну більшість голосів, тоді як проти нього могли проголосувати більше, ніж за нього. Це значить, що він вибраний абсолютною меншиною виборців, хоча і відносною більшістю. Але це ще, як мовиться, півбіди. Біда ж в тому, що голоси, подані проти того, що переміг кандидата, взагалі пропали. А в масштабі країни це може привести до тому, що партія, за яку голосує більшість виборців, одержує в парламенті меншину місць. Так, у Великобританії на парламентських виборах 1951 року консерватори отримали 13 713 тис. Голосів (48 %) і 312 місць в Палаті общин (51,35 %), а лейбористи — 13 948 тис. Голосів (48,8 %) і 295 місць (47,2 %).

6 стр., 2896 слов

Загальна характеристика основних галузей права України

... а й усіх інши Загальна схема формування транспортного законодавства включає джерела права, що базуються на Конституції України. Їх можна переглянути ... в органи влади: насамперед народних депутатів, Президент Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється ... цьому й інші форми. Наприклад, у діяльності місцевого сам Вибори є формою безпосередньої демократії саме тому, що це – ...

На виборах 1974 року склалася зворотна, але така ж несправедлива ситуація: консерватори, набравши 11 857 тис. Голосів (38,8 %), отримали 296 мандатів в Палаті общин (46.6 %), а лейбористи, зібравши голосів менше — 11 654 тис. (37, 5 %), забезпечили собі 301 місце (47,4 %).

При цих, здавалося б, волаючих дефектах система має своїх прихильників тому що звичайно забезпечує партії — переможцю абсолютне, а деколи і значна більшість в парламенті, дозволяючи при парламентарних і змішаних формах правління сформувати стійкий уряд.

1.3 Головні принципи виборів

Від тільки що розглянутої системи вона відрізняється тим, що вимагає для обрання абсолютної більшості голосів, тобто більше половини загального їх числа. Але це початкове загальне число може бути трояким:

  • а) загальне число зареєстрованих виборців (ця найжорсткіша вимога, яка практично не зустрічається);
  • б) загальне число поданих голосів;
  • в) загальне число поданих дійсних голосів.

При цій системі звичайно встановлюється нижній поріг участі виборців в голосуванні; якщо він не досягнутий, вибори вважаються недійсними або не відбулися. Він може складати половину зареєстрованих виборців, але не рідко і менше. У разі, коли він рівний половині зареєстрованих виборців, абсолютна більшість від загального числа поданих голосів може теоретично скласти 25% + 1 юридичного виборчого корпусу. Якщо ж для обрання потрібна абсолютна більшість дійсних голосів, то частка від загального числа зареєстрованих виборців може бути ще менше.

Ніхто не може бути вибраний в першому турі, якщо не отримав

1) абсолютної більшості поданих голосів;

2) числа голосів, рівного четвертій частині від числа всіх внесених в списку виборців.

У разі рівності голосів вважається вибраним старший по віку кандидат.

При мажоритарній системі абсолютної більшості, як і при системі відносної більшості, звичайно встановлюються одномандатні виборчі округи, хоча допустимі і багатомандатні.

Гідність даної системи в порівнянні з системою відносної більшості полягає в тому, що вибраними вважаються кандидати, підтримані дійсною більшістю виборців, що проголосували, хоча б ця більшість складала один голос. Але зберігається той же дефект, який є головним у системи відносної більшості: пропадають голоси, подані проти тих, що перемогли кандидатів. Коли, наприклад, обирається президент, для якого виборчим округом є вся країна, це не має значення. Але коли країна, як це має місце на парламентських виборах, розбита на безліч виборчих округів, в кожному з яких вибирається окремий депутата і результати виборів встановлюються окремо, знову-таки може виявитися, що партія, що отримала по країні більшість голосів, одержує меншину місць. Разючий в цьому відношенні приклад дали французькі вибори 1958 року, коли Французька комуністична партія, зібравши в першому турі найбільше число голосів (18,9 %), отримала врешті-решт в Національному зборі всього 10 місць, тоді як Союз за нову республіку, зібравши в першому турі менше голосів — 17,6 %, отримав 1888 місць, тобто в 19 разів більше.

12 стр., 5512 слов

Кримінально-процесуальне право України і закон

... (напр., одноособовість і колегіальність, гласність); 3) кримінально-процесуальні, функціональні (презумпція невинуватості, права на захист); 4) загальноправові засади (напр., законність); 5) конституційні гарантії ( ... про громадянські і політичні права (1966), Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод (1950), Кодекс поведінки службових осіб по підтриманню правопорядку (1979), ...

1.4 Особливості виборів народних депутатів України в 2007 році

Президент України Віктор Ющенко видав указ про припинення дії ухвали Кабінету міністрів України від 5 вересня 2007 року №1097 «Про деякі заходи по здійсненню державного контролю дотримання порядку складання загальних списків виборців». Відповідний указ підписаний 7 вересня 2007 року і опублікований на офіційному сайті глави держави.

Також президент направив в Конституційний суд України уявлення для вирішення питання про конституційність названої ухвали Кабінету Міністрів, на даний час не опублікованого. Брати участь в конституційному виробництві за цим уявленням уповноважений заступник глави Секретаріату президента України, представник президента України в Конституційному суді України Марина Ставнійчук.

Вказаною ухвалою Кабінет Міністрів дав ряд доручень Міністерству внутрішніх справ України, Міністерству закордонних справ України, Міністерству юстиції України, Державному департаменту України з питань виконання покарань, інших центральних і місцевих органів виконавської влади, пов’язаних з складанням і уточненням списків виборців робочими групами обліку виборців, створеними відповідно до частини 2 статті 1023 закону України «Про вибори народних депутатів України» для проведення позачергових виборів народних депутатів України 30 вересня 2007 року, а також контролем процесу складання і уточнення таких списків.

При цьому такі доручення названою ухвалою надані з посиланням на частину 17 статті 39 закону України «Про вибори народних депутатів України», якій передбачено здійснення державного контролю, зокрема Кабміном, за дотриманням порядку складання загальних списків виборців.

При цьому державний контроль дотримання органами, підприємствами, закладами, установами, організаціями, представництвами, командирами військових частин (формувань) порядку складання загальних списків виборців здійснюють Кабмін і Центральна виборча комісія (частина 17 статті 39 закону про вибори нардепів).

Згідно частини 1 статті 1023 закону про вибори народних депутатів складання списків виборців для позачергових виборів народних депутатів здійснюється з використанням основних механізмів і процедур, визначених законом України «Про Державний реєстр виборців», в порядку і з особливостями, встановленими цією статтею.

Таким чином, під час організації і проведення позачергових виборів народних депутатів України законом передбачено складання виключно списків виборців на виборчих ділянках (частина 5 статті 1023) і не передбачено складання загальних списків виборців в порядку, встановленому статтею 39 закону про вибори народних депутатів, а отже і контрольних повноважень Кабінету Міністрів в цій сфері.

Враховуючи висловлене, слід прийти до висновку, що, видавши ухвалу від 5 вересня 2007 року № 1097 «Про деякі заходи по здійсненню державного контролю дотримання порядку складання загальних списків виборців», Кабмін діяв всупереч закону України «Про вибори народних депутатів України» і непередбаченим їм способом, ніж порушив положення частини 2 статті 6, частини 2 статті 19 і частини 3 статті 113 Основного Закону держави, які зобов’язали Кабмін керуватися в своїй діяльності Конституцією і законами України, діяти на основі і передбаченим ними способом.

23 стр., 11394 слов

Основи муніципального права України

... в Автономній Республіці Крим. 1. Поняття муніципального права України Муніципальне право — це система норм, які регулюють суспільні відносини ... місцевим референдумом, є обов'язковими для виконання на відповідній території. Порядок призначення та проведення місцевого референдуму, ... муніципального права. Відразу хотілося б зазначити, що термін «муніципальне право не зовсім точно відображає предмет ...

2. Всеукраїнський референдум

виборчий право референдум волевиявлення

Сьогодні, напевно, немає більш популярного способу взнати волю народу, ніж референдум. В ці напружені дні виникає велика кількість питань і суперечок з приводу можливості його проведення найближчим часом. І хоча з ухваленням в 1996 р. Конституції закон про референдум дещо «застарілий», це не означає, що всі його норми не діють і не можуть застосовуватися на практиці. Спробуємо з’ясувати, що ж таке референдум, його предмет, види, а також то, які питання можуть на нього виноситися.

Референдум є зверненням до виборчого корпусу для остаточного вирішення частіше всього законодавчого або конституційного питання.

Цей безпосередній прояв демократії. Процедура проведення референдуму по ряду параметрів дуже близька до процедури виборів. І у виборах, і в референдумі беруть участь виборці. Основна відмінність полягає в об’єкті волевиявлення. Під час виборів таким об’єктом є кандидат в депутати або на іншу посаду (президент, мер і т.п.).

Під час референдуму об’єктом волевиявлення є не людина, а певне питання — закон, законопроект, конституція або зміни в неї, будь-яка проблема, що стосується міжнародного статусу відповідної країни, внутрішньополітична проблема.

В різних країнах всенародний опит відрізняється певними умовами і особливостями, але основним принципом є волевиявлення народу шляхом загального голосування.

В Латвії, наприклад, на референдум не можуть бути винесений питання, що стосуються бюджету; закони про позики, податки, митні збори; питання стосуються залізничних тарифів, військової повинності, оголошення і початку війни, введення і відміни надзвичайного положення, мобілізації і демобілізації, а також договору з іноземними державами.

Своєрідним різновидом референдуму є плебісцит, який в міжнародних відносинах застосовується при опиті населення території про її приналежність до тієї або іншої держави. В деяких країнах наприклад Франції, плебісцит вважається більш широким поняттям, ніж референдум, що є різновидом плебісциту. В інших країнах (США) не роблять відмінності між плебісцитом і референдумом.

2.1 Поняття і види референдуму

Референдум проводиться за встановленим законом правилами, нормами. Право участі в референдумі звичайно мають всі, хто наділяє виборчими правами.

За масштабом проведення референдуми діляться на:

  • загальнонаціональні (загальнодержавні), які проводяться на всій території країни;
  • регіональні, які охоплюють більш-менш велику частину країни (регіону);
  • місцеві, які торкаються муніципального рівня (місцевого самоврядування).

За змістом референдуми бувають:

  • конституційними (щодо проекту/проектів конституції або змін в основний закон);
  • законодавчими (щодо проектів законів);
  • консультативними (з важливих питань або напрямів діяльності держави, уряду, регіонального або місцевого органу влади і т.п.).

По ступеню необхідності референдуми можуть бути обов’язковими, які проводяться по обов’язковій вимозі конституції або іншого закону при рішенні того або іншого питання. Наприклад, в Японії поправки до конституції, схвалені 2/3 загальної кількості членів обох палат парламенту, обов’язково повинні потім виноситися на референдум.

5 стр., 2001 слов

Закон україни про авторське право і суміжні права

... р. було прийнято закон Республіки Білорусь у "Про авторське право і правах" у редакції Закону Республіки Білорусь у від 11 серпня 1998 року «Про внесення і доповнень до Закону Республіки Білорусь у «Про авторське право і правах»». На дипломатичної ...

Всенародні опити можуть класифікуватися і по інших підставах. Так, по зобов’язальній силі своїх підсумків вони розділяються на вирішальні (які спричиняють за собою обов’язкові юридичні наслідки) і консультативні.

Ініціатива проведення референдуму звичайно належить центральним і регіональним державним органам, групам депутатів і певній кількості виборців. У Франції це президент; в Італії — не менше ніж 5 з 20 обласних порад або півмільйона виборців, які поставили свої підписи під відповідною вимогою; в Угорщині — президент, уряд, не менше ніж 50 депутатів або 50 тис. виборців, хоча рішення про проведення референдуму приймає парламент (Державний збір); в Болгарії рішення про проведення всенародного опиту приймає парламент (Народний збір), а дату після цього визначає президент; в Словаччині — президент (за наявності рішення Національної поради, прийнятої за ініціативою уряду або депутатів) або на вимогу не менше ніж 350 тис. виборців.

2.2 Наслідки проведеного референдуму

Пропозиції Віктора Андрійовича Ющенка про «ревізію» повноважень між гілками влади шляхом всенародного обговорення (з остаточним твердженням на всеукраїнському референдумі) не витримують ніякої критики. Відсутність чітких правових механізмів по зміні системи влади через референдум зводить конституційні ініціативи нашого гаранта до гарантованого рівня політичних акцій. Не виключено, що така спроба є прихованим інструментом для політичного тиску не тільки на «відмінений парламент», але і на уряд.

Створюється враження, що президентський Секретаріат намагається свідомо підмінити політологічні категорії — «форма правління держави» (яка визначається розділом І Конституції) і «вид форми правління держави» (передбачений ІV, V і VІ розділами Конституції про парламентсько-президентське правління).

Дивлячись на Ющенку зразка 2007 року, тільки диву даєшся: невже цей той «самий демократичний президент в світі»? Невже він здатний спекулювати законодавством і маніпулювати громадською думкою ради отримання авторитарних повноважень?

Втім, дивуватися нічому: свою «конституційну позицію» Віктор Андрійович ставив в різні пози неодноразово. Під час акції «Україна без Кучми» він виступав за «обрізання» президентських повноважень, які Леонід Данилович (треба віддати йому належне) відвойовував у парламенту в ході тривалих боїв, а не одним лише розчерком пера. Після «прикольного рішення» Конституційного суду про право Кучми висуватися на третій термін, Ющенко знову підтримувало ідею конституційної реформи (мабуть, приміряв, на собі нинішній мундир Януковича).

Коли ж з’ясувалося, що з колишньої площі Жовтневої Революції можна увірватися в колишню будівлю ЦК КПУ УРСР (де «прописані» апартаменти президента), улюбленець Майдану про звуження влади президента вже не подумував.

2.3 Принципи проведення референдуму

Брати участь в референдумах мають право всі громадяни України, яким виповнилося 18 років і які постійно проживають на території України.

Громадяни України беруть участь в референдумах на рівних підставах. Кожний громадянин має один голос і бере участь особисто і безпосередньо. Голосування на референдумі є таємним, тобто який-небудь контроль за волевиявленням громадян України не допускається.

16 стр., 7963 слов

Конституційні права і свободи людини і громадянина

... права громадян України Політичні права Економічні права, Соціальні та культурні права Розглянемо вищенаведені права та свободи більш детальніше. 3. Особисті права і свободи. Поняття та види особистих прав і свобод людини. Особисті (або природні) права й свободи складають першооснову правового статусу людини і громадянина. ...

Громадянам України, політичним партіям, рухам надається право вести безперешкодну агітацію за пропозицію про проведення референдуму, за ухвалення закону або іншого рішення, які винесені на референдум, рівно як і виступати проти пропозиції про проведення референдуму, ухвалення закону або іншого рішення. Для цієї мети їм можуть надаватися приміщення для зборів, забезпечується можливість використовувати засоби масової інформації.

Всі рішення, що стосуються референдуму, а також проекти законів підлягають публікації в засобах масової інформації.

Порядок призначення референдумів. Рішення про проведення всеукраїнського референдуму приймає Верховну Раду України, місцевих референдумів — Ради відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Призначення референдумів на вимогу громадян України і депутатів України. Верховна Рада України ухвалює рішення про проведення всеукраїнського референдуму з питань: твердження або відміни Конституції України, дострокового припинення повноважень Верховної Ради України; Президента України, якщо цього вимагають не менше 3 млн. громадян України, що мають право на участь в референдумі; твердження або відміни Конституції України і інших актів, які відповідно до Закону про референдум можуть виноситися на всеукраїнський референдум, за винятком питань дострокового припинення повноважень Верховної Ради України і Президента України, якщо цього вимагає не менше половина народних депутатів України.

Рада народних депутатів відповідної адміністративно-територіальної одиниці ухвалює рішення про проведення місцевого референдуму, якщо цього вимагає не менше половина депутатів або на вимогу, підписаному не менше однією десятою частиною громадян України, які постійно проживають в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Реалізація права депутатів України на проведення референдуму. Народні депутати України місцевих Порад реалізують вимогу про проведення референдуму шляхом поіменного голосування на пленарному засіданні Поради або шляхом збору підписів депутатів.

Підписи народних депутатів України засвідчує Секретаріат Верховної Ради України, а підписи депутатів місцевої Поради — Голова Поради.

Реалізація права громадян України на проведення референдуму.

Громадяни України, що мають право брати участь в референдумі і вимагати його проведення в Україні або в межах відповідних адміністративно-територіальних одиниць, реалізують це право за допомогою створення в установленому порядку ініціативних груп по збору підписів під вимогою про проведення всеукраїнського або місцевого референдуму.

Освіта і функції ініціативних груп референдумів. Ініціативна група всеукраїнського і місцевого (обласного і міського) референдуму в складі не менше 20 чіл. утворюється на зборі громадян України, в якому бере участь не менше 200 осіб, що мають право на участь в референдумі.

Ініціативна група поселкового і сільського референдуму в складі не менше 10 чіл. утворюється на зборі з участю не менше 50 громадян України, що мають право участі в референдумі.

У разі схвалення більшістю голосів учасників збору пропозиції про проведення референдуму і затвердження формулювання що виноситься на нього питання обирається ініціативна група, якій доручається організація збору підписів громадян.

9 стр., 4102 слов

Конституцiйнi права та обов`язки громадян України

... демонстрацiй. Крiм прав та свобод в Конституцiї та законах України зустрiчається поняття "законнi iнтереси", "iнтереси громадян" (ст.36, 44 Конституцiї України). Законнi iнтереси - це iнтереси особи, якi безносередньо ... це положення розкрито в Основах законодавства України про охорону здоров"я, де у статтi 45 забороняється проведення науково-дослiдного експерименту на хворих, ув"язнених або ...

Порядок і терміни збору підписів громадян ініціативними групами. З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію ініціативна група має право організовувати і безперешкодно здійснювати збір підписів з питання всеукраїнського референдуму — протягом 3 місяців, а місцевого референдуму — одного місяця.

Громадянин України, що підтримує вимоги про проведення референдуму, ставить свій підпис на підписному листі, при цьому чітко фіксує своє прізвище, ім’я і по батькові, дату підписання. У випадках виявлення порушень порядку збору підписів і оформлення підписних листів голова Поради вносить уявлення в Центральну комісію по всеукраїнському референдуму, яка має право ухвалити рішення про недійсність посвідчення її членів, а також підписних листів або підписів окремих громадян.

У разі повторного порушення порядку збору підписів може бути ухвалений рішення про припинення діяльності ініціативної групи.

Підрахунок підписів громадян. Після завершення збору підписів ініціативна група в триденний термін складає підсумковий протокол, в якому указує загальне число підписів громадян, зібраних на території.

2.4 Відмінність між референдумом і плебісцитом

Референдум є інститутом безпосередньої (прямою) демократії, процедура якого по ряду параметрів вельми близька до процедури виборів. В обох випадках беруть участь виборці (весь виборчий корпус при референдумі загальнонаціональному, або частина ГИК — федеральний або муніципальний референдум).

Основна відмінність полягає у волевиявленні виборців: при виборах об’єктом є той або інший депутат на яку-небудь посаду, в референдумі об’єктом волевиявлення є не людина (кандидат), а певне питання, по якому проводиться референдум (закон, законопроект, конституція, поправка до, яка-небудь проблема (зовнішньополітична або внутрішня).

Результати референдуму визначаються тільки на основі принципів мажоритаризма. Процедура майже однакова, за винятком того, що при референдумі створення виборчих округів не обов’язково.

Референдум є зверненням до виборчого корпусу для остаточного вирішення якого-небудь (переважно законодавчого або конституційного) питання. Цей обіг може виходити від глави держави, парламенту, від місцевих властей.

Плебісцит є своєрідним різновидом референдуму — це опит населення об політичний долі території, на якій воно проживає. В деяких країнах (Франція) плебісцит більш відоме поняття, ніж референдум, який вважається різновидом плебісциту.

Плебісцит сам по собі є прояв демократії, проте, враховуючи численні претензії до останніх виборів і режиму, можна сказати, що це «обмежена, «керована», «закрита» демократія». Це демократія формою і «псевдо демократія» по суті.

Батьківщиною референдуму вважається Швейцарія, хоча є всі підстави вважати, що плебісцити проводяться Луї-Наполеоном в 1851 і 1852 р.р. були по суті своїй, референдумами.

Існують різні форми референдуму і процедури їх застосування:

1) загальнонаціональні (в межах всієї території держави) і місцеві (окремі суб’єкти або територіально-адміністративні одиниці;

2) конституційні (проект нової Конституції або поправки і зміни до старої) або законодавчі (проект закону або закон, що набув чинності);

3) консультаційні (з’ясування волі народу при рішенні важливих державних питань — вступ країни в ООН, НАТО, ЕЕС);

4) обов’язкові (необхідність їх проведення передбачена Конституцією країни) і факультативні (проведення залежить від волі уряду, глави держави).

Висновок

Референдум як безпосереднє волевиявлення народу має перевагу перед представницькою демократією, при дотриманні певних умов:

  • що виноситься на референдум питання повинне бути зрозумілий рядовому виборцю;
  • до референдуму повинні бути роз’яснений через ЗМІ бажані або не бажані наслідки схвалюваного рішення.

При дотриманні цих умов на референдум може бути винесений складний законопроект, аж до проекту Конституції.

В референдумі мають право брати участь всі особи володіючи активним виборчим правом. Якщо, наприклад, умови отримання активного виборчого права різні при виборах в різні палати парламенту або інші державні органи, право участі в референдумах обуславливается активним виборчим правом по виборах в нижню палату парламенту. Аналогічний принцип діє і при місцевих референдумах.