Реферат на тему:Міжнародно-правовий механізм захисту прав людини і основних свобод.
Міжнародно-правовий механізм захисту прав людини і основних свобод
Людство з найдавніших часів почало боротися з різними порушеннями прав і основних свобод людини і розробляти механізми захисту їх.
Концепція прав людини має динамічний характер і здатна змінюватися і розширюватися, про що свідчить історія. Проте сутність концепції, а саме: кожна людина має певні невід’ємні та юридично забезпечені права, які захищають її від втручання держави та зловживання владою з боку урядів, — залишається незмінною.
На жаль, розгляд проблеми прав людини плутає новий звичай посилатися на різні “покоління” прав людини (1-е покоління – громадянські і політичні права; 2-е – соціально-економічні; 3-е – права колективні).
Відмінність між громадянськими правами у значенні свободи особи від втручання держави з одного боку, та соціальними правами у значенні прав вимагати від держави забезпечення можливості добробуту, приміром, правом на працю або правом на освіту, з іншого боку, нині є традиційною. Вони, як ми бачимо, є двома вельми різними видами прав. Третє покоління прав має включати право на мир, право на самовизначення, право на розвиток, права меншин тощо.
Концепція послідовних “поколінь” прав людини, які змінюють одна одну, є хибною, оскільки вона фактично руйнує концепцію прав людини як концепцію основних прав окремої людини. Більше того, стосовно так званого третього покоління прав людини незрозуміло, хто має бути суб’єктом, а хто об’єктом права на мир, права на чисте навколишнє середовище і таке інше. Ці проблеми, звичайно, є важливими, але поєднувати їх із розглядом прав людини недоречно. Доречним буде у даному випадку питання чи додаються або чи мають додаватися до прав людини інші права або цінності і чи мають права людини розглядатися разом із зобов’язаннями особи перед суспільством [с. 294, 6].
Доречність цього питання стає очевидною, якщо звернутися до проблем імплементації. Національні суди та міжнародні органи, які приймають обов’язкові рішення, спроможні ефективно захищати лише громадянські права як свободи від втручання держави. Коли йдеться про громадянські і політичні права, то є ймовірність, що вони будуть захищені, але коли мова заходить про соціально-економічні права, то тут уже стоїть питання в тому, чи зможе держава виділити певні ресурси і фінанси для захисту цих прав.
Сучасна концепція прав людини, її втілення в основних принципах ...
... соціально-правової держави і розвитку громадянського суспільства в Україні. Метою роботи є розгляд сучасної концепції прав людини та її втілення в основних принципах конституційно- ... Загальну Декларацію прав людини, прийняла Конвенцію про захист прав і основних свобод людини. Вперше в світі зазначена Конвенція гарантувала захист прав і основних свобод Європейським судом з прав людини. Проголосивши ...
Правовим захистом прав людини і основних свобод є міжнародно-правові документи, конвенції, основними з яких є Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Конвенція про захист прав і основних свобод людини; Конвенція про запобігання злочинові геноциду і покарання за нього; Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти; Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації, Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, Конвенція про примусову чи обов’язкову працю тощо.
Кожна держава світу, яка взяла на себе зобов’язання виконувати міжнародні конвенції, в тому числі й з прав людини, повинна керуватися принципами і нормами цих угод у своєму внутрішньому законодавстві. Норми, що містяться в міжнародних документах обов’язкові для законотворчості розвинутих держав, тобто є міжнародними стандартами. Саме міжнародні стандарти складають об’єкт дослідження даної роботи. На думку С. Черниченка, міжнародні стандарти в галузі прав людини – це міжнародно-правові, тобто такі, що випливають з норм міжнародного права, обов’язків держави с.38, 10.
Предметом дослідження є відносини, які склалися у зв’язку з захистом прав людини і основних свобод. Ці відносини мають визначення у різних договорах, угодах, конференціях з прав людини і основних свобод.
Коли розглядати права людини як галузь сучасного міжнародного права, то можна твердити, що з одного боку, їх формують принципи та норми, які закріплюють основні і похідні права людини і тим самим визначають стандарти в демократії в міжнародній та національній системах, а з іншого – демократію не слід ототожнювати з правами людини с.116, 10.
У літературі існує точка зору, що “права людини” – це не що інше як гуманітарне право. З одного боку, дані права не обмежуються захистом прав індивіда, вони визначають характер міжнародного правопорядку та національних правових систем, а з іншого ж – головною особливістю міжнародного гуманітарного права є те, що норми, які його укладають, визначають права і обов’язки держав не тільки в їх відносинах між собою, а й в їх поводженні (відносинах) з людьми.
Загальновизнані норми прав людини притаманні як міжнародному, так і внутрішньодержавному праву. Вони відбивають історично досягнутий рівень демократії та гуманності суспільства на міжнародному та внутрішньодержавному рівні. Ні міжнародний договір, ні внутрішньодержавний закон не можуть обмежити права людини. Для обгрунтування такого статусу використовується концепція природних прав. Будь-який договір, що принижує права людини, буде визнаний недійсним за ст. 103 Статуту ООН.
З вищевикладеного можна зробити висновок, що відносини між державами регулюються юридично. Головними в системі міжнородного права є норми, які обомувлюють права та обов’язки держав в їх відносинах. Що ж до “прав людини”, як галузі міжнародного права, то тут ми маємо справу з такою особливістю як норми та їх застосування державами у відносинах з людьми.
Мета дослідження: визначити засоби захисту прав людини і основних свобод в міжнародних відносинах. Відповідно до даної мети можна визначити його завдання: узагальнити правову основу стандартів прав людини і основних свобод; проаналізувати повноваження міжнародних інституцій щодо моніторингу дотримання державами прав людини і основних свобод в своєму внутрішньому правопорядку.
Поняття і система прав і свобод людини
... Серед джерел основних правий і міжнародні документи: Статут ООН, Загальна декларація правами людини про прав людини Європейська конвенція правами людини Системи регулювання основних прав За сучасних умов є дві системи регулювання основних прав: >Англо- американська система Система яка ...
Дослідження проведені та узагальнені на основі теоретичних матеріалів вчених Черниченка С.В., Аль-сулайбі Муса, Качуренка Ю.К., Присяжнюк Т., Маланчука П. А також проведений аналіз деяких досліджень на основі міжнародних документів:
- Загальної декларації прав людини 1948 р.;
- Статуту ООН;
- Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 р.;
- Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966р.;
- Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права від 16.12.1966 р.;
- Другого факультативного протоколу до Міжнародного пакту про цивільні і політичні права, спрямованого на відміну смертної кари від 15.12.1989 р.;
- Європейської конвенції про захист прав та основних свобод людини від 04.11.1950 р.
та ряд інших.
Отже, до міжнародних стандартів захисту прав людини і основних свобод відносяться такі як:
- право на життя;
- заборона катування;
- заборона рабства та примусової праці;
- право на свободу та особисту недоторканість;
- право на справедливий судовий розгляд;
- заборона покарання без закону;
- право на повагу приватного і сімейного життя;
- свобода думки, совісті і віросповідання;
- свобода вираження поглядів;
- свобода зібрань та об’єднання;
- право на шлюб;
- право на ефективний засіб правового захисту;
- заборона дискримінації;
- захист права власності;
- право на освіту;
- право на вільні вибори;
- заборона ув’язнення за борг;
- свобода пересування;
- свобода вислання громадян;
- заборона колективного вислання іноземців;
- право на оскарження в кримінальних справах;
- право на відшкодування шкоди в разі незаконного засудження;
- право не бути притягненим до суду або покараним двічі;
- рівноправність кожного з подружжя;
- право на працю;
- право на сприятливі умови праці;
- право створювати професійні спілки, які можуть утворювати національні федерації;
- право на страйки;
- право на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування;
- право на сім’ю;
- право на достатній життєвий рівень;
- право на найвищий досяжний рівень фізичного і психічного здоров’я;
- право на участь у культурному житті;
- заборона дискримінації дітей.
Дані міжнародні стандарти є розроблені для того, щоб захистити права людини і основні свободи.
Виділяють міжнародні інституції, які здійснюють захист прав людини і основних свобод, а саме:
- Генеральна Асамблея ООН;
- Економічна і соціальна Рада ООН (ЕКОСОР);
- Комісія з прав людини;
- Підкомісія з запобігання дискримінації та захисту меншин;
- Центр прав людини;
- Комітет з прав людини;
- Комітет з економічних, соціальних та культурних прав;
- Регіональні: Європейський Суд з прав людини та Комітет Міністрів Ради Європи тощо.
Серед цих міжнародних інституцій провідне і найважливіше місце займають:
Реферат про права людини
... священні імперативи і закладають основи сучасного розуміння прав людини. Кожний народ вніс свою лепту в розвиток ідеї про права людини, вирішуючи цю проблему в залежності від історичних ... невідчужуваними правами людини», найважливішим із яких називав право на гідне існування. Процесу розвитку ідеї прав людини властиві як кількісні, так і якісні зміни. Кількісні зміни знання про права людини (їх ...
- Комітет з прав людини;
- Комісія з прав людини.
Комітет з прав людини створений відповідно до першого факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права. Він приймає і розглядає повідомлення від осіб, які стверджують, що вони є жертвами порушень якихось з прав викладених у Пакті. Повідомлення розглядаються Комітетом в закритих засіданнях. Комітет з прав людини складається з 18 членів, обраних державами-учасницями, не як представників урядів.
Комісія ООН з прав людини обирається з представників урядів держав-учасниць. Комісія з прав людини – це допоміжний орган ЕКОСОР, який проводить дослідження та підготовляє проекти Конвенцій з метою імплементації. На сьогодні до цієї міжнародної інституції входить близько 43 представники держав-членів. Комісія з прав людини займається ще й громадським розслідуванням порушень прав людини у конкретних державах, шляхом створення постійної робочої групи.
