Историко теоретические основи конституційного будівництва у україні

Реферат

Историко-теоретические основи конституційного будівництва у Україні.

Конституція

Конституція

Вища юридична сила конституції у тому, що її норми мають перевага над положеннями законів та інших нормативних актів. Усі нормативні акти мають приймати відповідно до процедури, передбаченої конституцією. Будь-який акт, неконституційний сутнісно чи з формі, повинен визнаватися недійсним.

Конституція нашої країни, як будь-який інший закон, поруч із юридичної має і соціально-політичну сутність. Ця сутність у тому, що кримська Конституція є своєрідною громадським договором (безперечно, над юридичному значенні поняття договір), у якому узгоджені політичних інтересів різних частин суспільства. Кожна така частина — громадський клас, соціальна верства, політичну партію, національна чи територіальна спільність має соціально-політичні інтереси. Ступінь узгодження цих інтересів проявилася у Конституції України від 28 червня 1996 року. Ця Конституція стала результатом компромісу між законодавчої і виконавчої владою, між парламентом і глава держави. У той самий час, нова Конституція нашої країни чітко й неоднозначно слід за захисту державної незалежності України та закріплює правові основи щодо бік створення демократичної правової держави, заснованого на ринкових відносин, стверджує цінності громадянського суспільства.

Конституцію України має такі соціальні функції.

1. Юридична функція.

Конституція

2. Політична функція.

Конституція

3. Ідеологічна функція.

Конституція

ІСТОРІЯ СВІТОВОГО КОНСТИТУЦІЙНОГО ДОСВІДУ

Перша у світі неписана конституція з’явилася Англії. Це був два документа — Велика Хартія Вольностей 1215 року й Білль про права 1689 року. Вони і нині, єдиного основного закону Великобританія немає.

Першої офіційної конституцією вважається Конституція США, затверджена 1787 року. Вона діє сьогодні із незначною кількістю змін, доповнень і поправок.

У Європі перша офіційна конституція з’явилася у Франції 1791 року. Потім було прийнято конституції Польщі, Іспанії.

У ХІХ столітті конституції був у переважній своїй більшості країн Європи. Тут зберігалася влада монархів, щоправда, за певних обмежень.

Початок ХХ століття ознаменувалося прийняттям перших конституцій в азіатських країнах (Іран, 1906 рік, Китай, 1912 рік).

Царська Росія мала своєї конституції. У 1918 році була прийнята перша радянська Конституція Росії. Це була конституція «диктатури пролетаріату», у якій ігнорувався принцип розподілу влади.

14 стр., 6840 слов

Правова система України

... права радянського періоду не висвітлювала поняття правової системи. І тільки в 90-х роках вона з'являється як самостійна і досить об'ємна тема. Стосовно правової системи України, ... основні процеси становлення і розвитку правової системи України. Дана мета досягається шляхом розв'язання наступних ... належного наукового розгляду та виваженості в оцінках. Перш ніж будувати власну державу і власну правову ...

ІСТОРІЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ДО ЗАВОЕВАНИЯ УКРАЇНОЮ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

У князівський період українському народові у відсутності власного писаного закону конституційного характеру. Найзначнішим пам’ятником, що зберіг давні норми права, була «Російська щоправда» (термін «щоправда» тут означає закон).

Державне пристрій Русі-України мало все передумови до створення представницьких структур. Тодішнє віче функціонувало як зборів громадян міста, землі. Віче приймала рішення, часом вибиралися князі та із нею укладалися договори (так званий ряд).

Це був зачатки української конституції.

На українських теренах періоду Литовско-русской епохи діяв Литовський статут (1588 рік).

То справді був правової документ, переважав тодішні західноєвропейські кодекси. Він мав силу законом і в Козацької державі, де збереглися елементи колективізму, рівності, справедливості, виборності органів і т.ін.

На такий грунті зросла постать Богдану Хмельницькому, що мав широку програму становлення української радянської державності.

Після смерті Б. Хмельницького отримати автономію Україні вдалося, проте ідея незалежності не залишала українських діячів. Першої Конституцією України у європейському розумінні стали «Пакти і положень Конституції законів і вільностей Війська Запорозького», написані гетьманом України Пилипом Орликом і взяті 5 квітня 1710 року.

Конституція Пилип Орлик складалася з преамбули і 16 параграфів. У преамбулі схематично викладено історію Війська Запорозького, обгрунтоване природне декларація про власної держави.

Конституція виходила з ідеї розподілу влади на законодавчу, виконавчу, судову.

Законодавча влада належала Раді, де були полковники зі своїми старшиною, сотники, генеральні радники від усіх полків і посли від Низового Війська Запорозького.

Рада мала збиратися тричі на рік — на Різдво, Великдень і Покрова.

Суд також мав би діяти незалежно, оскільки гетьман «ні карати сам».

Ця Конституція діяла на Правобережній Україні до 1714 року. Вона заклала основні засади республіканської форми управління, але не була введена чи державній масштабі.

Важливу роль розвитку українського конституціоналізму зіграло Кирилло-мефодиевское суспільство (1846—1847 роки).

Його програмний документ — «Книжка буття українського народу, чи Закон Божий» — розробляв модель суспільства, яке базувалося за принципами волі народів і федералізму. Пропонувалося створення слов’янського союзу, у якому головне місце посідала Україна.

Творцем першого конституційного проекту, приближавшегося до європейських: зразкам, був же Михайло Драгоманов. Леонід обстоював федералізм з максимальною децентралізацією і самоврядуванням громад і областей.

У 1917 року була створена Центральна Рада. У I і II Универсалах проголошена автономія України, а Ш Універсал проголошував Українську Народну Республіку. У 1918 року IV Універсал проголосив повну самостійність й незалежність України.

Проект конституції під назвою «Статут про державному устрої, права і вольності УНР» було розроблено й прийнято на засіданні Центральної Ради 29 квітня 1918 року, але у того самого дня Центральна Раду було розігнано, і розроблений документ ні опубліковано.

20 стр., 9859 слов

Особливості джерел трудового права України

... 1. СУТНІСТЬ ДЖЕРЕЛ ТРУДОВОГО ПРАВА 1.1 Поняття джерел Трудового права України та їх класифікація Суспільні відносини, ... Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони і інші нормативно - правові акти приймаються на основі Конституції України ... України від 26 квітня 1995 р. "Про запровадження на території України регіональних графіків початку робочого дня" є нормативним актом трудового права. ...

Заслуговує на увагу також Тимчасовий Основний Закон Західно-Української Народної Республіки, схвалений у Львові 1918 року.

Радянська влада України хотіла юридично підтвердити свою відданість державної незалежності. У 19-му році прийнята перша Конституція УРСР. За зразок узята Конституція РРФСР 1918 року. У зв’язку з створенням СРСР прийнята конституція СРСР. Відповідні зміни внесено зміни та до Конституції УРСР.

У 1936 року у СРСР було прийнята «сталінська» Конституція. Під її впливом наступного року затверджена Конституція УРСР. Тут містилися положення про політичної та економічної основі держави, декларувалися політичні правничий та свободи, але практично вони грубо порушувалися.

У червні 1978 року Рада УРСР прийняв чергову Конституцію УРСР, що містила багато ідеологічних нашарувань. Стаття 6 Конституції закріплювала роль Комуністичної партії як ядра політичною системою. Були записані нові права — вплинув на вибір професії, на житлі і т.п., але вони були реалізовані.

РОЗВИТОК КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ ЗА УМОВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Политико-правовой базою унезалежнення України почали такі нормативно-правові документи: Декларація про державний суверенітет (16 липня 1990 року), Акт про України (24 серпня 1991 р.), закон України від 12 вересня 1991 р. «Про правонаступництво України», концепція нової редакції Конституції України, схвалена Верховною Радою України (19 червня 1991 р.), проект Конституції, яке народом з 15 липня по 1 грудня 1992 р. Остання стадія цього етапу пов’язані з Постановою Верховної Ради України від 10 листопада 1994 р. « Про склад комісії з розробки нової редакції Конституції України (Конституційної комісії)».

У 1992 року, потім у 1993 року на всенародне обговорення було винесено проекти українській конституції. Ці проекти відмовлялися Конституцією. Назріло конституційну кризу. Як вихід із нього на червні 1995 року полягає Конституційний договір між Верховної Радою й Президент України «Про основні принципи організації та функціонування державної влади місцевого самоврядування Україні до прийняття нової редакції Конституції України». У цілому нині Конституційний договір, попри тимчасовість, сприяв створенню нової редакції Конституції Украины.[2]

Ухваленню Конституції передували зміни і Конституції Українською РСР, призупинення дії низки її глав і регулюючі деякі конституційні відносини поточним законодавством.

2 квітня 1996 р. Верховна Рада прийняв рішення про включення до порядку денного пленарних засідань обговорення проекту українській конституції. 17 квітня почалося його перше читання. 19 квітня прийняте рішення необхідності освіти Часовий спеціальну комісію з доопрацюванні проекту Конституції, що була освічена 5 травня. 28 травня почалося розгляд проекту, а 4 червня проект було ухвалено повторному першому читанні. До ухваленого повторному першому читанні проекту надійшло тільки від суб’єктів законодавчої ініціативи 5680 пропозицій, заяв і коментарів поправок.

3 стр., 1240 слов

Кодекс цивільного захисту України

Відповідно до Кодексу цивільного захисту громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, ...

19 червня почалося друге читання, а 28 червня 1996 р. о 9-й годин 18 хвилині ранку Конституцію України кваліфікованим більшістю голосів (315 депутатів) була принята.[3]

Конституцію України має чітку структуру. Воно складається з преамбули (вступу), більшості, що з 14 розділів (161 стаття), перехідних положень (15-й розділ, поділений на 14 статей).

Стиль, яким написана вітчизняна Конституція, суворо документальний, заснований на загальнодоступному слововживанні і щодо простих формулюваннях. Лише преамбула написана високим стилем, покликаним надати певне емоційний вплив. Преамбула українській конституції включає усвідомлення Верховною Радою відповідальності перед власним сумлінням, попередніми, нинішнім і прийдешніми поколениями.[4]

§1. Основні початку конституційного будівництва у Україні.

Прийняття основного закону нашої держави -це велику подію у її історії, у житті її народу. Завершився тривалий та Ющенка надзвичайно складний конституційний процес, і тут почався якісно новий етап у розвитку суспільств і держави.

Розглядати Конституцію України лише як правової акт було не зовсім правильно. вона є надзвичайно важливим політико-правовим документом довгострокового дії. яким збагатилося наша держава, фундаментом як сучасних, чи майбутніх перетворень у суспільстві, основою його консолідації. Одночасно хотілося б звернути увагу, що містяться й окремі моральні орієнтири соціальну справедливість.

Конституція закріплює України основи державної політики, спрямованої на першу чергу забезпечення права і свободи чоловіки й гідних умов його життя. Вона заклала серйозний фундамент у розвиток демократичного, соціального правової держави. за якої людина, її життя і здоров’я, честь гідність. Недоторканність і безпека визнаються найвищої соціальної цінністю. Через зміст Конституції проводиться надзвичайно цінна і гуманна ідея у тому, що став саме держава функціонує в людини, відповідає перед нею свою діяльність, а чи не навпаки. І це головне її боргом. Адже українському народові є джерелом влади, що він реалізує через відповідні органи державної влади органи місцевого самоврядування. Тому держава з її апаратом повинна бути, насамперед, своєму народу.

Так, на конституційному рівні закріплене положення про те. що державна влада України складає засадах її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову. Причому органи законодавчої, виконавчої та судової влади є незалежні і здійснюють своїх повноважень в встановлених Конституцією кордонах, і відповідно до законів України.

Конституційної основою зовнішньої політики України є забезпечення її національних інтересів та безпеки шляхом підтримування мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співдружності по загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, є основним джерелом яких є міжнародні договори, згоду на обов’язковість яких надано Верховна Рада України. Як Конституцією (ст. 9), цих договорів є частиною національного законодавства України. Входження до Ради Європи, активне співробітництво з державами СНД, з ОБСЄ, Європейський Союз, північноатлантичною Асамблеєю та інші міжнародними організаціями, з окремими державами вимагає приведення національного законодавства України у відповідність до норм міжнародного права.

Крім політичного значення нова Конституцію України має надзвичайно велику юридичну цінність як правової акт. Передусім на це її держави, який має найвищу юридичної чинності. Усі закони та інші нормативно-правові акти приймаються її основі і дружина мають відповідати їй. І це отже, що кримська Конституція є є основним джерелом нашого законодавства, розрахованим на тривалий период.[5]

5 стр., 2083 слов

Конституція України

... й громадянина, основи організації та принципи діяльності державного апарату України. Конституція України є основою правової системи нашої держави. Під останньою розуміють сукупність усіх правових явищ, що існують ... законодавчу, виконавчу та судову”. Реалізація цього принципу покликана запобігти концентрації всієї державної влади в руках однієї особи або одного органу, що призводить, як засвідчує ...

Конституція характеризує Україну як демократичне, соціальне, правової держави.

Демократичность держави визначається конституційно встановленими формами народовладдя, участю народу управлінні державою, населення — у місцевому самоврядуванні, кожного громадянина — у створенні і здійснення структурі державної влади, можливостями громадянського суспільства впливати на державної влади. Ці ознаки демократичності як орієнтирів практичної діяльності держави, його органів прокуратури